ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1318/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Іванчук С.В.)

від 12.12.2018

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Хабіб М.І., судді: Матущак О.І., Якімець Г.Г.)

від 06.08.2019

у справі № 914/1318/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

про стягнення 329 264, 87 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про стягнення 329 264, 87 грн заборгованості, з яких: 134 187, 36 грн пені, 39 361, 72 грн 3% річних та 155 715, 79 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006 позивач поставляв відповідачу електроенергію для забезпечення потреб його електроустановок. За умовами договору відповідач мав оплачувати вартість поставленої електроенергії упродовж 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Позивач вказує, що відповідач здійснював оплату електроенергії з порушенням встановлених строків, у зв`язку з чим на підставі п.4.2.1 договору та ст.625 ЦК України заявив до стягнення 134 187, 36 грн пені, 3% річних в сумі 39 361, 72 грн, 155 715, 79 грн інфляційних втрат.

2. Зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 позов задоволено. Суд стягнув з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" 134 187, 36 грн - пені, 155 715, 79 грн - інфляційних втрат, 39 361, 72 грн - 3% річних.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 залишено без змін.

2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи:

- 14.11.2006 ВАТ "Львівобленерго" (в подальшому перейменовано на ПрАТ "Львівобленерго", постачальник) та ЛМКП "Львівводоканал" (споживач) уклали договір №90035 про постачання електричної енергії;

-відповідно до пункту 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 Однолінійна схема;

-за умовами пункту 1 та пункту 2 додатку №2 до договору №90035 "Порядок розрахунків" розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії;

-розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії;

-остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ;

-під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період (пункт 5 додатку №2);

-згідно з пунктом 7 додатку №2 рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом;

-пунктом 4.2.1 договору №90035 від 14.11.2006 встановлено сплату споживачем пені за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати;

-згідно з пунктом 8 додатку №2 у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми;

-на виконання вказаного договору позивач передав відповідачу в період з липня 2017 року по квітень 2018 року електроенергію, а відповідач її прийняв та подав позивачу щомісячні звіти про використану електроенергію, на підставі яких позивач виставив до оплати відповідачу рахунки за активну електроенергію на загальну суму 206 565 935, 09 грн, у т.ч. за період з липня по грудень 2017 року - на суму 115 069 496, 28 грн, з січня по квітень 2018 року - на загальну суму 91 496 438, 81 грн, а саме:

-рах. №300507/106261-1 від 28.07.2017 за липень 2017 року на суму 17 536 471, 72 грн, строк оплати - до 03.08.2017;

-рах. №300508/108491-1 від 29.08.2017 за серпень 2017 року на суму 18 505 744, 11 грн, строк оплати - до 05.09.2017 ;

-рах. №300509/110380-1 від 28.09.2017 за вересень 2017 року на суму 19 046 447, 95 грн, строк оплати - до 04.10.2017 ;

-рах. №300510/112444-1 від 27.10.2017 за жовтень 2017 року на суму 19 007 349, 97 грн, строк оплати - до 03.11.2017 ;

-рах. №300511/114730-1 від 28.11.2017 за листопад 2017 року на суму 20 445 546, 28 грн, строк оплати - до 04.12.2017;

-рах. №300512/117001-1 від 29.12.2017 за грудень 2017 року на суму 20 527 776, 40 грн, строк оплати - до 09.01.2018;

-рах. №300501/119257-1 від 29.01.2018 за січень 2018 року на суму 23 089 416, 41 грн, строк оплати - до 02.02.2018;

-рах. №300502/121520-1 від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 23 474 493, 72 грн, строк оплати - до 06.03.2018;

-рах.№300503/123567-1 від 28.03.2018 за березень 2018 року на суму 21 681 624, 74 грн, строк оплати - до 04.04.2018;

-рах. №300504/125801-1 за квітень 2018 року на суму 23 250 903, 94 грн, строк оплати -до 08.05.2018;

-всі рахунки в графі "рахунок отримав" підписані представником відповідача інж. Бариляком І.В. та вказані дати отримання рахунків;

-на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" ГУ ДКС України у Львівській області, Департамент фінансів ЛОДА, ЕК ПрАТ "Львівобленерго" та ДП "Енергоринок" підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на погашення бюджетної заборгованості з пільг та субсидій населення перед підприємствами ЖКГ та ВКГ з одночасним погашенням їх заборгованості за спожиту електроенергію перед ПрАТ "Львівобленерго". Зокрема, щодо погашення заборгованості ЛМКП "Львівводоканал" за спожиту електроенергію за період з липня по грудень 2017 року перед ПАТ "Львівобленерго" підписані такі спільні протокольні рішення:

-№20/10517 від 18.07.2017 на суму 1 344 500 грн;

-№20/10813 від 18.08.2017 на суму 7 168 000 грн;

- №20/11130 від 19.09.2017 на суму 8 180 600 грн ;

- №20/11396 від 13.10.2017 на суму 8 967 900 грн;

- №20/1844 від 17.11.2017 на суму 10 345 900 грн ;

- №20/11984 від 08.12.2017 на суму 11 959 100 грн ;

-№20/12206 від 15.12.2017 на суму 409 700 грн;

-з наданого позивачем розрахунку помісячного боргу, доданих до матеріалів справи платіжних доручень та довідки ПрАТ "Львівобленерго" від 08.08.2018 №142-4606 про надходження коштів від ЛМКП "Львівводоканал" вбачається, що визначені спільними протокольними рішеннями кошти на погашення заборгованості відповідача перед позивачем сплачені на рахунок позивача у повній сумі, а саме: 02.08.2017 - 1 344 500 грн; 06.09.2017 - 7 168 000 грн; 28.09.2017 - 8 180 600 грн; 26.10.2017 - 8 967 900 грн; 28.11.2017 - 10 345 900 грн; 20.12.2017 - 11 959 100 грн; 20.12.2017 - 409 700 грн;

-решту вартості активної електроенергії відповідач оплатив власними коштами, проте оплата проведена частково з порушенням встановлених строків, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення 134 187, 36 грн пені, яка нарахована за період з 04.08.2017 по 30.01.2018, 3% річних в сумі 39 361, 72 грн за період з 06.11.2017 по 26.04.2018, а також 155 715, 79 грн інфляційних втрат;

-суми заборгованості, на які здійснені нарахування, визначені позивачем з урахуванням вартості електроенергії, яка підлягала оплаті власними коштами відповідача.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при визначенні сум боргу, на які нараховані пеня, 3 % та інфляційні втрати, позивач визначив заборгованість відповідача з урахуванням сплачених відповідачем власних коштів в межах строку оплати, вказаного в рахунку, та сплачених коштів за спільними протокольними рішеннями. При цьому позивач врахував всі сплати коштів за спільними протокольними рішеннями, навіть якщо ці кошти були сплачені поза межами строків оплати, вказаних в рахунку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 та рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2018, ЛМКП "Львівводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суди попередніх інстанцій не врахували, що на спірні правовідносини між сторонами поширюється адміністративний порядок розрахунків за спожиту електроенергію із застосуванням пільг та субсидій з Державного бюджету України та не застосували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 924/268/17. Також господарські суди не взяли до уваги рішення у справі № 914/2140/15. Свою позицію скаржник обґрунтовує з посиланням на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2016 № 01-06/1187/16 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів";

-як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції порушили норму статті 233 Господарського кодексу України, не зменшивши розмір пені, як про це просив відповідач;

-суди попередніх інстанцій при перевірці розрахунку втрат від інфляції не застосували лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, а також правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17;

-господарські суди неправильно визначили час, з якого до відповідача можуть бути застосовані санкції, оскільки неправильно встановили день отримання кожного рахунка. Долучені до матеріалів справи рахунки не є належними та допустимими доказами;

-суди попередніх інстанцій не дали оцінки долученому до матеріалів справи листу відповідача від 30.11.2016 про припинення дії договору з 01.01.2017;

-суд повинен був залучити ТОВ "Львівенергозбут", створене на базі ПрАТ "Львівобленерго", співпозивачем в частині прав та обов`язків, які перейшли до сторін в результаті поділу;

-суд не врахував, що у заяві про розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, зокрема в рахунку на оплату та платіжному дорученні не зазначено стосовно якої справи здійснюється оплата.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Львівобленерго" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про стягнення 329 264, 87 грн заборгованості (з яких: 134 187, 36 грн пені, 39 361, 72 грн 3% річних та 155 715, 79 грн інфляційних втрат), нараховану на сплачені відповідачем власними грошовими коштами суми з порушенням строків оплати, визначених умовами договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006.

4.3. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач надав відповідачу рахунки на оплату електроенергії за період з липня по грудень 2017 року на загальну суму 115 069 496, 28 грн та з січня по квітень 2018 року на загальну суму 91 496 438, 81 грн, а саме: рахунок за липень 2017 року наданий відповідачу 28.07.2017, за серпень 2017 року - 29.08.2017, за вересень 2017 року - 28.09.2017, за жовтень 2017 року - 27.10.2017, за листопад 2017 року - 28.11.2017, за грудень 2017 року - 29.12.2017, за січень 2018 року - 29.01.2018, за лютий 2018 року - 28.02.2018, за березень 2018 року - 28.03.2018, за квітень 2018 року - 27.04.2018, що підтверджено підписами представника відповідача на рахунках про їх отримання та дату отримання.

На підставі спільних протокольних рішень була погашена заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію за період з липня по грудень 2017 року на загальну суму 48 375 700, 00 грн. Щодо погашення заборгованості відповідача за передану йому електроенергію у січні-квітні 2018 року спільні протокольні рішення за цей період не підписувалися. Отже, решту вартості електроенергії, переданої відповідачу за період з липня по грудень 2017 року, та всю вартість електроенергії, переданої з січня по квітень 2018 року, відповідач оплачував власними коштами, проте оплата власними коштами здійснена відповідачем з порушенням встановлених строків.

Так, з урахуванням вказаних вище дат надання відповідачу рахунків на оплату, рахунок за липень 2017 року на суму 17 536 471, 72 грн, який наданий відповідачу 28.07.2017, мав бути оплачений до 03.08.2017, проте станом на 04.08.2017 заборгованість відповідача становила 7 577 480, 00 грн (з урахуванням сплачених відповідачем власних коштів та сплачених 02.08.2017 коштів за спільними протокольними рішеннями в сумі 1 344 500, 00 грн). За інші місяці відповідач також здійснив оплату вартості електроенергії власними коштами з порушенням встановлених строків.

З розрахунків позивача вбачається, що при визначенні сум боргу, на які нараховані пеня, 3 % та інфляційні втрати, позивач визначив заборгованість відповідача з урахуванням сплачених відповідачем власних коштів в межах строку оплати, вказаного в рахунку, та сплачених коштів за спільними протокольними рішеннями. При цьому позивач врахував всі сплати коштів за спільними протокольними рішеннями, навіть якщо ці кошти були сплачені поза межами строків оплати, вказаних в рахунку.

4.4. Колегія суддів загалом погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на сплачені відповідачем власними грошовими коштами суми з порушенням строків оплати, визначених умовами договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, згідно з якою підставою для стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків і яка була би несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Правовідносини у згаданій справі щодо розрахунків за природний газ та правовідносини у даній справі щодо розрахунків за спожиту електроенергію регулювалися єдиним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, на підставі якого підписувалися спільні протокольні рішення.

Окрім того, колегія суддів також враховує те, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України

від 8 листопада 2017 року № 951, а також те, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом спірного періоду січень-квітень 2018 року спільні протокольні рішення вже не підписувалися.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій, що на спірні правовідносини між сторонами поширюється адміністративний порядок розрахунків за спожиту електроенергію із застосуванням пільг та субсидій з Державного бюджету України, а також посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.05.2018 у справі № 924/268/17, на судові рішення у справі № 914/2140/15, а також на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2016 № 01-06/1187/16 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

4.5. Разом з тим колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині визначення розмірів сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 134 187, 36 грн колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У пункті 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Порушення права на справедливий розгляд за ст. 6 Конвенції буде мати місце у випадках: відмови суду розглядати в своєму рішенні доводи, засновані на Конвенції, які до того ж були ясно і повно викладено; відмови суду оцінювати доводи заявника, засновані на Конституції; відмови суду в задоволенні скарги заявника без оцінки доказів по суті, тобто без будь-якої мотивації, лише шляхом відтворення в судовій ухвалі тексту рішення суду нижчого рівня (рішення ЄСПЛ у справах "Гарсія Руїс проти Іспанії", "Іро Баланіт проти Іспанії", "Проніна проти України", "Хелле проти Фінляндії", "Татішвілі проти Росії").

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) Господарського процесуального кодексу України.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи відповідача про те, що суд зобов`язаний був зменшити заявлену до стягнення пеню, оскільки 2017 рік був збитковим для відповідача, з урахуванням відсутності доказів понесення позивачем збитків, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з відповідним клопотанням до суду про зменшення розміру пені. З відзиву на позовну заяву та з пояснень відповідача (том 2, а.с. 97-99, 151-153) вбачається, що відповідач вказував на необґрунтованість та безпідставність нарахування пені, однак не подав доказів на підтвердження важкого фінансового стану та збитковості підприємства.

Разом з тим суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки таким доводам відповідача, наведеним у відзиві на позовну заяву та у поясненнях. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що законом не встановлено вимог до форми клопотання відповідача про застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України.

Окрім того, в матеріалах справи як додаток до письмової промови відповідача "Дебати" вх.№ 47478/18 від 12.12.2018 (арк. справи 183-189) містяться письмові докази: баланс та звіт про фінансові результати ЛМКП "Львівводоканал", щодо яких суд першої інстанції не вирішив питання про їх прийняття чи неприйняття до розгляду.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що зменшення суми пені є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів, колегія суддів разом з тим вважає, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не надали мотивованої оцінки таким доводам відповідача, наведеним у відзиві на позовну заяву та у поясненнях, та як наслідок не вирішили питання про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України.

4.6. Також колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 155 715, 79 грн - інфляційних втрат та 39 361, 72 грн - 3% річних.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, зазначив, що деталізовані розрахунки проведених нарахувань долучені до матеріалів справи. Проведені розрахунки та нарахування відповідач не оспорив та не заперечив.

Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції зазначених розрахунків не перевірили з врахуванням такого.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Отже, судам попередніх інстанцій належало перевірити періоди прострочення ЛМКП "Львівводоканал" виконання зобов`язання з оплати поставленої електроенергії, за які ПрАТ "Львівобленерго" нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

4.7. Доводи касаційної скарги ЛМКП "Львівводоканал" про те, що суд повинен був залучити ТОВ "Львівенергозбут", створене на базі ПрАТ "Львівобленерго", співпозивачем в частині прав та обов`язків, які перейшли до сторін в результаті поділу, колегією суддів відхиляються, оскільки процесуальним законом не передбачено можливості залучення господарським судом співпозивачів.

4.8. З огляду на викладене, постанова Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Оскільки додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019, якою вирішено питання про судові витрати, є похідною від первісного судового акта і його невід`ємною складовою, то вона також підлягає скасуванню.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.3. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, здійснити належний перерахунок заявлених позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені. Надати мотивовану оцінку усім доводам відповідача, наведеним у відзиві на позовну заяву та у поясненнях, та як наслідок вирішити питання про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2018, постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 у справі № 914/1318/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач