Єдиний унікальний номер №243/8040/17

Номер провадження 22-ц/804/537/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Азевича В.Б., Гапонова А.В.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Слов`янської міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, припинення права власності на земельну ділянку (суддя Мірошниченко Л.Є повний текст рішення складений 20 грудня 2018 року),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Слов`янської міської ради, відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку, обґрунтувавши свої вимоги тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 27 червня 2000 року належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0440 га, яка належить Слов`янській міській раді Донецької області. Право користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 визначено рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19 грудня 1997 року № 63/9 про додатковий відвід земельної ділянки.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року та додатковим рішенням від 06 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Слов`янської міської ради, Відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійним державного акту про право власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841, виданий ОСОБА_1 , на підстав рішення виконкому Слов`янської міської ради від 22.12.2004 № 773/4, зареєстрований 12.01.2005 року Слов`янським міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10516700025.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0816 га: дата державної реєстрації земельної ділянки: 12.01.2005, орган, що здійснював державну реєстрацію земельної ділянки: Слов`янський міський відділ земельних ресурсів; номер запису про право власності: 23042059; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1390391214141.

Розподілено між сторонами судові витрати.

Із вказаним рішенням суду не погодились ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що з рішенням суду першої інстанції не згодна, оскільки судом не в повному обсязі з`ясовано обставини, що маються значення для правильного вирішення справи. Невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 , як і ОСОБА_2 є співвласником ? частки домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2009 року, а тому їй також належить право користування ? часткою земельної ділянки. Також вважає, що права ОСОБА_2 не порушені, оскільки фактично вона користується земельною ділянкою площею 399 кв.м, що значно перевищує 220 кв.м., на які вона має право.

Зазначає, те що ОСОБА_2 не довела, що порушені її права на земельну ділянку, а саме лише помилка у площі земельної ділянки у належному ОСОБА_1 . Державному акті на земельну ділянку не може бути підставою для скасування права власності на земельну ділянку, на якій знаходяться належні ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна.

Також відповідач вказує, що задовольняючи позов суд першої інстнації посилався на рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19.02.1997 року №63/9 «про вилучення і додатковий відвід земельної ділянки», яким було вилучено у ОСОБА_4 земельну зеленяку площею 64 кв.м по АДРЕСА_2 10 і передано цю ділянку ОСОБА_5 , у користуванні якого перебувала земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Проте ОСОБА_4 ніколи не була власницею будинку АДРЕСА_2 і ніколи не проживала у цьому будинку і не була прописана у ньому.

До того ж зазначає, що ст. 140 ЗК України передбачено підстави для припинення права власності на земельну ділянку, серед яких відсутня підстава скасування документа на землю у судовому порядку. Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого врядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), одерження власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений ст.ст. 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпаним.

Також судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки мотивуючи своє судове рішення суд не зазначив, чому він застосував норми матеріального права та визнав аргументи позивача, а аргументи протилежної сторони відхилив.

Просила рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

Із вказаним рішенням суду також не погодилась ОСОБА_2 та через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, вказує на те, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року є правильним та справедливим, по суті, однак не законним в частині деяких висновків суду викладених в рішенні.

В обґрунтування скарги зазначає, що факт встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0472 га або площею 0,0816 в натурі (на місцевості) та закріплення цих меж межовими знаками встановленого взірця не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи. Відповідно до наявної в матеріалах справи дослідженої під час судової експертизи технічній документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку АДРЕСА_2 (присадибна ділянка) в порушення вимог пункту 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України04 червня 1999 року за №354/3647, відсутні документи, що мали бути складені до винесення рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року №773/4.

Наголошує на тому, що відповідач Слов`янська міська рада взагалі не мала підстав для складання та видачі 12.01.2005 року ОСОБА_4 Державного акту серія ДН №105841 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, площею 0,0472 га.

Просив рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року змінити, шляхом виключення з пункту 42 мотивувальної частини рішення другий абазац.

Від Слов`янської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 в якому вони вказують, що погоджуються з позицією ОСОБА_4 викладеній в апеляційній скарзі, та просять скаргу задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надходив.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_2 та її адвокат Стуліков А.В. у судовому засіданні просили апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення та задовольнити їх апеляційну скаргу.

Від Слов`янської міської ради надійшла заява з проханням проводити розгляд справи без їх участі (т. 3 а.с. 39).

Головне управління Держгеокадастру у Донецької області до судового засіданні не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзивів та пояснень на апеляційні скарги не надходило.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Слов`янської міської ради від 15.04.1998 № 38-І-23 виконавчому комітету міської ради передані повноваження міської ради в частині вирішення питань регулювання земельних відносин на період ХХІІІ скликання (а.с. 142 т.2).

Рішенням Слов`янської міської ради від 29.05.2002 № 2-ІІІ-24 уповноваженим органом по земельним справам на території Слов`янської міської ради визначений виконавчий комітет міської ради (а.с. 143 т.2).).

На підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1989 року ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами у АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 557 кв.м. (а.с. 79-80 т. 2).

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19.02.1997 року №63/9 у ОСОБА_4 вилучена земельна ділянка площею 64 м2 по АДРЕСА_2 , залишивши їй у користування 567 кв.м.

Громадянину ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , додатково відведена земельна ділянка площею 64 м2, за рахунок вилученої у ОСОБА_4 земельна ділянки площею 64 м2 по АДРЕСА_2 ; загальна площа земельної ділянки доведена до 440 м2, яка затверджена як норма по АДРЕСА_1 . (а.с. 48 т.2).

27.06.2000 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала у Чебеньова 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, розташований за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Слов`янської міської Ради площею 440 м2. Право власності на зазначену частину житлового будинку зареєстровано за позивачем в КП «БТІ» 30.06.2000 року (а.с. 50 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 16.12.2003 року №753 із землекористування ОСОБА_7 вилучено земельну ділянку площею 83 кв.м, залишивши їй у користуванні 372 кв.м. по АДРЕСА_3 , згідно поданої заяви та відведено додатково ОСОБА_4 земельну ділянку площею 83 кв.м, за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що складе загальну площу 808 кв.м, передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 . Крім того, з пункту 3 зазначеного рішення вбачається, що міський відділ земельних ресурсів було зобов`язано відвести додатково земельну ділянку та видати державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 54 т.2).

Згідно копії архівної виписки №01-18/70 від 27.07.2012 рішенням Слов`янської міської ради від 22.12.2004, № 773/4, ОСОБА_4 передана безоплатно в приватну власність земельна ділянка площею 0,0472 га, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 55 т.2).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, виданого 12 січня 2005 року на підставі рішення Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року № 773/4, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0472 га, яка розташована в АДРЕСА_2 ; цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно плану меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, який є невідмінною частиною Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, площа земельної ділянки складає 0,0816 га (а.с. 52 т. 2).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2017, площа земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2 ; складає 0,0816 га; підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841. Виданий 12.01.2005 (а.с. 53 т.2).

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 440 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 у приватну власність позивачу ОСОБА_2 не передавалася. Згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області від 21.06.2016 вих. № 9-28-0.5-648/2-16, станом на 01.01.2013 за даними Держземкадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у власності ОСОБА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 зареєстрований 12.01.2005 за № 0105146700025). Право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 24 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що в державному акті серії ДН № 105841 зареєстрованому 12.01.2005 за № 0105146700025 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 встановлено невідповідність площі земельної ділянки. За висновками проведеної по справі судової земельно – технічної експертизи зафіксовано накладання земельної ділянки №10 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , чим порушено межі та зменьшено площу земельної ділянки № НОМЕР_1 на 0,0041га відновідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, чим порушено право користування ділянкою АДРЕСА_1 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_8 - позивача по справі. Тому рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_8 було задоволено.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо, оскільки він не в повній мірі відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України, встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 153 ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом «г» частини третьої статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У частині першій статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (частина друга статті 158 ЗК України).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1989 року ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами у АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 557 кв.м. (а.с. 79-80 т. 2).

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 19.02.1997 року №63/9 у ОСОБА_4 вилучена земельна ділянка площею 64 м2 по АДРЕСА_2 , залишивши їй у користування 567 кв.м.

Громадянину ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , додатково відведена земельна ділянка площею 64 м2, за рахунок вилученої у ОСОБА_4 земельна ділянки площею 64 м2 по АДРЕСА_2 ; загальна площа земельної ділянки доведена до 440 м2, яка затверджена як норма по АДРЕСА_1 . (а.с. 48 т.2).

27.06.2000 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбала у Чебеньова 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, розташований за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Слов`янської міської Ради площею 440 м2. Право власності на зазначену частину житлового будинку зареєстровано за позивачем в КП «БТІ» 30.06.2000 року (а.с. 50 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 16.12.2003 року №753 із землекористування ОСОБА_7 вилучено земельну ділянку площею 83 кв.м, залишивши їй у користуванні 372 кв.м. по АДРЕСА_3 , згідно поданої заяви та відведено додатково ОСОБА_4 земельну ділянку площею 83 кв.м, за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що складе загальну площу 808 кв.м, передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 . Крім того, з пункту 3 зазначеного рішення вбачається, що міський відділ земельних ресурсів було зобов`язано відвести додатково земельну ділянку та видати державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 54 т.2).

Згідно копії архівної виписки №01-18/70 від 27.07.2012 рішенням Слов`янської міської ради від 22.12.2004, № 773/4, ОСОБА_4 передана безоплатно в приватну власність земельна ділянка площею 0,0472 га, яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 55 т.2).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, виданого 12 січня 2005 року на підставі рішення Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року № 773/4, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0472 га, яка розташована в АДРЕСА_2 ; цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Згідно плану меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, який є невідмінною частиною Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ДН № 105841, площа земельної ділянки складає 0,0816 га (а.с. 52 т. 2).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2017, площа земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2 ; складає 0,0816 га; підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841. Виданий 12.01.2005 (а.с. 53 т.2).

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 440 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 у приватну власність позивачу ОСОБА_2 не передавалася. Згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Слов`янську Донецької області від 21.06.2016 вих. № 9-28-0.5-648/2-16, станом на 01.01.2013 за даними Держземкадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у власності ОСОБА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 105841 зареєстрований 12.01.2005 за № 0105146700025). Право власності (користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 24 т.1).

Також апеляційним судом встановлено, що 15.05.2009 року на підставі договору купівлі – продажу частини будинку ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_9 ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівль та споруд під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці Слов`янської міської ради (а.с. 51 Т.1). Зазначений договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.05.2009 року (а.с. 52 т. 1). Відтоді у домоволодіння АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці Слов`янської міської ради було два співвласника – ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яким належало ? частині будинку, який знаходився в їх спільній частковій власності.

Проведеною по справі судовою земельно – технічною експертизою №268/8 від 14.09.2018 року було зроблено наступні висновки:

1. Технічна документація на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_2 , розроблена для підготовки та прийняття рішень Виконавчого комітету Слов`янськоі міської ради від 16.12.2003 року №753 та від 22.12.2004 року №773/4 , а також порядок її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства Земельному кодексу [04] ст. 56 «Закону про землеустрій» [05] «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04.05.1999 року №43, зареєстрованої в Мінюсті 04.06.1999 року за №354/3647 [06]

2. Зафіксовані невідповідності Технічної документації на земельну ділянку № НОМЕР_2 та в Державном акті на право власності на землю, а саме:

- на титульному боці площа земельної ділянки становить 0,0472 га, яка принята згідно Рішення №773/4 виконкому Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року, «Передать безвозмездно для приватизації земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0472 га- ця площа вказана помилково.

На зворотному боці Державного акту в Плані зовнишних меж земельної ділянки «адягтрпний номер 1414100000:01:002:0076 площа земельної ділянки становить 0,0816 га.

Згідно Рішення Слов`янського міської Ради виконавчого комітету від 16.11.2003 р. №753 площа земельної ділянки, на яку повинен бути виданий Державний акт становить 0,0808 га.

В рішенні виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 16.12.2003 року №753 зазначена ОСОБА_7 на, як особа, що є користувачем земельної ділянки та надала заяву про вилучення частки земельної ділянки АДРЕСА_3 площею 83 кв.м.

ОСОБА_7 не мала документів, щої посвідчують її право на земельну ділянку АДРЕСА_3 , виходячи з цього письмова згода на вилучення частини земельної ділянки площею 83 кв.м не відповідає законодавчим актам, а саме «Закону про землеустрій» ст. 56.

Наданий акт погодження меж земельної ділянки АДРЕСА_2 від 15.01.2004року не погожено ОСОБА_2 та померлою на той час ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Відновлення меж земельної ділянки в натурі та закрепления іх довгостроковими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією не виконувалось, так як має місце порушення меж, між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 НОМЕР_1 , так як на земельній ділянці, яка згідно правовстановлюючих документів відносіться до земельної ділянки № НОМЕР_1 збудовано навес та малоцінні споруди (детально в дослідженні).

3. Порушення землекористування земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_5 , та порушення меж між ціми земельними ділянками, згідно правовстановлюючих документів зафіксовано.

Фактична площа користування земельною ділянкою № НОМЕР_2 становить 0,0837 га Площа земельної ділянки № НОМЕР_2 , згідно Плана зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий номер 1414100000:01:002:0076 становить 0,0816га.

Площадь земельної ділянки № НОМЕР_1 , згідно правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі - продажу житлового будинку становить 440 кв.м. Фактичне користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 становить 0,0399га.

Зафіксовано накладання земельної ділянки № НОМЕР_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , порушення меж та зменшення площи земельної ділянки № НОМЕР_1 на 0,0041 га. відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилом частини другої статті 120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частина четверта статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Так, розглядаючи справу, суд першої інстанції не дослідив у судовому засіданні та не дав оцінку такому доказу, що домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_4 по ? частині, проте відповідно до досліджених договорів купівлі – продажу ? частини будинку ОСОБА_2 купувала ? частину будинку на земельній ділянці 440 кв.м, що належить до Словянської міської ради, а ОСОБА_4 ? частину будинку на земельній ділянці Словянської міської ради без встановлення розміру земельної ділянки. Проте право власності або користування обома сторонами не зареєстровано, не визначено межи земельної ділянки та не вирішено питання про порядок користування спільною частковою власністю, а тому довод апеляційної скарги ОСОБА_4 заслуговує на увагу, оскільки фактично у Тутури є право володіння та користування лише ? частиною земельної ділянки, а саме в розмірі 220 кв.м. до того ж у ОСОБА_4 таке право також існує.

Апеляційний суд ставиться критично до висновків судової будівельно – технічної експертизи від 14.09.2018 року щодо встановлення зменшення земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 № 10, за рахунок земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 на 41 кв. м., оскільки самою експертизою встановлено, що згідно державного акту земельна ділянка № НОМЕР_2 становить 0,816 га, а фактично (відповідно до висновків експертизи) становить 0,0837 га, де різниця складає 0, 0021 га.

Так, виходячи з наведеного не можливо стверджувати, що зменшення земельної ділянки № НОМЕР_1 відбулося за рахунок збільшення земельної ділянки № НОМЕР_2 .

До того ж, як зазначено в експертному дослідженні (т. 2 а.с. 15) між домоволодіннями 10 та 12 відсутня огорожа, на земельній ділянці № АДРЕСА_2 розташований навіс та малоцінки (тимчасові споруди), розташовані на межі, що склалася між земельними ділянками АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 до земельної ділянки № НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 13), а тому взагалі не доведено порушення меж земельних ділянок.

Доводи представника ОСОБА_12 – ОСОБА_3 про неузгодження меж земельної ділянки з ОСОБА_2 також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання статті 106 ЗК України наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

У пункті 3.13. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз вказаних норм свідчить, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в справі № 580/168/16-ц.

Отже, сам по собі факт не узгодження меж земельних ділянок під час виготовлення одним із користувачів земельної ділянки технічної документації із землеустрою, за відсутності доказів порушення межі та площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні іншого землекористувача, не може бути достатньою підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на землю.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_12 не доведено факту порушення з боку відповідача ОСОБА_4 її права володіння земельною ділянкою АДРЕСА_1 в розмірі ? частки.

Рішення суду першої інстанції про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку підлягає скасуванню з відмовою у позові позивачу.

Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Слов`янської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Донецької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та припинення права власності на земельну ділянку відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді : О.В.Халаджи

В.Б. Азевич

А.В. Гапонов

Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2019 року.

Суддя О. В. Халаджи