КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/15156/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада2019року місто Київ

справа № 761/22269/19

Київський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2019 року про відмову у задоволенні заяви, постановлену під головуванням судді Притули Н.Г., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, заінтересовані особи: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Фортуна»,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року по справі №757/6901/16.

В мотивування вимог посилався на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №53145920 щодо стягнення з нього на користь ТОВ «Компанія «Фортуна» суми заборгованості.

Вказував, що в межах виконавчого провадження ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року його тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року.

Зазначав, що необхідність скасування обмеження у праві виїзду за межі України обґрунтована тим, що він обіймає посаду виконавчого директора Компанії Milkiland N.V. (Нідерланди) та йому необхідно з`явитися на Загальні збори акціонерів вказаної компанії, які призначені на 21 червня 2019 року.

Вказував, що встановлене йому обмеження у праві виїзду за межі України, перешкоджає у здійсненні його професійної діяльності, що негативно вплине, зокрема, і на рівень його майбутніх доходів, за рахунок яких буде здійснюватися погашення заборгованості згідно з вищеназваним виконавчим документом.

Зазначав, що йому також необхідно з`явитись 26 липня 2019 року на зустріч із зовнішніми аудиторами компанії ТОВ «Милкиленд Казахстан», яка відбудеться в місті Алмати (Казахстан). На вказану зустріч боржник викликаний як бенефіціарний власник вказаної іноземної компанії листом від 11 травня 2019 року № 895/14. Вказаний виклик пов`язаний з ініціюванням процедури ліквідації компанії ТОВ «Мілкіленд Казахстан», що зумовлює необхідність для бенефіціарних власників компанії взяти участь в зустрічі із зовнішніми консультантами та аудиторами відносно її ліквідації та затвердження планів з розподілу її активів.

Посилався на те, що ОСОБА_1 , як представника бенефіціарного власника ТОВ «Останкинський молочний комбінат», викликають до міста Москва (Росія) для участі у переговорах щодо отримання в довгострокову оренду майна товариства, проданого з торгів в процедурі його банкрутства.

Просив врахувати відсутність ризику неповернення його до України у випадку його виїзду за кордон, оскільки він з часу прийняття судом рішення про стягнення заборгованості (27 квітня 2016 pоку), на підставі якого відкрите виконавче провадження №53145920, та до дня ухвалення рішення про встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (12 березня 2018 pоку), тобто протягом 2 років, не скористався можливістю виїхати за кордон на постійне місце проживання з метою ухилення від виконання рішення суду.

Вказував, що він регулярно здійснює додаткові добровільні платежів погашення заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції при розгляді заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України помилково спирався на те, що строки всіх вказаних заходів, на які викликався боржник, минули, хоча таке посилання не відповідає дійсності.

Посилалась на те, що суд прийняв до розгляду докази, додані до клопотання заявника від 25 липня 2019 року, проте не взяв їх до уваги, хоча вони були долучені до справи протокольною ухвалою.

Зазначала, що суд першої інстанції не обґрунтував підстави відхилення доводів заявника щодо необхідності бути присутнім у місті Алмати та місті Москва.

Вказувала, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилався на лист від 11 липня 2019 року про необхідність ОСОБА_1 26 липня 2019 року прибути до міста Алмати Республіки Казахстан, при цьому, суд вказав на те, що зазначені обставини не були підставою для звернення до суду із заявою.

Зазначала, що суд першої інстанції неправильно посилався на вказаний вище лист про необхідність прибуття заявника до міста Алмати 26 липня 2019 року, в той час, як лист містить зовсім іншу дату - 25 вересня 2019 року, отже, при винесенні оскаржуваної ухвали, суд виходив з неправильних даних, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Посилалась на те, що суд при винесенні оскаржуваної ухвали безпідставно не взяв до уваги доводи заявника щодо відсутності ризику неповернення боржника в Україну та те, що ним добровільно здійснюються додаткові дії, направленні на зменшення заборгованості, було надано до матеріалів справи докази регулярного здійснення ним платежів в погашення заборгованості понад примусове стягнення 20% із заробітної плати боржника на підставі постанови державного виконавця.

Посилалась на те, що тільки з дня винесення 12 березня 2018 року ухвали про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, останній самостійно здійснив 11 платежів в погашення боргу. Вказувала, що саме вказані активні дії боржника можуть стати неможливими в подальшому у зв`язку з відмовою боржника від виконання своїх професійних обов`язків, спричиненою неможливістю закордонних відряджень у службових справах.

Від стягувача ТОВ Компанія «Фортуна» та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. до суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 , в яких останні проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін. Вказували, що боржником не було надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а сама по собі необхідність особи виїхати за межі України не є підставою для скасування такого обмеження.

У судовому засіданні апеляційного суду представник боржника доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник стягувача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутності, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обставини, які давали б підстави для скасування обмежувального заходу.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №53145920, відкрите на підставі виконавчого листа №757/6901/16-ц виданого 02 листопада 2016 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Компанія «Фортуна» заборгованості за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі в розмірі 65058900 грн. та 975883,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі справа №757/6901/16-ц тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №53145920 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року без вилучення паспортного документу.

З копії матеріалів виконавчого провадження №53145920, які містяться у матеріалах справи вбачається, що на даний час виконавче провадження не закінчено.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами), яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п.п.2, 5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Положеннями статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В той же час положеннями частини 5 статті 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 обґрунтовував її необхідністю скасування обмеження у праві виїзду за межі України тим, що:

він обіймає посаду виконавчого директора Компанії Milkiland N.V. (Нідерланди) та йому необхідно з`явитись на Загальні збори акціонерів компанії, які відбудуться 21 червня 2019 року в м. Амстердам (Нідерланди);

йому необхідно з`явитись 26 липня 2019 року на зустріч із зовнішніми аудиторами компанії ТОВ «Милкиленд Казахстан», яка відбудеться в місті Алмати (Казахстан), оскільки на вказану зустріч він викликаний як бенефіціарний власник вказаної іноземної компанії листом від 11 травня 2019 року №895/14;

його, як представника бенефіціарного власника ТОВ «Останкинський молочний комбінат» викликають до м. Москва (Росія) для участі у переговорах, які мають відбутися 07серпня 2019 року щодо отримання в довгострокову оренду майна товариства.

Крім того, вказував на те, що відсутні ризики неповернення його до України у разі виїзду за її межі, так як протягом двох років він не намагався виїхати за кордон на постійне місце проживання з метою ухилення від виконання рішення суду.

На підтвердження вказаних обставин, до заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України заявником було додано:

лист Компанії MilkilandN.V. (Нідерланди) від 08 травня 2019 року адресований ОСОБА_1 про запрошення прийняти участь у Річних Загальних зборах акціонерів Компанії, що відбудуться 21 червня 2019 року о 14.00 год. в м. Амстердам (Нідерланди);

лист ТОВ «Милкиленд-Казахстан» від 11 травня 2019 року №895/14 адресований ОСОБА_1 , як бенефіціарному власнику вказаної компанії, в якому зазначено, що найближча зустріч з зовнішніми аудиторами призначена на 26 липня 2019 року в місті Алмати (Казахстан);

лист ТОВ «Останкинський молочний комбінат» від 14 травня 2019 року адресований ОСОБА_1 , в якому товариство повідомляло, що найближчі переговори назначені на 07 серпня 2019 року у м. Москві.

В подальшому стороною заявника були також надані листи ТОВ «Милкиленд-Казахстан» від 11 липня 2019 року №633/14, в якому товариство повідомляло ОСОБА_1 про те, що зустріч, яка була призначена на 26 липня 2019 року перенесена на 25 вересня 2019 року та лист ТОВ «Останкинський молочний комбінат» від 16 липня 2019 року , в якому було повідомлено, що зустріч, яка призначена на 07 серпня 2019 року переноситься на невизначений строк.

Досліджуючи вказані докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявник належним чином не обгрунтував необхідності особистої участі у вказаних заходах та неможливості направити уповноваженого представника чи приймати участь у зустрічах дистанційно.

Як вбачається з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі справа №757/6901/16-ц, обмежувальний захід було застосовано до боржника у зв`язку із встановленням судом факту свідомого ухилення від виконання рішення суду (зокрема, свідомі дії боржника, направлені на невиконання своїх зобов`язань за наявності реальних можливостей).

Відтак скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обгрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Як вбачається з заперечень державного виконавця, загальна сума стягнутих з боржника грошових коштів протягом 2019 року та перерахованих стягувачу складає 18106,21 грн., що з урахуванням суми боргу в розмірі 66034783 грн. є малозначною сумою та складає всього 0,0275% від загальної суми боргу. Згідно матеріалів виконавчого провадження на теперішній час державним виконавцем перераховано стягувачу 91152,75 грн., а залишок нестягнутого боргу за рішенням суду складає 65943630,25 грн.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що: суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 добровільно здійснюються додаткові дії, направленні на зменшення заборгованості, так як останній регулярного здійснює платежі в погашення заборгованості понад примусове стягнення 20% із його заробітної плати на підставі постанови державного виконавця; що тільки з дня винесення 12 березня 2018 року ухвали про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, останній самостійно здійснив 11 платежів в погашення боргу не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки зобов`язання, встановлені судовими рішеннями не виконані, а сума, яка внесена боржником на погашення боргу є дуже незначною.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, оскільки сукупність досліджених обставин справи, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин, які давали б підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргових зобов`язань є незначним по відношення до загальної суми боргу.

Посилання апеляційної скарги на те, що дії боржника щодо погашення заборгованості можуть стати неможливими в подальшому у зв`язку з відмовою боржника від виконання своїх професійних обов`язків, спричиненою неможливістю закордонних відряджень у службових справах, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з декларацій про доходи та майно боржника від 27 грудня 2016 року та від 07 грудня 2017 року боржник в них зазначив, що він є власником 54,14% статутного капіталу компанії «1, INC» (78 Halifax Street, 3rd Floor, P.O. Box 726 Kingstown Saint Vincentand the Grenadines) та у подальшому підтвердив це надавши ксерокопії статуту компанії «1, INC», сертифікату №11 від 09 червня 2016 року, про володіння 1287000 акцій по номінальній вартості 10 доларів США за одну, загальною номінальною вартістю пакета акцій в сумі 12870000 доларів США. Тобто, ОСОБА_1 має можливість за рахунок, майна, яке йому належить погасити борг, однак таких дій останній не вчиняє.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно посилався на лист від 11 липня 2019 року про необхідність прибуття заявника до міста Алмати 26 липня 2019 року, в той час, як лист містить зовсім іншу дату - 25 вересня 2019 року висновків суду першої інстанції не спростовують і на їх правильність не впливають.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2019 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно з ч.8 статті 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2019 року.

Головуючий:

Судді: