ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р. Справа№ 910/8504/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019

у справі № 910/8504/19 (суддя - Павленко Є.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет"

про стягнення 71 752,76 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (далі - відповідач) про стягнення 71 752,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю №37-14.3/8-31 від 12.06.2018 в частині своєчасного виконання послуг, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 6 825,17 грн. пені та 64 927,59 грн. штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 6 665 грн. 88 коп. пені, 64 927 грн. 59 коп. штрафу, а також 1 916 грн. 74 коп. судового збору.

У задоволенні вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" про стягнення 159,29 грн. пені відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо своєчасного виконання послуг не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Люнет" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 скасувати в частині стягнення штрафу у розмірі 7%, що становить 64 927, 59 та зменшити штрафні санкції на 99 %.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що не заперечує про часткове невиконання умов договору про закупівлю №37-14.3/8-31 від 12.06.2018 у частині порушення строків нанесення розмітки, шумових смуг за заявкою №01-22-4246 від 27.08.2018. Проте, на думку скаржника, суд першої інстанції не надав належну правову оцінку доказам наданим відповідачем щодо неможливості надати послуги якісно та вчасно за договором, у зв`язку з неналежними погодними умовами.

Скаржник стверджує, що Господарський суд міста Києва при прийнятті оскаржуваного рішення в частині задоволення стягнення штрафу у розмірі 7%, на суму 64927,59 грн. помилково визначив її від ціни договору, а не від суми послуг та неправильно застосував норми ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 61 Конституції України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люнет" вказує, що сума штрафу нарахована відповідачу є занадто велика та її розмір несправедливий по відношенню до розміру невиконаних послуг за договором, крім того апелянт зазначає, що позивач не навів докази, що свідчили б про настання негативних наслідків у господарській діяльності підприємства з причин невиконання договору з боку відповідача.

Також, апелянт стверджує, що відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, місцевий господарський суд не забезпечив рівність та змагальність сторін, оскільки позбавив можливості надання заперечень та пояснень у справі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 28.10.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що умовами договору не визначено, що послуги з нанесення дорожньої розмітки здійснюються за визначених погодних умов. Позивач наголошує, що долучена до матеріалів справи довідка з сайту «Gistmetеo» не є належним та допустимим доказом у справі.

Позивач вважає, що посилання апелянта щодо неправильного розрахунку штрафу відповідно до ціни договору не відповідає дійсності, оскільки сторони при укладанні договору визначили, що сума штрафу розраховується саме від ціни договору, яка відповідно до пункту 3.1 розділу 3 становить 927537,00 грн.

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" стверджує, що законом не визначено обмежень щодо застосування у договорі одночасно пені та штрафу, а тому твердження апелянта, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про застосуванню штрафу згідно договору порушено норми матеріального права не відповідає дійсним обставинам справи та нормам законодавства.

Стосовно твердження відповідача, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено принципи господарського судочинства, позивач зазначає, що відповідач не був позбавлений права у встановленому законом порядку надавати відповідні докази, які підтверджують його заперечення проти позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" у справі №910/8504/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Сулім В.В. та Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі №910/8504/19 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" про відстрочення оплати судового збору відмовлено, та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі №910/8504/19 залишено без руху.

11.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Люнет" подано заяву про залучення документів, до якої додано платіжне доручення № 926 від 10.10.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881, 50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі №910/8504/19 та розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.06.2018 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люнет" (виконавець) укладено договір про закупівлю № 37-14.3/8-31 (далі - договір) (т. 1; а.с. 10-12).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги відповідно до специфікації договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено найменування послуг: будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (послуги з нанесення дорожньої розмітки та шумових смуг).

Сторони у пункті 3.1 погодили, що сума, визначена у договорі (також - ціна договору), складається з сумарної ціни послуг, що будуть надаватися протягом дії договору, та не може перевищувати 927 537,00 грн., включаючи ПДВ 20 % - 154 589,50 грн.

Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. У разі необхідності внесення змін до договору такі зміни відбуваються за взаємною згодою сторін у порядку та в терміни, передбачені діючим законодавством України (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору строк надання послуг: протягом 10-ти робочих днів з дати отримання виконавцем письмової заявки від замовника.

Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу виконавця: info@lunet.kiev.ua з подальшим направленням цінним листом з описом та повідомленням на поштову адресу виконавця: 04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12А, офіс 2. Виконавець зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки виконавцем від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи виконавця на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи виконавця (пункт 5.1.1 договору).

Обсяг послуг зазначено в специфікації до договору (пункт 5.3 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі порушення строку надання послуг, зазначеного в пункті 5.1 договору, та строків усунення недоліків (дефектів), зазначених у пунктах 5.5, 5.7.4 договору, перші 14 календарних днів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 50 % облікової ставки НБУ від ціни послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

У разі порушення строку надання послуг, зазначеного в пункті 5.1 договору, та строків усунення недоліків (дефектів), зазначених у пунктах 5.5, 5.7.4 договору, понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку надання послуг, зазначеного в пункті 5.1 договору, та строку усунення недоліків (дефектів), зазначених у пунктах 5.5, 5.7.4 договору, понад 30-ть календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від ціни договору.

У специфікації договору, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили ціни та обсяги послуг (т. 1; а.с. 12).

27.08.2018 позивач листом №01-22-4246 направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" заявку на надання послуг з нанесення дорожньої розмітки у кількості 1000 м2 та 81 м2 шумових смуг відповідно до підписаної між сторонами специфікації.

21.09.2018 вказана заявка отримана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" Омельяненком А.М., що підтверджується відміткою на листі про отримання та підписом вказаної уповноваженої особи відповідача.

02.11.2018 сторони підписали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 69 щодо нанесення у кількості 1000 м2 дорожньої розмітки на суму 90 864,00 грн.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором про закупівлю №37-14.3/8-31 від 12.06.2018 в частині своєчасного виконання послуг, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 6 825,17 грн. пені та 64 927,59 грн. штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люнет", за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили строк надання послуг: протягом 10-ти робочих днів з дати отримання виконавцем письмової заявки від замовника.

Відповідно до пункту 5.1.1 договору письмова заявка направляється замовником на електронну адресу виконавця: info@lunet.kiev.ua з подальшим направленням цінним листом з описом та повідомленням на поштову адресу виконавця: 04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12А, офіс 2. Виконавець зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки виконавцем від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи виконавця на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи виконавця.

Як вказувалось вище, 27.08.2018 позивач листом №01-22-4246 направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" заявку на надання послуг з нанесення дорожньої розмітки у кількості 1000 м2 та 81 м2 шумових смуг відповідно до підписаної між сторонами специфікації. Вказана заявка 21.09.2018 отримана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" Омельяненком А.М., що підтверджується відміткою на листі про отримання та підписом вказаної уповноваженої особи відповідача.

Тобто, останнім днем встановленого договором строку для надання відповідачем послуг являється 05.10.2018

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторони підписали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 69 щодо нанесення у кількості 1000 м2 дорожньої розмітки на суму 90 864,00 грн. лише 02.11.2018. Послуги щодо нанесення 81 м2 шумових смуг надано не було.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вказане вище, в порушення вимог п. 5.1 договору та ст. 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання щодо виконання послуг у строк та у повному обсязі відповідач не виконав.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Люнет" свого обов`язку щодо надання Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", передбачених укладеним між сторонами договором послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача 6 825,17 грн. пені. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі (частина 1 статті 552 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки. Вказана обставина підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо вказаної особи, а також постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", згідно з якою позивача віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строку надання послуг, зазначеного в пункті 5.1 договору, та строків усунення недоліків (дефектів), зазначених у пунктах 5.5, 5.7.4 договору, перші 14 календарних днів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 50 % облікової ставки НБУ від ціни послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

У разі порушення строку надання послуг, зазначеного в пункті 5.1 договору, та строків усунення недоліків (дефектів), зазначених у пунктах 5.5, 5.7.4 договору, понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 6 665, 88 грн. є арифметично правильною. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасного надання послуг, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 64 927,59 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами пункту 7.2 укладеного між сторонами договору за порушення строку надання послуг, зазначеного в пункті 5.1 договору, та строку усунення недоліків (дефектів), зазначених у пунктах 5.5, 5.7.4 договору, понад 30 календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни договору.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведених позивачем у позовній заяві, колегія суддів погоджується, що стягнення штрафу в розмірі 64 927,59 грн. є арифметично правильним та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Доводи апелянта про необґрунтованість обчислення суми заявленого позивачем до стягнення штрафу, виходячи із загальної ціни договору в сумі 927 537,00 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки можливість застосування цієї санкції у розмірі 7 % саме від ціни договору прямо передбачена пунктом 7.2 укладеного між сторонами договору про закупівлю № 37-14.3/8-31від 12.06.2018. Крім того, таке положення договору узгоджується з приписами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, за якими розмір штрафної санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стосовно посилань апелянта про те, що одночасне стягення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штарфу та пені суперечить статті 61 Конституції України, колегія суддів вказує наступне.

Статтями 193, 199 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Суд апеляційної інстанції вказує, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Скаржник в апеляційній скарзі просить зменшити нараховані позивачем суми штрафу на 99 %. В обґрунтування клопотання про зменшення суми штрафу апелянт зазначає, що сума штрафу нарахована відповідачу є занадто велика та її розмір несправедливий по відношенню до розміру невиконаних послуг за договором, крім того апелянт зазначає, що позивач не навів докази, що свідчили б про настання негативних наслідків у господарській діяльності підприємства з причин невиконання договору з боку відповідача.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу).

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши обставини, викладені апелянтом, та врахувавши ступінь виконання зобов`язання відповідачем, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки наведені апелянтом обставини не є винятковими, крім того відповідач належним чином не повідомив про затримку виконання зобов`язання та станом на дату вирішення спору, відповідачем так і не надано послуги щодо нанесення 81 м2 шумових смуг.

Твердження апелянта про те, що відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, місцевий господарський суд не забезпечив рівність та змагальність сторін, оскільки позбавив можливості надання заперечень та пояснень у справі, колегія суддів визнає безпідставним, оскільки повідач не був позбавлений права у встановленому законом порядку надавати відповідні докази, які підтверджують його заперечення проти позову.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

На переконання колегії суддів, місцевий, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 71 752, 76 грн. підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі № 910/8504/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 910/8504/19 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі № 910/8504/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі № 910/8504/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Люнет".

4. Матеріали справи №910/8504/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун