Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 130/1876/16-ц

провадження № 61-28499св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя- доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремети Т. М., Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладений договір про видачу та обслуговування кредитної міжнародної картки VISA, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 55 000,00 грн зі сплатою 35 % річних. Розмір щомісячного мінімального платежу - 5 % від боргових зобов`язань, але не менше 50 грн; штраф за виникнення простроченої заборгованості - 50 грн + 0,2 % в день від суми простроченої заборгованості; штраф за користування перелімітом (несанкціонований овердрафт) - 0,2% в день від суми переліміту.

У пункті 8.1 цього кредитного договору зазначено, що він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до моменту його розірвання в порядку, передбаченому цим договором. При цьому розірвання цього договору з ініціативи держателя можливе лише у випадках, передбачених пунктам 4.5.1, 7.1 цього договору, чи в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 19 жовтня 2016 року становить 130 617,48 грн, з яких: 44 520,80 грн - заборгованість за кредитом, 56 361,49 грн - штраф за виникнення простроченої заборгованості, 17,35 грн - штраф за несанкціонований овердрафт (переліміт), 3 000,00 грн штраф за виникнення простроченої заборгованості (константа), 26 717,84 грн - проценти.

На підставі викладеного ПАТ «Енергобанк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 130 617,48 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2017 року у складі судді Сенько Л. Ю. позов ПАТ «Енергобанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором від 03 серпня 2012 року № 01-005131-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, яка станом на 19 жовтня 2016 року становить 96 505,62 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 44 520,80 грн, за процентами - 7 882,40 грн, пені (штрафу) за виникнення простроченої заборгованості - 44 085,07 грн, пені (штрафу) за несанкціонований овердрафт (переліміт) - 17,35 грн.

У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами наявні кредитні зобов`язання, які боржник належним чином не виконує, у зв`язку із чим з нього підлягає стягненню на користь банку кредитна заборгованість за основним зобов`язанням, процентами та пеня. Суд встановив, що кредитні правовідносини між сторонами припинились 03 серпня 2015 року, а тому правові підстави для нарахування банком процентів після цієї дати відсутні, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягають стягненню за період з 03 серпня 2012 року по 03 серпня 2015 року у розмірі 7 882,40 грн. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача 56 361,49 грн (штраф (пеня) за виникнення простроченої заборгованості), 17,35 грн (штраф за несанкціонований овердрафт (переліміт)) та 3 000,00 грн (штраф за виникнення простроченої заборгованості (константа)), суд виходив із того, що ці стягнення за своєю правовою природою є неустойкою, передбаченою статтею 549 ЦК України. Оскільки чинним законодавством України заборонено застосування до одного й того самого правопорушення одночасно двох видів неустойки (штраф, пеня), то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з боржника штрафу за виникнення простроченої заборгованості (константа) у розмірі 3 000,00 грн задоволенню не підлягають. Крім цього, відповідач, заперечуючи проти позову, просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності (а. с. 225-228, том 1). Оскільки вимога банку про стягнення штрафу за виникнення простроченої заборгованості у розмірі 56 361,49 грн не суперечить нормам ЦК України, то з урахуванням наслідків спливу строку позовної давності ця сума підлягає стягненню за період з 16 серпня 2015 року до 18 серпня 2016 року (дата реєстрації позовної заяви у суді першої інстанції) у розмірі 44 085,07 грн. Вирішуючи спір в частині стягнення пені (штрафу) за несанкціонований овердрафт (переліміт) у розмірі 17,35 грн, суд встановив, що відповідач вчинив дії, які вказують на визнання ним боргу, та здійснив 31 грудня 2015 року оплату цього виду заборгованості у розмірі 30,14 грн, а тому строк позовної давності на цей вид стягнення не поширюється.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Енергобанк» задоволено частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 квітня 2017 року в частині визначення розміру процентів за користування кредитом та в частині визначення розміру штрафу (пені) за виникнення простроченої заборгованості, розподілу судових витрат змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» проценти з 04 серпня 2013 року по 18 жовтня 2016 року включно у розмірі 26 521,76 грн та штраф (пеню) за виникнення простроченої заборгованості у розмірі 54 040,06 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» судовий збір у розмірі 3 439,32 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність між сторонами кредитних правовідносин, які відповідач належним чином не виконує. Однак, перевіряючи правильність наданого банком розрахунку та розмір заборгованості, який стягнув суд першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд попередньої інстанції помилково виходив із того, що дія кредитної лінії була припинена 03 серпня 2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом до боржника 04 серпня 2016 року, що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті (а. с. 44, том 1). Відповідно до уточненого банком розрахунку заборгованості за процентами за період з 09 серпня 2012 року до 18 жовтня 2016 року їх розмір становить 26 717,84 грн та з урахуванням трирічного строку позовної давності суд стягнув з боржника проценти у розмірі 26 521,76 грн. Також у межах строку позовної давності, тобто за період з 04 серпня 2015 року до 18 жовтня 2016 року, суд стягнув штраф (пеню) за виникнення простроченої заборгованості у розмірі 54 040,06 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно зазначив про те, що спірні правовідносини припинилися 13 жовтня 2016 року та, як наслідок, неправильно визначив строк позовної давності, у межах якого підлягає стягненню кредитна заборгованість. Крім цього, суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину третю статті 551 ЦК України, яка передбачає підстави та порядок зменшення неустойки.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У жовтні 2017 року ПАТ «Енергобанк» подало до суду заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначало про законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 серпня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладений договір про видачу та обслуговування кредитної міжнародної картки VISA, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 55 000,00 грн зі сплатою 35 % річних. Розмір щомісячного мінімального платежу - 5 % від боргових зобов`язань, але не менше 50 грн; штраф за виникнення простроченої заборгованості - 50 грн + 0,2 % в день від суми простроченої заборгованості; штраф за користування перелімітом (несанкціонований овердрафт) - 0,2% в день від суми переліміту.

У пункті 8.1 цього кредитного договору зазначено, що він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до моменту його розірвання в порядку, передбаченому цим договором. При цьому розірвання цього договору з ініціативи держателя можливе лише у випадках, передбачених пунктам 4.5.1, 7.1 цього договору, чи в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 19 жовтня 2016 року становить 130 617,48 грн, з яких: 44 520,80 грн - заборгованість за кредитом; 56 361,49 грн -штраф за виникнення простроченої заборгованості, 17,35 грн - штраф за несанкціонований овердрафт (переліміт); 3 000,00 грн - штраф за виникнення простроченої заборгованості (константа), 26 717,84 грн - проценти.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що кредитні правовідносини між банком та позичальником відповідно до умов кредитного договору не припинилися, оскільки сторони цього договору не вчинили жодних дій, які б вказували на їх волевиявлення припинити дію договору, а тому висновок суд першої інстанції про припинення дії кредитної лінії 03 серпня 2015 року апеляційний суд правильно визнав необґрунтованим.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Згідно з пунктом 6.2 договору у випадку несвоєчасного погашення мінімального платежу чи виникнення овердрафту держатель зобов`язаний додатково сплатити на користь банку штраф у розмірі, передбаченому тарифами.

Пунктами 1.12 та 1.13 тарифів за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка Visa» передбачено два види штрафів: за виникнення простроченої заборгованості (150 грн + 0,2 % в день від суми простроченої заборгованості); штраф за користування перелімітом (несанкціонованим овердрафтом) - 0, 2 % в день від суми переліміту (а. с. 17).

Суди попередніх інстанцій з урахуванням положень чинного законодавства України та умов кредитного договору правильно виходили із того, що штраф (пеня) за виникнення простроченої заборгованості та штраф за виникнення простроченої заборгованості (константа) відповідно до статті 549 ЦК України є неустойкою, а тому одночасне застосування цих штрафних санкцій призведе до подвійного притягнення боржника до відповідальності за одне й те ж порушення кредитного договору, у зв`язку із цим суди правильно відмовили у стягненні штрафу (константа) у розмірі 3 000,00 грн.

Одними із принципів цивільного законодавства України визначено справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статті 627 ЦК України цей принцип застосовується і при врегулюванні договірних правовідносин.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частини третя статті 551 ЦК України).

У рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 7?рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» Конституційний Суд України зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно встановив характер спірних правовідносин, всебічно і повно дослідив умови кредитного договору та наявні в матеріалах справи докази, у їх сукупності та співставленні, обґрунтовано погодився із рішенням суду першої інстанції про те, що заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 44 520,80 грн підлягає стягненню з боржника, та правильно змінив рішення суду першої інстанції в частині процентів, які підлягають стягненню з відповідача. Разом із цим апеляційний суд не звернув увагу на те, що штраф (пеня) за виникнення простроченої заборгованості значно перевищує розмір заборгованості за основним зобов`язанням та безпідставно не зменшив її розмір.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням зазначеного колегія суддів суду касаційної інстанцій дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду апеляційної інстанції шляхом зменшення розміру штрафу (пені) за виникнення простроченої заборгованості з 54 040,06 грн до 44 520,80 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 256-258, 260, 261 ЦК України, є безпідставними та спростовуються висновками, викладеними у рішенні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Крім цього, у липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» (далі - ПАТ «ФК «Паритет») звернулося до Верховного Суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у якій зазначено, що 09 лютого 20018 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Паритет» укладений договір відступлення прав вимоги, згідно з яким банк передав товариству у тому числі право вимоги за договором про видачу та обслуговування кредитної міжнародної картки VISA, укладеним 03 серпня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 442 ЦК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб`єктивних майнових прав та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом фактичної реалізації у спосіб та у порядку, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно із статтею 1291 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Після набрання відповідним судовим рішенням законної сили, воно підлягає обов`язковому виконанню сторонами справи, які набувають статус стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, які визначені, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження».

Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами глави 2 розділу V ЦПК України «Касаційне провадження», у зв`язку із чим клопотання ТОВ «ФК «Паритет» про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 442 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» про заміну сторони виконавчого провадження залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року в частині позовних вимоги Публічного акціонерного товариства в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осібна ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу (пені) за виникнення простроченої заборгованості у розмірі 54 040,06 грн змінити, зменшивши розмір цієї пені до до 44 520,80 грн.

У іншій частині постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2017 року у незміненій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк