open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 740/5773/19

Провадження № 2-а/740/79/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.19

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

за участю секретаря – Кононяко С.А.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки– адвоката Семенка В.І.,

представника відповідача – Ніжинського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області – Іваненко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача, їх заяви (клопотання), інші процесуальні дії у справі.

Позивачка звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення №25 Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області від 13 листопада 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства в частині заборони їй в*їзду в Україну на три роки.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є громадянкою Республіки Білорусь та зареєстрована в с.Ніколаєво Вітебської області за адресою батьків. Влітку АДРЕСА_1 в м.Петербург вона познайомилася з ОСОБА_2 , який є громадянином України, та в`їхала на територію України в жовтні 2018 року. Вони тривалий час проживали в квартирі матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , а місяць тому стали винаймати квартиру в м.Ніжині.

Коли строк перебування в Україні майже закінчився, то 26.01.2019 вона виїхала до Білорусії, але 27.01.2019 знову повернулася. В міграційній службі їй пояснювали наслідки порушення порядку перебування в Україні. У зв`язку з тим, що вона не дотрималася порядку тимчасового перебування іноземців на території України 12 листопада 2019 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2040,00грн. Також відповідачем було винесено рішення №25 від 13.11.2019 про примусове повернення її до країни походження та заборону в`їзду їй на територію України протягом 3-х років, через що вона буде позбавлена можливості створити сім*ю.

Крім того, як на підставу для визнання незаконним оскаржуваного рішення, позивачка зазначає, що відповідач у своєму рішенні не вказав жодних підстав для заборони в"їзду в Україну, визначених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

22 листопада 2019 на електронну адресу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшов відзив Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області з якого вбачається, що працівниками Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівської області в ході перевірки 12.11.2019 було виявлено, що громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 перебуває на території України з порушенням терміну проживання, який закінчився 26.04.2019. Документи на продовження терміну перебування в Україні, на оформлення посвідки та тимчасове/постійне проживання, на отримання дозволу на іміграцію в Україну вона не оформила, тобто знаходиться в Україні незаконно.

12.11.2019 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адмінстративне правопорушення, а саме за ухилення від виїзду з території України після закінчення терміну перебування та постановою від 12.11.2019 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

13.11.2019 прийнято рішення про її примусове повернення за межі України із забороною в`їзду в Україну строком на три роки, що передбачено статтею 26 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Вказаним рішенням її зобов`язано покинути територію України у термін до 22.11.2019, про що ОСОБА_1 була ознайомлена. Вона вину визнала та погодилася із правопорушенням.

Зазначає, що посадова особа органу державної міграційної служби, яка прийняла рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни нелегального мігранта, може на власний розсуд прийняти рішення про заборону подальшого в`їзду такого іноземця на територію України строком на три роки. Норми Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства не встановлюють чітких критеріїв, за яких рішення про заборону в`їзду в Україну іноземця, щодо якого прийнято рішення про примусове повернення до країни походження, приймається або не приймається.

Крім того, зазначає, що посилання позивача на ст.13 Закону є безпідставним, оскільки не стосується випадків щодо нелегального мігранта, стосовно якого прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, виноситься рішення про заборону в`їзду в Україну на три роки.

Вважає, що рішення Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській обласьі №25 від 13.11.2019 прийнято суб*єктом владних повноважень на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а тому підстави для його скасування чи зупинення його дії відсутні.

В судовому засіданні позивачка та її представник – адвокат Семенок В.І. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача – начальник Ніжинського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області – Іваненко С.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що рішення про примусове повернення іноземців може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Прибувши в Україну, позивачка мала законні підстави перебувати на території держави не більш як 90 днів та протягом 180 у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. 12.11.2019 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адмінстративне правопорушення, а саме за ухилення від виїзду з території України після закінчення терміну перебування та постановою від 12.11.2019 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки громадянка республіки Білорусь порушила законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, перебувала на території України незаконно, прострочивши терміни перебування, добровільно не виїхала, ухилялася від виїзду з України, відповідачем 13.11.2019 прийнято рішення про її примусове повернення за межі України із забороною в`їзду в Україну строком на три роки, що передбачено статтею 26 Закону. Вказаним рішенням іноземця зобов`язано покинути територію України у термін до 22.11.2019.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка республіки Білорусь, прибула в Україні 31.10.2018, що підтверджується копією паспорта (а.с.7-9).

12.11.2019 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, а саме за ухилення від виїзду з території України після закінчення терміну перебування та постановою від 12.11.2019 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с.10-11).

Згідно квитанції №122 від 14.11.2019 штраф в сумі 2040,00 грн, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.11.2019 позивачкою сплачено (а.с.13).

Окрім того, Ніжинським МВ УДМС України в Чернігівській області 13.11.2019 прийнято рішення про примусове повернення громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України та заборону в`їзду на територію України терміном на 3 роки. Зазначене рішення 13.11.2019 отримано позивачкою (а.с.12).

Не погодившись з вказаним рішенням №25 від 13.11.2019 в частині щодо заборони подальшого в"їзду в Україну на термін 3 роки, вважаючи його протиправним позивачка звернулася з адміністративним позовом до суб*єкта владних повноважень до суду.

Джерела права, застосовані судом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в"їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року.

Згідно п.9 ч.1 ст.1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Відповідно до Угоди про взаємне визнання віз держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 09.10.1992 року для громадян країн-учасниць СНД встановлено безвізовий порядок в`їзду.

Водночас, в силу вимог абз.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну (абз. 1 п. 6 вказаного Порядку).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянкою Білорусії, не дотрималася порядку тимчасового перебування іноземців на території України, а саме після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні ухилилася від виїзду з території України, чим порушила вимоги ч.3 ст.9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до положень ч.3-4 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Згідно п.18 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 року «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.

Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, дії яких порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення.

Відповідно до ч.1ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами вїзду-виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановлена ч.2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» можливість прийняття рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень, тобто суб`єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень. Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в ч.2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну є не обов`язковою, а факультативною санкцією, яка може застосовуватися під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження за наявності передбачених Законом підстав.

З оскаржуваного рішення вбачається, що таке прийнято «з метою забезпечення виконання положення статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Оцінка суду.

Згідно з ч.1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1ст. 77 КАС України), та згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із наявних в матеріалах справи доказів, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення в частині заборони подальшого в`їзду позивачці на територію Україну терміном на 3 роки, суд дійшов висновку, що таке рішення є законним, мотивованим та відповідає нормам чинного законодавства, прийнятим в межах дискреційних повноважень суб*єкта владних повноважень, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. 9, 13, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.9, 77, 241-246, 288 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ніжинського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення відмовити.

Копії судового рішення надіслати сторонам протягом двох днів із дня його складення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Т.Г. Ковальова

Джерело: ЄДРСР 85828942
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку