Справа № 357/10479/19

2/357/4215/19

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД», про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 19.09.2019 року мотивуючи тим, що14.08.2019 року він придбав у торговому закладі відповідача, у магазині «COMFY», за адресою м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, 2А, морозильну камеру марки CMFN144W«Vestfrost» вартістю 8976,00 грн., включаючи доставку за рахунок продавця в сумі 199,00 грн. Морозильна камера була доставлена транспортом і силами продавця 15.08.2019 року. Однак, разом з товаром не були надані йому на руки ні гарантійна книжка, ні сервісний талон.З першого дня роботи морозильна камера не змогла набрати потрібну (гарантовану) температуру, а саме - мінус 16 градусів. Протягом декількох днів компресор морозильної камери не відмикався цілодобово і працював в постійному режимі. При цьому запрограмована температура мінус 16 градусів не набиралась. 23.08.2019 року він вимушений був письмово повідомити продавця про виявлені недоліки проданого товару, також повідомив про відсутність у нього гарантійної книжки або ж сервісного талону. 31.08.2019 року представники продавця магазину «COMFY» своїм транспортом і своїми силами забрали морозильну камеру на ремонт. 03.09.2019 року він звернувся до відповідача із заявою про надання йому на час ремонту морозильної камери іншу морозильну камеру. Таким чином він є споживачем і відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 673 ЦК України, має право на належну якість товару. Однак, з першого дня експлуатації, а саме 15.08.2019 року «морозильна камера» виявилась не придатною для мети з якою цей товар був придбаний, оскільки не здатна набирати температуру мінус 16 градусів. З часу складання акту прийому-передачі товару та повернення його продавцю для ремонту, а саме з 02.09.2019 року пройшло більше 14 днів. Цільове призначення морозильної камери - заморозити продукцію, а не просто охолодити її. Тому, придбана морозильна камера не виконує свого цільового призначення. Якщо ж відповідач «продавець товару» не погоджується із наявністю істотних недоліків і має бажання визначити причини втрати якості товару, то він зобов`язаний відповідно до п.13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений ПКМУ від 11.04.2002 року №506, у триденний термін із дня одержання письмової заяви споживача про існування недоліків організувати проведення експертизи. Відповідач проведення такої експертизи не організував. Враховуючи положення ч. 2 ст. 678 ЦК України, та оскільки для усунення недоліків у морозильній камері марки CMFN144W«Vestfrost» потрібно занадто тривалий час (уже минуло більше 14 днів) і скільки ще потрібно днів відповідач не повідомив, а також враховуючи те, що відповідач відмовився на час ремонту товару надати йому інший товар аналогічної марки незалежно від моделі, тому він бажає щоб відповідач повернув йому сплачені за товар кошти в сумі 8976,00 грн. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Внаслідок продажу йому неналежної якості товару він переніс душевні страждання, оскільки замість того, щоб займатись звичними домашніми справами, нервував, займався поверненням товару, декілька разів ходив писати заяви, втратив душевний спокій і рівновагу, від нього вимагались додаткові фізичні сили, щоб організувати звичний спосіб життя. Враховуючи вимоги розумності і справедливості вважає, що розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди повинен становити 1000 грн. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання своїх обов`язків як продавця неякісного товару перед покупцем полягає в наступному: в порушенні ч.2 ст. 662 ЦК України, продавець одночасно з товаром не передав технічний паспорт, гарантійну книжку, сервісний талон; тривалий час ігнорував його звернення і на жодну його заяву не надав відповіді; в порушення ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів» проігнорував його письмову вимогу, як споживача, на час ремонту надати (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Тому, такі дії відповідача підтверджують його байдужість та умисну бездіяльність. У зв`язку з цим, просив суд захистити його права споживача, шляхом стягнення на свою користь з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІТРЕЙД» сплачені за морозильну камеру марки CMFN144W«Vestfrost» кошти в сумі 8976,00 грн., а також відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги згідно квитанції.

23.09.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

17.10.2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «КомфіТрейд» заперечує проти позову ОСОБА_1 у повному обсязі заявлених позовних вимог та вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного. Товар позивача - морозильна камера «Vestfrost» CMFN144W - повністю справний, не має жодних недоліків у роботі та придатний для його використання відповідно до цільового призначення. У зв`язку із відсутністю істотних недоліків у товарі - правові підстави для задоволення вимог позивача -відсутні. Дійсно, 14.08.2019 року позивачем був придбаний товар - морозильна камера «Vestfrost» CMFN144W - у магазині « Comfy », який належить відповідачу, та розташований за адресою: м. Київ, вул. Гординського , 2 А. Окрім того, споживачем була придбана послуга доставки товару. Згідно товарно-транспортної накладної №TTN-01898553 від 15.08.2019 року товар був доставлений позивачу в узгоджену із ним дату і прийнятий без будь-яких зауважень. Товар був повністю розпакований і оглянутий, механічні пошкодження були відсутні, претензій по комплектації і зовнішньому вигляду також були відсутні. Окрім того, позивачу був наданий заповнений фірмовий гарантійний талон. Таким чином, твердження позивача про відсутність гарантійного талону на товар - не відповідають дійсності. 23.08.2019 року позивач звернувся до магазину з письмовою вимогою розірвати договір купівлі-продажу товару (а не відремонтувати його). Позивач повідомив, що придбана морозильна камера не набирає встановлену температуру, але товар повністю зберіг свій товарний вигляд, відсутні будь-які сліди використання та сторонні запахи. Враховуючи пояснення позивача, у телефонній розмові відповідач підтвердив, що готовий замінити такий товар на інший у порядку ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів» та організувати доставку товару до магазину. Оператор «гарячої лінії» детально роз`яснив позивачу положення ЗУ «Про захист прав споживачів» та правові підстави для задоволення тих чи інших вимог. У телефонній розмові кілька разів наголошувалося, що обмін товару на підставі ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів» можливий виключно за умови збереження товарного вигляду товару, і позивач підтвердив, що його товар відповідає критеріям, встановленим ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів». 02.09.2019 року, між позивачем та представником магазину відповідача був складений акт прийому-передачі товару, яким зафіксовано наступне: «на бокових стінках незначні вм`ятини, мор. камера без заводської упаковки, на ящиках залишки їжі і бруду. Упаковка відсутня». Вказаний акт був підписаний особисто позивачем без будь-яких зауважень та дописок. Примірник Акту прийому-передачі товару, наданий позивачем до суду, не співпадає з примірником акту відповідача та містить дописки, зроблені позивачем після передачі товару до магазину та без відома відповідача. Зокрема, позивачем дописано наступні слова: «...осмотр холодильника проводился без меня. Транспортировкой товара занималась служба доставки магазина «Комфі». Акт осмотра холодильника отказались составлять». Таким чином, екземпляр Акту прийому-передачі товару, наданий позивачем є недостовірним доказом та не може прийматися до уваги при вирішенні справи. Оскільки товар позивача - морозильна камера «Vestfrost»CMFN144W не зберіг свого товарного вигляду, 02.09.2019 року позивача було повідомлено, що обмін такого товару на інший у порядку, визначеному ст. 9 ЗУ «Про захист прав споживачів» неможливий. Того ж дня позивачу було запропоновано передати його товар до авторизованого сервісного центру для здійснення гарантійного ремонту, для чого слід скласти Акт прийому-передачі товару для відправки до авторизованого сервісного центру, також було роз`яснено, що він має право на отримання аналогічного товару із обмінного фонду на час ремонту його товару, і відповідач готовий доставити такий товар. Але Позивач відмовився як від ремонту товару, так і від запропонованого обмінного фонду. Жодної вимоги (ні усної, ні письмової) провести гарантійний ремонт товару - морозильна камера «Vestfrost»CMFN144W від позивача не надходило. Пояснення позивача, що товар був переданий ним до магазину з метою проведення гарантійного ремонту не відповідають дійсності та спростовуються аудіозаписом телефонної розмови з позивачем. 03.09.2019 року позивач звернувся до магазину з письмовою вимогою «надати на час ремонту морозильної камери іншу морозильну камеру». Оскільки до 03.09.2019 року вимога про проведення гарантійного ремонту товару позивачем не пред`являлася взагалі, навпаки, позивач наполягав на заміні товару на інший, на підставі звернення від 03.09.2019 року відповідач дійшов висновку, що позивач готовий змінити свою попередню вимогу на вимогу про проведення гарантійного ремонту товару у майбутньому, і на час ремонту хотів би отримати аналогічний товар із обмінного фонду. Відповідач підтвердив, що готовий надати позивачу аналогічний товар на час ремонту та просив позивача письмово заявити вимогу про ремонт товару.Так, нажаль, позивач відмовився написати заяву про здійснення гарантійного ремонту товару і до теперішнього часу відповідач такої вимоги не отримував. Незважаючи на те, що письмової вимоги про проведення гарантійного ремонту товару позивач так і не надав, чим унеможливив з`ясування його дійсних намірів та вимог, на підставі звернення від 03.09.2019 року відповідач прийняв рішення організувати гарантійний ремонт товару позивача, про що повідомив позивача письмово, листом вих. №7369 п-03/07 від 19.09.2019 року, та телефоном. Так само відповідач декілька разів повідомляв позивача про готовність доставити йому товар із обмінного фонду на час проведення ремонту, але позивач відмовився від його отримання, що підтверджується аудіозаписом телефонної розмови оператора «гарячої лінії» та позивача.26.09.2019 року товар позивача був відремонтований шляхом заміни штуцера та фільтра, що підтверджується Актом виконаних робіт №19854БЦ, наданого авторизованим сервісним центром. При цьому, фактичний строк перебування товару в авторизованому сервісному центрі з 20.09.2019 року до 26.09.2019 року, що підтверджується Актом виконаних робіт. Діагностика та ремонт великогабаритних товарів, до яких належить і морозильна камера позивача, здійснюється авторизованими сервісними центрами безпосередньо вдома у споживачів. Лише у виключних випадках, коли в результаті діагностики товару буде встановлено, що ремонт товару вимагає спеціального стаціонарного обладнання, авторизований сервісний центр здійснює доставку великогабаритного товару від споживача до сервісного центру. Оскільки товар позивача був попередньо доставлений до магазину і позивач відмовився забирати його назад, окрім того, позивач не надав письмової вимоги щодо ремонту товару, усі авторизовані сервісні центри відмовилися виїжджати безпосередньо до магазину відповідача для проведення діагностики та ремонту такого товару, у зв`язку із відсутністю відповідної вимоги власника товару (позивача) та неможливістю провести повноцінну діагностику в умовах магазину. Відповідно, відповідач був змушений витратити додатковий час для того, аби переконати АСЦ прийняти товар від магазину без письмової вимоги самого позивача, витрати час на пошук перевізника та доставити товар до авторизованого сервісного центру. У тому випадку, коли б позивач дійсно звернувся до відповідача з вимогою відремонтувати товар, як це вказано у позові, транспортування товару ні до магазину, ні до сервісного центру не здійснювалося б. В такому випадку майстер авторизованого сервісного центру виїхав би безпосередньо до позивача і здійснив ремонт товару у нього вдома, в строк, що не перевищує 14 днів. 26.09.2019 року позивач був повідомлений телефоном, що ремонт його товару завершений і відповідач готовий доставити товар із сервісного центру до позивача, у зручний для нього час та позивач відмовився від отримання товару з ремонту. Незважаючи на усну відмову позивача від отримання товару, 30.09.2019 року відповідач все ж здійснив фактичну доставку товару позивачу, що підтверджується ТТН від 30.09.2019 року, але позивач повторно відмовився прийняти свій товар. Таким чином, відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для задоволення вимог позивача в межах ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема, здійснив ремонт товару та його доставку позивачу, надав письмову відповідь на звернення позивача та намагався оперативно, телефоном, вирішити усі питання, які виникали у нього, а позивач в свою чергу, навпаки, усіляко чинив перешкоди у виконанні обов`язків відповідача та зловживав наданими йому правами.З аналізу вищенаведених норм випливає, що право на розірвання договору купівлі-продажу товару виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку протягом гарантійного строку, який виник з вини виробника товару. При цьому, для віднесення виявленого недоліку до числа істотних, недолік обов`язково повинен: роботи неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, бути таким, що виник з вини виробника товару, після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та має бути наділеним хоча б однією з ознак, передбачених підпунктами «а»-«в» п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у сукупності. Жодна із вказаних ознак сама по собі не може свідчити про наявність істотного недоліку у товарі та бути підставою для розірвання договору купівлі-продажу товару.Така правова позиція викладена у рішенні Верховного суду України у справі №640/19187/14-ц від 23.05.2018 року. Оскільки істотні недоліки у товарі - морозильна камера «Vestfrost»CMFN144W - відсутні, вимоги позивача не підлягають задоволенню. Позивач зазначає, що відповідач нібито повинен був організувати проведення незалежної експертизи товару, але про необхідність проведення незалежної експертизи товару позивач жодного разу не заявляв і згоди на проведення такої експертизи не надавав, тоді як «необхідність» та «згода споживача» є обов`язковими умовами проведення незалежної експертизи. Як свідчить практика, необхідність проведення незалежної експертизи товару виникає за наявності спору між продавцем та споживачем щодо причини виникнення недоліку товару та з`ясування питання, чи не було порушено правил експлуатації товару, механічного пошкодження товару чи інших умов, які є підставою для відмови у здійсненні гарантійного обслуговування товару. Саме тому у ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначено, що в разі встановлення висновком експертизи, що недолік у товарі виник з вини споживача - витрати на проведення експертизи відшкодовуються споживачем. Оскільки відповідач жодного разу не відмовляв позивачу у здійсненні гарантійного ремонту товару, і висновок Авторизованого сервісного центру не ставився позивачем під сумнів необхідність у проведенні незалежної експертизи товару була відсутня. Слід зазначити, що незалежна експертиза товару проводиться щонайменше від 30 до 90 днів. То ж у разі обов`язковості щоразу проводити незалежну експертизу товару без визначення її необхідності реалізація права споживача на проведення гарантійного ремонту товару в межах 14 днів була б неможливою. Вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Дійсно, згідно п.5 ч. 1 ст. 4 і ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право «навідшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефектів в продукції) відповідно до закону». Спеціальним законом, який регламентує взаємовідносини сторін, пов`язані з притягненням до відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок недоліків у продукції, є Закон України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19 травня 2011 року №3390-VІ.Згідно п. 6 ст.1 цього Закону шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект». Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що в суперечках про захист прав споживачів чинне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди в тих випадках, коли така шкода заподіяна майну споживача або шкода заподіяна інвалідністю, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про спричинення йому шкоди у розумінні Закону, який регламентує відповідні правовідносини, а тому правові підстави для задоволення таких вимог - відсутні.Також, позивач не надав розрахунку понесених ним судових витрат та не вказав у позовній заяві суму, яка підлягає відшкодуванню в якості судових витрат. Оскільки позивач не зазначає у позовній заяві розміру понесених ним судових витрат, і відповідачу не були надані ні квитанція про оплату відповідних послуг, ні Акт виконаних робіт, про які згадується у позовній заяві, то відповідач позбавлений можливості надати свої пояснення у цій частині, зокрема, щодо відповідності вимог позивача вимогам ст. 141 ЦПК України. Отже, враховуючи, що товар позивача є справним, не має жодних недоліків у роботі та придатний для його використання за цільовим призначенням, що підтверджується Актом виконаних робіт Авторизованого сервісного центру, правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Тому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

05.11.2019 року відповідач подав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що листом вих. №001496/12-00/19 від 09.10.2019 року відповідач надав свій відзив на позовну заяву без врахування доказів, зазначених позивачем у Додатку №8, якими обґрунтовано витрати на оплату правової допомоги позивачеві, оскільки відповідачу такі докази не надавалися. На підставі клопотання відповідача Білоцерківський міськрайонний суд надіслав зазначені докази листом 30463/19-вих. від 21.10.2019 року, який отримано 28.10.2019р., вх. №001819/12-00/19, а саме:Акт виконаних робіт від 19.09.2019року, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.09.2019 року. Враховуючи зазначені обставини та надані документи, відповідач заперечує проти вимог позивача щодо оплати правової допомоги у розмірі 1000,00 грн. виходячи із наступного. Враховуючи положення ст. ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04, п. 269;). Позивач не надав до суду ні договору про надання правової допомоги, ні документів, які б посвідчували повноваження адвоката, який надавав йому правову допомогу. Із наданого позивачем Акту виконаних робіт неможливо встановити пов`язаність наданих послуг із даною справою, оскільки у Акті не зазначено ні суті спору, ні його сторін, ні будь-яких інших обставин, які б вказували на пов`язаність. То ж суд може лише припускати, що зазначені послуги пов`язані із позовом відповідача до ТОВ «Комфі Трейд», тоді як згідно ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зміст послуг, зазначений у Акті - «оформлення позовної заяви» - не належить до видів адвокатської діяльності, які наведені у статті 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Як вказано у Акті, допомога позивачу полягала виключно в «ОФОРМЛЕННІ» позовної заяви, тоді як згідно визначення поняття, «оформлення» - це надання чому-небудь певного вигляду, певної форми, оброблення чого-небудь. Такі послуги не потребують професійної правової допомоги та не вважаються професійною правовою допомогою. Отже, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, на підставі яких можна було б встановити, що він поніс витрати на професійну правову допомогу, пов`язані із даною справою. Тому, просив прийняти доповнення до відзиву та врахувати їх під час розгляду справи, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи, що клопотань відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України від жодної із сторін станом на 27.11.2019 року про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні в справі матеріали, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 14.08.2019 року позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за договором купівлі-продажу, укладеним між ним та ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД», придбав у відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , морозильну камеру марки CMFN144W«Vestfrost» вартістю 8976,00 грн. з доставкою на 15.08.2019 року, що підтверджується матеріалами справи (5-6, 8).

Ці обставини свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням найманого працівника.

Пунктом 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

23.08.2019 року позивач письмово повідомив продавця ТОВ «Комфі Трейд» про виявлені недоліки проданого товару, а саме, що морозильна камера через п`ять днів роботи видає температуру заморозки мінус 5 градусів, замість мінімальної мінус 16 градусів, компресор не виключався протягом п`яти днів, також повідомив про відсутність у нього гарантійної книжки та сервісного талону та просив розірвати договір купівлі-продажу товару, який був придбаний 14.08.2019 року та повернути сплачені за товар грошові кошти в сумі 8976,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9, 30).

Відповідно до ст. 704 ЦК України якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно товарно-транспортної накладної №TTN-01898553 від 15.08.2019 року (а.с 35) морозильна камера марки CMFN144W«Vestfrost» була доставлена позивачу в узгоджену із ним дату і прийнята без будь-яких зауважень, своїм підписом вантажоодержувач підтвердив, що товар був повністю розпакований і оглянутий, механічні пошкодження відсутні, претензій по комплектації і зовнішньому вигляду немає, заповнений фірмовий гарантійний талон отримав.

Тому, суд критично оцінює твердження позивача про відсутність в нього гарантійної книжки та сервісного талону на товар, оскільки, в заяві від 23.08.2019 року зазначено додатком до заяви про розірвання договору купівлі-продажу товару та повернення сплачених за товар грошових коштів, оригінальний гарантійний талон.

Як вбачається з акта прийому-передачі товару від 02.09.2019 року (а.с. 10), який наданий позивачем, він складений між ОСОБА_1 та представником магазину відповідача, яким зафіксовано наступне: «товар без заводської упаковки, на полках залишки їжі та бруду, на полках залишки їжі і бруду, на бокових стінках незначні вм`ятини, упаковка відсутня». Також, зокрема, позивачем дописано наступні слова: «...осмотр холодильника проводился без меня. Транспортировкой товара занималась служба доставки магазина «Комфи». Акт осмотра холодильника отказались составлять».

Однак, як вбачається з акта прийому-передачі товару від 02.09.2019 року (а.с. 31), який наданий відповідачем, він складений між ОСОБА_1 та представником магазину відповідача, яким зафіксовано наступне: «на бокових стінках незначні вм`ятини, морозильна камера без заводської упаковки, на полках залишки їжі та бруду, упаковка відсутня». Вказаний акт підписаний особисто позивачем без будь-яких зауважень та дописок.

Тому, враховуючи, що примірник акта прийому-передачі товару, наданий позивачем до суду, не співпадає з примірником акта відповідача та містить дописки, зроблені позивачем, суд критично оцінює даний доказ наданий позивачем.

Ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено права споживача при придбанні товару належної якості, в якій зазначено, що споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Оскільки,товар позивача морозильна камера «Vestfrost»CMFN144W, не зберіг свого товарного вигляду, що підтверджується актом прийому-передачі товару від 02.09.2019 року, наданий відповідачем, то обмін такого товару на інший у порядку, визначеному ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», вже є неможливим.

Крім того, 03.09.2019 року позивач ОСОБА_1 , шляхом написання письмової заяви, звернувся до відповідача із заявою про надання йому на час ремонту морозильної камери іншу морозильну камеру (а.с. 11, 32), з якої також вбачається, що він не заперечує твердження відповідача, що представники магазину ТОВ «Комфі Трейд» своїм транспортом і силами забрали морозильну камеру на ремонт, при цьому склавши акт прийому-передачі товару від 02.09.2019 року.

Так, згідно ч. 1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», на письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача) зобов`язані створювати (мати) обмінний фонд товарів.

Однак, з листа-відповіді ТОВ «Комфі Трейд» на звернення позивача віл 23.08.2019 року з вимогою розірвати договір купівлі-продажу товару та звернення від 03.09.2019 року з вимогою надати на час ремонту інший товар вих.. №7369 п-03/07 від 19.09.2019 року (а.с.33-34), вбачається, що відповідно до наданої позивачем інформації ТОВ «Комфі Трейд» було прийнято рішення про задоволення вимог щодо повернення товару у порядку, встановленому ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», як товару належної якості, було організовано доставку товару до магазину, але під час складання акту прийому-передачі товару у присутності позивача було встановлено, що товар позивачем використовувався та не зберіг свого товарного вигляду: у морозильній камері містяться залишки їжі, на бокових стінках товару наявні вм`ятини та забруднення, упаковка товару відсутня. Тобто, товар не підлягає обміну чи поверненню як новий товар. З вимогою здійснити гарантійний ремонт товару (ні письмово, ні усно) позивач жодного разу не звертався. Доставка товару до магазину узгоджувалася з ним лише для того, щоб здійснити його повернення у порядку, визначеному ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», але враховуючи, що товар не підлягає поверненню на вказаній підставі, забирати товар із магазину позивач відмовився. Окрім того, товар належить до великогабаритних товарів, а тому ремонт таких товарів здійснюється безпосередньо вдома у споживачів, і не потребує передачі до магазину: магазин не має повноважень сервісного центру та не здійснює ні діагностики, ні ремонту товарів. У разі звернення споживача безпосередньо до продавця щодо ремонту товару продавець зобов`язаний організувати виїзд майстра авторизованого сервісного центру додому до споживача, де здійснюється діагностика товару. Лише на підставі результатів діагностики приймається рішення щодо можливого транспортування товару до авторизованого сервісного центру, якщо ремонт у домашніх умовах неможливий. Щодо письмової вимоги надати аналогічний товар на час ремонту товару, то йому було запропоновано викласти свою вимогу щодо ремонту товару письмово, було запропоновано аналогічний товар, наявний в обмінному фонді магазину - морозильна камера SaturnSCF1983U 240000050919 , але від написання письмової вимоги щодо ремонту та від отримання аналогічного товару позивач відмовився, посилаючись на те, що вимога щодо ремонту є очевидною. Окрім того, доставити товар із обмінного фонду було запропоновано і телефоном, але від його отримання позивач знову відмовився, пояснюючи, що вже придбали аналогічний товар, що підтверджується аудіо записом телефонної розмови. Також, повідомлено, що товар, морозильну камеру, було передано до авторизованого сервісного центру для здійснення його гарантійного ремонту та просили дочекатися відповідного висновку. Якщо в товарі буде виявлений недолік, який не є істотним і підлягає безкоштовному усуненню, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», то буде здійснено безкоштовне усунення недоліків (гарантійний ремонт). Якщо ж сервісним центром будуть виявлені істотні недоліки у товарі, буде виданий відповідний акт сервісного центру. На підставі такого акту компанія матиме достатні правові підстави для заміни товару, або розірвання договору купівлі-продажу товару та повернення грошових коштів за товар.

На виконання вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, прийняв товар, шляхом його доставки до магазину за власний рахунок.

Крім того, в порушення вимог ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій передбачено, що при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк, позивач не звертався до продавця з вимогою безоплатного усунення недоліків товару, враховуючи, що товар на підставі ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», поверненню не підлягав, як і не вправі вимагати усунути недоліки товару протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення.

Згідно абз. 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно абз. 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) заміни товар на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Аналогічні положення містяться в ст. 678 ЦК України, в яких зазначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до п.5 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

Відповідно до п.12 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», недолік - це будь яка невідповідність товару вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до цього товару.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм, право на заміну товару або розірвання договору купівлі-продажу товару виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку протягом гарантійного строку, який виник з вини виробника товару. При цьому, для віднесення виявленого недоліку до числа істотних, недолік обов`язково повинен: роботи неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, бути таким, що виник з вини виробника товару, після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та має бути наділеним хоча б однією з ознак, передбачених підпунктами «а»-«в» п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у сукупності. Жодна із вказаних ознак сама по собі не може свідчити про наявність істотного недоліку у товарі та бути підставою для заміни товару.

Також, позивач на підтвердження своїх вимог посилається на зобов`язання відповідача у триденний термін з дня одержання письмової заяви від споживача відправити товар на експертизу відповідно до п. 13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений ПКМУ від 11.04.2002 року №506, проведення якої він не організував.

Однак, суд критично оцінює дане твердження, оскільки, в ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.

Крім того, необхідність проведення незалежної експертизи товару виникає за наявності спору між продавцем та споживачем щодо причини виникнення недоліку товару та з`ясування питання, чи не було порушено правил експлуатації товару, механічного пошкодження товару чи інших умов, які є підставою для відмови у здійсненні гарантійного обслуговування товару.

Відповідно до ч. 14 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Відповідно до акту виконаних робіт №19854 БЦ від 20.09.2019 року (а.с. 37) встановлено, що морозильна камера «Vestfrost» CMFN144W (серійний номер НОМЕР_2 ), містила несправність, а саме не морозила, однак, були виконані роботи по ремонту товару, встановлені деталі (фільтр та штуцер) та товар перевірений (технічно справний).

Також, слід зазначити, що відповідач на підтвердження своїх заперечень, посилається на диск зі звукозаписом телефонних розмов з позивачем, однак даний доказ не є належним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки, підтвердити факт розмови саме з позивачем у справі є неможливим.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже,позивачем не було надано до суду належних та достатніх доказів того, де на даний час перебуває морозильна камера, марки «Vestfrost» CMFN144W, оскільки згідно товарно-транспортної накладної від 30.09.2019 року даний товар був відремонтований та доставлявся позивачу за його адресою проживання, однак, враховуючи що на ній немає підпису позивача про отримання товару, то суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 відмовився отримувати зазначений товар.

Також, позивачем не доведено, що недоліки товару є саме істотними та наявні підстави для розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів в сумі 8976,00 грн. та не додано доказів того, що морозильна камера, марки «Vestfrost» CMFN144W на момент складення акту прийому-передачі від 02.09.2019 року мала товарний вигляд, з метою її повернення.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстав повернення споживачу вартості товару продавцем ТОВ «Комфі Трейд» відсутні.

Щодо доводів позивача про те, що на його користь має бути стягнуто моральну шкоду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до ст.711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Враховуючи правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16, відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що позивач не довів факт завдання моральних чи фізичних страждань, вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, яка не підлягає до задоволення, тому і в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати в частині судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову інші судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу, відшкодуванню не підлягають відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Слід зазначити, що право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст.. 15 ЦПК України .

За приписами статей 133, 137 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Однак, позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, які пов`язані із даною справою, а саме не надав до суду договору про надання правової допомоги, а із наданого позивачем акта виконаних робіт неможливо встановити пов`язаність наданих послуг із даною справою.

Керуючись ст.ст. 23, 611, 678,679, 711 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.4, 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФІ ТРЕЙД» (код ЄДРЮОФОП 36962487, місцезнаходження: 49100, м. Дніпро, бульвар Слави, 6-Б, к. 413), про захист прав споживача, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 27.11.2019 року.

Суддя

. В. Бондаренко