ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2019

Справа № 910/6111/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-а; ідентифікаційний код: 21655857)

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 23527052)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 42; ідентифікаційний код: 24378016)

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 122940,72 грн

Представники сторін:

від позивача: Каспрук Л.Д.

від відповідача: Кулаков В.В.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про зобов`язання вчинити дії та стягнення 122940,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про передачу функцій замовника №5343 від 24.04.2012 в частині безоплатної передачі квартир, будівництва підземного паркінгу (2 черга будівництва) та компенсації позивачу плати за користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 відкрито провадження у справі №910/6111/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); підготовче засідання призначено на 19.06.2019; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

07.06.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що ні в Договорі №5343 від 24.04.2012, ні в рішеннях Київської міської ради не визначено, що передача житла є безоплатним. При цьому, управленою особою, на користь якої відповідач повинен був вчинити дії за договором, є саме Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а не позивач.

Відповідач також зазначив, що фактично земельною ділянкою користується ОСББ «Влагода», а не відповідач, з огляду на що підстави для компенсації плати за землю саме відповідачем відсутні.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити всі необхідні дії для будівництва паркінгу відповідач зауважив, що відсутністю паркінгу жодним чином не порушуються права позивача, оскільки умовами Договору №5343 від 24.04.2012 передбачено передачу виключно житла (тобто, квартир), а не паркінгу.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

07.06.2019 відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

07.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» з вимогами до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» про розірвання Договору №5343 від 24.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишено без руху.

У підготовчому засіданні 19.06.2019 судом було оголошено перерву до 12.07.2019.

20.06.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» про розірвання Договору №5343 від 24.04.2012 у справі №910/6111/19 в одне провадження.

25.06.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

10.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

У підготовчому засіданні 12.07.2019 судом було оголошено перерву до 26.07.2019.

18.07.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у судовому засіданні на 28.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/6111/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.09.2019.

У судовому засіданні 25.09.2019 судом було оголошено перерву до 18.10.2019.

18.10.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про залишення зустрічного позову без розгляду.

18.10.2019 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про відмову від зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом про залишення без розгляду зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 задоволено заяву позивача за зустрічним позовом про відмову від зустрічного позову; закрито провадження у справі №910/6111/19 за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» про розірвання Договору №5343 від 24.04.2012.

У судовому засіданні 18.10.2019 судом було оголошено перерву до 01.11.2019.

У судовому засіданні 01.11.2019 судом було оголошено перерву до 08.11.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2019 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання 08.11.2019 не з`явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується інформацією, яка розміщена на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду була отримана третьою особою 07.11.2019 (за ідентифікатором пошуку 0103051639930).

У судовому засіданні 08.11.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті т оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №23/7360 «Про вирішення окремих питань будівництва житлових будинків, в тому числі для громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр» вирішено:

1. Доручити Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» та акціонерному товариству холдинговій компанії «Київміськбуд» достроково припинити інвестиційні договори від 21.05.2007 N 049-13/і/22 (перетин вул. Вірменської та Харківського шосе); від 25.12.2007 N 049-13/і/33 (вул. Драгоманова, 40); від 25.12.2007 N 049-13/і/35 (вул. Радунська, 28 - 32); від 27.12.2007 N 049-13/і/40 (вул. Ревуцького, 7-в); від 27.12.2007 N 049-13/і/41 (вул. Гарматна, 39-г); від 27.12.2007 N 049-13/і/43 (вул. Хорольська, 1-а).

2. Після виконання пункту 1 цього рішення Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» укласти з Акціонерним товариством холдинговою компанією «Київміськбуд» договори на передачу функцій замовника з будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення, в тому числі для громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр», за адресами: перетин вул. Вірменської та Харківського шосе, вул. Драгоманова, 40, вул. Радунська, 28 - 32, вул. Ревуцького, 7-в, вул. Гарматна, 39-г, вул. Хорольська, 1-а.

3. Договорами, зазначеними у пункті 2 цього рішення, передбачити:

3.1. Після введення житлових будинків в експлуатацію передачу Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсотка збудованого житла у розмірі 5,6 % від загальної площі квартир для забезпечення житлом громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр».

3.2. Врахування витрат Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» та акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд», понесених під час реалізації інвестиційних договорів зазначених у пункті 1 цього рішення, які підтверджуються актами звірки.

Судом встановлено, що 24.04.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» (сторона 1) та Акціонерним товариством холдинговою компанією «Київміськбуд» (сторона 2) укладено Договір про передачу функцій замовника №5343, відповідно до умов якого сторона 1 передає стороні 2 функції замовника з будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Ревуцького, 7-В у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.2 Договору №5343 від 24.04.2012 техніко-економічні показники об`єкта визначаються на підставі проектно-кошторисної документації, погодженої та затвердженої у встановленому чинним законодавством порядку.

Будівництво об`єкта здійснюється на підставі проектно-кошторисної документації, дозволу на виконання будівельних робіт та у відповідності до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил для даного виду будівництва (п. 1.3 Договору №5343 від 24.04.2012).

Відповідно до п. 2.1 Договору №5343 від 24.04.2012 сторона 1 передає стороні 2 у повному обсязі функції замовника будівництва об`єкта, які визначені Положенням про замовника-забудовника і технічний нагляд у будівництві, затвердженим постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 №16, іншими чинними нормативно-правовими актами та цим договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору №5343 від 24.04.2012 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2013) для виконання цього договору сторона 1 сприяє стороні 2 в усіх її діях, пов`язаних з будівництвом об`єкта на всіх його стадіях, шляхом надання інформації та документів та/або вчинення необхідних дій на письмовий запит сторони 2 протягом розумного строку; здійснює оплату за користування земельною ділянкою відповідно до чинного законодавства з наступною компенсацією стороною 2 цих витрат відповідно до п. 4.2 договору; сприяє стороні 2 у забезпеченні введення закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію; сторона 1 має право у разі невиконання умов договору стороною 2 призупинити підписання акту готовності об`єкта до експлуатації до моменту усунення порушень умов договору.

Згідно з п. 3.2 Договору №5343 від 24.04.2012 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2013) для виконання цього договору сторона 2 здійснює, зокрема, проектування , будівництво об`єкта відповідно до умов договору, діючих будівельних норм та чинного законодавства; забезпечує введення об`єкта в експлуатацію; належним чином та у повному обсязі, у відповідності до чинного законодавства України виконує покладені на неї відповідно до п. 2.2 договору функції замовника на всіх етапах проектування, погодження документації, будівництва, введення об`єкта в експлуатацію; сторона 2 зобов`язана після введення об`єкта в експлуатацію передати об`єкт експлуатуючій організації; зобов`язана затверджувати у стороні 1 завдання на проектування/коригування проектної документації; зобов`язується вести будівництво у відповідності до затвердженої проектної документації; завчасно попереджувати сторону 1 про необхідність внесення змін стороною 2 в проектну та дозвільну документацію.

Відповідно до п. 4.4 Договору №5343 від 24.04.2012 сторони встановили, що одночасно з укладенням цього договору сторона 2 набуває право власності на майнові права на об`єкт у повному обсязі. Майнові права на об`єкт, що належать стороні 2, вважаються прийнятими стороною 2 в момент укладення цього договору. Сторона 2 має право розпоряджатися майновими правами на об`єкт на власний розсуд з урахуванням п. 4.5 цього договору.

Згідно з п. 4.5 Договору №5343 від 24.04.2012 після введення житлових будинків в експлуатацію сторона 2 передає частину площі квартир, що дорівнює 5,6% від загальної площі квартир в об`єкті для забезпечення житлом громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр» відповідно до рішення Київської міської ради «Про будівництво житлових будинків, в тому числі для громадян, що постраждали від протиправної діяльності ГІБК «Еліта-Центр» від 26.01.2012 №23/7360.

Згідно з п. 4.6 Договору №5343 від 24.04.2012 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2013) сторони встановили, що після здачі об`єкта в експлуатацію сторона 2 передає 5,6% від загальної площі квартир для громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр», у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради, та надає стороні 1 копії підтверджуючих документів.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 7.1 Договору №5343 від 24.04.2012).

Відповідно до Сертифікату серії ІУ №165143290240, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 25.11.2014, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Ревуцького 7-В у Дарницькому районі міста Києва, 1-ша черга будівництва - житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та трансформаторною підстанцією; загальна площа квартир - 12282,6 кв.м.

Судом встановлено, що за Актом №48 від 19.03.2015 відповідач передав Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) об`єкти за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 7-В, а саме: 10 квартир, загальною площею 681,50 кв.м. на суму 6080835,20 грн.

В матеріалах справи наявний підписаний відповідачем і третьою особою розрахунок площ по кожному потерпілому, що підлягають оплаті по ринковій вартості за ціною продажу в будинку по вул. Ревуцького, 7-В для оформлення з потерпілими договорів про оплату вартості різниці площ квартир, в якому визначений перелік потерпілих громадян, загальна площа квартир, частка сплачених коштів на користь груп компаній «Еліта-Центр» та різниця площі, що підлягає доплаті відповідачу.

Позивачем до матеріалів справи долучені виставлені відповідачу рахунки на оплату компенсації позивачу земельного податку за період з лютого 2018 року по лютий 2019 року на загальну суму 106281,89 грн. та платіжні доручення щодо сплати позивачем земельного податку.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що на виконання рішення Київської міської ради «Про деякі питання надання житла у власність потерпілим громадянам від діяльності групи будівельних компаній «Еліта-центр» від 28 грудня 2010 року № 508/5320 Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з КП «Київське інвестиційне агентство» шляхом порівняння розрахунку площ по кожному конкретному потерпілому з актом прийому передачі площі (№ 48 від 19.03.2015), було проведено розрахунки площ по кожному потерпілому, що підлягають оплаті по ринковій вартості за ціною продажу по кожному конкретному будинку, в якому потерпілі отримали житло (між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та постраждалими укладались договори про доплату вартості різниці площ квартир).

Проаналізувавши доплати, відповідно до цих розрахунків, встановлено, що потерпілими було сплачено на користь ПрАТ «ХК «Київміськбуд» за 17,56 кв.м. що дорівнює 0,14% від загальної площі квартир по об`єкту.

Таким чином, за твердженням позивача, безоплатно було передано лише 663,94 кв.м., що дорівнює 5,41 % від загальної площі квартир по Об`єкту.

Отже, як зазначив позивач, відповідач передав для потерпілих від діяльності ГІБК «Еліта-Центр» 681,5 кв.м., що становить 5,55% від загальної площі квартир по Об`єкту, із них 17,56 кв.м., що становить 0,14% від загальної площі квартир по Об`єкту, оплачена потерпілими на користь відповідача, таким чином площа, передана безоплатно складає 663,94 кв.м., що становить 5,41% від загальної площі квартир по Об`єкту.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що потерпілі уклали договори про доплату вартості різниці площ квартир, як це передбачено рішенням Київської міської ради «Про деякі питання надання житла у власність потерпілим громадянам від діяльності групи будівельних компаній «Еліта-центр» від 28.12.2010 № 508/5320, відповідач отримав оплату за частину переданих приміщень, відповідачем не було виконано у повному обсязі зобов`язання, передбачені п. 4.5. та 4.6. Договору №5343 в частині безоплатної передачі 5,6% від загальної площі квартир по Об`єкту для громадян, які постраждали від діяльності ГІБК «Еліта-Центр».

Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем не виконано в повному обсязі передбачене Договором №5343 від 24.04.2012 зобов`язання з безоплатної передачі 5,6% від загальної площі квартир по Об`єкту для громадян, які постраждали від діяльності ГІБК «Еліта-Центр», а саме залишається безоплатно не переданими 0,19% від загальної площі квартир по Об`єкту, що становить 23,3 кв.м.

З огляду на викладені обставини, позивач просить суд зобов`язати відповідача безоплатно передати 23,3 кв.м. для громадян, які постраждали від діяльності ГІБК «Еліта-Центр», у порядку, передбаченому Договором №5343 від 24.04.2012.

