ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 520/9023/18

адміністративне провадження № К/9901/18385/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (головуючий суддя - Кононенко З. О., судді: Калиновський В. А., Мельніков Л. В.) у справі № 520/9023/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу від 20 вересня 2018 року № 1135 в частині дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 20 вересня 2018 року № 1135 - в частині накладення дисциплінарного стягнення на начальника Зміївського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 .

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 20 вересня 2018 року №1135 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП в Харківській області» - в частині попередження про неповну посадову відповідність начальника Зміївського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, що виразилось в ігноруванні вимог п.1 п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», ст.8 Дисциплінарного статуту ОВС України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ані у висновку службового розслідування, ані у тексті наказу владний суб`єкт взагалі не зазначив які конкретно дії повинен був та міг вчинити поліцейський, але не зробив цього.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не здійснив організацію взаємодій працівників Зміївського ВП та БПОП, фактично самоусунувся від виконання службових обов`язків, покладних на нього, як на керівника Зміївського відділу поліції, що призвело до бездіяльності вищевказаних працівників, в результаті яких, відбулись масові заворушення на території фермерського господарства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки службовим розслідуванням керувала зацікавлена особа, яка повинна була нести дисциплінарну відповідальність замість скаржника, в зв`язку з чим, висновки службового розслідування не відповідають фактичним обставинам. Відповідачем, при застосуванні дисциплінарного стягнення не обґрунтовано співмірність проступку з видом дисциплінарного стягнення, який є найсуворішим після звільнення. Скаржник зазначає, що ним не було допущено жодного протиправного діяння та в повному обсязі дотримано вимоги ЗУ «Про Національну поліцію» та Дисціплінарного Статуту ОВС України.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі; установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

22 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

Скаржником заявлено клопотання про розгляд справи за його участі. Відповідач не просив здійснити касаційний розгляд за участі його представника.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, на підставі наказу № 23о/с від 30 січня 2018 року ГУ НП в Харківській області позивач - полковник поліції ОСОБА_1 розпочав проходження публічної служби в поліції на посаді начальника Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Наказом ГУ НП в Харківській області № 1509 від 12 вересня 2018 року за подіями, що відбулись 11 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1, було призначено службове розслідування.

Результати розслідування оформлені висновком від 20 вересня 2018 року.

У тексті згаданого висновку викладені судження владного суб`єкта, згідно з якими полковник поліції ОСОБА_1 як начальник Зміївського ВП ГУНП в Харківській області не здійснив належної організації роботи працівників Зміївського відділу поліції та БПОП, а також не вжив будь-яких заходів під час надходження інформації про порушення громадського порядку, що призвело до бездіяльності працівників БПОП та неефективності дій працівників Зміївського ВП.

Наказом відповідача, ГУ НП в Харківській області, від 20 вересня 2018 року № 1135 на позивача за порушення службової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідальність.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

5. Закон України «Про національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закону України № 580 - VIII).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За пунктом 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

6. Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Закону № 3460-ІV).

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Частиною п`ятнадцятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

7. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230 ( в редакції чинній на час спірних правовідносин) (далі - Інструкція)

Відповідно до пункту 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з підпунктом 2.2.5 пункту 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 5.4 Інструкції якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6 Інструкції передбачено, що виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема викликати осіб рядового, начальницького складу (далі - РНС), стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування.

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6 Інструкції обов`язки виконавця (голови, членів комісії) є, зокрема дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акту.

Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Відповідно до пп. 6.3 п. 6 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акту про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У справі встановлено, що підставою для службового розслідування щодо позивача, а в підсумку - до притягнення його до дисциплінарної відповідальності (у виді попередження про неповну посадову відповідальність), стало порушення вимог статей 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що полягало в не здійснені ОСОБА_1 належної організації взаємодій працівників Зміївського ВП та БПОП. ОСОБА_1 фактично самоусунувся від виконання службових обов`язків, покладних на нього, як на керівника Зміївського відділу поліції, що призвело до бездіяльності вищевказаних працівників, в результаті яких, відбулись масові заворушення на території фермерського господарства.

Верховний Суд зауважує, сам по собі висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.

Відповідно до п. 1 функціональних обов`язків позивача, затверджених 28 квітня 2017 року начальником ГУНП в Харківській області Дмитрієвим А. А., позивач очолює відділ поліції, здійснює керівництво його діяльністю, забезпечує надання відділом поліцейських послуг:

із забезпечення публічної безпеки і порядку;

охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

протидії злочинності;

з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до п. 2 функціональних обов`язків позивач здійснює організаційні заходи:

- організовує та забезпечує виконання відділом вимог Конституції та законів України, постанов ВРУ, актів Президента України та КМУ, інших нормативно-правових актів, що належать до сфери діяльності Національне поліції;

- забезпечує виконання відділом вимог наказів, доручень, організаційно-розпорядчих документів МВС, Національної поліції, ГУНП з питань, що належить до компетенції Відділу, звітує перед начальником ГУНП про їх виконання;

- організовує взаємодію структурних підрозділів відділу між собою, а також Відділу поліції з іншими підрозділами поліції, правоохоронними органами, державними контролюючими органами, трудовими колективами, об`єднаннями громадян з метою спільного проведення заходів із забезпечення публічної безпеки та порядку.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 08 вересня 2018 року на ім`я начальника ГУ НП в Харківській області генерала поліції третього рангу Беха О.В. надійшов рапорт начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції Щербинського К. С. про те, що 08 вересня 2018 року до Зміївського ВП надійшло повідомлення, що на території ДП «Благодатне» Зміївського району Харківської області невідомі люди ,,близько 100 осіб, на автобусі, вантажівках та легкових автомобілях, в камуфляжній формі, чотирма комбайнами намагалися зібрати врожай соняшнику (ЖЕО Зміївського ВП від 08 вересня 2018 року № 7277). Крім цього, 08 вересня 2018 року до Зміївського ВП надійшло повідомлення про те, що в сел. Занки Зміївського району Харківської області невідомі особи в кількості 30 чоловік, спортивної статури, проникли на територію елеватора ФГ «Строгий» (ЖЄО Зміївського ВП від 08 вересня 2018 року № 7287).

Начальник Зміївського ВП ГУНП в Харківській області полковник поліції Щербинський К . С. просив виділити додаткові придатні сили у кількості 30 чоловік з числа працівників БПОП ГУНП в Харківській області з метою якісного забезпечення охорони публічної безпеки та порядку.

На рапорт полковника поліції ОСОБА_1 начальником ГУНП в Харківській області генералом поліції третього рангу Бехом О.В. 10 вересня 2018 року було накладено резолюцію « Бірбасов С. І. (перший) Захаренко О. І. (другий). Прошу доповісти ситуацію, скласти план, провести інструктаж, а також визначити наявну кількість особового складу для забезпечення ОГП».

10 вересня 2018 року на підставі резолюції начальника ГУНП по рапорту начальника Зміївського ВП ГУ НП в Харківській області полковника поліції Щербинського К. С. начальником БПОП ГУНП підполковником поліції Захаренком О. І. було підготовлено доручення № 1880/119-21/01-2018 «Про залучення працівників БПОП до заходів із підтримання публічного порядку на території Зміївського району Харківської області».

Відповідно до даного доручення, заступникові командира БПОП майору поліції Лук`янову В. М. було доручено 11 вересня 2018 року о 09.00 забезпечити прибуття оперативного резерву до Зміївського ВП, екіпірувати особовий склад бронежилетами 2 або 3 класу захисту, протиударними шоломами, щитами, комплектами захисту рук та ніг, кийками гумовими, наручниками, балончиками, спорядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобами радіозв`язку, без зброї. У дорученні визначено, що зв`язок щодо змін в оперативній обстановці під час підготовки та проведення заходу потрібно підтримувати із працівниками УПД ГУНП в області. Старшим резерву було призначено заступника командира роти № 2 БПОП майора поліції Голованя В. М ., відповідальним від командування було призначеної старшого інспектора ГКЗ БПОП капітана поліції Харіна А . С., якому було доручено провести інструктаж задіяного особового складу. Контроль за виконанням доручення підполковник поліції Захаренко О. І. залишив за собою.

Згідно з додатком № 1 до доручення БПОП від 10 вересня 2018 року № 1880/119-21/01-2018 було надано список особового складу БПОП, задіяного до підтримання публічного порядку на території Зміївського району Харківської області 11 вересня 2018 року, у кількості 18 працівників.

В ході службового розслідування позивач надав пояснення, в яких зазначив, що: "08.09.2018 до Зміївського ВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що в с. Занки Зміївського району Харківської області невідомі люди у кількості близько 30 осіб проникли на територію елеватора ФГ «Строгий».

У зв`язку з тим, що для охорони публічного порядку та безпеки потрібні були додаткові сили, ним у телефонному режимі було узгоджено з начальником ГУНП в Харківській області виділення у допомогу співробітників БПОП у кількості 30 чоловік.

Того ж дня ним підготовлено відповідний рапорт на ім`я начальника ГУНП в Харківській області на виділення вказаних працівників поліції та направлено на підпис. Цього ж дня командир БПОП ГУНП в Харківській області майор поліції Захаренко О. І. разом зі своїми підлеглими працівниками поліції прибув на місце події, а саме до елеватора ФГ «Строгий», де він та Захаренко О. І. розподілили співробітників Зміївського ВП та БПОП біля території елеватора, після чого Захаренку О. І. надали мобільний телефон заступника начальника Зміївського ВП підполковника поліції Горбунова Р. О. як старшого від відділу поліції для зв`язку з ним як старшого від БПОП та координації дій у разі загострення ситуації. У подальшому перевірку несення служби працівників Зміївського ВП здійснював підполковник поліції Горбунов Р. О. , а перевірку несення служби працівників БПОП здійснював старший їхньої групи. Працівники поліції БПОП 08 вересня 2018 року прибули у повному екіпіруванні, з вогнепальною зброєю, тому в подальшому питання щодо їх озброєння у нього не виникало.

10 вересня 2018 року позивачу зателефонували із приймальні начальника ГУНП в Харківській області, та повідомили, що рапорт на виділення співробітників БПОП розписаний начальником ГУНП та виконавцями призначені начальник УПД полковник поліції Бірбасов С. І. та начальник БПОП майор поліції Захаренко О . І. Позивач відразу зателефонував Захаренку О. І. та повідомив останнього, щоб він отримав рапорт в приймальні начальника ГУНП в Харківській області. У зв`язку з тим, що виконавцями за резолюцією начальника ГУНП в Харківській, області на вказаному рапорті були призначені полковник поліції Бірбасов С. І. та підполковник поліції Захаренко О. І . Спільний план заходів, щодо здійснення охорони публічного порядку ним не складався".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач 11 вересня 2018 року, замість забезпечення та підтримання публічної безпеки і порядку, організації взаємодії відділу поліції з іншими підрозділами поліції, які були виділені начальником ГУНП в Харківській області та прибули для допомоги по недопущенню конфлікту на території ФГ «Строгий», перебував у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області. ОСОБА_1 не здійснив організацію взаємодій працівників Зміївського ВП та БПОП, фактично самоусунувся від виконання службових обов`язків, покладних на нього, як на керівника Зміївського відділу поліції, що призвело до бездіяльності вищевказаних працівників, в результаті яких, відбулись масові заворушення на території фермерського господарства.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

В свою чергу скаржник, як керівник, також окремо несе відповідальність за ефективність діяльність органу, дотримання вимог чинного законодавства підлеглими, керівником яких він є, та може бути притягнутий до відповідальності поряд з працівником, яким вчинено порушення, якщо вищестоящий керівник, якому надано право накладати стягнення, дійде висновку про неналежну організацію та координацію керівником роботи підлеглих.

Тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо враховуються безпосередньо при визначенні виду дисциплінарного стягнення після проведеного службового розслідування.

Твердження скаржника про необґрунтованість співмірності проступку з видом дисциплінарного стягнення колегія суддів відхиляє, оскільки застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність не є крайнім заходом дисциплінарного впливу, а його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновок суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов