Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

справа № 461/2035/17 (провадження № 14-552 цс 19)

07 жовтня 2019 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 07 жовтня 2019 рокуприйняла та призначила до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «ПУМБ», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживача фінансових послугза касаційною скаргою Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 19 листопада 2018 року і постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року.

Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладників фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») Волкова О. Ю., ОСОБА_11 , ОСОБА_10 про неправомірність дій останніх щодо безстрокового блокування їх грошових коштів на банківських рахунках, відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський».

2. Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 19 листопада 2018 року скасоване заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 серпня 2017 року про часткове задоволення відповідних позовних вимог, справа призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні в цей же день.

3. Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 19 листопада 2018 року (повний текст якої складено 20 листопада 2018 року), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, провадження у справі закрите у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, інші питання, що стосуються коштів вкладників, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

4. У липні 2019 року Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» (далі -ЛОО ВГО «Товариство українських офіцерів») подав в інтересах позивачів до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 19 листопада 2018 року і постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції «за належною підсудністю для розгляду позову по суті позову». Зокрема, касаційна скарга мотивована тим, що спір стосується цивільно-правових стосунків банку та споживачів його фінансових послуг -фізичних осіб, які, на думку позивачів, існували до набуття тимчасовою адміністрацією відповідного банку своїх повноважень, в тому числі вимоги до Уповноважених осіб Фонду надати інформаційні довідки Фонду про стан зазначених рахунків, а тому суди попередніх інстанцій помилково визначили характер спірних правовідносин як публічно-правовий. Позивачі вважають, що їх позовні вимоги пред`явлені працівникам відповідного банку, а не Фонду.

5. 11 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі доводів, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України), відповідно до якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

7. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

9. Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкриттікасаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою

10. Пунктом 1 частини четвертої статті 394 ЦПК України встановлено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.

11. Верховний Суд вже викладав висновок щодо суб`єктної юрисдикції у спорах за подібних правовідносин, у яких одним із учасників є суб`єкт владних повноважень. Зокрема,такий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 13 березня 2019 року у справі № 554/22/19 року.

12. У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС України). Термін «публічно-правовий спір» охоплює, зокрема, спори, у яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 7 КАС України).

13. За змістом статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі -Закон про систему гарантування вкладів) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

14. Статтею 27 Закону про систему гарантування вкладів встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, і покладено на уповноважену особу Фонду обов`язок складати перелік рахунків вкладників та визначати розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Затвердження реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, покладено на виконавчу дирекцію Фонду. Здійснення розрахунків з вкладниками Фондом передбачене статтею 28 цього Закону.

15. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону про систему гарантування вкладів уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

16. Згідно із частиною першою статті 54 Закону про систему гарантування вкладів рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконуютьфункції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

17. Таким чином, за змістом наведених правових норм Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

18. Правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, на які посилається ЛОО ВГО «Товариство українських офіцерів», стосуються узгодженості вимог до сплати судового збору та умов звільнення від такої сплати, передбачених Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», в контексті позовних вимог, безпосередньо заявлених до Фонду як спеціального органу в системі гарантування вкладів, передбаченої Законом про гарантування вкладів. Тому вони не можуть бути доводами відступлення від правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, якими керувався апеляційний суд у цій справі.

19. У цій справі захист заявлених прав кожного позивача не залежать від захисту цих прав іншого позивача, а ціна позову для кожного позивача не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа не належить до виключного переліку справ, які відповідно до ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження. Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.

20. Відповідно до частини п`ятої статті 394 ЦПК України питання про відкриття провадження у справах, передбачених частиною четвертою цієї статті, вирішує суддя-доповідач. Якщосуддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є обґрунтованою, він відкриває провадження, про що постановляє відповідну ухвалу.

21. В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 15 липня 2019 року не зазначено чому Суд вважає, що касаційна скарга обґрунтована та висновки Судів у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду, зробленим за результатами касаційного перегляду подібних справ, або ж чому попередні висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані в цій справі.

22. Враховуючи наведене вище, вважаю що касаційне провадження за цією касаційною скаргою відкрите помилково та підлягає закриттю. Отже, належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б закриття касаційного провадження за відповідною касаційною скаргою ЛОО ВГО «Товариство українських офіцерів» в інтересах зазначених позивачів, а не постановлення ухвали про призначення цієї справи до розгляду.

23. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду вирішила призначити цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами на 29 січня 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

24. З тим, що Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне зазначати дату та місце розгляду справи у відповідній ухвалі також не можу погодитись з огляду на мотиви, викладені в окремій думці 05 вересня 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500 цс 19).

На моє переконання, не відповідає завданню Верховного Суду і не сприяє утвердженню принципу правової визначеності прийняття та призначення Великою Палатою Верховного Суду до розгляду справ, за касаційними скаргами, що не містять виключних підстав для касаційного перегляду судових рішень, які набрали законної сили і ухвалені з дотриманням висновку Великої Палати Верховного Суду.

Суддя В. В. Пророк