УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 675/858/19

Провадження № 22-ц/4820/1886/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представника апелянта,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області в складі судді Трасковського С.Л. від 11 вересня 2019 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза», звертаючись суд з цим позовом до відповідача, вказувало, що між ним та ОСОБА_1 22.12.2018 року укладено договір №00018125147 про надання позики на умовах фінансового кредиту. Цей договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на інтернет-сайті позивача і виконання нею певних дій, які свідчать про укладення зазначеного договору.

На виконання вказаного договору позивачем перераховано ОСОБА_1 4149 грн. кредитних коштів за допомогою платіжної системи ligpay. Відповідач зобов`язувалась повернути отримані кошти до 20.01.2019 року та сплатити проценти за користування кредитом, проте свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на 10.04.2019 року утворилася заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту – 4149 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом – 2302,80 грн. заборгованості по прострочених процентах – 4149,20 грн. та пені 1970 грн.

Після надання кредиту позивач отримав від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, акт про правопорушення на ринку фінансових послуг від 27.03.2019 року №343/16-5/15, відповідно до якого позивач надав відповідачу послугу не на підставі договору, оскільки акцептування пропозиції було здійснене без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі.

Тому позивач просив визнати на підставі ч.2 ст. 218 ЦК України дійсним договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018125147 від 22.12.2018 року та стягнути з відповідача заборгованість за цим договором в загальному розмірі 12571,87 грн.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Форза» не погоджується з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, суд не врахував, що відповідач надала всі свої персональні дані для отримання позики, зазначила платіжну картку для отримання коштів, внесла у відповідні вікна в договір код-підпис, фактично погодила з позивачем всі істотні умови договору, отримала кошти, однак їх не повернула. Висновки суду про те, що договір є нікчемним з огляду на недотримання вимог щодо письмової форми є безпідставним. Товариство під час укладення договору використовує спосіб акцептування оферти, який передбачений абзацом 3 частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Суд не взяв до уваги надану позивачем паперову копію договору про надання позики від 22.12.2018 року, роздруківку logfile, з якого вбачається дата та час отримання товариством від ОСОБА_1 відповіді шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям оферти, шляхом введення одноразового ідентифікатора. До суду першої інстанції було надано копію договору про надання послуг в системі ligpay №3145 від 16.07.2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «Форза» та АТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 . Однак судом не надано оцінки цьому доказу та не прийнято до уваги, що первинна інформація по платежам міститься саме у ПАТ КБ «ПриватБанк». На підтвердження наявної заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 10.04.2019 року виникла заборгованість в розмірі 12571,87 грн.

У відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що при укладенні договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018125147 від 22.12.2018 року не була дотримана письмова форма та позивачем не доведена одночасна наявність всіх необхідних обставин для визнання його дійсним в розумінні ч. 2 ст.218 ЦК України, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Так, встановлено, що ТОВ «ФК «Форза» надало договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №000181251476 від 22.12.21018 року, сторонами якого зазначено ТОВ «ФК» Форза» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3.1 Договору, ТОВ «ФК «Форза» на умовах цього договору та внутрішніх правил надання фінансових послуг надає клієнту грошові кошти в сумі, визначеній п.5 договору, а клієнт в свою чергу зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений Договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3 даного Договору.

Згідно пункту 4.1 договір та зміни до нього укладаються в електронному вигляді накладенням електронних підписів одноразовим /мережевим ідентифікатором. Оформлення договору чи інших дій пов`язаних із його виконанням в онлайн режимі на офіційному сайті товариства https://forzacredit.com/ua/, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифіктором, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами складеними на паперовому носієві, підписаними власноручним підписом.

Пунктом 5 договору визначено загальний розмір кредиту – 4149 грн., строк договору – з 22.12.2018 року по 20.01.2019 року.

Пунктом 5.3 встановлено розмір плати за користування кредитом визначена відсоткова ставка в день – 1,85 %, реальна річна процентна ставка – 675,25 %. В разі прострочення платежу обумовлена пеня в розмірі 2,5 % за кожен день прострочення сплати суми кредиту та процентна ставка у разі прострочення в розмірі 2,5 % за кожен день прострочення.

В пункті 10 договору, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис – 04539786.

Згідно поданого розрахунку заборгованість станом на 10.04.2019 року за вказаним договором, загальна сума якої становить 12571,87 грн., а також картку рахунку 3611 за 22.12.2018 – 12.03.2019 року за договором, яка є регістром внутрішнього бухгалтерського обліку позивача.

Позивачем надано копію договору №3145 про надання послуг в системі ligpay від 16.07.2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «Форза» (клієнт) та АТ КБ «ПриватБанк» (Банк), (з додатками №№1,2,3 та додатковою угодою від 16.07.2018 року), предметом якого є регулювання відносин Банку з Клієнтом згідно з якими Банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів на користь Клієнта за допомогою системи ligpay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та / або перерахування грошових коштів.

Змісту акту про правопорушення, вчинені ТОВ «Фінансова компанія «Форза» на ринку фінансових послуг, від 27.03.2019 року №343/16-5/15, оспорюваний договір не відповідає вимогам ч.ч. 6.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію, оскільки ОСОБА_1 не заповнювала формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору та доказів вчинення відповідачем дій по підтвердженню виконання договору чи вчинення дій ОСОБА_1 , що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, що не дає можливості визнати такий договір дійсним, а відтак відсутні підстави для стягнення грошових коштів як заборгованості на виконання умов цього договору.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багато сторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину,яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст. 208, ч.1 ст. 1055 ЦК України, для кредитного договору законом визначена обов`язкова письмова форма.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про електронну комерцію», продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів".

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, вказана норма закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає пункту 4.1 договору.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Внутрішніми правилами надання фінансових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «Форза», затвердженими загальними зборами учасників ТОВ «ФК «Форза» (протокол №8 від 30.11.2018 року), визначено умови і порядок надання кредитів, відповідно до яких пропозиція укласти електронний договір (оферта) у вигляді цих правил розміщена в мережі Інтернет на Офіційному сайті Товариства та / або надсилання комерційного повідомлення (п.3.1.5.2). Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції укласти такий електронний договір заявником, шляхом надсилання електронного повідомлення Товариству, в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим/мережевим ідентифікатором (п.3.1.5.3.)

Вказуючи про недоведеність вчинення відповідачкою дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, суд першої інстанції не врахував, що згідно пункту 4.1 договір та зміни до нього укладаються в електронному вигляді накладенням електронних підписів одноразовим /мережевим ідентифікатором. Оформлення договору чи інших дій пов`язаних із його виконанням в онлайн режимі на офіційному сайті товариства https://forzacredit.com/ua/, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифіктором, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами складеними на паперовому носієві, підписаними власноручним підписом.

Ця умова договору цілком узгоджується з нормами статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та умовами Внутрішніх правил надання фінансових коштів у позику ТОВ «Фінансова компанія «Форза».

В пункті 10 оспорюваного договору, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис – 04539786, тобто відповідачка підписала договір одноразовим ідентифікатором, як це передбачено умовами договору та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію, а отже, вчинила дію, що вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

В оспорюваному договорі чітко викладені умови договору, розмір кредиту, строк кредитування, плата за користування грошима та відповідальність за порушення умов договору. (5, 5.2, 5.3, 6, 7, 8, 9). Зміст договору містить всю необхідну передбачену законом інформацію про відповідача та інформацію щодо сукупної вартості кредиту.

Отже, сторонами укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; він підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора. Укладення кредитного договору таким чином вимогам чинного законодавства України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Водночас обговорюючи питання дійсності правочину, суд першої інстанції не врахував, що між сторонами договору відсутній спір щодо його недійсності, відповідач не оспорювала дійсність цього правочину з підстав, обговорюваних судом.

За змістом реєстраційно-контрольної картки Нацкомфінпослуг за зверненням ОСОБА_1 остання підтвердила укладення договору з позивачем та отримання кредиту, при цьому послалася лише на відсутність змоги повернути кредит та надміру високі проценти і пеню.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З врахуванням встановлених апеляційним судом обставин норма ч.2 ст. 218 ЦК України не врегульовує спірні правовідносини і не підлягає застосуванню.

Відтак за відсутності спору між сторонами щодо недійсності правочину, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання правочину дійсним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 України).

Згідно зі статтями 526, 530, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлено, що за умовами договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018125147 від 22.12.2018 року сторони погодили сплату процентів за користування кредитом виходячи з процентної ставки 1.85% за кожен день користування кредитом (п.5.3).

Згідно з п. 5 кредитного договору строк дії договору становить 30 днів, тобто з 22.12.2018 року по 20.01.2019 року.

За змістом пункту 9 договору сторони домовилися про погашення кредиту та відсотків за ним згідно графіка платежів.

Відповідно до п. 8 зазначеного договору виконання зобов`язання забезпечується неустойкою (пеня та штраф), у випадку порушення умов договору товариство має право нараховувати такі види неустойки: пеня за кожен день прострочення 2,50 % та процентна ставка за кожен день у разі прострочення -2,50%.

Згідно розрахунку заборгованості за договором заборгованість по тілу кредиту становить – 4149 грн., проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою 1,85 за кожен день користування кредитом в межах строку дії договору, до 20.01.2019 року, складають 2302,80 грн.

Позивачем також нараховано відповідачці заборгованість по прострочених процентах – 4149,20 грн. та пеню в сумі 1970 грн., при цьому матеріали справи не містять розрахунку цих сум із зазначенням періоду нарахування.

Водночас апеляційний суд констатує, що після закінчення дії кредитного договору право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 року №444/9519/12, та від 04.07.2018 року в справі №14-154цс18, Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року, справа №489/3495/16-ц.

Тому не підлягає стягненню пеня за прострочення виконання зобов`язання після закінчення дії договору в сумі 1970 грн. та заборгованість по прострочених процентах – 4149,20 грн.

За таких обставин рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким слід стягнути з відповідача на користь позивача 4149 грн. заборгованості по кредиту та 2302,80 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом. В решті рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати 2463,67 грн. (1921 грн. +2881,50 грн.)х 51,3%).

Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» задовольнити частково.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 41762679) 4149 грн. заборгованості по кредиту та 2302,80 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 41762679) 2463,67 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 22 листопада 2019 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко