Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 295/8991/17

провадження № 61-41341св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, відповідач - ОСОБА_1 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Богунського районного суду міста Житомира

від 21 березня 2018 року у складі судді Чішман Л. М. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на ліквідацію

ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання трудового договору недійсним внаслідок його фіктивності.

Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладений трудовий договір, умовами якого передбачено, що ОСОБА_1 приймається на роботу на посаду директора Житомирського регіонального центру для виконання роботи, обумовленої договором та посадовою інструкцією. Також умовами договору передбачено права та обов`язки сторін, робочий час, оплату праці та соціально-побутове забезпечення працівника, відповідальність сторін, строк дії та інші умови договору.

Посилаючись на те, що підписання трудового договору від 01 жовтня

2004 року на ту саму посаду, але з більшим розміром основної та додаткової заробітної плати, без видання наказу спрямоване не на настання трудових обов`язків, а на отримання неправомірної вигоди, ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»

Славкіної М. А. просило суд визнати трудовий договір від 01 жовтня

2014 року недійсним внаслідок його фіктивності на підставі частини другої статті 234 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 21 березня

2018 року у задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 19 червня

2018 року рішення Богунського районного суду міста Житомира

від 21 березня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ЦК України передбачає можливість визнання правочину недійсним як способу захисту саме цивільних прав та інтересів особи. Отже, правові відносини щодо трудового договору регулюються трудовим законодавством України, в тому числі КЗпП України, тому оспорюваний трудовий договір не підлягає визнанню недійсним, відповідно до норм ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що метою укладення трудового договору від 01 жовтня 2014 року є незаконне отримання відповідачем заробітної плати та набуття трудового (страхового) стажу, договором не створено жодних трудових наслідків, у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній запис про початок роботи за оспорюваним договором, перед запровадженням тимчасової адміністрації колишнім керівництвом банку було укладено 497 трудових договорів із вже працюючими працівниками із встановленням додаткової заробітної плати на великі суми.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, який не підписаний особою, яка його подає.

Відповідно до частини першої, другої статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на те, що відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу у цій справі не підписаний в належній формі відповідним учасником справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що такий відзив слід повернути без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 12 березня 2014 року ОСОБА_1 переведено на посаду директора Житомирського регіонального центру ПАТ «ВіЕйБі Банк» з окладом згідно з штатним розкладом 15 512 грн і надбавкою 6 648 грн, а всього 22 160 грн.

01 жовтня 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладений трудовий договір, умовами якого передбачено, що ОСОБА_1 приймається на роботу на посаду директора Житомирського регіонального центру для виконання роботи, обумовленої договором та посадовою інструкцією. Також умовами договору передбачено права та обов`язки сторін, робочий час, оплату праці та соціально-побутове забезпечення працівника, відповідальність сторін, строк дії та інші умови договору.

ОСОБА_1 встановлена заробітна плата 22 160 грн на місяць та додаткова заробітна плата в розмірі 66 480 грн, яка повинна бути нарахована і виплачена 21 листопада 2014 року (пункти 4.1, 4.2 трудового договору від 01 жовтня 2014 року).

Відповідно до пункту 6.1 трудового договору від 01 жовтня 2014 року даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом невизначеного строку.

Згідно з пунктом 6.10 трудового договору від 01 жовтня 2014 року цей договір є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 9 КЗпП України Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Аналогічні гарантії закріплені у статті 22 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 9-1 КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивних закладів, організацій громадського харчування і організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «ВіЕйБі Банк» як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що підписання трудового договору

від 01 жовтня 2004 року на ту саму посаду, але з більшим розміром основної та додаткової заробітної плати, без видання наказу спрямоване не на настання трудових обов`язків, а на отримання неправомірної вигоди.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема, статтями 3, 7, 9, 9-1, 44 КЗпП України) положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, установивши наявність між сторонами договору трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового й спеціального законодавства, та факт укладення цього договору саме у зв`язку з існуванням трудових правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладений договір не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 березня

2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області

від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 червня 2018 року повернути заявнику без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк