open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 754/13007/19

Номер провадження 2/754/7209/19

Справа №754/13007/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

Головуючого-судді: О.М. Панченко

за участі секретаря судового засідання - Чехун Ю.В.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» про скасування розпорядження та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 року позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» про скасування розпорядження та поновлення на роботі. Позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що 12 серпня 2019 року до офісу Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» завітала група людей, які заявили, що є активом місцевої громади та зазначили, що він, як керівник даного комунального підприємства і який на той час перебував на лікарняному і був відсутній в офісі, звільнений з посади керівника відповідно до розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 серпня 2019 року за № 128-к. В той же день, фотокопію даного розпорядження було надіслано працівниками КП «Ватутінськінвестбуд» за допомогою месенджерів на його адресу. Ознайомившись з фотокопією розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 серпня 2019 року за № 128-к, позивач вважає його очевидно протизаконним та таким, що грубо порушує його трудові права. Зокрема, 01 липня 2011 року між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією та ним було укладено контракт щодо виконання ним обов`язків керівника - директора КП «Ватутінськінвестбуд» (далі - контракт). У відповідності до п. 7.1. Контракту він діє з 01 липня 2011 року до 01 липня 2014 року. Після 01 липня 2014 року він продовжив виконувати обов`язки директора «Ватутінськінвестбуд». Жодних листів або вимог про припинення виконання ним трудових функцій керівника КП «Ватутінськінвестбуд» до нього не надходило, наказів або розпоряджень щодо звільнення з посади директора КП до 08.08.2019 р. не виносилося. При цьому, в розпорядженні Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 серпня 2019 року за № 128-к підставою його звільнення зазначається закінчення дії контракту з посиланням на п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Крім того, до 01.04.2014 р. - за три місяці до закінчення строку дії Контракту, начальник Управління будівництва, архітектури та землекористування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації мав право звернутися, з відповідним належним чином погодженим поданням, до голови Деснянської районної в міст державної адміністрації. Однак, відповідне подання в зазначені строки не подавалося. Також в оскаржуваному розпорядженні взагалі не зазначено строк з якого фактично закінчено строк дії Контракту, а тому не зрозуміло, як саме узгоджуються з п. 39 Порядку строки внесення відповідного подання на ім`я голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Просить суд також звернути увагу на те, що подання начальника Управління будівництва, архітектури та землекористування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 серпня 2019 року за вих. № 039-254 було погоджено заступником голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 серпня 2019 року за № 29776, а не заступником голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що свідчить про протиправність винесення оскаржуваного розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки, як вбачається з Контракту, саме відповідачу підпорядковане КП «Ватутінськінвестбуд» (органом управління майном, що відноситься до КП «Ватутінськінвестбуд», є саме Відповідач), а тому тільки заступник голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, у відповідності до розподілу його обов`язків, з урахуванням п. 39 Порядку мав би погоджувати таке подання. Окрім того, відповідно до п. 40 Порядку позивачу як керівнику КП «Ватутінськінвестбуд» мав би, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії контракту, надійти лист за підписом голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлений на підставі відповідного подання начальника Управління будівництва, архітектури та землекористування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому, мала б бути доведена до нього позиція Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо припинення Контракту. Однак, даного листа він не отримував, на його адресу він не направлявся взагалі. Таким чином, з урахуванням того, що після закінчення строку дії Контракту 02 липня 2014 року трудові відносини продовжували тривати і жодна із сторін не наполягала на їх припиненні до моменту винесення Відповідачем оскаржуваного розпорядження від 08 серпня 2019 року, то враховуючи приписи ч. 1 ст. 39-1 КЗпП трудовий договір між ним та Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією був продовжений на невизначений строк. Просив суд скасувати розпорядження Деснянської РДА в м. Києві від 08.08.2019 року №128-к; поновити його на роботі за посадою директора КП «Ватутінськінвестбуд»; рішення в частині поновлення на роботі звернути до негайного виконання.

Ухвалами Деснянського районного суду м. Києва від 05.09.2019 року відкрито провадження у справі за позовною заявою Позивача, призначено підготовче засідання, а також частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

24.09.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача у справі.

21.10.2019 року від позивача у справі надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

24.10.2019 року від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

24.10.2019 року від представника відповідача надійшло письмове клопотання про допит свідків.

24.10.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовчий розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав в повному обсязі позовні вимоги та просив суд про їх задоволення. Пояснив, що звільнення позивача є незаконним, його не було проінформовано про позицію Деснянської РДА в м. Києві щодо припинення контракту, жодних додаткових угод до контракту він також не підписував. Після закінчення строку дії контракту, з 02.07.2014 року трудові відносини продовжували тривати і жодна із сторін не наполягала на їх припиненні до моменту винесення оспорюваного розпорядження. Крім того, звернув увагу на те, що позивача було звільнено під час коли він знаходився на лікарняному.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, що викладені у письмовому відзиві на позов. Зазначила, що умовами контракту не передбачено його автоматичну пролонгацію на наступні терміни, крім того, строк його дії не може перевищувати 5 років. Угоду про продовження строку дії контракту до дня закінчення дії контракту укладено не було, Деснянською РДА в м. Києві на підставі умов контракту та у зв`язку із припиненням строку його дії правомірно припинено трудові правовідносини з позивачем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, пояснила, що у адміністрації не було обов`язку передбаченого п. 40 Порядку укладання контрактів з керівниками підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням Київського міського голови від 15.07.2013 року №118 повідомляти позивачу листом позицію органу управління майном - Деснянської РДА про припинення дії контракту, оскільки сторонами вже обумовлено строк його дії. Щодо посилання позивача про його звільнення з роботи в період його тимчасової непрацездатності, то ч. 3 ст. 40 КЗпП України встановлює таку заборону лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Вважає, що звільнення позивача з посади за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України здійснено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які працюють у відділах управління персоналом та організаційному відділі Деснянської РДА в м. Києві в судовому засіданні пояснили, що були присутні при тому, як 08.08.2019 року в приміщенні робочого кабінету в.о. голови Деснянської РДА в м. Києві С.П. Снопкова позивач відмовився від отримання копії розпорядження про його звільнення та засвідчення ознайомлення з вказаним розпорядженням власним підписом, про що працівниками відділу управління персоналом був складений відповідний акт, при цьому позивач не повідомляв про те, що знаходиться на лікарняному. Свідок ОСОБА_8 повідомила про те, що саме вона зателефонувала позивачу, щоб він з`явився до в.о. адміністрації на його прохання.

Заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

01 липня 2011 року між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією та позивачем ОСОБА_7 було укладено контракт щодо виконання ним обов`язків керівника - директора КП«Ватутінськінвестбуд» (а.с. 6-12).

У відповідності до п. 7.1. Контракту строк його дії визначено з 01 липня 2011 року до 01 липня 2014 року.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача після 01 липня 2014 року позивач продовжив виконувати обов`язки директора «Ватутінськінвестбуд».

Відповідно до подання від 02.08.2019 року за підписом начальника управління будівництва, архітектури та землекористування В. Кривошей було запропоновано звільнити ОСОБА_7 із займаної посади директора КП «Ватутінськінвестбуд» у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 56).

Розпорядженням №128-к від 08.08.2019 року в.о. голови С. Снопкова звільнено ОСОБА_7 з займаної посади директора КП «Ватутінськінвестбуд» 08.08.2019 року в зв`язку із закінченням строку дії контракту. (а.с. 5).

Згідно копії листка непрацездатності станом на 08.08.2019 року позивач ОСОБА_7 перебував на лікарняному (а.с. 70).

Згідно акту, складеного 08.08.2019 року головними спеціалістами відділу управління персоналом ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , виконувачем обов`язки голови Деснянської РДА в м. Києві С. Снопковим в його робочому кабінеті №331 о 15 год. 25 хв. було ознайомлено Воробея О.А., директора КП «Ватутінськінвестбуд» з розпорядженням Деснянської РДА в м. Києві від 08.08.2019 року №128-к «Про звільнення ОСОБА_7 » та вручено копію вищезазначеного розпорядження. ОСОБА_7 відмовився засвідчити ознайомлення з зазначеним розпорядженням власним підписом (а.с. 93).

Так, відповідно до п. 39 Порядку укладання контрактів керівниками підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної територіальної громади міста Києва (далі - Порядок), затвердженого розпорядженням Київського міського голови від 15 липня 2013 року за №118 (в редакції розпорядження Київського міського голови від 13 червня 2018 року за № 383) за три місяці до закінчення строку дії контракту керівник структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (керівник структурного підрозділу районної в місті Києві державної адміністрації), якому підпорядковане підприємство, установа, організація, на підставі підготовлених матеріалів вносить на ім`я Київського міського голови (голови районної в місті Києві державної адміністрації) подання, погоджене із першим заступником голови Київської міської державної адміністрації або заступником Київської міської державної адміністрації (заступником голови відповідної районної в Києві державної адміністрації) відповідно до розподілу обов`язків з пропозиціями щодо звільнення керівника підприємства, установи, організації у зв`язку із закінченням строку дії контракту, продовження строку дії контракту шляхом укладення додаткової угоди, що є невід`ємною частиною контракту, або укладання контракту на новий строк.

Одночасно з цим, в п. 29 Порядку, в редакції чинній на дату виникнення правовідносин щодо фактичного припинення строку дії Контракту зазначалося, що за три місяці до закінчення строку дії контракту керівник відповідного структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (районної в місті державної адміністрації) за погодженням з заступником голови Київської міської державної адміністрації (заступником голови районної в місті Києві державної адміністрації) відповідно до розподілу обов`язків вносить на ім`я Київського міського голови (голови районної в Києві державної адміністрації) подання з пропозиціями щодо звільнення керівника підприємства, установи чи організації у зв`язку з закінченням терміну дії контракту або продовження контракту шляхом укладення додаткової угоди, що є невід`ємною частиною основного контракту, або укладання контракту на новий термін.

З вище викладеного вбачається, що до 01.04.2014 р. - за три місяці до закінчення строку дії Контракту начальник Управління будівництва, архітектури та землекористування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації мав право звернутися, з відповідним, належним чином погодженим поданням до голови Деснянської районної в міст державної адміністрації. Однак, відповідне подання в зазначені строки не подавалося.

З оскаржуваного розпорядження Деснянської районної в місті державної адміністрації від 08 серпня 2019 року за № 128-к вбачається, що підставою для видання такого розпорядження послугувало подання начальника Управління будівництва, архітектури та землекористування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 серпня 2019 року за вих. № 039-254 та погоджено заступником голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 08.08.2019 року №29776.

Як видно з оскаржуваного розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, в ньому не зазначено строк з якого фактично закінчено строк дії контракту, що не узгоджується з п. 39 Порядку щодо строків внесення відповідного подання на ім`я голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, подання начальника Управління будівництва, архітектури та землекористування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 серпня 2019 року за вих. № 039-254 було погоджено заступником голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 серпня 2019 року за № 29776, а не заступником голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Проте, як вбачається з Контракту, саме відповідачу підпорядковане КП «Ватутінськінвестбуд» (органом управління майном, що відноситься до КП «Ватутінськінвестбуд» є саме Відповідач), а тому тільки заступник голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, у відповідності до розподілу його обов`язків, з урахуванням п. 39 Порядку мав би погоджувати таке подання.

Окрім того, відповідно до п. 40 Порядку позивачу, як керівнику КП мав би, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії контракту, надійти лист за підписом голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлений на підставі відповідного подання начальника Управління будівництва, архітектури та землекористування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому, мала б бути доведена до нього позиція Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо припинення Контракту. Проте, такого листа позивач не отримував.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та и місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

В ст.23 КЗпП України зазначено, що трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні контракту.

В п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України зазначено, що підставою припинення трудового договору зокрема закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно ч. 1 ст. 39-1 Кодексу законів про працю України як закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

З урахуванням того, що після закінчення строку дії Контракту, тобто 02 липня 2014 року трудові відносини продовжували тривати і жодна із сторін не наполягала на їх припиненні до моменту винесення Відповідачем оскаржуваного розпорядження від 08 серпня 2019 року, то враховуючи приписи ч. 1 ст. 39-1 КЗпП і трудовий договір між позивачем та Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією був продовжений на невизначений строк.

Аналогічних правових висновків в подібних правовідносинах дійшов і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 01 серпня 2019 року по справі №761/36556/15-ц.

Фабула справи № 761/36556/15-ц, де викладено зазначений вище правовий висновок, в частині підстав та обставин звільнення особи, що звернулася з позовною заявою до суду у вказаній справі, аналогічні справі № 754/1300719. При цьому, Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 761/36556/15-ц виходив саме з аналізу правових норм викладених в ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України.

У той же час, у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 344/3868/16-ц правовий висновок на який посилалася представник Відповідача в судовому засіданні був зроблений судом виключно з аналізу норм ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, без врахування правових приписів ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України.

У свою чергу ч. 1 та ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України утворюють фактично дві самосійні підстави для продовження строку дії строкового трудового договору (контракту) на невизначений строк: продовження фактичних трудових відносин і жодна із сторін не вимагає їх припинення (ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України); 2) переукладення один чи декілька разів трудового договору (ч. 2 ст. 39-1 України). При цьому, підстави передбачені ч. 1 ст. 39- 1 КЗпП України на відміну від підстав передбачених ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України не мають жодних винятків і застосовуються до всіх видів строкових трудових договорів без обмежень.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначала, що чинне законодавство не допускає можливості продовження строку дії Контракту з керівником комунального підприємства на невизначений строк так і продовження контракту після закінчення строку його дії, строк дії Контракту, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, не може перевищувати 5 років.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що його довіритель не підписував жодних додаткових угод до Контракту. Крім того, Відповідачем суду також не надано до свого відзиву копій таких додаткових угод, а тому посилання представника Відповідача на існування таких угод є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Крім того, представник відповідача у своєму відзиві посилалася на те, що відповідно до розподілу обов`язків щодо погодження подання керівника структурного підрозділу районної державної адміністрації щодо звільнення позивача, дані обов`язки покладено на першого заступника голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації С.П. Снопкова, який одночасно виконує обов`язки голови адміністрації, тому, враховуючи можливий конфлікт інтересів, було прийнято рішення додатково погодити подання із заступником голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто з особою, яка відповідно до розподілу обов`язків виконує аналогічні до заступника голови районної адміністрації функції у вище стоячому органі прямого підпорядкування.

Так, згідно абз. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи не майновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Таким чином, перебування на посаді першого заступника голови районної державної адміністрації та тимчасове виконання обов`язків голови районної державної адміністрації цією ж особою без наявності приватного інтересу не утворюють ані потенційний, ані реальний конфлікт інтересів.

Представник відповідача в судовому засіданні також посилалася на те, що заборона звільнення у період тимчасової непрацездатності, встановлена ч. 3 ст. 40 КЗпП України не розповсюджується на випадок звільнення за п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно висновків Конституційного Суду України від 04.09.2019 року 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) у справу за конституційною скаргою ОСОБА_10 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, в якому зазначено: «Істотними умовами укладення контракту є передбачення строку його дії, підстав його припинення чи розірвання. Таким чином, контракт укладається на строк, який встановлюється за погодженням сторін та містить чітке зазначення, коли розпочинається строк дії контракту та коли він закінчується. Проте наведене не може бути підставою для незастосування до працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень частини третьої статті 40 Кодексу, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року N 9-рп/2012 зазначено, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі N12 до цієї Конвенції (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзаци четвертий, п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

У § 49 Рішення у справі "Пічкур проти України" від 7 листопада 2013 року Європейський з прав людини акцентував увагу на тому, що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною метою.

Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року N 14-рп/2004).

З огляду на це Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є не допустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Положеннями частини третьої статті 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово не працездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.»

На підтвердження факту перебування позивача на лікарняному ним було надано суду копію листка не працездатності від 08 серпня 2019 року, відповідно до якого у день звільнення позивач перебував на лікарняному (а.с. 70).

Згідно ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації керівники підприємств, установ та організацій мають право звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, ще суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище та наведених судом обставин, розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 серпня 2019 року 128-к підлягає скасуванню, оскільки Відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Позивач підлягає поновленню на роботі на посаді директора КП «Ватутінськінвестбуд».

З цих підстав, керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_7 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» про скасування розпорядження та поновлення на роботі,- задовольнити.

Скасувати розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 08.08.2019 року за №128-к.

Поновити ОСОБА_7 на роботі за посадою директора Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд».

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_7 .

Стягнути з Деснянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1 536 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , РНОКОПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Деснянська районна державна адміністрація (02225 м. Київ, пр. Маяковського, 29).

Третя особа: Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 11, ІПН 30977943.

Повний текст рішення суду виготовлено 26.11.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Джерело: ЄДРСР 85892754
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку