Ухвала

22 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 390/1230/18

провадження № 61-20315 ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Усатенко Юрій Юрійович, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про визнання незаконними рішення органу досудового розслідування та відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування і суду,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати постанови слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - СУ ГУНП в Кіровоградській області) від 23 та 31 січня 2018 року та стягнути з Державного бюджету України на його користь 160 000,00 грн сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальних справах, посилаючись на неправомірне притягнення його до кримінальної відповідальності.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними та скасовано постанови начальника СУ ГУНП в Кіровоградській області від 23 та 31 січня 2018 року про відмову у задоволенні клопотань про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 160 000,00 грн, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальних справах, та 15 000,00 грн судових витрат.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 160 000,00 грн, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальних справах та 15 000,00 грн судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача, зокрема до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, яке не є юридичною особою.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921,00 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення коштів у розмірі 160 000,00 грн, які станом на 01 січня 2019 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн х 100=192 100,00 грн).

При цьому, заявлено вимогу немайнового характеру щодо визнання незаконними та скасування постанов СУ ГУНП в Кіровоградській області.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа розглянута судом апеляційної інстанції у спрощеному провадженні, є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржуване судове рішення підпадає принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Усатенко Юрій Юрійович, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про визнання незаконними рішення органу досудового розслідування та відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування і суду.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь