ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/1450/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-тренажерний центр "Атлантік" на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-тренажерний центр "Атлантік" до Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та нечинним Положення №1042 від 25 листопада 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м.Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба морського та річкового транспорту України, в якому просив визнати протиправним та повністю нечинним Положення про огляд підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25 листопада 2004 року №1042, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2014 року за №1577/10176.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що:

- жодним із перелічених у наказі № 1042 нормативно-правовим актом на момент його прийняття, а також жодним Законом України не передбачено прийняття Положення про огляд підприємств, що проводять підготовку моряків;

- огляд навчально-тренажерного закладу, за результатами якого Морська адміністрація може заборонити господарську діяльність такого закладу є незаконним втручанням органу державної влади у господарську діяльність суб`єкта господарювання, оскільки такі дії не передбачені Конституцією України та чинним законодавством, а видача Протоколу на відповідність (строком на 2 роки) вказує, що фактично Положення встановлює ліцензійну діяльність та надає дозвіл на здійснення господарської діяльності навчально-тренажерного закладу;

- наявність документу Переліку навчально-тренажерних закладів, який затверджується наказом Міністерства інфраструктури України та можливість подання Морською адміністрацією пропозицій Міністерству інфраструктури України щодо виключення з цього переліку навчально-тренажерних закладів окремих видів підготовки або навчально-тренажерних закладів в цілому, що є встановленням оскаржуваним положенням ознаки ліцензійної діяльності навчально-тренажерним закладам і є так званим реєстром навчально-тренажерних закладів на провадження визначеного виду господарської діяльності, який неправомірно обмежує діяльність товариства;

- не відповідає вимогам Закону України від 15 січня 2015 року «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», оскільки не закріплює систему оцінки відповідності, а передбачений огляд навчально-тренажерних закладів на відповідність Морська адміністрація проводить за відсутності технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, однак здійснення такої діяльності має відбуватися на основі добровільної оцінки відповідності, а не проходження огляду кожні два роки.

18.11.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи Державної служби морського та річкового транспорту України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

19.11.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача Міністерства інфраструктури України, надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "НТЦ "Атлантік" є навчально-тренажерним закладом, який планує проводити підготовку моряків, членів екіпажів торговельних суден, у т.ч. тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України та підготовку судноводіїв малих/маломірних суден.

Міністерством транспорту та зв`язку України на виконання вимог Правил I/6 та I/8 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, постанов Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року №83 "Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломуванням моряків", від 29 серпня 2003 року №1380 "Про ліцензування освітніх послуг" та відповідно до пунктів 4.2 та 4.15 Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2001 року за №928/6119 (зі змінами) 25 листопада 2004 року видано наказ №1042, яким затверджено Положення про огляд підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2004 року за №1577/10176) (далі по тексту - Положення №1042).

Пунктом 1.1 Положення №1042 передбачено, що це Положення встановлює вимоги до порядку проведення огляду підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків, членів екіпажів торговельних суден, у тому числі тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та навчально-тренажерних закладів, що проводять підготовку судноводіїв малих/маломірних суден (далі - НТЗ), формування та затвердження переліку НТЗ.

Вважаючи, що зазначене положення не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся в суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване Положення відповідає актам вищої юридичної сили та прийнято відповідачем за наявності повноважень на його прийняття.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Оскаржуваний наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 25 листопада 2004 року №1042 "Про затвердження Положення про огляд підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2004 року за №1577/10176, розроблено на виконання вимог Правил 1/6 та 1/8 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками, постанов Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року №83 "Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломування моряків", від 29 серпня 2003 року №1380 "Про ліцензування освітніх послуг" та відповідно до пунктів 4.2 та 4.15 Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2001 року за №928/6119.

Згідно з правилом 1/6 Міжнародної конвенції про дипломування і підготовку моряків та несення вахти 1978 року кожна Сторона забезпечує, щоб управління, керівництво і спостереження за підготовкою та оцінкою моряків, згідно вимогам Конвенції про дипломування і підготовку моряків та несення вахти, здійснювалися відповідно до положень розділу А-І/6 Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти, а також особи, які відповідають за підготовку та оцінку компетентності моряків згідно вимогам Конвенції, мали належну кваліфікацію згідно з положеннями розділу А-І/6 Кодексу про дипломування і підготовку моряків та несення вахти стосовно відповідного виду та рівня підготовки чи оцінки.

Відповідно до статті 2 Конвенції про дипломування і підготовку моряків та несення вахти, "Сторона" означає державу, для якої Конвенція набула чинності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 рок №83 "Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломування моряків" покладено на Міністерство транспорту виконання передбачених Міжнародною конвенцією з підготовки та дипломування моряків і несення вахти та визначених статтями 10 і 51 Кодексу торговельного мореплавства функцій щодо здійснення державного нагляду і загального керівництва з питань підготовки та дипломування моряків.

Вказаною постановою від 31 січня 2001 року №83 погоджено також утворення державної організації - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (далі - інспекція) та її представництв (філій, відділень) у відповідних регіонах України і затвердження положення про цю інспекцію, передбачивши, що до її компетенції належить підтвердження дипломів, кваліфікаційних свідоцтв та інших документів моряків, визначених законодавством.

Вимогами пункту 4.2 Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02 листопада 2001 року за №928/6119) (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу) визначено, що Інспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює огляд підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, що проводять підготовку та дипломування моряків, на відповідність їх вимогам Конвенції, по результатам якого оформляє протокол.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що огляд здійснюється Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, оскільки п.4.2 був виключений з Положення про Інспекцію.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що Наказом Міністерства інфраструктури України від 06.08.2018 № 354 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України» було внесено зміни зокрема до Положення № 1042, а саме:

1) у пункті 1.2 глави 1 слова «Державною службою України з безпеки на траснпорті» замінено словами «Державною службою морського та річкового транспорту України»;

2) у тексті Положення слово «Укртрансбезпека» у всіх відмінках замінено словами «Морська адміністрація» у відповідних відмінках

Таким чином, морська адміністрація є новоствореним органом на який покладено функції, зокрема, з проведення огляду підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків, членів екіпажів торговельних суден, у тому числі тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та навчально-тренажерних закладів, що проводять підготовку судноводіїв малих/маломірних суден, формування та затвердження переліку навчально-тренажерних закладів згідно з Положенням № 1042.

Отже, станом на час звернення до суду із адміністративним позовом до Положення № 1042 було внесено зміни, у відповідності до яких фактичний огляд навчально-тренажерних закладів, що проводять підготовку моряків належить до виключної компетенції Державної служби морського та річкового транспорту України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме на час прийняття оскаржуваного наказу нормами чинного законодавства було передбачено здійснення огляду підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, що проводять підготовку та дипломування моряків, на відповідність їх вимогам Конвенції, по результатам якого оформляє протокол, повноваження на що було надано Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Щодо доводів позивача про незаконне втручанням органу державної влади у господарську діяльність суб`єкта господарювання, то відповідно до статті 19 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Однак, вимогами пункту 1.2 Положення №1042 передбачено, що огляд НТЗ здійснюється Державною службою морського та річкового транспорту України, на підставі заявок НТЗ. Діяльність НТЗ здійснюється відповідно до законодавства, результати огляду не впливають на провадження ним діяльності як суб`єкта господарювання (пункт 1.3 Положення №1042).

Відповідно до пункту 3.1 Положення №1042 підставою для проведення огляду є заявка НТЗ до Морської адміністрації із зазначенням напрямків підготовки, з яких НТЗ планує розпочати свою діяльність або дію яких планує продовжити чи поновити.

Отже, огляд НТЗ здійснюється виключно на підставі заявки суб`єкта господарювання, що свідчить про відсутність підстав для висновку про втручання у діяльність такого суб`єкта органу державної влади.

В той же час, встановлення невідповідності за результатами такого огляду НТЗ вимогам Конвенції ПДНВ, резолюцій та інших документів Міжнародної морської організації, національним вимогам, а також вимогам оцінки відповідності рівня підготовки членів екіпажів суден, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та судноводіїв малих/маломірних суден, не може вважатись втручанням у таку діяльність.

Відтак, виходячи з поняття господарської діяльності, визначеної ст. 3 Господарського кодексу України, втручання в господарську діяльність позивача не здійснювалось.

Також, апелянт стверджує, що оскаржуване Положення містить ознаки ліцензування діяльності навчально-тренажерним закладам і є так званим реєстром навчально-тренажерних закладів на провадження визначеного виду господарської діяльності, який неправомірно обмежує діяльність товариства та встановлює новий вид контролю. Видача Протоколу на відповідність, на думку апелянта, також вказує на те, що Положення встановлює ліцензійну діяльність та надає дозвіл на здійснення господарської діяльності НТЗ.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

При цьому, положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено можливість здійснення заходу державного нагляду шляхом проведення огляду.

У свою чергу, відповідно до статті 16-3 Закону України "Про транспорт" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства і стандартів на морському та річковому транспорті; здійснює контроль за виконанням міжнародних договорів України з безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден, що плавають під Державним Прапором України, незалежно від форми власності (крім риболовних суден); здійснює контроль за проведенням підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та проведення дипломування плавскладу морських, річкових і маломірних суден, працівників берегових підприємств морського і річкового транспорту, робота яких пов`язана із забезпеченням безпеки судноплавства та запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища із суден.

Окрім того, як вже зазначалось, огляд НТЗ здійснюється виключно на підставі заявки суб`єкта господарювання.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваним Положенням №1042 не запроваджено новий вид та/або форма державного контролю.

При цьому, Положення №1042 встановлює вимоги до порядку проведення огляду підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків, членів екіпажів торговельних суден, у тому числі тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та навчально-тренажерних закладів, що проводять підготовку судноводіїв малих/маломірних суден (далі - НТЗ), формування та затвердження переліку НТЗ, та , який здійснюється з метою здійснення оцінки відповідності рівня підготовки моряків у НТЗ вимогам Конвенції ПДНВ, резолюцій та інших документів Міжнародної морської організації, національним вимогам, а також вимогам оцінки відповідності рівня підготовки членів екіпажів суден, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та судноводіїв малих/маломірних суден; надання заінтересованим органам державної влади, підприємствам, установам та організаціям інформації про НТЗ, підготовка в яких відповідає вимогам Конвенції ПДНВ та національним вимогам, із зазначенням напрямів підготовки; надання НТЗ рекомендацій стосовно вдосконалення підготовки моряків, членів екіпажів торговельних суден, у тому числі тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та судноводіїв малих/маломірних суден та інформування НТЗ про зміни, що були внесені до законодавства з питань підготовки моряків, членів екіпажів торговельних суден, у тому числі тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та судноводіїв малих/маломірних суден.

Окрім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" визначено, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

У свою чергу, пунктом 3.2 Положення №1042 передбачено, зокрема, що до заявки НТЗ додаються копії: ліцензії на надання освітніх послуг, виданої Міністерством освіти і науки.

У разі наявності у НТЗ ліцензії на надання освітніх послуг, виданої Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, строк дії протоколу щодо проведення підготовки за напрямами, зазначеними в ліцензії, не може перевищувати строку дії такої ліцензії (пункт 3.11 Положення №1042).

Згідно пункту 3.13 Положення №1042 протокол є нечинним у разі: анулювання ліцензії на надання освітніх послуг, виданої Міністерством освіти і науки України, за напрямами, зазначеними в переліку напрямів підготовки.

Відповідно до пункту 4.1-4.2 Положення №1042 Морська адміністрація за результатами оглядів НТЗ готує пропозиції Мінінфраструктури України про включення НТЗ до переліку НТЗ, який затверджується наказом Мінінфраструктури України. До вказаного переліку включаються лише ті види підготовки, для яких у вказаному НТЗ виконані усі вимоги Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ та законодавства України. У переліку НТЗ вказуються: найменування та місцезнаходження НТЗ, схвалені напрями підготовки, які він проводить, з посиланням на відповідну структурну одиницю Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ та чинне законодавство, граничні обсяги підготовки моряків за кожним напрямом, строк схвалення напрямів підготовки відповідно до вимог розділу A-I/8 Кодексу ПДНВ, який не повинен перевищувати п`яти років з дати видачі протоколу.

При цьому, Міністерство інфраструктури не приймає участі в аналізі результатів оглядів НТЗ та не приймає рішення щодо видачі/відмови у видачі Протоколу про відповідність.

Наразі, протокол про відповідність засвідчує те, що робота за окремими напрямками підготовки моряків в підприємствах, організаціях та установах відповідає вимогам Конвенції та національним вимогам за тими напрямками підготовки, що вказані в додатках до нього. Протокол про відповідність не є дозвільним документом і безпосередньо не зупиняє і не може зупинити діяльність НТЗ.

Тобто, внесення НТЗ до переліку не є тотожним поняттю та процедурі отримання ліцензії, та є різними процедурами.

Щодо доводів апелянта про невідповідність оскаржуваного Положення вимогам Закону України від 15 січня 2015 року «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», колегія суддів зазначає про наступне.

Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначає правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності та регулює відносини, що виникають у зв`язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов`язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов`язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва, а оцінка відповідності - процес доведення того, що задані вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані.

Натомість, Положення № 1042 не містить положень щодо систем оцінки відповідності та технічних регламентів, а стосується порядку проведення огляду навчально-тренажерних закладів.

Крім того, зазначений Закон прийнятий 15 січня 2015 року та набрав чинності з 10 лютого 2016 року, в той час як оскаржуване Положення №1042 прийняте ще у 2004 році.

Відтак, доводи позивача щодо невідповідності Положення № 1042 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач зазначений процесуальний обов`язок виконав, та довів правомірність Положення про огляд підприємств, організацій та установ, що проводять підготовку моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25 листопада 2004 року №1042.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-тренажерний центр "Атлантік" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено - 25.11.2019.

Суддя -доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма