ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2019 року № 826/16090/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0247551311, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0247551311 від 28.08.2018 форми «Р».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його батьком, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у лютому 2018 року було подано декларацію про доходи, а також пакет документів для отримання податкової знижки у зв`язку зі сплатою процентів за користування іпотечним житловим кредитом. Однак, за наслідком розгляду вказаних документів, відповідачем не було враховано право платника на отримання податкової знижки і безпідставно здійснено донарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 7 137,42 грн. З огляду на що вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, а відтак підлягає скасуванню,

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за результатами камеральної перевірки ним встановлено відсутність підстав для нарахування податкової знижки, так як платником не підтверджено копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача) понесені витрати. Окрім того, ним було встановлено завищення суми доходу, отриманого протягом 2017 року як заробітна плата та завищення суми утриманого (перерахованого) податку з доходів фізичних осіб, оскільки, задекларовані дані не відповідають даним ЦБ ДРФО ДФС України.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 розділу I ПК України в порядку статті 76 розділу II ПК України та вимог ст.. 176 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2017р. ОСОБА_2 .

За результатом проведеної перевірки 09.07.2018р. відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 1834/26-15-13-11-28 у висновках якого зазначено, що у гр.. ОСОБА_2 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом за наслідками 2017р. оскільки платником не підтверджено копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача) понесені витрати. Також, зазначено, що при розрахунку суми податку на яку зменшуються податкові зобов`язання у зв`язку з використанням права на податкову знижку було встановлено завищення суми доходу утриманого (перерахованого) податку з доходів фізичних осіб,оскільки задекларовані дані в податковій декларації про майновий стан і доходи від 08.02.2018р. № 19490,00 не відповідають даним ЦБ ДРФО ДФС України.

28.08.2018р. на підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0247551311, яким платнику податків ОСОБА_2 (податковий номер платника податків НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 7 137,42 грн. у зв`язку з порушенням підпунктів 14.1.170, 166.2.1, 166.3.1, 166.4.2 та пункту 175.1 ПК України.

Одночасно, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтво серії НОМЕР_2 про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виданим 05.03.2018р. відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

26.09.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сташковою А.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцем майна громадянина ОСОБА_2 , 1970 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син — ОСОБА_1 . Спадщина складається з квартири

АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Явдюк Н.А. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13.03.2008 за реєстровим № 1030 та зареєстрованим у Київському МБТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 19.03.2008 у реєстровій книзі № д.525-302 за реєстровим № 7801.

Вищевказане нерухоме майно є предметом іпотеки у відповідності до пункту 1.2 Іпотечного договору № 20-0432/3-1 від 13.03.2008, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002). За умовами Договору іпотекодавець зобов`язаний не пізніше 05.03.2028р. повернути іпотекодержателю кредит та, зокрема, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 10% річних. У відповідності до пункту 1.1 Договору погашення кредиту здійснюється не пізніше 07 числа кожного місяця починаючи з 07.04.2008р. і закінчуючи 07.03.2028р.

Позивач, як спадкоємець нерухомого майна, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд вважає, що необхідно встановити чи наявне у Позивача порушене право, за захистом якого він звернувся, підстави та порядок надання податкової знижки, її правову природу а також чи правомірно діяв суб`єкт владних повноважень.

Суд звертає увагу, що особа, яка звернулася з цим адміністративним позовом і платник податку, відносно якого було прийнято оскаржуване ППР є відмінними одна від одної. А відповідно до загального правила, визначеного положеннями підпункту 14.1.7 ПК України, оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження саме платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Підпункт 14.1.39 ПК України визначає грошове зобов`язання платника податків як суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету в якості податкового зобов`язання та/або штрафної (фінансову) санкції, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з положеннями статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Водночас, у відповідності до положень абзаців першого та третього пункту 99.1 ПК України виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

При цьому, частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено шестимісячний строк для прийняття спадщини. І, відповідно до пункту 4.6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого у Мін`юсті України 22.02.2012 за № 282/20595, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на оскарження ппр, оскільки, визначене таким податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання спадкодавця вже перейшло до нього як до спадкоємця.

Так, щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішеня, суд зазначає таке.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пп. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 вказаної статті).

За змістом положень пункту 166.2 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.

Пунктом 166.3 статті 166 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.

Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу (підпункт 166.3.1).

Статтею 175 Податкового кодексу України регулюється визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки.

Відповідно до п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Згідно з положеннями статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи(податкову декларацію), форма якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зареєстрованого в Мін`юсті України 26.10.2015 за № 1298/27743 затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що у рядку 13 вказуються позначкою "х" документально підтверджені категорії витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до статті 166 розділу ІV Кодексу.

До категорії витрат відносяться, зокрема, частина суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, розрахована відповідно до статті 175 розділу ІV Кодексу (підпункт 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу).

Отже, платник податку з доходів фізичних осіб - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року, визначену відповідно до статті 175 Податкового кодексу України та підтверджену відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 при поданні до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік самостійно визначено суму, на яку зменшується податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку використанням права на податкову знижку у сумі 7137,42 грн. Однак, на підставі акту від 09.07.2018р. №1834/26-15-13-11-28 відповідачем було відмовлено позивачу в праві на включення до податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом у зв`язку з тим, що платником не підтверджено копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача) понесені витрати.

Так, ОСОБА_2 для реалізації права на отримання податкової знижки до податкового органу надано меморіальні ордери за 2017р., копію договору купівлі-продажу квартири, копію іпотечного договору, довідку про заробітну плату за 2017р., копію паспорту та РНОКПП.

Таким чином, при декларуванні права на податкову знижку ОСОБА_2 дотримано вимоги п.166.2.1 ст.166 ПК України.

Однак, суд враховує, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки Головним управлінням ДФС в м. Києві чітко не визначено, з яких саме підстав меморіальні ордери за 2017 рік, копії договору купівлі-продажу квартири та іпотечного договору не можуть бути враховані при наданні права на податкову знижку, а тому визначені податковим органом порушення не мають ставитись у провину платнику податків, якщо тільки це не було доведено суб`єктом владних повноважень належними та допустимими доказами.

Також, суд вважає помилковими доводи податкового органу про те, що в ході камеральної перевірки встановлено завищення суми доходу, отриманого (виплаченого, наданого) у формі заробітної плати (ознака доходу 101) та утриманого (сплаченого) податковим агентом податку на доходи фізичних осіб за 2017 року, оскільки задекларований показник не відповідає інформації отриманої з ЦБ ДРФО ДФС України, оскільки як вбачається зазначає позивач при оформленні ОСОБА_2 декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік він керувався офіційною довідкою про доходи за 2017р., яка подавалась відповідачу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягає застосуванню судами.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 77,139,242,243,251,255 КАС України,

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0247551311 від 28.08.2018.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська