ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа №826/8578/16

адміністративне провадження №К/9901/39093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., (головуючий), Бєлової Л.В., Парінова А.Б.,

І. Суть спору

1. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (надалі також Регіональна філія «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», позивач) звернулося до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області (надалі також УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області, відповідач), в якому просило:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 252 (надалі також Порядок №256), а саме: щодо нереєстрації за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по станціі Кононівка, Київ-Московський за вказаний період та ненадсилання інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Драбівської РДА;

1.2. стягнути з відповідача на користь позивача витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 408 532,20 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що всупереч чинній державній програмі, уповноважений державою головний розпорядник коштів ухиляється від виконання відповідної частини своїх повноважень, відмовляючи в компенсації залізниці витрат на пільговий проїзд окремих категорій громадян, у зв`язку з чим позивач несе матеріальні збитки.

2.1. Позивач вказує на те, що внаслідок невиконання умов чинного законодавства, суб`єкт господарювання не отримує компенсацію понесених збитків при виконання державної програми соціального захисту населення.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 21 січня 2015 року між сторонами укладено Договір № П3/ДН-1-155353/НЮ на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги (надалі також Договір від 21 січня 2015 року), який регламентує взаємовідносини сторін щодо пільгового перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, та порядок відшкодування коштів за їх перевезення у 2015 році.

5. Відповідно до умов цього Договору, перевізник (позивач) зобов`язується здійснювати впродовж 2015 року перевезення окремих категорій громадян згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до норм і тарифів.

6. Відповідно до пункту 2.1.3 Договору від 21 січня 2015 року перевізник (позивач) зобов`язаний щомісячно до 25 числа наступного за звітним періодом надавати розпоряднику бюджетних коштів звіти про кількість отримувачів послуг та вартість наданих послуг.

7. Приписами пункту 2.1.5 зазначеного Договору від 21 січня 2015 року передбачено, що перевізник несе відповідальність за достовірність звітності, яка надається розпоряднику бюджетних коштів (відповідач) для розрахунків за пільгові перевезення.

8. Пунктом 2.2 цього Договору визначено, що розпорядник бюджетних коштів (відповідач) зобов`язується проводити фінансування видатків на компенсаційні витрати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті .

9. Порядок проведення розрахунків визначено пунктом 3 Договору від 21 січня 2015 року, відповідно до якого розмір компенсаційних витрат за пільговий проїзд отримувачів послуг у залізничному сполученні визначається сторонами шляхом складання актів звіряння розрахунків. Акти звіряння складаються щомісячно з врахуванням розрахунків за пільгове перевезення. Розпорядник бюджетних коштів (відповідач) після перерахування йому суми субвенції на рахунок, відкритий у територіальному управління Державного казначейства, у п`ятиденний термін здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян шляхом перерахування на рахунок перевізника (позивача).

10. Термін дії вказаного Договору - з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

11. Матеріали справи містять копії згаданих у вказаному Договорі від 21 січня 2015 року актів звіряння розрахунків, розрахунків витрат та супровідні листи про направлення вказаних документів на адресу відповідача.

12. Як вбачається із змісту, суті та призначення Договору від 21 січня 2015 року, він належить до категорії адміністративних договорів.

13. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиконання частини вимог умов Договору від 21 січня 2015 року протиправною, та у урахуванням наявної суми непогашеної заборгованності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року позов задоволено повністю.

14.1. Визнано протиправною бездіяльність УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку № 256, а саме: щодо нереєстрації за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по станції Кононівка, Київ-Московський за вказаний період та ненадсилання інформації про свої зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Драбівської районної державної адміністрації.

14.2. Стягнуто з відповідача на користь Регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року у сумі 408 532, 20 грн.;

14.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області на користь Регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 7 505, 98 грн.

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не виконано вимоги пункту 6 Порядку № 256, не зареєстровано додаткові зобов`язання, ним порушено вимоги діючого законодавства та у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по Договору від 21 січня 2015 року, позивач поніс витрати на пільгове перевезення, які не були йому відшкодовані всупереч вказаному Договору.

15.1 Крім того, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення взяв до уваги позицію Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 13 жовтня 2009 року №09/209 та на ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року (К/9991/34733/12), від 20 лютого 2014 року (К/9991/42966/13), відповідно до якої відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою відповідно до вимог чинного законодавства.

16. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

16.1. Стягнуто з УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі 85 350, 18 грн.

16.2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до уточнюючого плану асигнувань із загального фонду районного бюджету на 2015 рік, затвердженого начальником УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області, на компенсацію за пільгове перевезення виділено кошти у розмірі 270 000 грн., з яких 167 924,94 грн. виділено на Регіональну філію «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

17.1. Апеляційним судом вказано на те, що відповідачем частково сплачено позивачу заборгованість за надані послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року у сумі 44 000 грн. та станом на 01 січня 2016 заборгованість відповідача перед Регіональною філією «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», яка підлягає стягненню у межах затверджених субвенцій, становить 85 350,18 грн.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

18.1. В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги факт неналежного виконання відповідачем вимог пункту 6 Порядку № 256, відповідно до якого у разі виникнення додаткових обов`язань, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби АРК, областях, міст Києва та Севастополі.

18.2. Скаржник звертає увагу на те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог Порядку № 256, порушено право Регіональна філія «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі.

19. У відзиву на касаційну скаргу відповідач проти її доводів заперечує, вважає, що суд апеляційної інстанції обгрунтованно задовольнив частково позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржуване судове рішення.

20. Ухвалою судді-доповідача Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

21. Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року вказана касаційна скарга разом із справою передана судді Коваленко Н.В.

22. На підставі службової записки судді-доповідача Коваленко Н.В. від 03.06.2019 №1286/0/64-19 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, призначено здійснити за допомогою автоматизованої системи заміну судді Гриціва М.І. у справах, включених до реєстру №19723/19.

23. Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Коваленко Н.В., судді - Берназюк Я.О., Желєзний І.В.

24. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 04 червня 2019 року ухвали про відведення судді-доповідача Коваленко Н.В. та суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. від розгляду зазначеної касаційної скарги, призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №826/8578/16.

25. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2019 року адміністративна справа №826/8578/16 була передана на розгляд колегії суддів: Губська О.А. (суддя-доповідач), Білак М.В., Калашнікова О.В. та ухвалою від 13 червня 2019 року касаційна скарга прийнята до провадження.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

26. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. За правилами частин 1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

29. Положеннями Законів України «Про Державний бюджет на 2015 рік», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «;Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальний захист дітей війни» передбачено пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом.

30. Частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп. «б» пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

31. За правилами частини п`ятої статті 102 Бюджетного кодексу за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг здійснюються, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

32. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

33. Пунктами 2, 3, 5, 8 Порядку №256 встановлено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

34. Відповідно до пункту 6 Порядку №256 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

35. Частиною 1 статті 47 Бюджетного кодексу України закріплено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів; порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

36. Пунктами 1, 3, 4 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

37. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

38. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

VI. Висновок Верховного Суду

39. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що відповідачем не надано доказів реєстрації додаткових зобов`язань, надсилання ним фінансовому органу райдержадміністрації уточненої інформації у зв`язку із виникнення зобов`язань про фактично нараховані у поточному році суми та щодо необхідності компенсування пільг, наданих позивачем відповідним категоріям громадян.

40. При цьому, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, судом першої інстанції взято до уваги копії актів звіряння розрахунків, розрахунків витрат за спірний період, якими підтверджується наявність спірної суми невідшкодованої заборгованості у розмірі 408 532, 20 грн. при загальній вартості послуг - 450 532,20 грн. та сумі відшкодованих відповідачем збитків у розмірі 42 000 грн.

41. Разом з цим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову частково зазначив, що відповідно до уточненого плану асигнувань із загального фонду районного бюджету на 2015 рік, затвердженого начальником УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області, на компенсацію за пільгове перевезення відповідним категоріям громадян виділено кошти у розмірі 270 000 грн., з яких 167 924, 94 грн. виділено на позивача та у з урахуванням часткової сплати заборгованості у розмірі 44 000 грн., заборгованість перед Регіональною філією «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» становить 85 350, 18 грн.

42. Натомість, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції не перевірив правильності встановлених судом першої інстанції обставин та їх оцінки, дотримання судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалив нове рішення без повного встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

43. При цьому, в матеріалах справи наявні декілька Актів, які станом на 01 січня 2016 року (31 грудня 2015 року) містять різну за змістом інформацію (щодо розміру виділеної компенсації, суми відшкодованих збитків та розміру встановленої заборгованості).

44. Зокрема, в Акті звіряння розрахунків за надання населенню послуги відповідним категоріям громадян (станом на 01 січня 2016 року), який надано позивачем при подачі даної позовної заяви, зазначено розмір загальної вартості наданих послуг - 450 532, 20 грн., сума відшкодованих збитків - 42 000 грн. та розмір встановленої заборгованності - 408 532, 20 грн. (акт підписаний лише позивачем, том 1, а.с. 17).

45. Водночас, матеріали справи містять Акти звіряння розрахунків за надання населенню вказаних послуг (станом на 31 грудня 2015 року, акт підписаний сторонами Договору від 21 січня 2015 року), які надані відповідачем при подачі письмових заперечень на позов, в яких, у порівнянні з актом, наданим позивачем при подачі позову, зазначено інші дані, а саме: розмір загальної вартості наданих послуг - 129350,18 грн. , сума відшкодованих збитків - 44 000 грн. та розмір встановленої заборгованості - 85 350, 18 грн. (том 1, а.с. 136 та том 2, а.с. 172).

46. Отже, з урахуванням наявних суттєвих розбіжностей в частині розміру виділеної компенсації, суми відшкодованих збитків, розміру встановленої заборгованості та аналізу правової природи Договору від 21 січня 2015 року з визначенням в ньому порядку, способу виконання та відповідальність за невиконання зобов`язань, що з нього виникають, необхідно встановити на підставі яких фактичних даних (акту звіряння розрахунків) відповідачу необхідно компенсувати понесені Регіональної філією «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» витрати на пільгове перевезення відповідної категорії громадян.

47. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості в межах бюджетних асигнувань в розмірі 85 350, 18 грн, не з`ясував чи може відсутність коштів для належного виконання грошового зобов`язання бути обставиною, що звільняє відповідача від виконання за укладеним Договором від 21 січня 2015 року зобов`язання у разі, коли бюджетні асигнування не покривають усі зобов`язання.

49. Також, з тексту оскаржуваного судового рішення залишилося незрозумілим чи перевіряв апеляційний суд правильність висновку суду першої інстанції щодо ненадсилання головним розпорядником коштів місцевих бюджетів щомісяця до 18 числа фінансовому органу райдержадміністрації уточненої інформації про фактично нараховані у поточному місяці суми (у разі виникнення додаткових зобов`язань) та виготовлення фінансовим органом уточнених реєстрів нарахованих у поточному місяці сум з огляду на наявність в матеріалах справи уточненого плану асигнувань, який затверджено начальником УПСЗН Драбівської РДА Черкаської області, тобто виконання відповідачем вимог пункту 6 Порядку №256 з підтвердженням або спростування висновків суду про порушення права позивача на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в повному обсязі.

50. Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

51. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у даній справі рішення суду апеляційної інстанції названим вимогам процесуального закону не відповідає.

52. Також, виходячи із приписів пунктів 1 - 3 частини першої статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

53. З огляду на викладене, колегія суддів не може визнати законним та обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції.

54. У зазначеному рішенні відсутні посилання на всі обставини, що мають значення для справи, не перевірено в повній мірі встановлені судом першої інстанції факти, не надано оцінку всіх доказів, з яких виходив суд першої інстанції, постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог.

55. Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, тому при новому розгляді суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на зазначені суперечливі докази, які надані сторонами у даній справі.

56. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

57. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

58. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

59. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

60. З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасувати, справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова