ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4076/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59146395 від 02.09.2019.

Ухвалою суду від 28.10.2019 скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали на усунення недоліків скарги шляхом подання до суду позовної заяви, що відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн (за реквізитами: одержувач: УК у м.Полтаві/м.Полтава/22030101; код ЄДРПОУ: 38019510; банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; розрахунковий рахунок: UA608999980000034319206084011; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: Судовий збір, за позовом____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд або доказу на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

06.11.2019 від позивача до суду надійшла позовна заява, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59146395 від 02.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що державним виконавцем не вжито всіх заходів спрямованих на виконання рішення суду по справі №816/581/18, а боржником відповідачу не надано доказів виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі, залучено до участі у справі в якості другого відповідача - управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).

18.11.2019 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, згідно яких остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 28.11.2018 вих. №9019/07-25 повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про ведення виконання рішення суду по справі №816/581/18 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 /а.с. 43-44/.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебував виконавчий лист №816/581/18 виданий 05.07.2018 Полтавським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження - вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статтями 51,63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії Управління УМВС України в Полтавській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 10 травня 2017 року № 4/11590 з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

02.09.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ніколенком С.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59146395.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, підлягає обов`язковому виконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 по справі № 816/581/18, оскільки воно набрало законної сили.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Приписами ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено застосування виконавцем до боржника заходів впливу за невиконання судового рішення шляхом накладення штрафу.

Таким чином, приписами вказаних норм встановлено обов`язок виконавця щодо здійснення заходів примусового виконання судового рішення, а саме такі заходи здійснюються у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. Отже, судове рішення є виконаним з моменту вчинення боржником дій у спосіб та в порядку, які встановлені у виконавчому документі.

Так, згідно виконавчого листа №816/581/18, Полтавським окружним адміністративним судом постановлено зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статтями 51,63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії Управління УМВС України в Полтавській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 10 травня 2017 року № 4/11590 з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Як встановлено зі змісту спірної постанови, на адресу відділу від боржника надійшла відповідь від 28.05.2019 вих. 9019/07-25 додатково до якої боржник надав копії перерахунку пенсії за 2018 рік, Також у відповіді зазначив, що виплата перерахованої суми пенсії проведена згідно вимог постанови КМУ № 103 від 21.02.2018. Боржник не надав інформації щодо перерахунку та виплати пенсії за 2016 рік.

Таким чином, на момент прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, судове рішення є невиконаним у повному обсязі.

Також, у постанові про закінчення виконавчого провадження вказано перелік вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання, а саме: перший штраф у сумі 5100 грн накладено на боржника 30.05.2019; 11.07.2019 на боржника накладено другий штраф у сумі 10200 грн; 15.07.2019 за вих. № 02.3/10259 до правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника /а.с. 33-34/.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Суд зазначає, що вчинення виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення суду свідчить про відсутність протиправної бездіяльності державного виконавця, при цьому вчинення таких дій не виключає обов`язку щодо повного виконання судового рішення у спосіб та в порядку, встановлених у виконавчому документі.

Статтею 1 Закону визначено виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зокрема, державним виконавцем, зважаючи на констатацію неможливості виконання судового рішення у визначений спосіб щодо виплати сум заборгованості перерахованої пенсії, не було вчинено дій зі звернення до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зауважує, що за змістом Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ч. 3 ст. 63, виконавець перед закриттям виконавчого провадження зобов`язаний вжити заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Особливостями виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, передбаченими ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", передбачено виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Зокрема, у разі якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок розгляду заяви виконавця про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення регламентовано ст. 378 КАС України, частина 3 якої в якості підстави для задоволення такої заяви виконавця визначає обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому акцентується увага на тому, що діючим на час спірних правовідносин сторін не передбачені зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення за ініціативи суду.

Оскільки державний виконавець не звертався до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі № 816/581/18, суд дійшов висновку про вжиття виконавцем не всіх дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", та неправомірність закінчення виконавчого провадження.

Крім того, виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналізуючи правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження, згідно вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 19, ст. 129-1 Конституції України, п. 1 ст. 6, ст. 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 255, ч. 2 та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", колегія суддів констатує наявність підстав для її скасування, зважаючи на необхідність забезпечення захисту порушених прав позивач на отримання свого активу за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа "Сук проти України").

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 816/581/18, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 05.07.2018, є передчасною, оскільки органом державної виконавчої служби рішення суду фактично не виконано.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, б. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 34874347), управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, б. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 59146395 від 02.09.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (м. Полтава, вул. Соборності, 45, код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.)

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Головко