open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 344/10895/18
Моніторити
Постанова /05.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Постанова /05.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /16.01.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /02.01.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /28.12.2019/ Івано-Франківський апеляційний суд Рішення /22.11.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /19.11.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /19.11.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Рішення /19.11.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /17.09.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /17.09.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /03.12.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /03.12.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /03.10.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /24.07.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
emblem
Справа № 344/10895/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /05.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Постанова /05.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /16.01.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /02.01.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /28.12.2019/ Івано-Франківський апеляційний суд Рішення /22.11.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /19.11.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /19.11.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Рішення /19.11.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /17.09.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /17.09.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /03.12.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /03.12.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /03.10.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /24.07.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Справа № 344/10895/18

Провадження № 2/344/1378/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Татарінової О.А.,

за участю секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Івано-Франківськ цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення,

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що 24.04.2007 року Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 1110-22/340. Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», 04.06.2010 року приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товаристві організаційно-правової форми, шляхом перейменування Акціонерного - комерційного соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК».

Відповідно до Кредитного Договору, відповідач зобов`язується в порядку, умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 24.04.2007 року між ПАТ «УКРСРОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № б/н, відповідно до якого останній передав кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;

Відповідно до виконавчого листа №0907/6344/2012 виданого 31.05.2014 року предметом іпотеки, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, звернено стягнення на користь ПАТ « Укрсоцбанк».

Згідно довідки за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також просить суд врахувати те, що відповідно до п. 44 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року: згідно зі статтею 32 ЦКУ, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ « