ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа № 328/527/17(2-а/328/65/17)

адміністративне провадження № К/9901/20308/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 328/527/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про оскарження повідомлення про повернення виконавчого документу без виконання, встановлення факту порушення та зобов`язати вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Андрущенка О.Ю.,

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, постановлену колегією у складі: головуючого судді Білак С.В., суддів Юрко І.В., Шальєвої В.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

В лютому 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, де з врахуванням уточнених позовних вимог просив:

встановити порушення процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»;

встановити порушення відповідачем частини 1 статей 12, 18, 19, 24-26 Закону України «Про виконавче провадження»;

встановити порушення відповідачем статей 3, 8, 19, 124 Конституції України;

визнати, що дія постанови КМУ № 440 від 03 вересня 2014 року поширюється на судові рішення зобов`язального характеру в силу дії статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

визнати незаконним та скасувати повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 1650-2-034 від 13 лютого 2017 року;

зобов`язати відповідача вжити заходів по притягненню до адміністративної відповідальності старшого державного виконавця Косінова І.Г. , за порушення процедури відкриття виконавчого провадження, встановленої Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування зазначає, що постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2013 року, зобов`язано ГУПСЗН Запорізької облдержадміністрації (пізніше перейменовано у Департамент СЗН Запорізької облдержадміністрації) здійснити перерахунок позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік, встановлену статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням різниці вже виплаченої суми. Також, цією ж постановою зобов`язано УПСЗН Токмацької міської ради виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірах, передбачених статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

Вказував, що 06 лютого 2017 року Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області отримав за вказаним рішенням виконавчий лист разом із ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року у справі № 328/3451/14-а про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа. А 14 лютого 2017 року прийнято рішення про повернення виконавчого документа без виконання у зв`язку з пропущенням строку його пред`явлення до виконання.

Вважає повернення виконавчого листа без виконання з таких підстав протиправним, оскільки, відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення до виконання виконавчих документів становить 3 роки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про оскарження повідомлення про повернення виконавчого документу без виконання, встановлення факту порушення та зобов`язати вчинити дії - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року №328/3451/14-а, яка набрала законної сили 13 жовтня 2014 року, позивачу поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-а-5311/20-11, виданого Токмацьким районним судом Запорізької області 17.09.2014 року.

На момент набрання ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 07.10.2014 року №328/3451/14-а законної сили діяла норма Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, яка встановлювала однорічний строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, за висновками суду першої інстанції строк пред`явлення виконавчого листа Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2014 року № 2-а-5311/2011 до виконання сплинув 13 жовтня 2015 року.

Зазначив, що посилання позивача на частину 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» якою визначено трирічний строк на пред`явлення виконавчих документів до виконання є необґрунтованим, оскільки, зазначена норма діє з 05 жовтня 2016 року з набранням чинності Законом № 1404-VIII, а тому до спірних відносин застосуванню не підлягає.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року у справі №328/527/17 (2-а/328/65/17) - без змін.

Так, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки постанова Токмацького районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року №2-а-5311/2011 набрала законної сили 17 червня 2013 року, то на момент звернення позивача у лютому 2017 року до відповідача із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа у зазначеній справі сплило три з половиною роки, замість передбаченого на момент видачі виконавчого листа року, а також закінчився строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, який був поновлений ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

12 лютого 2018 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги вказано, що на підставі заяви позивача від 19 грудня 2014 року до УДВС ГУЮ в Запорізькій області було надіслано виконавчі документи по справі № 2-а-5311/2011, а 18 грудня 2014 року останнім повідомлено про прийняття до обліку та внесення даних про рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

Зазначав, що 29 січня 2015 року боржник у справі № 2-а-5311/2011 повідомив УДВС ГУ, в Запорізькій області про нарахування та виплату позивачу суми в розмірі 3 360 грн. Далі актом № 7 від 09 жовтня 2015 року виконавчі документи позивача внесено до Реєстру.

Вказував, що в серпні 2016 року повернуто позивачу виконавчі документи, що стало підставою на початку лютого 2017 року для направлення виконавчих документів до відділу примусового виконання судових рішень ДВС ГТУЮ в Запорізький області. На думку скаржника означене свідчить про безпідставність висновків відповідача та суду про пропуск строків для звернення до виконавчого органу.

Зауважив, що оскільки виконавчий лист отримано 17 вересня 2014 року, а строк його пред`явлення поновлено в жовтня 2014 року, то станом на кінець грудня 2014 роки виконавчі документи не вважалися простроченими та були внесені до Реєстру на законних підставах. Ці фактичні обставини спростовують висновок суду, що станом на 13 жовтня 2015 року сплинув строк пред`явлення виконавчого листа.

За твердженням скаржника судами попередніх інстанцій судами не було встановлено всіх фактичних обставин, що дає підставу для застосування статті 227 КАС України, скасування рішень попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Крім того, посилався на те, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року не підписана складом суду, що суперечить вимогам частини 2 статті 160, частини 3 статті 197 КАС України, а відтак ці порушення призвели до порушення статей 159, 160 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про оскарження повідомлення про повернення виконавчого документу без виконання, встановлення факту порушення та зобов`язати вчинити дії.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., Білоус О.В., Стрелець О.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року №519/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01 листопада 2019 року дана касаційна скарга прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до вимог частини 3 статті 340 та пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судом встановлено, що постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року № 2-а-5311/2011 зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради нарахувати, а Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької ОДА виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій.

17 червня 2013 року вказана постанова набрала законної сили, а 25 вересня 2014 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист № 2-а-5311/2011 від 17 вересня 2014 року із зазначеним строком пред`явлення до виконання - до 17 червня 2014 року.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року № 328/3451/14-а ОСОБА_1 поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-а-5311/20-11, виданого Токмацьким районним судом Запорізької області 17.09.2014 року. Вказана ухвала набрала законної сили 13 жовтня 2014 року.

06 лютого 2017 року відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області отримано заяву ОСОБА_1 , за змістом якої просив повторно відкрити виконавче провадження згідно з оригіналом виконавчого листа, належним чином оформлених постанови Томацького районного суду від 20 жовтня 2011 року у справі 2-а-5311/2011 і ухвали Томацького районного суду від 07 жовтня 2014 року у справі № 328/3451/14-а про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, копії паспорта стягувача, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки про наявність банківських реквізитів, копії повідомлення ГУЮ від 18 грудня 2014 року, листа боржника від 29 січня 2015 року.

13 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання повернуто виконавчий лист Токмацького районного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року № 2-а-5311/2011 у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки виконавчим документом встановлений строк пред`явлення до виконання до 17 червня 2014 року.

Вважаючи вказане повідомлення протиправним, позивач звернувся до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону № 1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення ( частина 4 статті 12 Закону № 1404-VIII).

За змістом пункту 2 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2010 року № 328/3451/14-а, яка набрала законної сили 13 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-а-5311/20-11, виданого Токмацьким районним судом Запорізької області 17 вересня 2014 року.

На момент набрання ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2014 року року № 328/3451/14-а законної сили діяла норма Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, яка встановлювала однорічний строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, за висновками суддів попередніх інстанцій строк пред`явлення виконавчого листа Токмацького районного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року № 2-а-5311/2011 до виконання сплинув 13 жовтня 2015 року, а тому рішення старшого державного виконавця Косінова І.В. про повернення виконавчого листа Токмацького районного суду Запорізької області від 17.09.2014 року № 2-а-5311/2011 без виконання у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є правомірним.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками та вважає їх помилковиими з таких підстав.

За змістом матеріалів справи оскаржуване повідомлення від 13 лютого 2017 року винесено за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-5311/2011, виданий 17 вересня 2014 року, із строком пред`явлення до виконання - до 17 червня 2014 року.

Вказаний виконавчий лист видано на виконання Токмацького районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року, яке за змістом матеріалів справи набрало законної сили 17 червня 2013 року.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання на момент видачі вказаного виконавчого листа встановлювались статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Так, відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 606-XIV, у вказаній редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Закон № 606-XIV втратив чинність з 05 жовтня 2016 року згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (абзац 2 пункту 2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404- VIII).

Колегія суддів зауважує, що законодавець визначив порядок переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ.

Так, згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому, строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частина 2 статті 12 Закону №1404-VІІІ).

Таким чином, на момент звернення позивачем в лютому 2017 року строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 17 вересня 2014 року у справі, становив три роки, перебіг якого мав би починатися з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

А отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість застосування частини 1 статті 12 Закону № 1404-VIII до спірних правовідносин.

Водночас, в матеріалах справи міститься копія вищевказаної заяви, за змістом якої ОСОБА_1 зазначено, що, починаючи з грудня 2014 року позивач пред`являв вказаний виконавчий лист до примусового виконання, а в серпні 2016 року вказані виконавчі документи повернуто.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання строк пред`явлення його до виконання встановлюється з дня повернення. Повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

В той же час судами попередніх інстанції не взято до уваги обставини того, що виконавчий лист 2а-531/2011 пред`являвся до виконання в період з моменту його та до моменту пред`явлення в лютому 2017 року, що могло б стати підставою для переривання строку виконавчого документа.

Беручи до уваги, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спірних правовідносин не застосовано пункт 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ та не враховано переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про те, що вказаний виконавчий лист не міг бути прийнятий для примусового виконання.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій в частині про правомірність рішення відповідача про повернення виконавчого листа, виданого Токмацьким районним судом Запорізької області 17 вересня 2014 року у справі № 2-а-5311/2011 ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права і не відповідають обставинам справи, а тому за правилами статті 351 КАС України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення відповідача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 1650-2-034 від 13 лютого 2017 року.

Щодо інших позовних вимог суди попередніх інстанцій правильно встановлено обставини справи та дійшли вірних вірних висновків про відмову в їх задоволенні.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача вжити заходів по притягненню до адміністративної відповідальності старшого державного виконавця Косінова І.Г. за порушення процедури відкриття виконавчого провадження, встановленої Законом України «Про виконавче провадження», то колегія суддів зазначає про відсутність для їх задоволення, оскільки в межах рогляду адміністативного провадження зазначене не належить до компетенції суду.

Верховний суд відхиляє доводи скаржника про те, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року не підписана складом суду з тих підстав, що оригінал вказаної ухвали, який знаходиться в матеріалах справи, містить підписи всього складу колегії суддів, які зазначені в судовому, а копія процесуального документа, яка направлялася скаржнику та додана до касаційної скарги, засвідчена помічником судді у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 17.12.2013 № 174.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі № 328/527/17 (2-а/328/24/17), а справу направити на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Водночас суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 341 КАС України).

Згідно з вимогами статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи, але неправильно застосовано норми матеріального права.

А відтак постанова Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі № 328/527/17 (2-а/328/24/17) підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 1650-2-034 від 13 лютого 2017 року, із прийняттям в цій частині нової постанови, якою слід задовольнити цю позовну вимогу.

В іншій частині постанова Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі № 328/527/17 (2-а/328/24/17) підлягає залишенню без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі № 328/527/17 (2-а/328/24/17) скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 1650-2-034 від 13 лютого 2017 року, прийнявши в цій частині нову постанову, якою задовольнити цю позовну вимогу.

3. Визнати протиправним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 1650-2-034 від 13 лютого 2017 року.

4. В іншій частині постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі № 328/527/17 (2-а/328/24/17) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду