КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року місто Київ

Справа 761/7965/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15485/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.

секретарі судового засідання Гордійчук Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2019 року,( у складі судді Осаулова А.А., повний текст рішення складено 15.10.2019)

в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» про визнання права власності на майнові права,-

ВСТАНОВИВ

У лютому 2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного м. Києва суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» (далі - відповідач), у якому просила суд визнати за нею право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №СМІ/02/350 від 27 червня 2014 року. ОСОБА_2 умови зазначеного договору виконала належним чином у повному розмірі та отримала довідку про оплату 100% вартості майнових прав. При цьому, між сторонами, не було укладено акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва. 31.07.2018 року позивач звернулася до відповідача з повідомленням, яке містило вимогу відправити на поштову адресу позивача акт прийому-передачі майнових прав на квартиру. Зазначений лист відповідачем було проігноровано, акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості на поштову адресу позивача відправлені не були. Це свідчить про невизнання відповідачем факту переходу майнових прав до позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, оскільки на даний момент не існує жодного документа, який може бути доказом отримання позивачем майнових прав на об`єкт нерухомості, що у свою чергу є грубим порушенням прав та інтересів позивача. На даний момент будівництво житлового будинку не закінчено, об`єкт в експлуатацію не введено, при цьому відповідач не дотримується взятих на себе зобов`язань щодо строків будівництва, тим самим порушуючи умови договору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 21 жовтня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на те, що при вирішенні спору, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що станом на день розгляду справи позивачу належать майнові права на об`єкт нерухомості на підставі виданої довідки від 17.02.2015 року, а тому відповідач не порушує прав позивача.

Зазначає, що чинним законодавством України не передбачено такий термін , як «закріплення майнових прав». Схожими термінами оперують шахраї для того, щоб ввести в оману людей, які не є фахівцями у галузі права. У той же час документа , який засвідчує перехід до позивача права власності на майнові права не існує. Саме цей факт і викликав необхідність звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності на майнові права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити рішення Шевченківського районного суду м. Києва без змін, а скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення районного суду в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено.

27.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір №СМІ/02/350 купівлі-продажу майнових прав (далі - Договір) (а.с. 4-6).

Згідно п.п. 2.1. - 2.2. Договору, Продавець продає, а Покупець купує Майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених Цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж. Сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним Договором, є Об`єкт нерухомості, розташований в Об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до п. 3.1., Майнові права на Об`єкт нерухомості за цим Договором закріпляються за Покупцем у момент видачі Довідки про оплату 100% майнових прав. Довідка підписується Продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення Покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена у пункті цього Договору

17.02.2015 року ОСОБА_2 видано Довідку про фінансування 100% майнових прав Об`єкта нерухомості за Договором №СМІ/02/350 купівлі-продажу майнових прав від 27 червня 2014 року (а.с. 7).

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон N1560-XII).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки .

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч .3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

При цьому, нормами ч.ч.7 та 8 п.50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, визначено, що у разі коли завершення будівництвом об`єкту містобудування та державної реєстрації прав на такий об`єкт за особами, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва, здійснюється після 1 січня 2013 р., особа, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовник будівництва), після прийняття такого об`єкта в експлуатацію подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення прав власності на такий об`єкт до проведення реконструкції (у разі проведення реконструкції об`єкта нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документ що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна його адреса не змінювалася); затверджений такою особою перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування (фінансування) об`єкта будівництва.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У Постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Як вже зазначалось вище, позивач в повному обсязі проінвестував будівництво зазначеної вище квартири , в зв`язку з чим відповідно до ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об`єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.

Встановлено, що ОСОБА_2 виконала свої зобов`язання за договором, сплатила пайові внески у визначеній у договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набула майнових прав щодо обєкта нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність спірної квартири.

Вказаним договором також установлювалися строки виконання сторонами своїх договірних зобов`язань, а саме плановий термін закінчення будівництва-3 квартал 2014 року.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, доводи представника позивача про те, що до завершення будівництва об`єкта нерухомості, а саме однокімнатної квартири в АДРЕСА_1 , та введення його в експлуатацію позивачу як інвестору належать майнові права на цей об`єкт, є такими , що грунтуються на законі.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові № 14-461 цс19 від 09 жовтня 2019 року.

Також суд встановив, що на даний час інвестори вживають заходів для добудови будинку та введення його в експлуатацію своїми силами, оскільки забудовник припинив будь-які роботи з цього приводу.

Таким чином, висновок суду про те, що наявність у позивача довідки про повну оплату вартості квартири є достатнім доказом, який свідчить про не порушення відповідачем прав позивача не відповідає встановленим обставинам та вищенаведеним вимогам закону.

Установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконує належним чином узятих на себе зобов`язань, а також, враховуючи, що будинок в АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, апеляційний суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обгрунтовані та доведені, а права позивача порушені.

Незважаючи на те, що ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» видало позивачу довідку про повну оплату Пайового внеску, отримавши від позивача інвестиційні кошти у розмірі, передбаченому умовами договору, відповідач свої зобов`язання щодо передачі об`єкта інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за позивачем на об`єкт інвестування, не виконує .

Тобто, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначених зобов`язань , що свідчить про його посягання на абсолютні права позивача щодо його майнових прав на вищевказаний об`єкт, виникнення права власності на який позивач очікував ще в 2014 року, відповдіно до Договору з ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива».

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Даною нормою Основного Закону України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. ст. 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частиною 2 визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, повне виконання позивачем умов договору та односторонню відмову відповідача, який на даний час в порушення п.5.2.4 умов договору не здійснює жодних дій з метою забезпечення будівництва та введення будинку в експлуатацію , що є його посяганням на абсолютні права позивача щодо його майнових прав на об`єкт інвестування , колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту порушеного права забезпечить його поновлення та захистит від незаконних посягань у майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та керуючись ст. 376 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про його скасування з ухваленням нового рішення про визнання за позивачем майнових прав на придбану квартиру як частину об`єкту незавершеного будівництва. Керуючись ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, понесені судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати майнові права за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на квартиру будівельний АДРЕСА_1 , як частину в об`єкті незавершеного будівництва згідно з договором №СМІ/02/350 від 27 червня 2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» (код ЄДРПОУ 32658052) на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1921 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повна постанова складена 22.11.2019 року.

Головуючий: Судді: