Справа № 175/425/19

Провадження № 2/175/108/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Лукієнко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, яку в червні 2019 року уточнила та просила суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на її користь 535009 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька ОСОБА_2 ; судові витрати стягнути з відповідача.

Адвокат позивачки за договором про надання правової допомоги ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові. Надала суду Акт прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги на суму в загальному розмірі 14000 грн. (а.с.221).

Адвокат відповідача за договором про надання правової допомоги ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав.

Вислухавши адвокатів сторін, дослідивши надані сторонами докази, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 55 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на судовий захист від протиправних посягань.

Встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Підгородненської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області, актовий запис №98, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45). ОСОБА_2 працював складачем поїздів 4-го розряду залізничного цеху Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», та мав загальний трудовий стаж 36 років, що підтверджується Трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30 липня 1981 року (а.с.14-24).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 54 роки ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим Виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №237 (а.с.30).

Зі змісту Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався о 15 год. 58 хв. 05 грудня 2017 року на Публічному акціонерному товаристві «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», за адресою: вул. Столєтова, 21 м. Дніпро (а.с.31-37), встановлено, що 05 грудня 2017 року складач поїздів залізничного цеху ОСОБА_2 відповідно до затвердженого на підприємстві графіку №181_Г на 2017 рік, прибув працювати в зміну з 08-00 год. до 20-00 год. О 07-45 год. ОСОБА_2 прибув на оперативні збори зміни «Г», яке проводив старший майстер зміни ОСОБА_5 скарги на погане самопочуття від зміни не поступало, після чого останній повідомив машиністу тепловозу ОСОБА_6 та складачу поїздів ОСОБА_2 , що вони працюють на тепловозі ТЕМ2УМ-639 для виконання завдань на маневрові райони. До 14-20 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виконували завдання диспетчера ОСОБА_7 , після чого остання пославила локомотиво-складальну бригаду тепловоза ТЕМ2УМ-639 на обід. О 14-49 год. диспетчер ОСОБА_8 зателефонувала з корпоративного телефону машиністу тепловозу ОСОБА_6 на мобільний телефон так як по радіозв`язку інша локомотиво-складальна бригада тепловоза ТГМ-1981 виконували маневрові роботи на дільниці відвантаження. ОСОБА_2 піднявши слухавку отримав завдання по формування маневрового складу для відправки його на ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод». О 15-10 год. локомотиво-складальна бригада тепловоза ТЕМ2КМ-639 почала виконувати завдання по таруванню п`яти вагонів на залізничних вагах ТОВ МЗ «Дніпросталь». О 15-20 год. бригада відставила вагони на залізничну колію №9 станції «Сортувальну-2» та почали формування маневрового складу на залізничних коліях №№6,7,9. У ході виконання маневрових робіт машиніст тепловозу ОСОБА_6 по команді складача поїздів ОСОБА_2 у складі двох вагонів №813, №674 почали рухатися «назад» з залізничної колії №9 за стрілочний перевід №24 на залізничну колію №7 для відставлення вагону №674. Виїхавши за стрілочний перевід №24 складач поїздів ОСОБА_2 дав команду «зупинка» машиністу тепловозу ОСОБА_6 , після чого, складач поїздів ОСОБА_2 перевів баланс стрілочного переводу №24 по напрямку залізничної колії №7 для подальшого руху складу вагонами вперед. О 15 год. 56 хв. складач поїздів ОСОБА_2 сів на підніжку першого пагона №674 та дав команду «вперед» машиністу тепловозу ОСОБА_6 . Перед початком руху у напрямку залізничної колії №7 машиніст тепловозу ОСОБА_6 переконався в тому, що складач поїздів ОСОБА_2 знаходиться на підніжці вагону та почав рух. Потім машиніст тепловозу перевів свою увагу на показники приборів на пульті управління тепловозу. Після чого машиніст тепловозу подивився у напрямку руху складу і не побачив ОСОБА_2 , оскільки склад увійшов у криву дільницю колії. При виїзді складу на пряму дільницю колії машиніст тепловозу побачив, що складач поїздів ОСОБА_2 відсутній на підніжці першого вагона №674 та зупинив склад. Водночас машиніст тепловозу викликав складача поїздів по радіозв`язку, але той на зв`язок не виходив. ОСОБА_6 почав шукати складача поїздів ОСОБА_2 рухаючись до першого вагона не побачив його, пішов назад до тепловозу та побачив попереду лежачого складача поїздів ОСОБА_2 біля хрестовини стрілочного переводу №28. Після побаченого ОСОБА_6 повідомив старшого майстра зміни ОСОБА_5 про те, що в ході виконання маневрових робіт біля хрестовини стрілочного переводу №28 станції «Сортувальна-2» залізничного цеху стався нещасний випадок в результаті якого ОСОБА_2 був смертельно травмований рухомим складом тепловозу ТЕМ2УМ-639.

Наказом від 06 грудня 2017 року №459-Р Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (зі змінами до наказу від 04 січня 2018 року №12-Р) на ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» було створено комісію по розслідуванню даного нещасного випадку. Так, за висновками Акту (форми Н-5) затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В.В. 17 січня 2018 року (а.с.38-43), встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалась численними переломами кісток тіла з грубим порушенням анатомічної цілісності тіла, ушкодженням тканин та внутрішніх органів з частковим їх відокремленням, руйнуванням та розмноженням; враховуючи характер тілесних ушкоджень, вони могли виникнути внаслідок дії тупого предмету, що володів великою масою та площею, можливо в умовах залізнично-транспортного нещасного випадку.

Як зазначено у лікарському свідоцтві про смерть №2433 виданому 06 грудня 2017 року смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку в зв`язку з виробництвом, оскільки ОСОБА_2 отримав травму на території ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» та був травмований залізничним транспортом (а.с.27-28).

Тепловоз маневровий уніфіцирований ТЕМ-2УМ (зав.№639, інв.10500893) та напіввагон з глухими торцевими стінами, металевий мод.12-9044 (зав.№674, інв.10500905), на яких 05 грудня 2017 року працювали ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на території ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» належить на праві власності відповідачу Публічному акціонерному товариству «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», що підтверджується листом відповідача №24-1-303 від 30 травня 2018 року (а.с.25).

Пунктом 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 30.11.2011 року №1232, встановлено, що комісія зобов`язана скласти у п`яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом).

Згідно Акту №1 за формою Н-1, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В.В. 17 січня 2018 року, нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків та пов`язаний з виробництвом. Отже факт нещасного випадку зі смертельним наслідком саме на виробництві є беззаперечним, визнаним відповідачем та підтвердженим наявними матеріалами в справі.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`ю.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого нещасним випадком, виникає з настанням юридичного факту смерті у зв`язку із виконанням трудових обов`язків. Факт смерті ОСОБА_2 від нещасного випадку на виробництві ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» встановлений Актом №1 від 17 січня 2018 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н-1), що передбачає право членів сім`ї померлого, зокрема доньки ОСОБА_1 на відшкодування їй моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В обґрунтування та підтвердження позиції щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди зокрема її грошової оцінки, позивачка надала суду Висновок №ED-1706-4-1189.18 від 11 грудня 2018 року складений за результатами психологічного дослідження ТОВ «Судова незалежна експертиза України» (а.с.62-73). Так, згідно вищевказаного висновку розмір моральної шкоди, що була спричинена ОСОБА_1 через трагічну загибель батька ІНФОРМАЦІЯ_3 може становити 121,5 мінімальних заробітних плат, в обґрунтування такого значного розміру моральної шкоди експертом ОСОБА_10 було вказано, що ситуація, що склалася для ОСОБА_1 через трагічну загибель її батька внаслідок нещасного випадку на виробництві 05.12.2017 року була та залишається для неї інтенсивно психотравмуючою, такою, що викликає стійкі та тривалі почуття безповоротної утрати, горя, трагедії, суму, розгубленості, безсилля, безпорадності, протесту, обурення тощо. В 21 рік ОСОБА_1 втратила психологічну опору в житті та вимушена сама стати психологічною опорою для переповненої горем, болем та хворої матері, вона тепер сама має піклуватись про неї, емоційно підтримувати, допомагати в усьому. Втрата близької людини за шкалою стресу є найвищем рівнем стресу, та призводить до найбільш глибоких та інтенсивних переживань. Зазначена ситуація призвела до кардинальних змін у психоемоційному стані ОСОБА_1 та особистісних змін - до стійкого та тривалого пригніченого настрою, до зниження порогу емоційної реактивності, емоційної лабільності, соматизації афектів, дистанційованості від соціуму, закритості, стійкої фіксації на негативних почуттях, коливань зосередженості в роботі. Зазначена ситуація призвела до порушень адаптивного життєвого функціонування ОСОБА_1 , до суттєвих змін звичайного способу життя, вплинула на її професійну та особистісну самореалізацію. Кардинальним сином позначилась на мікрокліматі в її родині, вплинула на відчуття фінансового благополуччя. Інтенсивний психотравмуючий характер зазначеної ситуації втрати батька внаслідок нещасного випадку на виробництві 05.12.2017 року, інтенсивні та тривалі негативні емоційні переживання є психологічною передумовою для кваліфікації моральної шкоди ОСОБА_1 .

Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду розмір 121,5 мінімальної заробітної плати становив 503374 грн. 50 коп. із розрахунку встановленого рівня мінімальної заробітної плати в розмірі 4143 грн. станом на 01.01.2019 року, однак позивачка оцінила розмір завданої моральної шкоди в грошовому вимірі у розмірі 519019 грн. 50 коп. про що зазначила в уточненому позові.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, моральна шкода, завдана ОСОБА_1 смертю батька, підлягає відшкодуванню роботодавцем останнього на підставі статей 1167, 1168 та ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України, а твердження відповідача про відсутність вини підприємства внаслідок відсутності технічних та організаційних причин нещасного випадку, який призвів до смерті ОСОБА_2 , суд не приймає до уваги, оскільки нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 пов`язаний саме з виробництвом, тому ПАТ «Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод» зобов`язаний відшкодувати позивачці моральну шкоду, завдану смертю її батька, незалежно від своєї вини. Окрім цього, судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 був смертельно травмований рухомим складом поїзда і як зазначено у лікарському свідоцтві про смерть №2433 від 06.12.2017 року - смерть настала внаслідок нещасного випадку в зв`язку з виробництвом, отримав травму на території ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ», травмований залізничним транспортом», отже шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Встановлено, що ОСОБА_1 пережила великий стрес від втрати близької людини. Після смерті батька, ОСОБА_1 мучили мігрені, погіршився сон, апетит, був порушений звичайний нормальний устрій її життя. Позивач постійно знаходиться у нервовому стані, отримала занепад сил та нехватку життєвої енергії. ОСОБА_1 була позбавлена можливості на підтримку з боку батька, його участі у її житті, піклування, спілкування, проведення часу разом із батьком, отримання від нього порад та настанов. Факт втрати здоров`я ОСОБА_1 підтверджується медичними документами (а.с.47-55,176-177).

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що між шкодою, завданою позивачу та діями підприємства відсутній причинно-наслідковий зв`язок, а також відсутня вина підприємства в настанні нещасного випадку внаслідок якого сталася смерть ОСОБА_2 (а.с.96-101).

За змістом ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, зокрема забезпечує усунення причин, що призводять до професійних захворювань; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці тощо.

Враховуючи викладене, обов`язок належної організації охорони праці на підприємстві та забезпечення контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладений законодавцем на роботодавця, який несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Також вирішуючи позов по суті, судом встановлено, що між ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» та ПрАТ СК «Альфа Страхування» був укладений Генеральний договір добровільного медичного страхування та страхування від нещасних випадків №072.1353072.930 від 30 червня 2017 року, за яким ОСОБА_2 був застрахованою особою. Але після смерті ОСОБА_2 , дружина померлого отримала відмову у страховій виплаті, що підтверджується листом №0583.102.17.01-1529 від 31.01.2018 року.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 з батьком була пов`язана спільним побутом, а раптова смерть батька безумовно вплинула на психоемоційний стан позивачки, що виразилося у емоційних переживаннях, тривожності, погіршенні здоров`я, тому факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає доведеним. Вирішуючи питання про розмір відшкодування, про який просить позивачка, суд прийшов до висновку, що він є необґрунтованим та значно завищеним.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., яка буде достатньою компенсацією переживань, яких зазнала ОСОБА_1 та відповідає усталеній судовій практиці, що склалася за результатами розгляду справ такої категорії.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, 76, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, №63566/00 §23, ЄСПЛ від 18.07.2006 року).

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 заподіяна значна моральна шкода, яка полягає у стражданнях та переживаннях у зв`язку з втратою рідної людини, а тому при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину душевних страждань та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що її розмір слід визначити в сумі 100 000 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послу і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як роз`яснено в п. 47 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, право на правову допомогу гарантовано ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).

У матеріалах справи наявний Договір про надання професійної правничої допомоги від 21 лютого 2018 року укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Адвіс» (а.с.79-80) разом з ордером серії ДП №1874/000022 на надання правничої допомоги від імені адвоката Братцевої Н.С., яка визначає порядок оплати послуг з надання правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги від 01 жовтня 2019 року, позивачка сплатила адвокату грошові кошти в сумі 14000 грн. за надання правничої допомоги: проведення усних консультацій; збір та вишукування (отримання) доказів з метою підготовки та складання позовної заяви; підготовка та складання позовної заяви та уточненої позовної заяви із додатками до суду; участь у судовому засіданні; представництво інтересів у суді першої інстанції (а.с.221). Суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що висновок №ED-1706-4-1189.18 від 11 грудня 2018 року за результатами психологічного дослідження виконаний ОСОБА_10 , яка має достатній кваліфікаційний рівень в галузі психології для проведення психологічного експертного дослідження та готувати висновок, що підтверджується листом ТОВ «Судова незалежна експертиза України» №4386 від 09 квітня 2019 року (а.с.201) та дипломом ОСОБА_10 (а.с.202).

Згідно Акту №ED-1706-4-1189.18 від 20 грудня 2018 року приймання-передачі наданих послуг, вартість послуг: організація проведення дослідження спеціаліста з питань викладених у заяві ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року складає 12000 грн. (а.с.74), які позивачкою сплачені в повному розмірі, що підтверджується рахунком №ED-1706-4-1189.18 від 02 листопада 2018 року (а.с.75) та квитанцією про сплату (а.с.76).

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди і стягнув на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 100000 грн., судові витрати на підготовку експертного дослідження підлягають до стягнення на її користь з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2384,40 грн. з розрахунку: 100000 грн. складає 19,87% від 503374,50 грн. (4143 грн. - сума мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року х 121,50 - мінімальних заробітних плат), а тому 19,87% від 12000 грн. складає 2384,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а судом ухвалено рішення про задоволення позову частково, то з відповідача слід стягнути судовий збір за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди пропорційно до задоволених позовних вимог в дохід держави, а саме у розмірі 1000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України, Закону України «Про судовий збір», ст. 12, 13, 76, 130, 137, 139, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (ідентифікаційний код 05393116, вул. Столєтова, 21 м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Дніпропетровським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 15 липня 2013 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн., витрати за проведену експертизу в розмірі 2384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 40 (сорок) коп., а всього стягнути 116384 (сто шістнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 40 (сорок) коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.

Повний текст рішення суду виготовлено 25 листопада 2019 року.