Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 751/3545/17

провадження № 61-34290св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2017 року у складі судді Овсієнко Ю. К. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Страшного М. М., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (далі - ПАТ «Облтеплокомуненерго») про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та згідно договору про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання від 16 лютого 2006 року (код споживача НОМЕР_1) є споживачем послуг, які надає ПАТ «Облтеплокомуненерго», а саме послуги з централізованого опалення та водонагрівання. Об`єктом надання послуг є вищевказана квартира опалювальною площею 71,2 кв.м (пункт 2 Договору).

Вказаний будинок обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії, а квартира № 7 обладнана окремим засобами обліку теплової енергії - тепло лічильник марки «Multical 601 67В» № 6847620. Відповідно до змісту підпунктів 1, 7, 9 пункту 22 Договору виконавець зобов`язаний забезпечувати вчасне, відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами договору: поводити перерахунок розміру плати за послуги в разі їх не надання або надання не в повному обсязі; звільняти від плати за послуги у разі їх не надання. Пунктом 23 Договору визначено, що точками розподілу, в яких здійснюється передача передбачених цим договором послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку є: з централізованого опалення - стояки в межах квартири; з водонагрівання - перша запірна арматура на вводі в квартиру.

Згідно квитанцій за надані послуги за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року включно відповідачем крім показників квартирного лічильника теплової енергії додатково нараховано оплату за опалення місць загального користування по загальнобудинковому лічильнику. Донарахування додаткової оплати за опалення по загальнобудинковому лічильнику суперечить умовам укладеного між сторонами Договору та законодавству, що регулює порядок обліку та оплати послуг з централізованого опалення, а саме Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України

від 21 липня 2005 року № 630.

ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної заяви просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування їй витрат на оплату за опалення місць загального користування по квартирі АДРЕСА_1 за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року включно в сумі 7 383,61 грн; зобов`язати відповідача скасувати незаконно нараховану їй заборгованість витрат на оплату за опалення місць загального користування згідно будинкового лічильника по квартирі АДРЕСА_1 за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року включно в сумі

7 383,61 грн та зарахувати надмірно сплачені кошти в сумі 1 153,31 грн в рахунок майбутніх платежів шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірними дії ПАТ «Облтеплокомуненерго» щодо нарахування ОСОБА_1 витрат на оплату за опалення місць загального користування по квартирі АДРЕСА_1 за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року включно в сумі 7 383,61 грн.

Зобов`язано ПАТ «Облтеплокомуненерго» скасувати незаконно нараховану ОСОБА_1 заборгованість витрат на оплату за опалення місць загального користування згідно будинкового лічильника по квартирі АДРЕСА_1 за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року включно в сумі 7 383,61 грн та зарахувати надмірно сплачені кошти в сумі 1 153,31 грн в рахунок майбутніх платежів шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Стягнуто з ПАТ «Облтеплокомуненерго» на користь Держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Облтеплокомуненерго»» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язанні з оплатою правової допомоги, у розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем при розрахунку витрат на оплату місць загального користування безпідставно був застосований пункт 1.4 Методики розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 31 жовтня 2006 року № 359; пункт 2.1 та пункт 2.1.4 Методики відповідачем застосовані не були, що виключає можливість застосування в подальшому пункт 2.2.1 та пункт 2.2.2. цієї ж Методики.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Облтеплокомуненерго» відхилено.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ПАТ «Облтеплокомуненерго», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

23 жовтня 2017 року ПАТ «Облтеплокомуненерго» через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки за опалення місць загального користування повинні сплачувати всі мешканці будинку, незалежно від наявності або відсутності у них приладів обліку теплової енергії.

Доводи інших учасників справи:

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу

ПАТ «Облтеплокомуненерго» відхилити, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

Певна кількість квартир, в тому числі і квартира позивача, обладнана приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Згідно розрахунку оплат за опалення місць загального користування ПАТ «Облтеплокомуненерго», наданого позивачем та копій квитанцій за надані послуги за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року (включно) по квартирі АДРЕСА_1 нараховано за місця загального користування 7 383,61 грн, з них сплачено позивачем 1 153,31 грн.

Згідно відповідей ПАТ «Облтеплокомуненерго» № 126-Т від 16 січня

2017 року, № 453 від 06 березня 2017 року розрахунок загальних витрат теплової енергії на центральне опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється з урахуванням положень пункту 2.2.1 Методики (формули 2.3-2.6) та пункту 2.4. Рекомендацій щодо застосування Методики, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 28 лютого 2008 року № 47.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем при розрахунку витрат на оплату місць загального користування безпідставно був застосований пункт 1.4 Методики розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства

від 31 жовтня 2006 року № 359; пункт 2.1 та пункт 2.1.4 Методики відповідачем застосовані не були, що виключає можливість застосування в подальшому пункт 2.2.1 та пункт 2.2.2. цієї ж Методики.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 714 ЦК за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6. 7, 8 частини першої статті 31). Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. У зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку».

Порядок обліку та оплати послуг з централізованого опалення визначений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до пункту 8 Договору про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Відповідно пункту 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування (далі - МЗК) будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядок визначення витрат теплової енергії на опалення МЗК у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами встановлений Методикою розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 (далі - Методика).

Згідно пункту 1.4 Методики кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої для плати за опалення у разі, якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб`єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Пунктом 2.1.4 Методики передбачено, що у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком як сума кількості теплової енергії на опалення окремого приміщення МЗК та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі.

ПАТ «Облтеплокомуненерго», визначаючи ОСОБА_1 кількість теплової енергії на опалення МЗК за період з листопада 2014 року по квітень

2017 року включнота розраховуючи розмір оплати, керувалось пунктами 10, 12 Правил та пунктом 2.1.4. Методики, про що зазначалось відповідачем і підтверджується письмовими доказами, зокрема, квитанціями ПАТ «Облтеплокомуненерго» по особовому рахунку позивача, довідкою про тарифи з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води для населення по ПАТ «Чернігівобленерго».

Відтак, колегія судів Верховного Суду приходить до висновку, що кількість теплової енергії місць загального користування необхідно визначати окремо кожному споживачу, оскільки витрати на опалення місць загального користування мають нести всі мешканці будинку, а не лише ті, у кого відсутні індивідуальні прилади обліку теплової енергії.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, враховуючи, що розрахунок вартості теплової енергії ПАТ «Облтеплокомуненерго» здійснені із застосуванням формули, передбаченої пунктом 2.1.4 Методики, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність заявлених

ОСОБА_1 позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги:

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не правильно встановили характер правовідносин, що склалися між сторонами, та дійшли не правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат:

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилами частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанціях в розмірі 1 408,00 грн та 1 536,00 грн відповідно, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Судові витрати понесені публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» у зв`язку з переглядом даної справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 408,00 грн та в суді касаційної інстанції в розмірі 1 536,00 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило