ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2019 року

Київ

справа №580/31/19

адміністративне провадження №К/9901/24831/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Калашнікової О.В., Яковенка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Івченка М.В.

представників позивача: Михайлюк - Філімонової Є.В., Потетюєва С.Ю.

представника відповідача: Тележинського М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу №580/31/19

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Мельничука В.П., суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.),

УСТАНОВИВ:

I. Суть спору.

1. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - ГУ ДСНС України у м. Києві) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (далі - ТОВ «Сокар Петролеум»), в якому просило:

- застосувати заходи реагування до Відповідача у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС за адресою: вул.Богатирська, 1-є у Оболонському районі м.Києва шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки;

- обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на ГУ ДСНС України у м. Києві;

- контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб`єкта господарювання, у тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на ГУ ДСНС України у м.Києві.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом проведених планових та позапланових перевірок щодо додержання ТОВ «Сокар Петролеум» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, позивачем були виявлені 6 (шість) порушень вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, станом на час розгляду справи позивачем частково усунуті виявлені порушення та їх залишилось лише 2 (два), зокрема, не обладнання АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення, також на шляхах евакуації з АЗС влаштовані розсувні двері, у зв`язку з цим, керуючись нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві просить суд застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю), оскільки виявлені у ТОВ «Сокар Петролеум» порушення не є формальними та створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають на АЗС за адресою: вул. Богатирська, 1-є у Оболонському районі м. Києва, а також особам, які будуть здійснювати гасіння пожежі у разі її виникнення.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС за адресою: вул. Богатирська, 1-є у Оболонському районі м.Києва, шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення приміщень АЗС за адресою: вул. Богатирська, 1-є у Оболонському районі м. Києва, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку із наявністю порушення ТОВ «Сокар Петролеум» вимог ч. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України щодо не обладнання АЗС за адресою: вул. Богатирська, 1-є у Оболонському районі м. Києва системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, яке створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.

6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з того, що відповідач усунув всі виявлені порушення, окрім обладнання АЗС автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, встановлення якої на даний час є неможливим, оскільки Позивачем не забезпечено функціонування пульта централізованого спостереження.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції.

7. У поданій касаційній скарзі ГУ ДСНС України у м. Києві із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції не повно, не всебічно та не об`єктивно досліджено обставини справи.

9. Вказує, що належним доказом усунення порушення є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, тому, вважає позивач, для встановлення факту відсутності порушень відповідач повинен ініціювати позапланову перевірку, за наслідками якої і може бути встановлено зазначений факт.

9.1. З урахуванням того, що на час виникнення спірних правовідносин були чинними ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення», АЗС відповідача як об`єкт підвищеної небезпеки повинна бути обладнана системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей відповідно до вказаних ДБН.

9.2. Позивач звертає увагу, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що зафіксовані ним, не спростовані та не усунені.

9.3. Застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації АЗС, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

10. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач не погоджується з касаційною скаргою, просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити в силі.

10.1. Звертає увагу, що неможливість встановлення системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей, оскільки власне самим позивачем не дотримуються вимоги ДБН В.2.5-76:2014 щодо необхідності забезпечення пульта централізованого спостереження, функціонування якого є обов`язковою умовою для улаштування умовою для улаштування та введення в експлуатацію вказаної система на об`єкті.

11. У відповіді на відзив позивач вважає безпідставним відзив на касаційну скаргу та наполягає на доводах та вимогах касаційної скарги.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

12. Відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 17.10.2018 року № 625, у період з 15 по 27 листопада 2018 року, посадовою особою позивача проведено планову перевірку щодо додержання ТОВ «Сокар Петролеум» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (акт № 391).

13. Вищевказаною перевіркою виявлені 6 (шість) порушень вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, зокрема: не обладнання АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення і локальною системою оповіщення; шляхи евакуації захаращені матеріальними цінностями; в приміщеннях АЗС дозволяється експлуатація тимчасових дільниць електромережі; на шляхах евакуації з АЗС влаштовані розсувні двері; АЗС не забезпечена розрахунковою кількістю плівкоутворювального піноутворювача для ліквідації можливих пожеж протипожежною технікою; АЗС не оснащена жорсткою буксирною штангою довжиною не менше 3 м для евакуації транспортних засобів з території АЗС у випадку пожежі.

14. Наведені вище обставини стали підставою для звернення 02 січня 2019 року Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Черкаського окружного адміністративного суду з даним позовом щодо застосування до ТОВ «Сокар Петролеум» заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

15. У подальшому, 15 лютого 2019 року Позивачем повторно здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ТОВ «Сокар Петролеум» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на АЗС за адресою: вул. Богатирська, 1-є у Оболонському районі м. Києва (акт від 15.02.2019 року № 52), виявлено 2 (два) порушення відповідачем вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, а саме: не обладнано АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення; на шляхах евакуації з АЗС влаштовані розсувні двері.

16. Не погоджуючись з встановленими порушеннями, відповідач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції)

17. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19 . Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

20. Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

21. Частиною 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

22. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України.

23. Пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 7 Кодексу цивільного захисту України. передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

24. За приписами пункту 21 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

25. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки.

26. Статтею 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2245-III «Про об`єкти підвищеної небезпеки» встановлено, що суб`єкт господарської діяльності - юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки; об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

27. Частиною 1 та 4 статті 53 Кодексу цивільного захисту України на об`єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі - автоматизовані системи).

28. Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

29. Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

30. Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

31. Статтею 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: - здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; - складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; - звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

32. Згідно з частиною 1 та 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

33. Положеннями частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

34. Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

VI. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

35. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

37. Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, стало наявність двох порушень вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (АЗС не обладнано системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення; на шляхах евакуації з АЗС влаштовані розсувні двері.

38. Щодо необладнання АЗС системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення локальною системою оповіщення, колегія суддів зазначає, що положеннями частини першої статті 53 Кодексу цивільного захисту України визначено, що на об`єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

40. Встановлення, вимоги до проектування та монтування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення визначено ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення».

41. Водночас норма статті 53 Кодексу цивільного захисту України зобов`язує встановлювати автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення тільки на об`єктах підвищеної небезпеки.

42. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2245-III «Про об`єкти підвищеної небезпеки» та згідно з пунктом 195 Протоколу АЗС ТОВ «Сокар Петролеум» за адресою вул.Богатирська 1-є в Оболонському районі м.Києва включено до переліку об`єктів підвищеної небезпеки які підлягають обладнанню автоматичними системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення на 2019 рік. Цей факт у судовому засіданні сторонами не оспорювався.

43. Отже, силу положень статті 53 Кодексу цивільного захисту України, АЗС ТОВ «Сокар Петролеум» (об`єкт підвищеної небезпеки) при проектуванні та монтуванні автоматизованих систем на об`єктах підвищеної небезпеки мають застосовуватися вимоги ДБН В.2.5-76:2014

44. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 20 листопада 2018 у справі 826/1024/18.

45. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки не забезпечив можливість функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення шляхом введення в дію пульту централізованого спостереження, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» не може бути притягнуте за вказане порушення до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді зупинення діяльності є помилковим.

45. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5.2.22 ДБН В.2.5-76:2014 у разі відсутності підтвердження з боку ПЦС (пульт централізованого спостереження) факту отримання тривожного сповіщення СРВНСО (автоматизована система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення) повинна здійснювати автоматичне телефонне з`єднання з оперативно-диспетчерською службою відповідного аварійно-рятувального підрозділу, на який відповідно до плану локалізації і ліквідації аварії покладено оперативне реагування на НС, з подальшою передачею тривожного мовного повідомлення, що містить ідентифікатор електронної картки аварії.

46. Тобто, як зазначив, у судовому засіданні представник позивача відповідно до цього пункту, за відсутності Пульту централізованого спостереження існує можливість тривожного сповіщення за допомогою телефонного з`єднання.

47. Водночас Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що належним доказом усунення порушення є тільки акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, тому для встановлення факту відсутності порушень відповідач повинен ініціювати позапланову перевірку, за наслідками якої і може бути встановлено зазначений факт.

48. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що акт перевірки, яким і фіксуються виявлені порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки є не єдиним доказом, за наявності якого можна стверджувати про наявність або відсутність певних порушень.

49. Положеннями частини другої статті 70 КЦЗ України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

50. Це означає, що виключно суд приймає рішення про зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.

51. Ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, в ході якого суд, зокрема, оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які в свою чергу стають основою судового рішення, його мотивувальної частини, зокрема.

52. Вирішуючи в судовому рішенні питання зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв тощо, суд, в першу чергу, з`ясовує чи є передбачені для цього законом підстави, а отже оцінює надані позивачем та відповідачем докази, встановлює на підставі них факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

53. Таким чином, суд оцінює акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які, у свою чергу, підтверджують або спростовують факт усунення виявлених порушень.

54. Отже, у разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами.

55. За таких обставин, доводи позивача про те, що належним доказом усунення порушення є тільки акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, є безпідставними.

56. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

57. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

58. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Верховний Суд зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості, оскільки ухвалене на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.

60. При таких обставинах справи та на підставі викладеного Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у зв`язку із наявністю порушення ТОВ «Сокар Петролеум» вимог частини 1 статті 53 Кодексу цивільного захисту України щодо не обладнання АЗС за адресою: вул.Богатирська, 1-є у Оболонському районі м. Києва системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, яке створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

61. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач усунув всі виявлені порушення та Позивачем не забезпечено функціонування пульта централізованого спостереження, що виключає відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум».

62. Відповідно до частини першої статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

63. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону а суд апеляційної інстанції безпідставно її скасував.

VII. Судові витрати

64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року скасувати.

3. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року залишити в силі.

4. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді О.В. Калашнікова

М.М. Яковенко