open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний унікальний номер 725/5567/19

Номер провадження 2-а/725/270/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2019 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засіданні Томко І.Д.,

представника позивача Реус Ю.А.,

та представників відповідачів Рачук О.В., Орловської Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДФС України, Чернівецької митниці ДФС про скасування постанов у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року представник позивача звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 05.07.2019 року заступником начальника Чернівецької митниці ДФС Кулінським О.С. винесено постанову у справі про ПМП №0817/40800/19 якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 518785,23 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ст. 485 МК України по факту того, що при ввезені на митну територію України транспортного засобу іноземної реєстрації він, будучи громадянином України, для здійснення митних формальностей надав паспорт громадянина Румунії, тим самим вчинив вказане правопорушення.

Зазначав, що митний орган прийшов до висновку про те, що позивач є резидентом шляхом співставлення паспортного документу наданого останнім до митного контролю та паспорту НОМЕР_8 виданого 05.02.2008 року уповноваженим органом Борщівського РВ УМВС України в Тернопільській області, який був виявлений у в приміщенні вбиральні на території пункту пропуску після відвідування вбиральні пасажиркою ОСОБА_2 , яка слідувала з позивачем в одному транспортному засобі, а також з урахуванням відомостей про те що у квітні 2013 року позивач документований паспортними документами в Тернопільській та Закарпатській областях.

Заперечуючи проти обставин викладених у протоколі про порушення митних правил позивачем на адресу Чернівецької митниці ДФС направлено докази наявності тісних особистих та економічних зв`язків за кордоном, зокрема у Великий Британії, оскільки він з 2016 постійно проживає з сім`єю у вказаній країні, де разом з дружиною зареєстровані приватними підприємцями, він має картку резидента Сполученого Королівства Великобританії, вони з дружиною сплачують податки та у Великій Британії у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, позивач вважає себе нерезидентом, оскільки центр його життєвих, економічних та соціальних зв`язків знаходить за межами Україна на території якої він знаходився менш ніж 183 дні за протягом останнього податкового року, а тому подаючи до митного контролю паспорт громадянина Румунії у нього був відсутній умисел на вчинення порушення митних правил.

На вказані обставини при розгляді справи про ПМП представник Чернівецької митниці ДФС уваги не звернув та неправомірно притягнув його до відповідальності за порушення митних правил за ст. 485 МК України на підставі постанови №0817/40800/19 від 05.07.2019 року, яка була оскаржена до ДФС України. За наслідками розгляду його скарги ДФС України винесено постанову від 09.09.2019 року якою постанову Чернівецької митниці ДФС №0817/40800/19 від 05.07.2019 року залишено без змін з посиланням на Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Порядок провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Порядок провадження в закордонних дипломатичних установах України за заявами про оформлення документів для залишення на постійне місце проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово. Вважає, що вказані нормативно-правові акти до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки визначення статусу громадянина-нерезидента або резидента здійснюється з урахуванням положень Митного та Податкового кодексів України.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив визнати протиправною і скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0817/40800/19 якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 518785,23 грн.; визнати протиправною і скасувати постанову від 09.09.2019 року винесену ДФС України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову про ПМП №0817/40800/19.

На вказану позовну заяву надійшов відзив Чернівецької митниці ДФС в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що не зважаючи на набуття позивачем громадянства Румунії у правових відносинах з Україною вона вважається громадянином України і є резидентом, оскільки у нього наявний паспорт громадянина України де вказане його зареєстроване місце проживання на території України.

Зазначала, що за результатами застосування системи управління ризиками було прийняте рішення про проведення окремих форм митного контролю щодо транспортного засобу та ручної поклажі г ОСОБА_1 і особи "ОСОБА_2", що слідувала в якості пасажира.

Під час проведення митних процедур позивач заявив, що має намір ввозити транспортний засіб марки "NISSAN PATROL", реєстраційний номер НОМЕР_1 на територію України в режимі "тимчасове ввезення" терміном до 1 року, оскільки він є "нерезидент" (громадянин Румунії). Пред`являти транспортний засіб та ручну поклажу до митного контрою позивач та громадянка "ОСОБА_2" відмовилися. Під час проведення митних процедур "ОСОБА_2", мотивуючи поганим самопочуттям прослідувала в громадську вбиральню на території пункту пропуску. В подальшому у приміщенні вбиральні було виявлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 05.02.2008 року Борщівським РВ Управління МВС України в Тернопільській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому містяться відомості про місце народження та адреса проживання вищевказаного громадянина.

Співставленням даних поданого до митного контролю паспорта громадянина Румунії НОМЕР_3 , виданого 13.06.2016 року уповноваженим органом м.Галац (Румунія) на ім`я " ОСОБА_1 ", ІНФОРМАЦІЯ_2 та паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 05.02.2008 року Борщівським РВ Управління МВС України в Тернопільській області на ім`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчать про те, що вказані паспортні документи належать одній і тій же особі. ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень по даному факту.

Отже, митний орган прийшов до висновку, що позивач, маючи статус "резидента", для перетину митного кордону на транспортному засобі марки "NISSAN PATROL", реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Польща), кузов НОМЕР_4 , 1999 року випуску, тип двигуна - дизель об`ємом 2826 см.куб. намагався використати паспортний документ зі статусом "нерезидента" з метою ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України щодо вищевказаного транспортного засобу та подавав закордонний паспорт гр.Румунії НОМЕР_3 на ім`я "ОСОБА_1 ", який є підставою для не сплати митних платежів при ввезені транспортного засобу особистого користування.

Таким чином, переміщуючи транспортний засіб через митний кордон України позивач зобов`язаний сплачувати необхідні митні платежі, проте, маючи статус громадянина-резидента, останній вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом надання паспортного документу громадянина Румунії. Крім того, під час провадження у справі про порушення митних правил, митним органом була дотримана встановлена законом процедура забезпечено права позивача, повідомлено представника позивача про час та місце розгляду справи та долучено до справи наданні ним документи.

Крім того, на вказану позовну заяву надійшов відзив від ДФС в України в якому її представник заперечувала проти задоволення позову посилаючись на аналогічні обставин висвітлені у відзиві Чернівецької митниці ДФС, а також зазначала, що згідно із адресною довідкою ВОМІРПМП УДМС в Івано-Франкіській області від 13.05.2019 року №7054 встановлено, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та вказана адреса зазначена у його паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 05.02.2008 року Борщівським РВ Управління МВС України в Тернопільській області. Крім того, останній документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 від 15.04.2013 року. Враховуючи наведене, вважає, що позивач у відносинах з Україною є резидентом в розмінні положень МК України, а його посилання на знаходження центру життєвих інтересів за кордоном не підтверджує його статус як особи нерезидента.

Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим звернулась до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду в задоволенні якого судом було відмовлено ухвалою від 19.11.2019 року.

В судове засідання позивач не з`явився, в його інтересах діяв представник, який позов підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у ньому, а також просив врахувати, що під час провадження у справі про ПМП працівниками митниці було допущено ряд процесуальних порушень, зокрема не роз`яснено позивачу його прав, не вручено другий примірник протоколу про ПМП , а направлено поштою, проте позивач на території України не проживає. Вважає наведені обставини підставою для скасування постанов відповідачів у справі про ПМП.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали з підстав зазначених у відзивах, а також вказували на відсутність належних та допустимих доказів щодо наявності процесуальних порушень під час складання протоколу про ПМП, а також при винесені оскаржуваних постанов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, диспозицією ст. 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Судом встановлено, що постановою Чернівецької митниці ДФС №0817/40800/19 від 05.07.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 518785,23 грн., що становить 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 02.05.2019 року на територію п/п «Порубне» в зону митного контролю заїхав автомобіль марки NISSAN PATROL", реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Польща) під керуванням ОСОБА_7 , який слідував з України до Румунії. До митного контролю вказаний громадянин надав закордонний паспорт громадянина закордонний паспорт гр . Румунії НОМЕР_3 , виданий 13.06.2016 року уповноваженим органом м. Галац (Румунія) на ім`я " ОСОБА_1 ", ІНФОРМАЦІЯ_2 , технічний паспорт на вищевказаний транспортний засіб, а також посвідчення водія НОМЕР_7 , видане Рахівським ВРЕР УДАІ УМВС України в Закарпатській області.

Під час проведення митних процедур позивач заявив, що має намір ввозити транспортний засіб марки "NISSAN PATROL", реєстраційний номер НОМЕР_1 на територію України в режимі "тимчасове ввезення" терміном до 1 року, оскільки він є "нерезидент" (громадянин Румунії). Пред`являти транспортний засіб та ручну поклажу до митного контрою позивач та громадянка "ОСОБА_2" відмовилися. Під час проведення митних процедур "ОСОБА_2", мотивуючи поганим самопочуттям прослідувала в громадську вбиральню на території пункту пропуску. В подальшому у приміщенні вбиральні було виявлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 05.02.2008 року Борщівським РВ Управління МВС України в Тернопільській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому містяться відомості про місце народження та адреса проживання вищевказаного громадянина.

Співставленням даних поданого до митного контролю паспорта громадянина Румунії НОМЕР_3 , виданого 13.06.2016 року уповноваженим органом м.Галац (Румунія) на ім`я " ОСОБА_1 ", ІНФОРМАЦІЯ_2 та паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 05.02.2008 року Борщівським РВ Управління МВС України в Тернопільській області на ім`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчать про те, що вказані паспортні документи належать одній і тій же особі. ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень по даному факту.

Згідно ч. 2 ст. 380 МК України, громадянам-нерезидентам пропуск транспортних засобів особистого користування через митний кордон України здійснюється без застосування заходів гарантування.

З метою ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України щодо вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_1 надав паспортний документ зі статусом «нерезидент».

Таким чином, під час ввезення вище вказаного транспортного засобу через митний кордон України особа, маючи статус "резидента", надавав документ, який є підставою для не сплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування.

Як вбачається із змісту ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідал від .ьності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ч. 1 ст. 493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення.

Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. 494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, протокол про порушення митних правил є одним із основних доказів у справі про притягнення до відповідальності за порушення митних правил та він має відповідати вимогам ст.494 МК України, а обставини відображені у ньому мають бути конкретними і зрозумілими.

Європейський суд з прав людини в певних випадках поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії»).

За змістом ч. 3-9 ст. 494 МК України, протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз`яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. . У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил. . Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування). Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Як вбачається з копій матеріалів справи про ПМП відносно позивача за ст. 485 МК України, ОСОБА_1 відмовився від підпису у протоколі про ПМП та зазначив, що причиною відмови є недостовірні відомості, які зазначені у протоколі, а також неправомірна поведінка працівників митниці.

Будь-які належні та допустимі докази того, що під час провадження у справі про ПМП ОСОБА_1 було роз`яснені його права передбачені ст. 498 МК України та зміст ст. 63 Конституції України, оскільки в протоколі зазначено лише про відмову ОСОБА_1 від підпису протоколу про ПМП та отримання другого примірника протоколу, а у графі про роз`яснення йому прав передбачених ст.. 498 МК України будь-яка відмітка про відмову від підпису або про виконання вимог МК України щодо роз`яснення особі, яка притягається до відповідальності його прав відсутня, при цьому позивач вказував на неправомірні дії працівників митниці, а представник позивача в судовому засіданні вказував, що позивачу не було роз`ясненого його прав.

За наслідками судового розгляду належними та допустимими доказами представником Чернівецької митниці ДФС не спростовано пояснення представника позивача про не роз`яснення ОСОБА_1 його прав, а будь-які сумніви відповідно до ст. 62 Конституції України щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р. Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже матеріали справи не містять сукупності доказів, які б підтверджували факт роз`яснення позивачу його прав під час провадження у справі про ПМП, що є процесуальним порушенням, яке має суттєве значення в рамках вирішення даного спору

Також, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст. 494 МК України Чернівецькою митницею ДФС на адресу м.Івано-Франківськ, вул . Галицька , 112В / 55 направлено другий примірник протоколу про ПМП, натомість відомості про вручення позивачу такого протоколу матеріали справи не містять.

Так, 28.05.2019 року представником позивача на адресу Чернівецької митниці ДФС направлено заперечення проти обставин викладених у протоколі про ПМП посилаючись на те, що позивач разом родиною проживає закордоном, де працює, сплачує податки, а тому має тісні життєві зв`язки саме у Великій Британії, у зв`язку з чим не може вважатись податковим резидентом а сплачувати митні платежі як резидент. На під твердження вказаних обставин надав копії відповідних документів.

Вказане клопотання було приєднане до матеріалів справи про ПМП та про його наявність зазначено в оскаржуваній постанові, разом з тим митний орган поставив надані представником позивача докази під розумний сумнів у зв`язку з тим, що останні не містили перекладу на українську мову, та прийшов до висновку, що на їх підставі не можливо встановити статус позивача як резидента чи не резидента.

Таким чином, відповідачем в оскаржуваному рішенні не надано належної оцінки посланням позивача на наявність більш тісних життєвих зв`язків за кордоном та однобічно оцінено докази без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.

Підпунктом «в» пункту 50 частини першої статті 4 МК України передбачено, що резиденти - фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Згідно з підпунктом «в» пункту 33 частини першої статті 4 МК України нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Відповідно до пункту 45 частини першої статті 4 МК України постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом). Підтвердження вказаного являється відмітка в паспорті громадянина України для закордонних поїздок про перебування останнього на постійному консульському обліку, проставленою відповідним консульством України за кордоном.

Згідно підпункту «в» пункту 50 частини першої статті 4 МК України, резиденти: фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах 1 та 16 статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Також, статус резидента в Україні визначається відповідно до положень підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зокрема, вказано, що фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Підпункт 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Таким чином, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, слід встановити або спростувати факт постійного проживання позивача за кордоном, наявність у нього тісних особистих чи економічних зв`язків на території України або іноземної держави, а також перебування його в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду податкового року.

Натомість під час розгляду справи про ПМП митним органом вказані обставини не були встановленні, не оцінено з точки зору належності та допустимості наданні представником позивача докази, що ставить під сумнів висновки про перебування позивача в статусі резидента.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Наведені вище неточності не можуть бути усуненні в ході судового розгляду справи, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення справи на додаткову перевірку з метою її повторного розгляду уповноваженим на це органом - Чернівецькою митницею ДФС.

У відповідності до положень п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Таким чином, оскаржувану постанову слід скасувати, а справу направити на новий розгляд Чернівецькій митниці ДФС з метою усунення вказаних вище недоліків щодо необхідності роз`яснення прав позивачу під час провадження у справі про ПМП, вручення останньому копії протоколу про ПМП в порядку визначеному ст. 494 МК України та повного з`ясування всіх обставин справи з наданням належної правової оцінки поданим його представником доказів щодо наявності центру життєвих інтересів саме за кордоном та а також перебування його в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду податкового року, що має принципове значення для встановлення йому статусу резидента або нерезидента з поширенням усіх встановлених МК України гарантій для вказаної категорії громадян, в тому числі щодо режиму тимчасового ввезення транспортного засобу іноземної реєстрації на митну територію України та необхідності сплати усіх митних платежів.

При цьому суд не знаходить підстав для скасування постанови ДФС України від 09.09.2019 року за наслідками розгляду скарги адвоката Реус Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернівецької митниці ДФС, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України.

З матеріалів справи та поданих представником відповідача до відзиву доказів вбачається, що ДФС України в межах своїх повноважень розглянуто вище вказану скаргу та прийнято відповідне рішення про відсутність підстав для її задоволення, при цьому будь-яких процесуальних порушень під час розгляду вказаної скарги за наслідками розгляду справи не встановлено.

За змістом ч. 2 ст. 529 МК України оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику не перешкоджає оскарженню такої постанови до суду та таким правом скористався позивач, подавши даний адміністративний позов.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, позивач скористався своїм правом оскаржити постанову Чернівецької митниці ДФС до суду та наявність оскаржуваної постанови ДФС України від 09.09.2019 року жодним чином не перешкоджали такому праву, у зв`язку з чим для розгляду спору по суті щодо оскарження постанови Чернівецької митниці ДФС від 05.07.2019 року відсутні підстави для скасування постанови ДФС України від 09.09.2019 року та за наслідками судового розгляду спору не встановлено, що вказаною постановою були порушенні права позивача.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.7, 8, 9, 245, 283, 284 КУпАП, ст.ст. 90,92, 95, 458, 460, 467, 485 ,489, 493, 494 МК України, ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 286, 293, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Чернівецької митниці ДФС від 05.07.2019 року у справі про порушення митних правил № 0817/40800/19 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 518785,23 грн.

Справу про порушення митних правил № 0817/40800/19 за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 - направити на новий розгляд до Чернівецької митниці ДФС.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду або у той самий строк через Першотравневий районний суд м. Чернівці з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення виготовлений 21.11.2019 року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна

Джерело: ЄДРСР 85853051
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку