ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року

Київ

справа №805/3385/16-а

адміністративне провадження №К/9901/34543/18, №К/9901/34544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (головуюча суддя Крилова М.М., судді: Козаченко А. В., Голошивець І. О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (головуючий суддя Гаврищук Т. Г., судді: Блохін А. А., Сухарьок М. Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду першої інстанції з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області (далі - відповідач - 1, Краснолиманський МВ ГУМВС України в Донецькій області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач - 2, Головне управління МВС України в Донецькій області), Міністерства внутрішніх справ України (далі -відповідач - 3, МВС України), в якому просив:

- зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги у разі отримання інвалідності та надіслати його до Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області;

- зобов`язати Краснолиманський МВ ГУМВС України в Донецькій області нарахувати у відповідності до вимог статті 22 Закону України «Про міліцію» і Закону України «Про державний бюджет», та сплатити одноразову грошову допомогу у разі отримання інвалідності, що настала в період служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Краснолиманський МВ ГУМВС України в Донецькій області перерахувати у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року та сплатити недоотриману компенсацію за невикористану у 2014 році відпустку;

- зобов`язати Краснолиманський МВ ГУМВС України в Донецькій області нарахувати у відповідності до вимог ст.ст. 116-117 КЗпП України і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року та сплатити середньоденний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 04 липня 2014 року і по день рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2002 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах. 21 грудня 2013 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок чого отримав травму голови, за яким було проведено службове розслідування та складені відповідні акти. 12 червня 2014 року військово-лікарською комісією встановлено у ОСОБА_1 захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в ОВС та те, що він непридатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час. 03 липня 2014 року позивача звільнено з ОВС через хворобу. 31 липня 2014 року МСЕК встановлено 3-ю групу інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Стягнуто з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 20 діб відпустки у в розмірі 1609,00 грн. Стягнуто з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6285,41 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК від 31 липня 2014 року серії 10 ААВ № 496292 та довідкою обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, тому одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.

Міністерство внутрішніх справ України у касаційній скарзі вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якого в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник вважає, що службовим розслідуванням не встановлено зв`язку між отриманням травми працівником міліції ОСОБА_1 з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбою зі злочинністю, законних підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону немає.

Відповідач-1 заявив клопотання про розгляд справи за його участі.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у касаційній скарзі вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якого в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник вважає, що невиплата позивачеві одноразової грошової допомоги сталась не з вини МВС України, оскільки позивачем не подано всі документи відповідачеві відповідно до пункту 5 Порядку № 707.

Скаржник стверджує, що спеціальним законодавством на спірні правовідносини не розповсюджується право звільненого працівника міліції на середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати грошових коштів при звільненні відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не заявляло клопотання про розгляд справи за його участю.

Позиція інших учасників справи.

Від позивача до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційних скарг Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, а рішення судів попередніх інстанції залишити без змін.

Позивач заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року.

15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційні провадження №К/9901/34543/18, №К/9901/34544/18 (адміністративна справа № 805/3385/16-а) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Стрелець Т. Г., суддів: Білоус О. В., Желтобрюх І. Л.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31травня 2019 року № 559/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

З 16 листопада 2002 року по 03 липня 2014 року ОСОБА_1 проходив службу в ОВС, про що свідчить трудова книжка серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 91 від 12 червня 2014 року, військово-лікарська комісія за розпорядженням УКЗ ГУМВС України в Донецькій області здійснила медичний огляд ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 24 червня 2014 року №238 о/с «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_1 (М-223190) - оперуповноваженого сектора карного розшуку Краснолиманського міського відділу звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п. 64 «б» (через хворобу) з 03 липня 2014 року.

Вислуга років на 03 липня 2014 року складала у календарному обчисленні - 16 років 00 місяців 01 день, у пільговому обчисленні - 20 років 05 місяців 00 днів, для виплати грошової допомоги - 16 років 00 місяців 01 день.

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААВ № 496292 від 31 липня 2014 року, ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС.

Відповідно до висновку, який складено за фактом нещасного випадку, нещасний випадок зі старшим оперуповноваженим СДСБЕЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби в органах внутрішніх справ і не при виконанні службових обов`язків.

Як зазначив позивач, вперше він звертався до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності у період проходження служби не при виконанні службових обов`язків у серпні 2014 року.

23 березня 2015 року листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Донецькій області № 14/51 управління направлено ДФЗБО МВС України матеріали для призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови КМУ від 12 травня 2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» колишньому міліції ОСОБА_1

08 квітня 2015 року Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України повернуті без затвердження матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 через їх невідповідність вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

У зв`язку з неотриманням одноразової грошової допомоги в зв`язку з інвалідності, неотриманням компенсацію за невикористану у 2014 році відпустки в повному обсязі та зобов`язанням нарахувати та сплатити середньоденний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним.

Джерела права й акти їх застосування .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (чинного на момент виникнення спірних відносин) визначено, що у разі інвалідності працівника міліції, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку №707 встановлено, що виконанням службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю є, зокрема, охорона і забезпечення громадського порядку.

Згідно з абзацом третім підпункту 2 пункту 1 Порядку одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися, зокрема, у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Згідно з пунктами 5, 6 Порядку для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера. Для виплати грошової допомоги обов`язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про проведену або не проведену раніше виплату.

Абзацом 1 пункту 7 Порядку встановлено, що орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

Виключний перелік службових обов`язків, які пов`язані з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, визначено пунктом 2 Порядку. Це, зокрема: несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання злочинам та правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Висновком службового розслідування за фактом не проведення у строк службового розслідування ОСОБА_1 21 грудня 2013 року травми голови за місцем мешкання встановлено, що 21 грудня 2013 року близько о 17:30 він вийшов з дому і попрямував в магазин розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з метою придбання продуктів харчування.

Повернувшись додому близько 18.00, при цьому маючи при собі два пакети з продуктами, при підйомі на сходи входу в будинок, в слідстві наявності льоду підсковзнувся, не втримав рівновагу і впав на тротуарну плитку з висоти сходинок, висота яких становить 0,8 м і при падінні дуже сильно вдарився головою об тротуарну плитку. При цьому виконання службових обов`язків (як то патрулювання, охорона громадського порядку) ним не здійснювалась.

Відповідно до висновку за фактом нещасного випадку, зі старшим оперуповноваженим СДСБЕЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_1 нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби в органах внутрішніх справ і не при виконанні службових обов`язків.

Згідно з абзацом третім підпункту 2 пункту 1 Порядку одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися, зокрема, у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Тому колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про зобов`язання відповідача прийняти рішення з питання виплати грошової допомоги.

Щодо доводів скаржника про те, що спеціальним законодавством на спірні правовідносини не розповсюджується право звільненого працівника міліції на середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати грошових коштів при звільненні відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України вони є безпідставними.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Верховний Суд зауважує, що а ні Законом України "Про міліцію», а ні Положенням № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати належних йому при звільненні сум.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №826/4108/15 (провадження № №К/9901/29609/18).

Колегія суддів зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Питання правильності обрахунку компенсації за невикористану відпустку та середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні не є предметом касаційного оскарження, а тому не аналізуються судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов