ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 697/759/17

адміністративне провадження № К/9901/22198/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2017р. (суддя - Льон О.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р. (судді - Ключкович В.Ю., Грибан І.О., Губська О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, Департаменту соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації у прийнятті його документів для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації прийняти його документи для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;

зобов`язати Департамент соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації розглянути подання Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації про встановлення йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та вирішити питання про видачу йому посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у зв`язку із встановленням йому у серпні 2016 року ІІ групи інвалідності, захворювання пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, він має право на отримання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Вважає, що виключення Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII місця проживання його з зони посиленого радіоекологічного контролю не впливає та не може впливати на обов`язок відповідного органу встановлювати особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації у прийнятті документів позивачу для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації прийняти документи позивача для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Черкаської державної адміністрації розглянути подання Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації про встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та вирішити питання про видачу позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач - Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015р., виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Також посилається на те, що позивачем ставиться питання зобов`язального характеру відносно державного органу. В той же час положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

16.12.1992р. Канівською районною державною адміністрацією Черкаської області позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає або постійно працює у зоні посиленого радіоактивного контролю у 1986 - 1992р. категорії 4 та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видано посвідчення серії НОМЕР_2 . (а.с. 6)

Згідно Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС позивачу встановлено захворювання та причинний зв`язок, пов`язаний з впливом аварії на ЧАЕС внаслідок іонізуючого випромінювання та шкідливих чинників. (а.с.7)

Відповідно до довідки Черкаської обласної медико-соціальної експертної комісії від 15.08.2016р. серії 12ААА №205343 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 12.08.2016р. безстроково; захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС. (а.с. 6 зворотній бік)

16.08.2016р. позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації Черкаської області з заявою про видачу йому посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. ( а.с. 8)

Листом Управління праці та соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації Черкаської області від 15.03.2017р. №07-44/642 повідомило про те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII позивач вважається такою особою, що не проживає на забрудненій території, тому підстави для видачі посвідчення постраждалого першої категорії із числа постраждалих категорії 4 відсутні. (а.с. 11)

Судами встановлено, що у зв`язку з відмовою Управління праці та соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації Черкаської області про видачу позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, позивач звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач постійно проживав та працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 01.01.1993р. прожив та відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років, позивач в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 безумовно є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи.

Суди виходили з того, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015р. При цьому виключення законодавцем з 01.01.2015 р. з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов`язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 01.01.1993р. у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015р..

Суди дійшли висновку про те, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, отримання такого статусу позивачем до 01.01.2015р. відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015р.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до статті 65 цього Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посвідчення видаються на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації Черкаської області із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відмова обґрунтована лише відсутністю з 01.01.2015р. у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю та скасування статті 23 Закону, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Так, 01.01.2015р. набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, яким статтю 2 Закону №796-XII виключено (підпункт 1 пункту 4), а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.

Позивач набув статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 у 1992 році, тобто до 01.01.2015. Цей статус є безстроковий.

Виключення з 01.01.2015р. зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.

Крім того, Закон №796-ХІІ в редакції, чинній після 01.01.2015р., передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, ст.ст. 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).

Колегія суддів також звертає увагу, що рішенням від 17.07.2018р. №6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII.

Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (п. 4 мотивувальної частини).

Рішенням від 17.07.2018р. №6-р/2018 Конституцій Суд України також визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII, яким у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону №76-VIII від 28.12.2014р. містилося у ст. 2 Закону №796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов`язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що виключення з 01.01.2015р. зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31.12.2014р., встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

У справі, що розглядається, посвідчення позивача категорії 4 є чинним та зберігається за ним довічно, а тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи викладене та той факт, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності (захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС), останній має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах уже вирішувалось Верховним Судом у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.03.2019р. у справі №697/121/17, від 03.10.2019р. у справі №379/298/17, від 19.09.2019р. у справі №556/1172/17, від 23.10.2019р. у справі №802/1243/17-а та постанові від 17.04.2019р. у справі №823/1978/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка; жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук