ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року справа №200/13884/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Харечко О.П., за участю представника позивача Борозенцева С.В., представника відповідача Голуба П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 р. у справі № 200/13884/18-а (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Макіївський завод металевих конструкцій» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Макіївський завод металевих конструкцій» (далі - позивач, ПАТ «Макіївський завод металевих конструкцій») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці в Донецькій області), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову від 09.10.2018 №ДЦ1035/1178/АВ/ПТ/МГ-ФС про накладення штрафу на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення вимог ст.ст.72 ч.2, 73 ч.4, 95 ч.6 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці» в розмірі 2419950 грн. в повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 09 жовтня 2018 року №ДЦ1035/1178/АВ/ПТ/МГ-ФС про накладення штрафу на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України в розмірі 2419950 грн; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Донецькій області судовий збір у розмірі 36 299,25 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "Макіївський завод металевих конструкцій".

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що застосування судом до спірних правовідносин ч. 11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) є помилковим, оскільки у даному випадку застосуванню підлягає стаття 265 КЗпП України, як спеціальна норма. Підставою для накладення штрафу є висновки акту інспекційного відвідування яким зафіксовано порушення вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, незалежно від їх подальшого усунення. Посилання суду на те, що відповідачем не дотримано принципу пропорційності для пошуку справедливого балансу публічних і приватних інтересів, є недоречним та незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Макіївський завод металевих конструкцій" зареєстровано в якості юридичної особи 22.12.1997 року за № 12731200000002723, включено до ЄДРОПУ за № 01412265.

Головним управлінням Держпраці у Донецькій області відповідно до статті 259 Кодексу Законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295) у присутності Першого заступника директора Публічного акціонерного товариства "Макіївський завод металевих контрукцій" Федорова Андрія Борисовича в період з 06 вересня 2018 року по 19 вересня 2018 року проведено інспекційне відвідування Публічного акціонерного товариства "Макіївський завод металевих контрукцій".

За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ 1035/1178/АВ від 19 вересня 2018 року.

Інспекційним відвідуванням встановлено, що позивачем порушено норми частини першої, третьої, 4 статті 31 Закону України №108, частини 2 статті 72 КЗпП, частини 4 статті 73 КЗпП, частини 1 та 2 статті 107 КзпП, частини 6 статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України №108, частини 1 та 2 статті 115 КЗпП, частини 1 статті 24 Закону України №108, частини 4 статті 115 КЗпП, статті 21 Закону України №504, статті 34 Закону України №108, статті 3,4 Закаону України №2050-ІІІ, частини 5 статті 97 КЗпП, частини 3 статті 15 Закону України №108, частини 1 статті 116 КЗпП, частини 1 статті 117 КЗпП.

Зі змісту акту та матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису у ПАТ "Макіївський завод металлоконструкцій" на 2017 рік графіків виходів робітників охорони на 2017 рік (помісячно), графіку роботи на 2017 рік, табелів обліку використання робочого часу, розрахункових відомостей нарахування та виплати заробітної плати, встановлено, що доплата до розміру мінімальної заробітної плати здійснювалась не в повному обсязі.

Відповідно до затверджених графіків роботи ПАТ "МКМЗ" на 2017, 2018 роки, графіків виходів працівників охорони, табелів обліку робочого часу служби охорони за період січень 2017 року по червень 2018 року працівники, що працювали у святкові дні та дні релігійних свят є:

- 01 січня 2017 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

- 07 січня 2017 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

- 08 березня 2017 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ;

- 16 квітня 2017 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

- 01 травня 2017 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

- 02 травня 2017 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 ;

- 09 травня 2017 року: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7, ОСОБА_8;

- 04 червня 2017 року: ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 ;

- 28 червня 2017 року: ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 ;

- 14 жовтня 2017 року: ОСОБА_16 ;

- 08 березня 2018 року: ОСОБА_8 ;

- 09 травня 2018 року: ОСОБА_2 .

Вказаним працівникам відповідно до розрахункових відомостей по заробітній платі за 2017-2018 роки робота у святковий і неробочий день не оплачувалась у подвійному розмірі.

Позивач, не погодившись з висновками акту надав Головному управлінню Держпраці у Донецькій області скаргу щодо акту інспекційного відвідування від 19.09.2018 №ДЦ1035/1178/АВ. Відповідачем надано позивачу відповідь від 24.09.2018 №04.2-13-6/9600-18 на скаргу (заперечення) в якій зазначено, що висновки акту інспекційного відвідування №ДЦ1035/1178/АВ від 19.09.2018 відповідають нормам чинного законодавства та скасуванню (перегляду) не підлягають.

Приписом про усунення виявлених порушень №ДЦ 1035/1178/АВ/П від 25.09.2018, відповідно до пункту 27 Порядку №295 зобов`язано першого заступника директора ПАТ "Макіївський завод металевих конструкцій" усунути вказані в акті порушення. Строк виконання припису до 08 листопада 2018 року. Також, приписом відповідача позивача зобов`язано надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування до Головного управління Держпраці у Донецькій області.

09 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ 1035/1178/АВ/ПТ/МГ-ФС, відповідно до якої на підставі абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України вирішено накласти на Публічне акціонерне товариство "Макіївський завод металевих контрукцій" штраф у розмірі 2 419 950 грн. (а.с.12-14).

Згідно розрахункових відомостей позивача за жовтень 2018 року, останнім повністю виконано припис відповідача у жовтні 2018 році.

Листом позивача від 15.11.2018 повідомлено на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо усунення виявлених порушень у повному обсязі. Крім того, надано пояснення, що індексація заробітної плати та доплати за роботу у святкові і неробочі дні входили в склад заробітної плати і були нараховані працівникам підрозділу служби охорони як доплата до мінімальної заробітної плати, але не відображались окремою графою в розрахункових відомостях за період з червня по грудень 2017 і фактично виплачені. Перерахунок індексації заробітної плати, доплати за роботу у святкові і неробочі дні і доплати до мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі зроблено з відповідним урахуванням. Зазначено про те, що неможливість подальшого виготовлення продукції, виконання договірних обов`язків перед замовниками, робітниками, з метою недопущення банкрутства підприємства, що призвели би до втрати країною платника податків та зборів в бюджет, втраті робочих місць, ПАТ "МЗМК" в умовах скрутного фінансово-економічного стану почало переорієнтування і налагоджування виробництва для здійснення подальшої господарської діяльності на підконтрольній Україні території в м.Бахмут. Зазначені обставини як наслідок вимушено призвели до порушення деяких норм трудового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що позивачем було виконано припис № ДЦ-1035/1178/АВ/П від 25.09.2018 шляхом усунення порушень у жовтні 2018 року до прийняття спірної постанови від 09.10.2018 про накладення штрафу. Оскільки позивачем у встановлений строк виконано вимоги припису. Суд дійшов до висновку, що відповідно до ч.11 ст.7 Закону №877-V, фінансові та адміністративні санкції до нього не можуть бути застосовані. Також, відповідачем не дотримано принципу пропорційності для пошуку справедливого балансу публічних і приватних інтересів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Крім того, повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих Законами України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 № 1985-IV та "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 8 вересня 2004 року № 1986- IV.

Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку № 295, який на час інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваної постанови, не був скасований та не визнаний нечинним.

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

За змістом пунктів 19, 20, 27, 28, 29 цього Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа) (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 8 Порядку № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином, інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. Підставою для накладення штрафів є виявлені під час інспекційного відвідування суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті. При цьому, якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці то вживаються заходи з притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Стосовно висновків суду першої інстанції щодо порушення відповідачем вимог ч.11 ст. 7 Закону № 877, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 6 Закону №877 визначено підстави для здійснення позапланових заходів.

Частиною 4 статті 2 Закону №877 передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

За змістом частини 11 статті 7 Закону №877 у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Частиною 4 та ч. 5 статті 2 Закону №877, передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині 4 цієї статті, органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, четвертої, 6 - 8, абзацу 2 частини 9, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Отже, норми частини 11 статті 7 Закону № 877, відсутні у переліку норм, наведеному у частині 5 статті 2 Закону, дотримання яких для відповідача є обов`язковим.

Таким чином, до даного випадку норми частини 11 статті 7 Закону № 877 не застосовуються. Отже, помилковими є висновки суду першої інстанції, що у зв`язку з тим, що позивачем у встановлений строк виконано вимоги припису, фінансові та адміністративні санкції до нього не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №820/5115/17 та справі №804/4871/18, від 22 березня 2018 року у справі №697/2073/17.

Стосовно виявлених інспекційним відвідуванням порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про оплату праці», норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Згідно зі статтею 19 цього Закону, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, відповідно до якого суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Таким чином, індексації підлягає заробітна плата незалежно від того чи вона вища від мінімальної заробітної плати встановленої державою, проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено ст. 95 КЗпП України, відтак індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Матеріалами справи підтверджують порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не проведення індексації заробітної плати.

Суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції, як на підставу задоволення позову на те, що жоден з працівників, щодо яких виявлено порушення у нарахуванні індексації, в ході заходів державного контролю опитано не було, та відсутність з їх боку будь-яких скарг, оскільки зазначене не спростовує сам факт порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в частині недотримання мінімальних державних соціальних гарантій в оплаті праці таким працівникам, та жодним чином не може впливати на відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №813/2406/18.

Стосовно встановлених відповідачем порушень в частині не оплати у подвійному розмірі роботу у святковий і неробочий день, суд зазначає наступне.

За частиною 1 - 3 статті 67 КЗпП України, при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Відповідно до частини 1 статті 71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

За приписами статті 72 КЗпП України, робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3, 4 статті 73 КЗпП України, у дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно з абзацом 5 частини 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» на бажання працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалась понад установлену місячну норму робочого часу.

З урахуванням вказаних положень законодавства та висновків Верховного Суду України суд зазначає, що компенсація за роботу у святковий день у вигляді надання працівнику іншого дня відпочинку можлива лише в тому випадку, якщо така робота виконувалась понад встановлену місячну норму робочого часу.

Факт залучення осіб до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні позивачем не спростовується. При цьому позивачем не надано жодного доказу в підтвердження оплати праці зазначеним особам у ці дні в подвійному розмірі.

Суд зазначає, що у даному випадку, працівники позивача виконували свою роботу у святкові дні згідно з графіком, в межах місячної норми робочого часу, а тому оплата праці за роботу у ці дні повинна була бути проведена в подвійному розмірі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 107 КЗпПУ.

Крім того, зі змісту інформації про виконання вимог припису державного інспектора праці, яка міститься в матеріалах справи, позивачем на виконання цього припису нарахована та виплачена оплата за роботу у вихідні (святкові) дні у подвійному розмірі. Тобто, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність порушень визначених у приписі.

Щодо притягнення позивача до відповідальності, суд зазначає наступне.

Аналіз положень п. 27-29 Порядку № 295 дає підстави для висновку, що припис та захід притягнення об`єкта відвідування до відповідальності має вживатися одночасно із внесенням припису, інспектором який проводив відвідування. У разі ж виконання припису заходи по притягненню суб`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються, крім незалежно від виконання встановлених порушень визначених п. 29 Порядку № 295.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що на час апеляційного розгляду Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який був прийнятий в наслідок визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 826/8917/17 нечинним Порядку № 295, згідно з яким позивача і було притягнуто до відповідальності.

Пунктом 28-29 чинного Порядку № 823 визначено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тобто, чинний на даний час порядок виключає, у разі виконання припису, притягнення об`єкта відвідування до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, тобто, пом`якшує відповідальність.

Матеріали справи свідчать, що позивачем під час вчинення відповідачем заходів з притягнення позивача до відповідальності та до прийняття спірної постанови були усунені порушення визначені у приписі.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Крім того, суд враховує висновки Конституційного суду України у справі № 1-рп/99 від 09.02.2019 в яких суд зазначив, що положення частини 1 статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Як вбачається з Порядку № 823, законодавець не визначав заборону застосування цього порядку який пом`якшує відповідальність до правовідносин які виникли до його прийняття та набрання законної сили.

За таких умов, керуючись ст. 58 Конституції України, як нормою прямої дії та враховуючи норми чинного Поряду № 823, який звільняє позивача за цих обставин від відповідальності, суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що оскільки позивачем у встановлений строк виконано вимоги припису відсутні підстави для застосування фінансових та адміністративних санкцій до нього.

Суд також враховує співмірність сум штрафу з виявленими порушеннями та добровільним їх усуненням.

Доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду відповідають обставинам справи, тому мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні з підстав викладених у цій постанові.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 р. у справі № 200/13884/18-а - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 р. у справі № 200/13884/18-а з підстав викладених у цій постанові.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 р. у справі № 200/13884/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 27 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць