ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 р.

Справа № 524/1123/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Кривич Ж.О., м. Кременчук, по справі № 524/1123/19

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти №4 батальйону №4 полку 1 УПП у м.Києві ДПП Шпака Вадима Леонідовича третя особа Батальйон патрульної поліціїі у м.Києві Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 4 батальйону № 4 полку 1 УПП у м. Києві УПП ДПП Шпака Вадима Леонідовича (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти № 4 батальйону № 4 полку 1 УПП у м. Києві УПП ДПП Шпака Вадима Леонідовича від 04 лютого 2019 року серії НК №559257 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яке передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.09.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.09.2019 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказав на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем ПДР, які стали підставою для зупинки транспортного засобу позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.02.2019 року поліцейський роти № 4 батальйону № 4 полку 1 УПП у м. Києві УПП ДПП Шпак В.Л. виніс постанову серії НК № 559257 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП. У постанові зазначено, що позивач того ж дня о 07 год. 10 хв., у м. Києві по вул. М. Гречка, 8, керуючи транспортним засобом Ford 350L transit, номерний знак НОМЕР_1 (pl), не мав при собі полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів зеленої карти, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР України.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України “Про Національну поліцію” поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Частиною 2 статті 30 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Відповідно до ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи та зупинення транспортного засобу.

Частиною 2 ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

З аналізу наведених приписів Закону України “Про Національну поліцію” слідує, що поліцейський може зупинити транспортний засіб та перевірити документи особи у разі вчинення такою особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно постанови серії НК № 559257 від 04.02.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , останній 04.02.2019 року о 07 год. 10 хв. керуючи транспортним засобом Ford 350L transit, номерний знак НОМЕР_1 (pl), не мав при собі полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів зеленої карти, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до п. 2.1. «ґ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегією суддів встановлено, що фактично позивача було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП у зв`язку з тим, що позивач після зупинки поліцейським його транспортного засобу не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Перевіряючи обгрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази, передбачені ст. 251 КУпАП, на підставі яких відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Доводи суду першої інстанції про те, що в судовому засіданні суду першої інстанції позивач не заперечував факт відсутності у нього страхового полісу колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки сам факт визнання особою вини у порушені ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.2019 року по справі №537/2088/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не підтвердив належними доказами свої посилання в суді першої інстанції на наявність у нього "польського страхового полісу", оскільки обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення та наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за приписами ст. 77 КАС України покладається на відповідача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що поліцейський може зупинити транспортний засіб та перевірити документи особи у разі вчинення такою особою адміністративного правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що потягло за собою зупинку транспортного засобу позивача та перевірку документів.

Відносно позивача не виносилася постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР під час руху автомобіля.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем правопорушення, що потягло за собою зупинку транспортного засобу позивача та перевірку документів.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду наведеній у постанові від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Отже, відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17.09.2019 року прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.09.2019 року по справі № 524/1123/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №4 батальйону №4 полку 1 УПП у м.Києві ДПП Шпака Вадима Леонідовича третя особа Батальйон патрульної поліціїі у м.Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти № 4 батальйону № 4 полку 1 УПП у м. Києві УПП ДПП Шпака Вадима Леонідовича від 04 лютого 2019 року серії НК №559257 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн по справі про адміністративне правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

(підпис)

Я.М. Макаренко

Судді

(підпис) (підпис)

А.О. Бегунц О.М. Мінаєва