open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 810/3430/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа №810/3430/16

адміністративне провадження №К/9901/20310/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №810/3430/16

за позовом за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, ухвалену головуючим суддею Щавинським В.Р.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мамчура Я.С., суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюк В.В.

УСТАНОВИВ:

Суть спору

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Геннадія Івановича від 18 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №810/3107/15, виданий Київським окружним адміністративним судом 20 жовтня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з тих підстав, що відповідач в особі державного виконавця не здійснив жодного заходу примусового виконання рішення та закінчив виконавче провадження, не переконавшись в фактичному виконанні судового рішення.

Зазначав, що у мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено про фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом у зв`язку із надходженням до відділу листа Мінприроди України від 30 вересня 2016 року № 5/3-6/9246, за змістом якого листом від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16 надано відповідь на запит гр. ОСОБА_1 від 17 червня 2015 року.

Зауважив, що зазначена мотивація не відповідає дійсності, оскільки у листі Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16 не міститься відповіді на запит на інформацію позивача від 17 червня 2015 року.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Геннадія Івановича від 18 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №810/3107/15, виданий Київським окружним адміністративним судом 20 жовтня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з дня одержання виконавчого документа головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. не здійснив жодного заходу примусового виконання рішення, обмежившись лише формальним підходом до своїх посадових обов`язків та закінчив виконавче провадження, не переконавшись в фактичному виконанні судового рішення.

Посилався на те, що у листі Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16, наданому на виконання виконавчого листа №810/3107/15, міститься лише часткова відповідь на інформаційний запит позивача на інформацію від 17 червня 2015 року. Однак при цьому ніякої інформації про показники рівня забруднення найважливіших елементів довкілля (зокрема, атмосферного повітря), а також про інші, зазначені в запиті, випадки забруднення атмосферного повітря в листі Міністерства екології та природних ресурсів України не міститься.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що отриману позивачем від боржника кореспонденцію не можна вважати відповіддю на запит на інформацію від 17 червня 2015 року. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 у справі № 810/3107/15 Міністерство екології та природних ресурсів України зобов`язано надати ОСОБА_1 не будь-яку відповідь, а саме відповідь на запит на інформацію від 17 червня 2015 року (щодо забруднення атмосферного повітря, заходів з ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря тощо), у зв`язку із чим не можна вважати судове рішення виконаним у повному обсязі, що відповідно виключає підстави для закінчення виконавчого провадження.

Не погодившись із постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - без змін.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, зважаючи на положення частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем не було виконано в повній мірі вказану норму, оскільки у наданому листі боржника не в повному обсязі міститься запитувана позивачем інформація.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

28 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, в якій просив скасувати останні з підстав порушення судами норм матеріального права.

В обґрунтування чого посилався на те, що державний виконавець діяв у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження», оскільки 15 січня 2016 року Міністерство екології та природних ресурсів України на виконання постанови в межах виконавчого провадження ВП 49682059 та виконавчого листа № 810/3107/15, виданого 20 жовтня 2015 року, надало копію листа від 26 жовтня 2015 року № 7/295-15, направленого ОСОБА_1 на запит останнього від 17 червня 2015 року. В листі від 26 жовтня 2015 року № 7/295-15 зазначено, що Департамент екології безпеки та поводження з відходами Мінприроди розглянув заяву від 22 жовтня 2015 року щодо отримання інформації та в межах компетенції надає інформацію.

Крім того, 05 жовтня 2016 року до відповідача надійшла заява Міністерства екології та природних ресурсів України щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 810/3107/15, виданого 20 жовтня 2015 року Київським окружним адміністративним судом, у зв`язку із наданням ОСОБА_1 листами Міністерства екології та природних ресурсів України від 06 вересня 2016 року № 20.1-321/13 та Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16 відповідної відповіді на запит.

Таким чином, на думку скаржника оскільки державним виконавцем вчинено всіх неупереджених, своєчасних і у повному обсязі, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення, то на підставі пункту 9 статті 39 вказаного закону правомірно винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження від 18 жовтня 2016 року.

Крім того, зауважив, що оскаржуваною постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року по справі № 810/3430/16 встановлено, що Міністерство екології та природних ресурсів України своїм листом від 29 вересня 2016 року № 7/3248-16 лише частково надано відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 та не надано позивачу інформацію на його інформаційний запит в частині відомостей про гранично допустимий рівень забруднення атмосферного повітря у розрізі всіх районів Київської області у формі порівняльної таблиці, яка б містила відомості про гранично допустимий рівень забруднення атмосферного повітря та фактичний індекс повітря із зазначенням вмісту в повітрі найбільш небезпечних газів та інших шкідливих речовин.

В свою чергу, державний виконавець не вправі надавати правову оцінку листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 06 вересня 2016 року № 20.1-321/13 та листу Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючого судді (суддя - доповідач) Шарапи В.М., суддів Бевзенко В.М., Данилевича Н.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року №549/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01 листопада 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Позиція інших учасників справи

Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, де він погоджуючись із доводами скаржника, указував, що в якості аргументу скаржник посилається на зміст листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 жовтня 2015 року № 7/295-15, оцінка якому неодноразово надавалася судами. Так, в постанові Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі № 810/3107/15 зазначено, що «з аналізу змісту листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 жовтня 2015 року № 7/295-15 убачається, що інформація про рівень забруднення атмосферного повітря у розрізі всіх районів Київської області позивачу не була надана». А в постанові Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 810/444/16 зазначено «З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 жовтня 2015 року № 7/295-15 не містить інформації, щодо якої позивачем було подано запит від 17 червня 2015 року».

На думку позивача, представник відповідача виконанням судового рішення вважає сам факт наявності листа Міністерства екології та природних ресурсів України (боржника у виконавчому провадженні), не беручи до уваги зміст кореспонденції, а державний виконавець не вправі надавати правову оцінку листу боржника у виконавчому провадженні.

Позивач зазначав, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження в силу норм чинного законодавства має права для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань призначати своєю постановою експерта або спеціаліста, а у випадку, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності, що виявилась у ненаданні відповіді на питання, поставлені в інформаційному запиті від 17 червня 2016 року, а також про зобов`язання відповідача надати відповіді на питання, поставлені в зазначеному інформаційному запиті.

Посилаючись на положення законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про доступ до публічної інформації", позивач просив надати йому наступну інформацію:

1) Наскільки у районах Київської області, де сталися надзвичайні ситуації техногенного характеру, рівень забруднення атмосферного повітря перевищує нормативи екологічної безпеки? Позивач просив надати відповідь на поставлене питання в розрізі всіх районів Київської області у формі порівняльної таблиці, в якій зазначити гранично допустимий рівень забруднення повітря та фактичний індекс якості повітря із зазначенням вмісту в повітрі найбільш небезпечних газів: діоксиду азоту NО2, сірчистого газу SО2, чадного газу СО та інших?

2) Які заходи з ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря в даний час проводяться в Київській області?

3) Які заходи з ліквідації наслідків техногенних катастроф здійснює безпосередньо Міністерство екології та природних ресурсів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що виконує функції з формування і забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища?

4) Про повне найменування юридичних осіб (їх юридичні адреси та дані про керівників), яким належать нафтобаза у смт. Глеваха та склад пінопласту у м. Бровари, ступінь вини цих юридичних осіб у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу (в результаті вищевказаних подій), а також про порядок відшкодування ними заподіяної шкоди довкіллю.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 810/3107/15, яке набрало законної сили 13 жовтня 2015 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України, що виявилась у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 17 червня 2015 року (щодо рівня забруднення атмосферного повітря у районах Київської області, заходів з ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря тощо).

Зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України надати ОСОБА_1 відповідь на його запит на інформацію від 17 червня 2015 року у строк, визначений частиною другою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (впродовж 48 годин з дня отримання копії постанови).

У зв`язку із набранням законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 810/3107/15 на виконання останньої 20 жовтня 2015 року видано виконавчий лист.

21 грудня 2015 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інною Віталіївною відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 810/3107/15 від 20 жовтня 2015 року, виданим Київським окружним адміністративним судом, згідно якого Міністерство екології та природних ресурсів України, впродовж 48 годин з дня отримання копії постанови суду, зобов`язано надати мені відповідь на мій запит на інформацію від 17 червня 2015 щодо рівня забруднення атмосферного повітря у районах Київської області, заходів з ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря тощо.

27 січня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 810/3107/15 від 20 жовтня 2015 року, виданим Київським окружним адміністративним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 810/444/16 постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. про закінчення виконавчого провадження від 27 січня 2016 року визнана протиправною та скасована.

01 квітня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 810/3107/15 від 20 жовтня 2015 року.

14 липня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 810/3107/15 від 20 жовтня 2015 року. В якості підстави для винесення постанови від 14 липня 2016 року державний виконавець зазначив, що протягом трьох місяців з дня відновлення виконавчого провадження виконавчий документ до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надійшов.

06 вересня 2016 року заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинським Сергієм Станіславовичем, при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення, винесено постанову про скасування постанови від 14 липня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 49682059, що видав державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інна Віталіївна.

Судом встановлено, що 06 вересня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. вжитий перший захід примусового виконання рішення, а саме видана (складена) вимога № 20.1-321/13, якою вимагалося у Міністерства екології та природних ресурсів України в 3-денний строк надати до відділу примусового виконання рішень документи, підтверджуючі виконання рішення суду, запитувалося прізвище, ім`я, по- батькові особи, яка відповідальна за виконання рішення суду, доручалося надати пояснення відповідальних осіб про причини неможливості виконання рішення суду в повному обсязі та попереджається про відповідальність у разі невиконання рішення суду у добровільному порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 810/2341/16 постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко І.В. від 14 липня 2016 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 810/3107/15, виданим Київським окружним адміністративним судом 20 жовтня 2015, визнана протиправною.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі № 810/2146/16 визнано протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Онопрієнко Інни Віталіївни у невиконанні передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15 у виконавчому провадженні № 49682059; зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення у справі № 810/3107/15, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчинити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 49682059.

У жовтні 2016 року виконавчий документ, разом з матеріалами виконавчого провадження № 49682059, був переданий головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

18 жовтня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення, в якому зазначив, що до відділу надійшов лист Мінприроди України від 30 вересня 2016 № 5/3-6/9246, яким повідомлено, що листом від 28 вересня 2016 року № 7/3248 -16 надано відповідь на запит гр. ОСОБА_1 від 17 червня 2015 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження, втратив чинність з 05 жовтня 2016 року, крім статті 4, яка втратила чинність з 05 січня 2017 року) передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, який діє з 05 жовтня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 18 Закону № 1404-VIII.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до матеріалів справи оскаржувана постанова від 18 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП 49682059, винесена державним виконавцем на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII, у зв`язку із надходженням листа Мінприроди України від 30 вересня 2016 року № 5/3-6/9246, яким повідомлено, що листом від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16 надано відповідь гр. ОСОБА_1 від 17 червня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з дня одержання виконавчого документа головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. не здійснив жодного заходу примусового виконання рішення, а у вищевказаному листі від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16 ніякої інформації про показники рівня забруднення найважливіших елементів довкілля (зокрема, атмосферного повітря), а також про інші, зазначені в запиті, випадки забруднення атмосферного повітря в листі Міністерства екології та природних ресурсів України не міститься, а отже, таку кореспонденцію не можна вважати відповіддю на запит на інформацію від 17 червня 2015 року. Та як наслідок, не можна вважати і виконаною постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 у справі № 810/3107/15, у повному обсязі, що виключає підстави для закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження з вказаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення, та засоби їх встановлення.

Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав державний виконавець зобов`язаний пересвідчитись, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду.

Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання боржника у виконавчому провадженні, у межах якого прийняте оспорювана постанова, стосувались запиту на інформацію, що подавались ними у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

З огляду на зміст вказаного зобов`язання, особа вважається такою, що виконала рішення суду, якщо склала відповідь на запит на інформацію у чіткій відповідності до поставлених у них питань, і довела зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: особисто у визначений час та місці, поштою, засобами електронного зв`язку тощо.

Участь у виконавчому провадженні державного органу чи установи, наділеної функціями держави, не звільняє державного виконавця від обов`язку пересвідчитись у фактичному виконанні зобов`язання, що покладено на такий орган чи установу рішенням суду.

Будь-які листи таких осіб не мають для державного виконавця наперед встановленої сили і не звільняють його або відповідний орган чи установу від обов`язку доказування обставин, що мають значення для прийняття окремого процесуального рішення у межах виконавчого провадження.

У листі Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16 викладено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2015 року № 583-р утворено Урядову комісію з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 8 червня 2015 року у Київської області. В листі надається інформація про голову зазначеної комісії, органи державної влади та громадські організації, які взяли участь у роботі Урядової комісії. Мінприроди проінформувало про заходи, які проведено центральними та місцевими органами влади на виконання протокольних рішень Урядової комісії. Також в тексті листа зазначено, що Мінприроди не є розпорядником запитуваної ОСОБА_1 інформації щодо рівня забруднення атмосферного повітря.

Однак при цьому ніякої інформації про показники рівня забруднення найважливіших елементів довкілля (зокрема, атмосферного повітря), а також про інші, зазначені в запиті, випадки забруднення атмосферного повітря в листі Міністерства екології та природних ресурсів України не міститься.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій, що листі Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16 не можна вважати відповіддю на запит на інформацію від 17 червня 2015 року. А оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, Міністерство екології та природних ресурсів України зобов`язано надати ОСОБА_1 не будь-яку відповідь, а саме відповідь на запит на інформацію від 17 червня 2015 року (щодо забруднення атмосферного повітря, заходів з ліквідації забруднення навколишнього природного середовища і регенерації забрудненого атмосферного повітря тощо), отже, і не можна вважати виконаною постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 у справі № 810/3107/15, у повному обсязі, що виключає підстави для закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі.

Щодо посилання скаржника на те, що державний виконавець не вправі надавати правову оцінку листу Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 вересня 2016 року № 7/3248-16, то Суд зазначає таке.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Таким чином, відповідач, приймаючи рішення про закриття виконавчого провадження, мав би встановити, чи дійсно боржником виконано рішення в повному обсязі, та чи відповідає спосіб, в який його виконано виконавчому документу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідних дій державним виконавцем здійснено не було.

Крім того, Закон України "Про виконавче провадження" надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Суд погоджується з висновком суддів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах рішення суду не було виконано в повному обсязі, а державний виконавець не пересвідчився у його фактичному виконанні, а тому відповідно у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених у пункті на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII.

З урахуванням викладеного Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про передчасність та необґрунтованість спірної постанови від 18 жовтня 2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП 49682059.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтоваих та законних висновків про задоволення частково позовних вимог.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції в попередньому розгляді справи залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі 810/3430/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 85901561
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку