open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 150/639/18
Моніторити
Постанова /11.03.2020/ Вінницький апеляційний суд Ухвала суду /31.01.2020/ Вінницький апеляційний суд Ухвала суду /20.01.2020/ Вінницький апеляційний суд Рішення /26.11.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Рішення /18.11.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /01.10.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /18.09.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /28.05.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /03.12.2018/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /07.11.2018/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області
emblem
Справа № 150/639/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /11.03.2020/ Вінницький апеляційний суд Ухвала суду /31.01.2020/ Вінницький апеляційний суд Ухвала суду /20.01.2020/ Вінницький апеляційний суд Рішення /26.11.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Рішення /18.11.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /01.10.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /18.09.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /28.05.2019/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /03.12.2018/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області Ухвала суду /07.11.2018/ Чернівецький районний суд Вінницької областіЧернівецький районний суд Вінницької області
"26" листопада 2019 р.

Справа №150/639/18

Провадження по справі №2/150/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Гендзьорі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабчинецької об`єднаної територіальної громади в особі Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до Чернівецького районного суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 23.06.2017 року за ним визнано право на земельну частку (пай) КСП «Нива України» згідно державного акту на право колективної власності на землю, виданого 05.04.1996 року розміром 3,0900 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області. Однак, земельна ділянка (пай), яка розташована на плані земель пайового фонду під номером 55, кадастровий номер 0524982000:04:002:0027 помилково рахується за ОСОБА_2 та на даний час перебуває у списках невитребуваних паїв.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Богданова С.Д., в судовому засіданні підтримують свої вимоги на умовах, викладених в позовній заяві, тому просять визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) під номером 55, кадастровий номер 0524982000:04:002:0027 площею 3,4318 га на території с. Вила - Ярузькі Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_2 на момент розпаювання не був членом КСП «Нива», у списках на розпаювання землі не значився, тоді як її довіритель ОСОБА_1 був членом вказаного підприємства. Окрім того, право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) визнано рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 23.06.2017 року. Немає будь - яких доказів того, що земельна ділянка під номером 55, яка розташована на території Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, належить ОСОБА_2 , відсутні докази його права на дану земельну частку (пай). Ні сертифікат на право на землю, ні державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не видавався. Зазначений пай перебуває у списках невитребуваних паїв.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Семко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнають, заперечують проти їх задоволення. ОСОБА_4 , обґрунтовуючи свої заперечення проти вимог ОСОБА_1 , посилається на те, що позивачем не доведено яким саме чином ОСОБА_2 порушено право саме на земельну ділянку (пай) під номером 55, оскільки, його довіритель ОСОБА_2 не отримував ні сертифікат на право на земельну частку (пай), ні державний акт про право власності на землю, не виготовлялась технічна документація. В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Нива України» зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) за ОСОБА_2 , однак, підпис про його отримання відсутній. Окрім того, ОСОБА_4 зазначає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Представник відповідача Бабчинецької об`єднаної територіальної громади в особі Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області - староста Вила - Ярузького старостинського округу Мариновський А.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. Пояснив, що до сільської ради звернувся ОСОБА_1 за довідкою про наявність вільної земельної ділянки. Останньому було надано довідку про те, що земельна ділянка за №55 згідно рішення 10 сесії 5 скликання від 18.07.2007 року №110 є незадіяною, вона рахується як не витребуваний пай і передавалась в оренду. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 не звертався до сільської ради ні в письмовій, ні в усній формі про виділення йому земельної частки (паю), також не зміг пояснити чому у довідці зазначено, що за ОСОБА_2 помилково рахується земельна частка (пай) під номером 55, кадастровий номер 0524982000:04:002:0027.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно рішення Чернівецького районного суду Вінницької області віл 23 червня 2017 року (справа № 150/352/17 (провадження № 2/150/157/17) за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_1 , визнано право на земельну частку (пай) КСП «Нива України» згідно Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Нива України», виданого 5 квітня 1996 року, розміром 3,0900 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області. Вказане рішення набрало законної сили 04.07.2017 року (а.с. 9-10).

Рішенням Чернівецького районного суду від 23.06.2017 року встановлено, що КСП «Нива України» отримало Державний акт на право колективної власності на землю 05 квітня 1996року, у списках громадян-членів КСП «Нива України», долученого до вказаного акту позивач був включений за №185, однак, у подальших списках на розпаювання та виділення земельних ділянок при приватизації КСП "Нива України", прізвище ОСОБА_1 відсутнє.

Крім того, в рішенні суду зазначається, що з історичної довідки, виданої КУ «Чернівецький районний трудовий архів» вбачається, що у 1992 році колгосп ХХІ з`їзду КПРС згідно рішення загальних зборів, оформлених протоколом №4 від 25.11.1992року, реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) «Нива України» с.Вила-Ярузькі Чернівецького району Вінницької області. У 2000 році КСП «Нива України» було реорганізовано у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Нива України» (протокол загальних зборів №1 від 03.01.2000року). У 2007році СТОВ «Нива України» на підставі ухвали господарського суду Вінницької області від 20.12.2007року у справі №5/325-07 визнано банкрутом та ліквідовано.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,09 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області. В серпні 2018 року позивачем отримано відповідь ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №С-23975/0-3670/0/95-18 від 14.08.2018 року, у якій роз`яснено, що відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Частиною 5 цього Закону встановлено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. З огляду на зазначене розпорядження землями в даному випадку не відноситься до повноважень Головного управління (а.с. 11).

Із довідки, виданої виконкомом Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області №431 від 17.09.2018 року, земельна ділянка (пай), яка розташована на плані земель пайового фонду під №55 (кадастровий номер 0524982000:04:002:0027), помилково рахується за ОСОБА_2 та на даний час перебуває у списках не витребуваних паїв, які передані в оренду СТОВ «Агрокряж». Фактично ОСОБА_2 на момент розпаюваннч не перебував у списках членів КСП «Нива України», він успадкував сертифікат серії ВН №021798 на земельну ділянку (пай), який належав його матері ОСОБА_5 , як члену КСП «Нива України» згідно закону. На цей сертифікат припала земельна ділянка на плані під номером 54 (кадастровий номер 0524982000:04:002:0026) та переданий ОСОБА_2 згідно додатку №1 до розпорядження голови Чернівецької районної державної адміністрації від 25.05.2005 року №129. На даний час вище вказана земельна ділянка (пай) перебуває в оренді у СТОВ «Агрокряж» (а.с. 12).

Я свідчить відповідь №0-2-0.38-325/120-18 від 26.09.2018 року відділу у Чернівецькому районі Головного управління Дерджгеокадастру у Вінницькій області на адвокатський запит від 21.09.2018 року, ОСОБА_5 дійсно отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН 021798 в розмірі 3,35 умовних кадастрових гектарів, який видано на підставі розпорядження Чернівецької РДА №119 від 09 липня 1997 року та зареєстровано в книзі реєстрації на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Нива України» 08.08.1997 року №644 (а.с. 14).

В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Нива України» зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН 038554 за №696 на ОСОБА_2 , проте, в якому розмірі та на підставі якого рішення Чернівецької РДА видавали не вказано, відсутній також підпис про отримання.

Відповідно до уточненого списку громадян власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Нива України» та території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, який включено до технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, власникам сертифікатів на право власності на земельну ділянку (пай) колишнього КСП «Нива України» на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області прізвище ОСОБА_2 зазначається двічі (із зазначенням сертифікатів ВН 021798 та НОМЕР_1 ) (а.с. 20-21).

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання держаних актів на право власності на земельні ділянки, власникам сертифікатів на право власності на земельну ділянку (пай) колишнього КСП «Нива України» на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_2 входить в список громадян - власників земельних сертифікатів колишнього КСП«Нива України», який затверджено розпорядженням Чернівецької районної державної адміністрації №129 від 05.05.2005 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, власникам сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) колишнього КСП «Нива України» на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області і зазначається двічі за номерами 54 та 55 (а.с. 16, 17, 18 - 19).

Матеріалами справи підтверджено, що матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , як члену КСП «Нива України» було видано сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН №021798 орієнтовною площею 3,35 га на підставі розпорядження голови Чернівецької РДА №119 від 09.07.1997 року. Зазначену земельну ділянку успадковано ОСОБА_2 (тобто, відповідачем по справі).

Згідно копії протоколу №4 від 27.09.2003 року загальних зборів власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Нива України», розташованого на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, в пункті 2 вище вказаного протоколу постановлено про затвердження розподілу земельних часток (паїв) між власниками земельних сертифікатів згідно додатку №1 до договору про розподіл земельних часток (паїв) (а.с. 191). Як свідчить копія додатку №1 до договору про розподіл земельних часток (паїв) - Список громадян власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Нива» Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_2 значиться під номером 563, номер сертифікату 021798, номер паю на плані - 54, про що ОСОБА_2 , як землевласник, підписався (а.с. 192-200).

Із копії Списку громадян - власників земельних сертифікатів колишнього КСП «Нива» - додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 25.05.2005 року №129, вбачається, що ОСОБА_2 має право на виготовлення державного акту на земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва колишнього КСП «Нива» на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, зокрема, на земельну частку (пай) за №54 площею (в тому числі ріллі) 2,75 га, та на земельну частку (пай) за №55 площею (в тому числі ріллі) 3,43 га (а.с. 211-219).

Питання щодо скасування розпорядження голови Чернівецької районної державної адміністрації від 25.05.2005 року №129 не ставилось

Згідно повідомлення Державного архіву Вінницької області від 09.10.2019 року №07-462/8 документи колгоспу с. Вила - Ярузькі Чернівецького району Вінницької області передані по архіву по 1973 рік, у зв`язку із чим неможливо надати список громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Нива України» на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області (а.с. 220).

Як свідчить архівна виписка, видана 29.10.2019 року за №119/01-17 Чернівецьким архівним відділом Чернівецької районної державної адміністрації, в додатку до розпорядження голови Чернівецької РДА від 25.05.2005 року №129 - Списку громадян - власників земельних сертифікатів колишнього КСП «Нива» громадянин ОСОБА_2 значиться двічі, зокрема, за номером земельної ділянки 54 площею (в тому числі ріллі) 2,75 га, та за номером земельної ділянки 55 площею (в тому числі ріллі) 3,43 га (а.с. 231).

Згідно відповіді на адвокатський запит відділу у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.08.2019 за №0-2-0.38-151/120-19, номери земельним часткам (паям) визначалися відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну частку (пай) колишнього КСП «Нива України» на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області у паперовому вигляді списком відповідно до місця розташування земельних ділянок: кадастрової зони, кварталу, номеру земельної ділянки (коду), який відображається останніми чотирма цифрами. Кадастровий номер земельній ділянці № 55 площею 3,4318 га на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області був визначений разом з іншими кадастровими номерами земельних ділянок списком громадян - власників земельних сертифікатів колишнього КСП «Нива України» та відповідає її місцю розташування. До Національної кадастрової системи земельна ділянка з таким кадастровим номером не вносилася. Місце знаходження земельної частки (паю) № 55 на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області можливо ідентифікувати за допомогою каталогу координат, які знаходяться у технічній документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну частку (пай) колишнього КСП «Нива України» (а.с. 176).

Свідок ОСОБА_6 - начальник відділу у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в судовому засіданні пояснив, що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Нива України» зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) за №696 на ОСОБА_2 , однак, в якому розмірі та на підставі якого рішення Чернівецької РДА видавали не зазначено, окрім того, відсутній підпис про його отримання. Земельній ділянці під номером 55 не присвоювався кадастровий номер, земельна ділянка не формувалась. Вказана земельна ділянка не входить до земель запасу, а є землею пайового фонду. Зазначив, що районним відділом земельних ресурсів пункт 3 розпорядження голова Чернівецької районної державної адміністрації від 25.05.2005 року за №129 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Нива України» на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області» не виконано та не видано державний акт на право власності на земельну ділянку № 55 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай), оскільки, право на вказану земельну ділянку відсутнє, тому процедуру складання технічної документації по ній не завершено.

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку (пай) під номером 55 кадастровий номер 0524982000:04:002:0027 площею 3,4318 га на території с. Вила - Ярузькі Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, яка помилково рахується за громадянином ОСОБА_2 , як не витребуваний пай, посилається на існування рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року по цивільній справі №150/352/17 (провадження по справі №2/150/157/17). Однак, як вбачається із вказаного рішення за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Нива України» згідно державного акту на право колективної власності на землю КСП «Нива України», виданого 05 квітня 1996 року, розміром 3,0999 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області. Наведене свідчить про те, що за ОСОБА_1 визнано виключно право на земельну частку (пай) орієнтовною площею без вказівки номера земельного паю та місця його знаходження. Будь - які докази того, що земельна ділянка під номером 55, яка розташована на території Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, належить ОСОБА_2 , відсутні, окрім того, відсутні докази його права на дану земельну частку (пай). Ні сертифікат на право на землю, ні державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не видавався. Зазначений пай перебуває у списках невитребуваних паїв. В книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Нива України» зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) за ОСОБА_2 , однак, підпис про його отримання відсутній. Зазначені обставини підтверджено і показами свідка ОСОБА_6 - начальника відділу у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, який пояснив, що в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Нива України» зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) за №696 на ОСОБА_2 , однак, в якому розмірі та на підставі якого рішення Чернівецької РДА видавали не зазначено, окрім того, відсутній підпис про його отримання. Земельній ділянці під номером 55 не присвоювався кадастровий номер, земельна ділянка не формувалась. Вказана земельна ділянка не входить до земель запасу, а є землею пайового фонду. Зазначив, що районним відділом земельних ресурсів пункт 3 розпорядження голова Чернівецької районної державної адміністрації від 25.05.2005 року за №129 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Нива України» на території Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області» не виконано та не видано державний акт на право власності на земельну ділянку № 55 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай), оскільки, право на вказану земельну ділянку відсутнє, тому процедуру складання технічної документації по ній не завершено.

Позивач за відсутності належних, достатніх підстав просить визнати право власності на земельну частку (пай) саме під номером 55 кадастровий номер 0524982000 04:002:0027 площею 3,4318 га, посилаючись на те, що він рахується як не витребуваний пай за ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.1 Указу Президента України №720 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Як свідчить список громадян - членів КСП «Нива України» с. Вила - Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_5 (тобто, мати відповідача по справі ОСОБА_2 ) була включена до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Із копії спадкової справи №573/2000 року на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , яка була розпочата та закінчена 29.08.2000 року Чернівецькою державною нотаріальною конторою, вбачається, що згідно довідки, виданої дирекцією СТОВ «Нива України» с. Вила - Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_5 дійсно являлася членом даного товариства і їй належить земельна частка в розмірі 3,35 га та майновий пай у загальному майновому фонді, у списку розпаювання рахується за номером 644 (а.с. 444). На ім`я ОСОБА_5 було видано сертифікат серії ВН №021798 на земельну ділянку орієнтовною площею 3,35 га на підставі розпорядження голови Чернівецької районної державної адміністрації від 09.07.1997 року №119. Згідно довідки, виданої виконкомом Вила - Ярузької сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 28.08.2000 року за №540, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилися спадкоємці - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (тобто відповідач по справі, а.с. 81). Вище зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 (відповідач по праві) успадкував після смерті матері відповідно до чинного законодавства, що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 29.08.2000 року Чернівецькою державною нотаріальною конторою (а.с. 83).

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст., ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.ст.1216,1218 ЦК України,ст.ст.22,23 ЗК України (в ред. 1990 року) п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 8.08.1995 року,п.3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв),затвердженого ПКМУ від 4.02.2004 року № 122.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» районні державні адміністрації в межах своїх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Так, відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай одержали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком-списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами.

Право за земельну частку безпосередньо не залежить від стажу роботи громадянина, його виробничих показників, особистих заслуг, місця проживання тощо. Навіть якщо після отримання сертифіката працівник перестав працювати в КСП або переїхав будь-куди, він не втрачає права за земельний пай. Це право йому гарантує законодавство України й ніхто не може позбавити його цього права інакше, як за рішенням суду.

Згідно зі ст.23 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується затвердженими актами, які видають і реєструють сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видавався КСП, кооперативу, акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і в колективній власності громадян. До державного акта додавався список цих громадян.

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК 1990 року та даного Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування у членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до норм Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. В узагальненні судової практики Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України «Практика розгляду судами земельних спорів» також наголошено, що необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві.

Якщо трудові відносини особи з колективом виникли на підставі трудового договору, а не членства в цьому колективі, то такі відносини не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю). Право на одержання частки землі мають лише члени таких колективів, які залишались у ньому на час приватизації землі.

Згідно норм статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» № 2114 від 14.02.1992, членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов`язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. № 899-ІV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Згідно змісту ст.ст. 7, 8, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

Відповідно ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був прийнятий в члени колективного сільськогосподарського підприємства «Нива України» с. Вила - Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, тому згідно рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 23.06.2017 року за ним визнано право на земельну частку (пай) вище вказаного КСП згідно державного акту на право колективної власності на землю, виданого 05.04.1996 року. Однак, позивачем належним чином не доведено чому він просить визнати право власності на земельну частку (пай) на території с.Вила - Ярузькі Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області саме за номером 55, як не витребуваний пай.

Відповідно дост.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Семко В.М. посилається на те, що ОСОБА_1 не дотримано порядку вирішення спірного питання і невірно таким чином обрано спосіб захисту порушеного права.

Суд при цьому звертає увагу на наступне.

Захист цивільних прав - це дії з попередження, припинення порушення прав або відновлення порушених прав громадян і організацій. Будь-яка особа має право на захист свого права та інтересу, що не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, сумлінності, розумності.

Спосіб захисту суб`єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Захист суб`єктивних цивільних прав та інтересів здійснюється в передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Проаналізувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, зокрема, шляхом визнання права власності на земельну частку (пай), оскільки, ОСОБА_1 слід було звертатися до органу місцевого самоврядування по питанню відведення земельної частки (паю), право на яку визнано за ним рішенням суду від 23 червня 2017 року., а в разі відмови - звертатися до суду з позовом про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, як те передбачено статтею 16 ЦК України.

Дана справа, вирішення якої завідомо не здатне призвести до захисту прав позивача, є наслідком помилки позивача при обранні способу захисту його права.

ОСОБА_2 через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Так, загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, складає три роки. Це ж зазначено і в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ.

За змістом ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У правовій позиції Верховного Суду України, зробленій у справі №6-2469цс16 від 16.11.2016 року визначено, що пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 визначено, що причини пропуску строку позовної давності є предметом доказування під час судового розгляду й підлягають установленню при ухваленні рішення.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.6 постанови Пленуму ВС «Про судове рішення» від 18.12.2009 №14, установивши, що строк для звернення із позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову із цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

Однак, як було зазначено стороною позивача, про своє порушене право ОСОБА_1 дізнався лише у серпні 2018 року, коли отримав відповідь від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.08.2018 року за №С-23975/0-3670/0/95-18 (а.с. 11) з роз`ясненнями, що розпорядження землями пайового фонду відноситься до повноважень вказаного органу, а тому в даному випадку суд не застосовує строки позовної давності.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем належним чином не доведено свої вимоги щодо визнання права власності на земельну частку (пай) саме під номером 55 кадастровий номер 0524982000 04:002:0027 площею 3,4318 га, відсутні прямі та безпосередні докази, на підставі яких можна було б визнати право власності ОСОБА_1 на вказану земельну частку (пай).

З огляду на вище зазначене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч., ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст.113 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається положеннями Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що судові витрати в даній справі не відшкодовуються і залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 259, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бабчинецької об`єднаної територіальної громади в особі Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку (пай), - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення буде складено відповідно до вимог ч.6 ст.259 ЦПК України.

Суддя : Л.П. Цимбалюк

Джерело: ЄДРСР 85874876
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку