КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року місто Київ.

Справа 754/11171/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15569/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів Олійника В.І., Кулікової С.В.

секретар судового засідання Гордійчук Ж.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року (у складі судді Саламон О.Б., повний текст рішення складено 07 жовтня 2019 року)

в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що останній систематично вчиняє насильницькі дії відносно неї та дітей, морально її принижує. Ці діяння мають характер мордувань і поєднані з фізичним, психологічним та сексуальним насильством.

Вимоги заяви мотивовані тим, що вона неодноразово зверталася до працівників поліції із заявами про відкриття кримінального провадження, в Службу у справах сім`ї та дітей, Центр соціальних служб сім`ї, дітей та молоді. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірваний. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому з серпня 2017 року ОСОБА_2 участі в утриманні дітей не приймає, ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків, є ініціатором постійних сварок, здійснює протиправні дії та насильство в сім'ї, що стало причиною неодноразових звернень до правоохоронних органів і унеможливлює спільне проживання. Після розлучення ОСОБА_2 постійно за місцем реєстрації не проживає, при цьому, коли з'являється, вчиняє насильницькі дії, а саме 27.03.2018, 28.03.2018, 06.10.2018, 04.11.2018, 14.11.2018 (вчинено три виклики), 14.02.2019, 04.04.2019, 15.04.2019, 03.07.2019, 09.07.2019, у зв`язку з чим звернулася до правоохоронних органів, у результаті чого 06.10.2018 р. було складено протокол за ст. 173 - 2 КУпАП ( вчинення домашнього насильства), а 07.12.2018 - відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 126 КК України, а в подальшому - відкрито нове кримінальне провадження за ст. 125 КК України. Сім'я перебуває на обліку в Службі у справах дітей та сім'ї та Центрі соціальних служб для сімї, дітей та молоді Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. Зокрема, 19.06.2019 складено Акт обстеження умов проживання, в якому зазначено, що батько ОСОБА_2 відноситься особливо агресивно. По зазначеним обставинам зверталася до практичного психолога Центру, де було надано консультацію практичного психолога. В той же час, проблема не вирішується, тому вимушена звертатися з відповідною заявою до суду. Крім того, мають у власності квартиру, 1/8 частина якої належить на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_5 , поклавши на нього на строк 6 (шість) місяців такі обов`язки:

- заборонити перебувати в місці проживання - перебування ОСОБА_1 , а саме в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди у користуванні кв. АДРЕСА_2 шляхом негайного виселення ОСОБА_2 ;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 2 км до місця проживання, а саме до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона перебуває у місці, невідомому для ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися із нею;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 частково.

Видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , покладено на нього на строк 6 місяців такі обов`язки:

Заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь який спосіб спілкуватись з нею;

Заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені інших вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що заходи протидії домашньому насильству визначені частиною 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» пов`язані із тимчасовим виселенням із цієї квартири - не порушують право власності ОСОБА_2 гарантовані йому ст. 47 Конституції України, статтями 316-320 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є цивільно-правовою санкцією пов`язаною із неправомірною поведінкою ОСОБА_2 . Тобто, в місцевому суді встановлено факт не правомірної поведінки ОСОБА_2 , а відповідна цивільно-правова санкція за порушення своїх обов`язків ОСОБА_2 не застосовується. Так, ОСОБА_2 являється Громадянином України і як Громадянин України має права та обов`язки, в тому числі обов`язки не здійснювати фізичне та психологічне насильство по відношенню до інших людей з якими проживає.

Вказує що, місцевим судом не взято до уваги як була придбана спірна квартира. Так, дійсно між подружжям був укладений шлюб, який зареєстрований у Оболонському відділі реєстрації шлюбів міста Києва актовий запис № 104 від 01.02.2003 року. У 2013 році був укладений договір купівлі-продажу квартири та придбано квартиру за 736 00,00 грн., із яких 644000,00 сплачено позивачем, а 92 000,00 грн. - відповідачем. Однак, вся сума, що була сплачена за квартиру належала позивачу, при цьому ОСОБА_2 вмовив позивача оформити на нього 1/8 частину у праві власності на спірну квартиру.

Ухвалою від 30 жовтня 2019 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи не скористались свої правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалу про відкриття провадження , та повідомлення про розгляд справи усім учасникам справи було надіслано 31 жовтня 2019 року, як того передбачає ст. 361 ЦПК України.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явилась, про розгляд справи в апеляційному суді повідомлена.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 доводи скарги не визнав, просив залишити рішення районного суду без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктами 6, 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

-усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до п.п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»).

При вирішенні питання домашнього насильства, суд при оцінці даного питання, повинен переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року (касаційне провадження № 61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18.

Крім того у вказаній постанові роз`яснено, що під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд вважав встановленими такі обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 01.02.2003 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва, а/з 104.

Від шлюбу подружжя має двох дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2018 шлюб розірвано.

17.12.2013 придбано квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві часткової власності як ОСОБА_1 ?1; 7/8 частини квартири, так і ОСОБА_2 - 1/8 частина квартири. (а.с.34-36)

Відповідно до копії листа начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві Косовського О.Г. від 25.10.2018 вбачається, що 26.03.2018, 27.03.2018, 28.03.2018 від ОСОБА_1 надходили повідомлення, що чоловік в агресивному стані веде себе неадекватно, буянить та наніс тілесні ушкодження. Було направлено наряд поліції. Дані заяви були зареєстровані. Зокрема, 20.09.2018 зверталася з приводу перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння та вчинення насильства в сім`ї та погроз фізичною розправою. 06.10.2018 відносно ОСОБА_2 складено протокол за ст. 173 -2 КУпАП ( вчинення домашнього насильства) та 09.10.2018 протокл направлено до Деснянського районного суду м. Києва для подальшого розгляду. (а.с.9)

Згідно з довідкою ДОП Деснянського УП ГУНП у м. Києві Царика С.А. від 21.03.2019, за результатами перевірки заяви ОСОБА_1 щодо чинення щодо неї тривалого часу насильства з боку ОСОБА_2 , встановлено, що по даній заяві було проведено перевірку та за її результатами складено висновок, а відносно ОСОБА_2 - протокол за ст. 173 -2 КУпАП. (а.с.10)

Відповідно до копії листа начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві Косовського О.Г. від 16.11.2018 вбачається, що 04.11.2018 по спецлінії «102» надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що колишній чоловік погрожує вбивством. (а.с.11-12)

У відповідності до Витягів з єдиного реєстру досудових розслідувань, 07.12.2018 та 05.05.2019 внесено відомості щодо нанесення побоїв ОСОБА_2 колишній дружині ОСОБА_1 (а.с.13,25)

Зі змісту листа Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зверталася до служби як постраждала від фізичного та психологічного насильства з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2 (а.с.22)

У відповідності до Акту обстеження умов проживання дитини, діти забезпечені всім необхідним, подружжя розлучене, але проживають в одній квартирі. Батько агресивний, словесно ображає матір в присутності дітей. Матері рекомендовано звернутися до психолога Центру у справах сімї та дітей та до суду. (а.с.23)

Довідка Центру у справах сімї та жінок містить інформацію про те, що ОСОБА_1 надано консультацію практичного психолога.27 (а.с.26)

Як вбачається з вищенаведеного, 27.03.2018, 28.03.2018, 06.10.2018, 04.11.2018, 14.11.2018, 14.02.2019, 04.04.2019, 15.04.2019, 03.07.2019, 09.07.2019 ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів, при цьому 07.12.2018 - відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 126 КК України, а в подальшому відкрито нове кримінальне провадження за ст. 125 КК України.

Сім`я перебуває на обліку в Службі у справах дітей та сімї та Центрі соціальних служб для сімї, дітей та молоді Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. Зокрема, 19.06.2019 складено Акт обстеження умов проживання, в якому зазначено, що батько ОСОБА_2 відноситься особливо агресивно. По зазначеним обставинам ОСОБА_1 зверталася до практичного психолога Центру, де було надано консультацію практичного психолога.

Крім того, на підтвердження неодноразових звернень заявника до правоохоронних органів, у матеріалах справи містяться зави від 14.02.2019, 04.04.2019, 15.04.2019, 03.07.2019, 09.07.2019.

Крім того, в суді першої інстанції було допитано у якості свідка ОСОБА_2 суду пояснив, що проживає разом з колишньою дружиною та дітьми у кв. АДРЕСА_2 , при цьому будь - яких конфліктних ситуацій в сім`ї, а саме психологічного чи фізичного насильства, не виникає і не розуміє чому дружина неодноразово викликає працівників поліції. Метою є виселення з квартири. Тілесних ушкоджень не завдавав дружині, з дітьми поводиться як гарний батько, утримуючи їх та виховуючи.

Також був допитаний судом неповнолітній син - ОСОБА_6 пояснив, що він, його сестра та батьки проживають в одній квартирі. Конфліктні ситуації виникають між батьками, при цьому сестра починає плакати і він, як брат, заводить її в іншу кімнату, заспокоюючи. Декілька разів батько до матері застосовував фізичну силу, при цьому мати звертається до правоохоронних органів. Спілкувався з психологом у зв`язку з ситуаціями, які виникають в сім`ї.

З огляду на подані докази, наведені обставини, районний суд встановив наявність високого рівня вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту заявника до ОСОБА_2 необхідно застосувати обмежувальний припис, в спосіб:

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що обставини справи, які встановив районний суд є доведеними, а висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги, про те що тимчасовевиселення ОСОБА_2 із квартири - не порушує його право власності, суд апеляційної інстанції не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 318 ЦК України, визначено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно з вимогами ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.320 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

ОСОБА_2 на праві власності належить 1/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тому відповідно до вимог Цивільного законодавства він не може бути позбавлений права користування та розпорядження своїм майном, власником якого він є.

При цьому суд вірно врахував доведеність заявником ризиків вчинення домашнього насильства та заборонивши відповідачу спілкуватись зі своєю колишньою дружиною, та контактувати з нею в будь-який спосіб, вжив достатніх передбачених законом заходів, для обмеження подальших конфліктів між цими особами.

Слід зазначити, що Законом не передбачено таких обмежувальних заходів, як усунення перешкод, шляхом негайного виселення особи з її житла, а тому суд правомірно відмовив в цій частині Заяви.

Посилання скаржника, на те, що квартира була придбана за кошти заявника не має правового значення для вирішення питання про видачу обмежувального припису. Такі обставини не входять до предмету доказування при вирішення, поданої ОСОБА_1 заяви.

Інші доводи апеляційної скарги на законність ухваленого рішення не впливають.

З урахуванням викладених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі, розглянув справу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.

Головуючий:

Судді