КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року справа № 320/5054/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про відмову перерахунку пенсії № 5 від 13.06.2019 року протиправним;

- зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного Фонду України у Київській області включити до розрахунку страхового стаж період роботи з 01.02.2014 року по 31.07.2017 року;

- зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного Фонду України у Київській області збільшити пенсію на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років згідно з ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Обгрунтовуючи такі вимоги, позивач зазначив, що 07.06.2019 року подав заяву до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про перерахунок пенсії, у якій просив включити страховий стаж у період з 02.2014 до 07.2017 року, а також збільшити її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний, стаж 20 років згідно з ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивачеві присвоєно 4 категорію чорнобильця.

Однак, 13.06.2019 року надійшло рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області №5 про відмову у проведенні вищезазначеного перерахунку, мотивоване тим, що за період з травня 2014 року по грудень 2017 року сплата страхових внесків ПАТ «Борекс», на якому працював позивача у цей період, відсутня, тому зараховувати стаж немає законних підстав.

На думку позивача, наявність заборгованості перед Пенсійним фондом зі сплати страхових внесків у період з 01.02.2014 по 31.07.2017 не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, за який підприємством-страхувальником не сплачено страхові внески, оскільки відповідальність за їх несплату несе страхувальник, в якому працювала застрахована особа, а не безпосередньо застрахована особа.

Таким чином, позивач вважає, що усі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач, заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки за період з травня 2014 року по грудень 2017 року сплата страхових внесків ПАТ «Борекс», на якому працював позивача у цей період, відсутня, тому зараховувати стаж немає законних підстав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із трудової книжки у період з 01.02.2014 року по 31.07.2017 року позивач працював на вказаному підприємстві, отримував заробітну плату із якої були вирахувані необхідні платежі до державного бюджету, у тому числі до Пенсійного фонду України, однак як вбачається із довідка ОК-5 роботодавцем вказані платежі на користь державного бюджету України, у тому числі до Пенсійного фонду перераховані не були.

У 2019 році позивач звернувся до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримання пенсійного свідоцтва.

20.05.2019 року позивач, отримавши від Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про застраховану особу, виявив, що йому не врахували страховий стаж у період з 01.02.2014 по 31.07.2017 року, тобто за 42 місяці.

07.06.2019 року подав заяву до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про перерахунок пенсії, у якій просив включити страховий стаж у період з 02.2014 до 07.2017 року, а також збільшити її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний, стаж 20 років згідно з ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивачеві присвоєно 4 категорію чорнобильця.

13.06.2019 року надійшло рішення №5 про відмову у проведенні вищезазначеного перерахунку від Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області.

Відповідач мотивує свою відмову наступним: відповідно до ст. 24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Стаж з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року зараховано при призначенні пенсії відповідно до даних персоніфікованого обліку за який ПАТ «Бореке» було сплачено страхові внески до Пенсійного Фонду.

За період з травня 2014 року по грудень 2017 року сплата страхових внесків ПАТ «Борекс» відсутня. Тому зараховувати стаж немає законних підстав.

А також, відповідач зазначив, що визначення розміру пенсії позивача згідно з ч. 2 ст. 56 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є недоцільним.

Вважаючи вказане рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Ч. З цієї статті проголошує, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У ст. 1 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески

Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

П. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, закріплено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Позивач має право на отримання пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної тати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як вбачається із трудової книжки у період з 01.02.2014 року по 31.07.2017 року позивач працював на вказаному підприємстві, отримував заробітну плату із якої були вирахувані необхідні платежі до державного бюджету, у тому числі до Пенсійного фонду України, однак як вбачається із довідка ОК-5 роботодавцем вказані платежі на користь державного бюджету України, у тому числі до Пенсійного фонду перераховані не були.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що наявність заборгованості перед Пенсійним фондом зі сплати страхових внесків у період з 01.02.2014 по 31.07.2017 не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, за який підприємством- страхувальником не сплачено страхові внески, оскільки відповідальність за їх несплату несе страхувальник, в якому працювала застрахована особа, а не безпосередньо застрахована особа.

Таким чином, усі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні.

Необхідно врахувати той факт, що позивачеві присвоєно 4 категорію чорнобильця, а відтак, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з цим необхідно враховувати положення ч. 2 ст. 56 цього Закону, яка встановлює право позивача на проведення перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, але не вище 75 відсотків заробітку, тобто це свідчить про те, що для нього встановлені пільгові умови та порядок обчислення стажу роботи.

На підтвердження обов`язку Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області збереження пільгових умов та порядку обчислення стажу роботи, необхідно зазначити положення п.4 ч. 1 ст. 12 Європейської соціальної хартії, яке проголошує забезпечення рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача щодо проведення перерахунку пенсії та не збільшення її на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж -20 років згідно з ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач порушив вимоги ст. 19 Конституції України згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючи увагу на практику ЄСПЛ, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами ст. 19 Конституції України, Яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати відповідні гарантії проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів Юридичних та фізичних осіб.

Позитивні зобов`язання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.

Основною характеристикою позитивних зобов`язань держави виступає те, що, по суті, вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав.

Розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно та дуже послідовно (рішення у справі Беєлер проти Італії).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджецо); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другої статті 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 162 КАС, заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві на позовну заяву.

Частиною другою та четвертою статті 162 КАС передбачено, що відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відтак суд враховує, що в даній справі обов`язок доказування правомірності спірного рішення покладено на відповідача та він не надав суду переконливих, належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про відмову перерахунку пенсії № 5 від 13.06.2019 року протиправним.

Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного Фонду України у Київській області включити до розрахунку страхового стаж ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2014 року по 31.07.2017 року.

Зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного Фонду України у Київській області збільшити пенсію ОСОБА_1 на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років згідно з ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 41248152).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.