Крім того, позивач зазначив, що умовами Договору №5343 від 24.04.2012, а також проектною документацією було передбачено будівництво підземного паркінгу (2 черга будівництва). Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання щодо будівництва підземного паркінгу.

За таких обставин, позивач просить суд зобов`язати відповідача вчинити всі необхідні дії щодо будівництва та введення в експлуатацію підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 7-В у Дарницькому районі міста Києва.

Крім того, позивач вказав на те, що відповідач не виконує своїх зобов`язань, передбачених Договором №5343 від 24.04.2012, в частині компенсації позивачу витрат на користування земельною ділянкою за період з лютого 2018 року по лютий 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 106281,89 грн.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 106281,89 грн та пеню, нараховану у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з компенсації плати за землю, у розмірі 16658,83 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Наявність спору через порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Як вбачається із рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 23/7360 в договорі на передачу функцій замовника з будівництва зобов`язано позивача передбачити умови після введення житлових будинків в експлуатацію передачу відповідачем Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідної частини від загальної площі квартир для постраждалих громадян.

З наведеного слідує, що покладені рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 23/7360 на позивача обов`язки щодо передбачення в договорах умови про передачу відповідачем певного відсотку площ збудованих квартир для визначених громадян позивачем виконані, а сам порядок передачі, визначений наведеним рішенням, передбачає передачу такої площі третій особі, без участі позивача, якому надаються лише копії підтверджуючих документів. При цьому, із умов договору не вбачається наявність у позивача права вимагати здійснення передачі певної площі квартир третій особі, оскільки метою укладеного договору є саме передача функцій замовника будівництва.

Як встановлено судом, за Актом №48 від 19.03.2015 відповідач передав Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) об`єкти за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 7-В, а саме: 10 квартир, загальною площею 681,50 кв.м. на суму 6080835,20 грн.

Прийняття вказаних квартир було здійснено третьою особою без жодних зауважень.

Водночас, зважаючи на те, що відповідно до Сертифікату серії ІУ №165143290240 від 25.11.2014 (про відповідність закінченого будівництвом об`єкта) загальна площа квартир на об`єкті будівництва за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 7-В становить 12282,6 кв.м., відповідачем було передано на виконання умов Договору про передачу функцій замовника №5343 від 24.04.2012 лише 5,55% від загальної площі квартир.

Крім того, на виконання рішення Київської міської ради "Про деякі питання надання житла у власність потерпілим громадянам від діяльності групи будівельних компаній "Еліта-Центр" від 28.12.2010 №508/5320" Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з позивачем шляхом порівняння розрахунку площ по кожному конкретному потерпілому з актом прийому-передачі площі було проведено розрахунки площ по кожному потерпілому, що підлягають оплаті по ринковій вартості за ціною продажу по кожному конкретному будинку, в якому потерпілі отримали житло.

Як вбачається з розрахунку (долучений позивачем до позовної заяви), потерпілими було доплачено відповідачу грошові кошти за 17,56 кв.м., що становить 0,14% від загальної площі квартир.

Наведене свідчить про те, що відповідачем було передано на виконання умов Договору про передачу функцій замовника №5343 від 24.04.2012 безоплатно лише 663,94 кв.м., тобто 5,41% від загальної площі квартир на об`єкті.

Таким чином, відповідачем не виконано у повному обсязі передбачене договором зобов`язання з безоплатної передачі 5,6% від загальної площі квартир по об`єкту для громадян, а саме не передано 0,19% від загальної площі квартир, що становить 23,3 кв.м.

У той же час, частина 4 статті 636 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Водночас, жодні докази відмови третьої особи від прийняття від відповідача 5,6% від загальної площі квартир для громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній «Еліта-Центр», у матеріалах справи відсутні.

Суд також вважає за необхідне наголосити, що згідно з вказаним актом приймання-передачі площі квартир третій особі та розрахунком площ по кожному потерпілому відповідне майно вже є переданим визначеним громадянам та у певній площі. У зв`язку з цим, пред`явлення позивачем вимоги про передачу третій особі непереданих 0,19 % від загальної площі квартир не має обґрунтовано визначений механізм примусового виконання такої вимоги, оскільки будівництво будинку є завершеним введенням в експлуатацію та позивачем не визначено за рахунок якої саме площі, на користь яких громадянин із визначених у розрахунку, та за яким принципом має відбутися розподіл спірних 0,19 % площі збудованих квартир. За даних умов обраний позивачем спосіб захисту щодо виконання обов`язку в натурі не є ефективним.

Водночас, позивач не довів чим порушені його права та охоронювані законом інтереси, на захист яких позивачем заявлена позовна вимога зобов`язати відповідача передати 23,3 кв.м. (0,19%) збудованої площі постраждалим громадянам, беручи до уваги що суб`єктами відповідних правовідносин є відповідач та третя особа, якій передбачено передачу певної площі квартир для потерпілих громадян.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у позові Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача безоплатно передати 23,3 кв.м. для громадян, які постраждали від діяльності ГІБК «Еліта-Центр», у порядку, передбаченому Договором №5343 від 24.04.2012.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити всі необхідні дії щодо будівництва та введення в експлуатацію підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 7-В у Дарницькому районі міста Києва, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, предметом Договору про передачу функцій замовника №5343 від 24.04.2012 є передача стороною 1 стороні 2 функцій замовника з будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Ревуцького 7-В у Дарницькому районі міст Києва.

Позитивним висновком комплексної державної експертизи №11-00368-10 по проекту будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення на підземним паркінгом на вул. Ревуцького, 7В у м. Києві, який затверджено ДП "Укрдержбудекспертиза" 30.09.2010, передбачено будівництво також і підземного паркінгу.

Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів виконання відповідачем обов`язку з будівництва підземного паркінгу за адресою м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 7-В.

Отже, договором між сторонами був визначений предмет, а саме передача позивачем відповідачу фунцій замовника щодо будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, та в частині побудови підземного паркінгу відповідачем не виконано договір.

Проте, за умовами пунктів 2.3, 4.1, 4.4 Договору №5343 від 24.04.2012 відповідач здійснює фінансування всього комплексу робіт, пов`язаних з будівництвом, та одночасно з укладенням договору набуває право власності на майнові права на об`єкт будівництва в повному обсязі, якими має право розпоряджатися на власний розсуд з урахуванням необхідності передати 5,6 % збудованої площі для визначеної категорії громадян.

Тобто, побудова відповідачем чи відсутність дій останнього, спрямованих на будівництво паркінгу, навіть не враховуючи посилання відповідача на відсутність технічної можливості для вчинення таких дій та на неможливість здійснення відповідного будівництва без загрози життю та здоров`ю громадян, а також зважаючи на потребу уникнення руйнації вже побудованих об`єктів, не сприятиме жодним чином відновленню порушеного права позивача, яке, за твердженням останнього, належить стороні за умовами спірного договору.

Зокрема, у випадку вчинення дій щодо будівництва надземного чи підземного паркінгу, введення його в експлуатацію та оформлення на нього права власності, на відповідача за умовами договору не покладається обов`язок передавати цей об`єкт або його окремі частини позивачу, натомість відповідач матиме право самостійно вирішувати правову долю новоствореного об`єкту (залишити його у власності, реалізувати на користь третіх осіб, передати у власність чи користування будь-яких юридичних чи фізичних осіб окремі паркувальні місця тощо).

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Проте, порушення прав позивача відсутністю дій відповідача щодо будівництва підземного паркінуг не є доведеним, оскільки за умовами договору фінансування всього комплексу робіт здійснюється відповідачем, який отримує всі майнові права на об`єкт будівництва, включаючи паркінг, окрім 5,6% збудованої площі саме квартир, що передається третій особі.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення, зокрема, про примусове виконання відповідачем певних дій. Однак, заявлені позивачем вимоги щодо зобов`язання вчинити всі необхідні дії з будівництва паркінгу у разі їх задоволення не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у позові Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» в частині позовних вимог про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» вчинити всі необхідні дії щодо будівництва та введення в експлуатацію підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 7-В у Дарницькому районі міста Києва.

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд зазначає, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд дійшов висновку відмовити позивачу у позові по суті в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Що стосується позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» заборгованості з компенсації плати за землю у розмірі 106281,89 грн. та пені у розмірі 16658,83 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:63:243:0021, площею 3917 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 7-В у Дарницькому районі міста Києва перебуває на праві постійного користування у Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» на підставі Державного акту серії ЯЯ №389611 від 31.05.2011; цільове призначення - будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом.

Відповідно до п. 3.5 Договору №5343 від 24.04.2012 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2013) сторона 2 компенсує стороні 1 плату за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному п. 4.2 договору, до моменту укладення стороною 1 угоди з експлуатуючою організацією про компенсацію витрат за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 3.6 Договору №5343 від 24.04.2012 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2013) сторона 2 вживає всіх залежних від неї заходів щодо переоформлення права користування (власності) на земельну ділянку на експлуатуючу організацію, якій передається об`єкт (його частина).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

У ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, сторонами Договору №5343 від 24.04.2012 погоджено, що відповідач компенсує позивачу понесені позивачем витрати (плату) за користування земельною ділянкою до моменту укладення позивачем угоди з експлуатуючою організацією про компенсацію витрат за користування земельною ділянкою.

Оскільки матеріали справи не містять доказів укладення позивачем відповідного договору на компенсацію витрат за користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:63:243:0021, площею 3917 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 7-В у Дарницькому районі міста Києва з експлуатуючою організацією у спірний період (лютий 2018 року - лютий 2019 року), враховуючи норми законодавства та положення укладеного між сторонами договору, компенсувати понесені позивачем витрати (плата за користування земельною ділянкою) повинен саме відповідач.

Посилання відповідача на недобросовісність поведінки позивача, яка виражається в тому, що позивач зволікає з укладенням відповідного договору на компенсацію з експлуатуючою організацією, хоча фактично спірною земельною ділянкою користується не відповідач, а ОСББ «Влагода», судом оцінюються критично та до уваги не приймаються.

Зокрема, судом встановлено, що листом вих. №17 від 15.09.2016 ОСББ «Влагода» звернулось до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» та просило земельну ділянку, на якій розташований будинок №7-В по вул. Ревуцького у місті Києві (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:43:0021), вилучити з постійного користування позивача.

Листом вих. №301-1686 від 20.10.2016 позивач повідомив відповідача про те, що ним було отримано від ОСББ «Влагода» листа вих. №17 від 15.09.2016. Позивач у вказаному листі зазначив, що до експлуатації введено лише 1 чергу будівництва, а саме: «Житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями та трансформаторною підстанцією», з огляду на що залишається недобудованим паркінг (2 черга). В свою чергу, позивач не заперечує проти надання згоди щодо вилучення з постійного користування спірної земельної ділянки, але лише після повного виконання відповідачем зобов`язань за Договором №5343 від 24.04.2012.

Листом вих. №00111/0/2-17 від 24.01.2017 відповідач звернувся до позивача та просив укласти відповідні договори про компенсацію плати за землю з експлуатуючими організаціями, на баланс яких передані збудовані об`єкти.

Згідно з п. 3.6 Договору №5343 від 24.04.2012 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2013) сторона 2 вживає всіх залежних від неї заходів щодо переоформлення права користування (власності) на земельну ділянку на експлуатуючу організацію, якій передається об`єкт (його частина).

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій (крім направлення листа позивачу), спрямованих на переоформлення права користування (власності) на земельну ділянку на експлуатуючу організацію, якій передається об`єкт (його частина), матеріали справи не містять (в тому числі дій, які б свідчили про добросовісність дій самого відповідача в частині виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору №5343 від 24.04.2012).

Таким чином, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача, що компенсувати його витрати із сплати за землю повинен саме відповідач, так як такий обов`язок погоджений сторонами у Договорі №5343 від 24.04.2012.

Судом встановлено, що 28.03.2018 відповідачем було отримано від позивача рахунок-фактуру №СФ-0000064 від 27.03.2018 на компенсацію земельного податку за лютий 2018 року на суму 12117,68 грн; 10.05.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000102 від 26.04.2018 на компенсацію земельного податку за березень 2018 року на суму 11824,51 грн; 31.05.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000135 від 30.05.2018 на компенсацію земельного податку за квітень 2018 року на суму 9088,26 грн; 06.07.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000169 від 27.06.2018 на компенсацію земельного податку за травень 2018 року на суму 9088,26 грн; 02.08.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000207 від 31.07.2018 на компенсацію земельного податку за червень 2018 року на суму 9088,26 грн; 31.08.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000241 від 31.08.2018 на компенсацію земельного податку за липень 2018 року на суму 9088,26 грн; 01.10.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000269 від 28.09.2018 на компенсацію земельного податку за серпень 2018 року на суму 9088,26 грн; 05.11.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000309 від 31.10.2018 на компенсацію земельного податку за вересень 2018 року на суму 9088,26 грн; 06.12.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000363 від 30.11.2018 на компенсацію земельного податку за жовтень 2018 року на суму 9088,26 грн; 26.12.2018 - рахунок-фактуру №СФ-0000396 від 22.12.2018 на компенсацію земельного податку за листопад 2018 року на суму 9088,26 грн; 05.02.2019 - рахунок-фактуру №СФ-0000008 від 31.01.2019 на компенсацію земельного податку за грудень 2018 року на суму 9088,32 грн; 11.03.2019 - рахунок-фактуру №СФ-00000598 від 28.02.2019 на компенсацію земельного податку за січень 2019 року на суму 272,65 грн; 03.04.2019 - рахунок-фактуру №СФ-0000095 від 29.03.2019 на компенсацію земельного податку за люти 2019 року на суму 272,65 грн (відповідно до вхідних реєстраційних номерів відповідача на супровідних листах).

При цьому, розмір плати за землю та докази її сплати позивачем долучені позивачем до матеріалів справи, зокрема, відповідні платіжні доручення, податкові декларації та розрахунки сум земельного податку по земельним ділянкам (окремо по кожній).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору №5343 від 24.04.2012 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2013) сторона 2 компенсує стороні 1 грошові кошти за утримання земельної ділянки протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку та підтверджуючих документів.

Доказів сплати (компенсації) грошових коштів у загальному розмірі 106281,89 грн (за період з лютого 2018 року по лютий 2019 року) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» за Договором №5343 від 24.04.2012 щодо компенсації плати за землю у сумі 106281,89 грн (за лютий 2018 року - лютий 2019 року) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» заборгованості з компенсації плати за землю у розмірі 106281,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, зважаючи на подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, суд зазначає, що позивачем не було пропущено строку для звернення до суду щодо стягнення з відповідача вказаної заборгованості (враховуючи, що загальний строк позовної давності становить 3 роки).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 16658,83 грн за загальний період нарахування з 13.04.2018 по 30.04.2019, нараховану за прострочення виконання відповідачем обов`язку з компенсації плати за землю.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 Договору №5343 від 24.04.2012 (в редакції Додаткової угоди №1 від 18.11.2013) за порушення стороною 2 строків, передбачених п. 4.2 договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості.

Водночас, оскільки відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи дату звернення позивача з даним позовом до суду (13.05.2019), обґрунтованим періодом для нарахування пені є 13.05.2018 - 30.04.2019 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Доказів переривання позовної давності та поважності причини її пропуску позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах позовної давності та в межах періоду нарахування, визначеного позивачем), відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 16320,31 грн.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» пені у розмірі 16658,83 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 16320,31 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 23527052) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київське інвестиційне агентство» (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-а; ідентифікаційний код: 21655857) грошові кошти у розмірі 106281 (сто шість тисяч двісті вісімдесят одна) грн 89 коп, пеню у розмірі 16320 (шістнадцять тисяч триста двадцять) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 1839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.11.2019

Суддя Д.О. Баранов