ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа №202/1919/16-а

адміністративне провадження №К/9901/22771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (далі - управління ПФУ) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Уханенка С.А., суддів: Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ, третя особа - Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо утримання 20 відсотків призначеної їй пенсії та зобов`язати відповідача припинити ці дії і виплатити їй безпідставно утримані грошові кошти з квітня 2014 року по момент припинення відрахувань.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська постановою від 23 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 станом на час звернення до управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності була зайнятою особою у розумінні положень Закону України «Про зайнятість населення», а відтак, не мала права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 28 березня 2009 року, та призначення їй пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до частини другої статті 33 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - № 1058-ІV).

Неповідомлення ОСОБА_1 управлінню ПФУ про факт реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності призвело до необґрунтованої виплати позивачеві коштів у сумі 69900,39 грн, що відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є підставою для прийняття відповідачем рішення про повернення суми переплати шляхом відрахування її з пенсії ОСОБА_1

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про часткове задоволення позову.

Скасував розпорядження управління ПФУ без номеру від 22 березня 2014 року щодо стягнення із ОСОБА_1 20 % отримуваної пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, зокрема виходів із того, що один і той самий орган пенсійного забезпечення здійснював облік і контроль за платниками страхових внесків і призначав пенсію, розмір якої залежав від працевлаштування особи, що подала заяву на призначення пенсії, то не проведення перевірки таких відомостей під час призначення пенсії відповідачем самостійно не може бути визнано судом як належне виконання покладених на нього державних функцій.

Здійснення такої перевірки через сім років після призначення пенсії позивачці із покладанням на неї обов`язку сплати різниці виплаченої пенсії та пенсії, що повинна була бути виплачена є порушенням зазначеного Європейським судом з прав людини принципу належного урядування, а покладання відшкодування надміру виплаченої пенсії на позивачку є для неї надмірним тягарем з огляду на розмір виплачуваної їй пенсії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 лютого 2017 року управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що ОСОБА_1 станом на час звернення до управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності була зайнятою особою у розумінні положень Закону України «Про зайнятість населення», а відтак, не мала права на нарахування та виплату підвищення до пенсії та призначення їй пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

ОСОБА_1 сама у заяві вказала, що не працює, а також підписала, що зобов`язується своєчасно повідомити органи, що призначають пенсію, про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім`ї, зміни місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на її пенсійне забезпечення.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного від 20 червня 2019 року № 781/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

У зв`язку із відпусткою судді Стеценка С.Г. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року № 1969/0/78-19 здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та протоколом від 25 листопада 2019 року визначено таку колегію судді: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи загального захворювання з 02 квітня 2007 року відповідно до Закону № 1058-ІV. Пенсія призначена позивачці, як непрацюючому пенсіонеру в розмірі пенсії за віком.

Розпорядженням відповідача без номеру від 22 березня 2014 року на підставі статті 50 Закону № 1058-ІV вирішено стягувати щомісячно в розмірі 20% від розміру пенсії ОСОБА_1 суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживання з боку пенсіонера.

Позивач не погодилася із таким рішенням відповідача та звернулася до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи загального захворювання з 02 квітня 2007 року відповідно до Закону № 1058-ІV. Пенсія призначена позивачці, як непрацюючому пенсіонеру в розмірі пенсії за віком.

Розпорядженням відповідача від 22 березня 2014 року на підставі статті 50 Закону № 1058-ІV вирішено стягувати щомісячно в розмірі 20% від розміру пенсії ОСОБА_1 суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживання з боку пенсіонера.

Підставою прийняття такого рішення стало неповідомлення ОСОБА_1 пенсійному органу про її державну реєстрацію, як фізичної особи-підприємця з 22 липня 2002 року.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 1058-ІV за наявності у непрацюючих інвалідів II і III груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Частиною третьою статті 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ «Про зайнятість населення» (чинного на час виникнення спірних відносин) до зайнятого населення віднесено громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Аналогічна норма міститься у статті 4 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення», який набрав чинності 01 січня 2013 року.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 22 липня 2007 року по 31 березня 2014 року була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, тобто належала до категорії зайнятого населення.

Частиною першою статті 102 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, які спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії (частина перша статті 103 Закону № 1788-XII).

За пунктом 3 частини другої статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки у системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

За приписами частини першої статті 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За таких обставин, на думку колегії суддів, оскільки позивач провадила підприємницьку діяльність (була зареєстрована фізичною особою-підприємцем) у встановленому законом порядку і не повідомила про ці обставини управління ПФУ, відповідачем правомірно прийнято розпорядження від 22 березня 2014 року про стягнення із ОСОБА_1 надміру сплачених сум пенсії.

Подібна правова позиція вже була раніше викладена у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року (справа № 703/3977/12) та від 05 вересня 2018 року (справа № 754/7676/17).

Отже, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку у цій справі, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, тому постанову апеляційного суду слід скасувати, а постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 вересня 2016 року залишити в силі.

Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року скасувати.

Постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 вересня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.Ю. Бучик

Т.Г. Стрелець