печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1524/19-а

Категорія 18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.,

справа № 757/1524/19-а

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Євдокимов Дмитро Андрійович

відповідач 2: Начальник Управління патрульної поліції у м. Києві сержант поліції Зозуля Юрій Георгійович

третя особа: Департамент патрульної поліції

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу ОСОБА_1 до Т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Євдокимова Дмитра Андрійовича, начальника Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Зозулі Юрія Георгійовича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

представник третьої особи - Рашевський В.В.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Євдокимова Д.А., начальника Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Зозулі Ю.Г., третя особа Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А. б/д і б/н щодо залишення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 672953 від 28.08.2018 року без змін, а скарги ОСОБА_1 від 29.08.2018 року без задоволення; зобов`язати начальника Управління патрульної поліції у м. Києві скасувати постанову поліцейського 1 роти 1 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гавронського О.С. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 672953 від 28.08.2018 року, яким його визнано винним за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є незаконним, так як винесене з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, посилається на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Крім того, позивач не порушував правил стоянки і не створював перешкоди дорожньому руху або безпеці руху, він діяв в стані необхідності та його поведінка в цей день була спрямована на припинення неправомірної поведінки водія іншого транспортного засобу - автобусу марки Van Hool, д.н. pl НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , що проігноровано Т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимовим Д.А. Проте, не зважаючи на його пояснення та заперечення відповідач-1 виніс оскаржуване рішення про залишення без змін постанови про накладення адміністративного стягнення, при цьому відповідачем-1 не було вжито заходів для підтвердження вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні. Також зауважив, що при розгляді скарги на постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідачем-1 фактичні обставини справи не перевірялися, не враховувалися відсутність будь-яких належних доказів вчинення позивачем правопорушення, наявність стану крайньої необхідності, наданий позивачем відеозапис не оглядався, слова поліцейського, не підтверджені жодними доказами, не перевірялися, недоліки в оформленні матеріалів справи проігноровано, водія автобусу чи позивача не викликано для надання пояснень.

Ухвалою суду від 7 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві (а.с. 8), яка постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року скасована та справу передано на розгляд до суду першої інстанції (а.с. 53-57).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20 квітня 2019 року справа розподілена судді Батрин О.В. (а.с. 60).

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду на 26 червня 2019 року (а.с. 62).

Представником третьої особи Департаменту патрульної поліції Рашевським В.В. подано пояснення (а.с. 67-70), згідно з якими просив відмовити у задоволенні позову, оскільки повноваження відповідачів щодо розгляду скарг на постанову про накладення стягнення є дискреційними повноваженнями, а адміністративний суд не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, закріпленими ч. 3 ст. 2 КАС України.

8 липня 2019 року від позивача подані пояснення (а.с. 77-80).

До судового засідання учасники справи не з`явились. Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Тому, суд розглянув справу у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 28.08.2018 року ОСОБА_1 на автомобілі NISSAN Міcra, д.н НОМЕР_2 , рухався по проспекту Перемоги у м. Києві.

Як вбачається із наданого позивачем відеозапису, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Van Hool 915», номерний знак НОМЕР_1, перед початком перестроювання у ліву смугу не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, не увімкнув світловий покажчик повороту за 50-100 м перед початком перестроювання, не надав перевагу транспортному засобу під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку у смузі, в яку ОСОБА_3 мав намір перестроїтися, чим створив йому аварійну обстановку та змусив різко зменшити швидкість та змінити напрямок руху.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вина ОСОБА_3 встановлена постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2018 року у справі № 569/18871/18.

Вважаючи поведінку водія автобусу неприпустимою і такою, що загрожує громадському порядку, життю та здоров`ю учасників дорожнього руху, усвідомлюючи ризики, які тягне за собою таке непрофесійне і ризиковане водіння особи, тим більше за кермом транспорту з такою кількістю пасажирів, позивач наздогнав автобус, знаками просив водія зупинитися, і, не отримавши жодної реакції на них, прослідував за автобусом до автовокзалу на проспекті Науки в м. Києві, після чого викликав поліцію.

Постановою серії НК № 672953 від 28.08.2018 р. поліцейського 1 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гавронського О.С. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Диспозиція ч. 3 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до змісту постанови вбачається, що 28.08.2018 року о 13:00 год. позивач, керуючи автомобілем Nissan Micra, державний номер НОМЕР_2 , у м. Києві на проспекті Науки (Автовокзал) здійснив стоянку у місці, де транспортний засіб, що був припаркованим, зробив неможливим рух іншому транспортному засобу, чим порушено п. 15.10д ПДР - порушення правил стоянки.

Згідно з п. 15.10д ПДР стоянка заборонена у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 122 лише порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою відповідальність, передбачену КУпАП.

Так, як в постанові про накладення на позивача адміністративного стягнення не вказується про створення загрози безпеці руху, суд виходить з того, що сержант поліції Гавронський О. С. дійшов висновку про створення транспортним засобом під керуванням позивача перешкод дорожньому руху.

З аналізу норм чинного законодавства та самої термінології можна дійти висновку, що законодавець під дорожнім рухом розуміє сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах дороги.

Тобто, дорожній рух можливий лише в межах дороги, в іншому випадку втрачається сенс такого словосполучення.

Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

Таким чином, територія парковки автовокзалу не є дорогою в розумінні Правил дорожнього руху, так як призначена не для руху транспортних засобів і пішоходів, а для стоянки автотранспорту, також не обмежується зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу, а КУпАП передбачено адміністративну відповідальність лише за таке порушення правил стоянки, яке чинить перешкоди саме дорожньому руху в межах дороги.

Як вбачається із тексту постанови та наданого позивачем фіскального чеку про сплату паркувального збору за відстій автомобіля, 28.08.2018 року позивач здійснив стоянку на паркувальному майданчику автовокзалу міста Києва і не міг чинити перешкоди дорожньому руху, так як не знаходився в межах дороги.

З наданих суду пояснень та інших доказів вбачається, що позивач не вчинив порушень правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху і притягнення його до адміністративної відповідальності не є правомірним.

Суд погоджується із доводами позивача, що з тексту постанови неможливо зробити висновок про обставини, які мали місце. Постанова не містить опису всіх обставин, установлених при розгляді справи, а саме: не вказано конкретне місце на автовокзалі, де позивач зупинив транспортний засіб; не зазначено, якому іншому транспортному засобу він обмежив рух; не описано яким саме чином і при яких умовах транспортний засіб під керуванням позивача чинив перешкоди для руху іншому транспортному засобу.

Відповідно до ч. 1-3 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Таким чином, постанова серії НК №672953 від 28.08.2018 р. не відповідає вимогам, встановленим КУпАП.

Інших даних, які б свідчили про події, на які посилається у своїй постанові серії НК № 672953 від 28.08.2018 р. поліцейський 1 роти 1 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержант поліції Гавронський О.С., матеріали справи не містять.

Водночас, т.в.о. начальника УПП у м. Києві Євдокимов Д.А. при розгляді скарги ОСОБА_1 від 29.08.2018 року про скасування постанови серії НК № 672953 від 28.08.2018 р. не врахував невідповідність постанови вимогам Закону та відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП і прийняв рішення б/н і б/д, яким постанову про накладення адміністративного стягнення НК № 672953 від 28.08.2018 р, винесену поліцейським 1 роти 1 батальйону полку №1 УПП у м. Києві Гавронським О.С., залишив без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Разом з тим, належних та достатніх доказів на спростування доводів позивача відповідачі суду не надали, правомірності оскаржуваного рішення суду не довели.

Третя особа у своїх поясненнях зазначила, що відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідачів щодо розгляду скарг на постанову про накладення стягнення, винесену поліцейським, та її скасування є дискреційними, тобто орган, приймаючи рішення, може здійснювати свої повноваження з певною свободою розсуду та обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, а адміністративний суд, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у КАС України критеріям, не повинен втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Верховний Суд у своєму Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією зазначив наступне:

- дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних атах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Тобто, у даному визначенні йдеться про можливість органу державної влади/посадової чи службової особи вибирати варіант можливого рішення, проте виключно в межах закону і у випадку, якщо закон дозволяє таку альтернативу.

Володар дискреційних повноважень при прийнятті рішення може не дотримуватися відповідного нормативно-правового акту і порушити закон, внаслідок чого буде прийняте незаконне рішення. В такому випадку особа згідно Конституції України, КАС України наділена правом оскаржити рішення представника владних повноважень до суду.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Таким чином, адміністративний суд наділений повноваженнями перевіряти законність і обґрунтованість прийнятого суб`єктом владних повноважень навіть в межах дискреційних повноважень рішення і скасовувати його у випадку невідповідності вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі встановлених судом обставин та наявних доказів, згідно з поясненнями позивача, які не були в порушення вимог ст. 77 КАС України спростовані відповідачами, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення т.в.о. начальника УПП у м. Києві Євдокимова Д.А. б/н і б/д, яким постанову про накладення адміністративного стягнення НК № 672953 від 28.08.2018 р, винесену поліцейським 1 роти 1 батальйону полку №1 УПП у м. Києві Гавронським О.С., залишено без змін, а скаргу без задоволення, не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, суд перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення відповідача-1 щодо прийнятого рішення вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, виходячи зі встановлених судом обставин та положень чинного законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення б/н і б/д, зокрема, оскаржуване рішення в порушення вимог п. 1, 3 цієї статті є необґрунтованим, прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому таке рішення є протиправними, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Що стосується другої позовної вимоги про зобов`язання начальника Управління патрульної поліції у м. Києві скасувати постанову серії НК № 672953 від 28.08.2018 року суд зазначає таке.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 1 ст. 5 та п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 липня 2019 року по справі № 810/4649/18 дійшов висновку, що зобов`язання судом першої інстанції вчинити певні дії не суперечить процесуальним положенням КАС України, та вчинено з дотриманням п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 247, 251, 258, 283 КУпАП, ст. 2, 5-10, п. 2 ч. 1 ст. 20, 73-77, 241-246, 257- 262, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Євдокимова Дмитра Андрійовича, начальника Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Зозулі Юрія Георгійовича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Дмитра Андрійовича б/д і б/н щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 672953 від 28.08.2018 року без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 29.08.2018 року без задоволення.

Зобов`язати начальника Управління патрульної поліції у м. Києві скасувати постанову поліцейського 1 роти 1 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гавронського Олександра Сергійовича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 672953 від 28.08.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Євдокимов Дмитро Андрійович: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9.

Відповідач 2: Начальник Управління патрульної поліції у м. Києві сержант поліції Зозуля Юрій Георгійович: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9.

Третя особа: Департамент патрульної поліції: 03648, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя О.В.Батрин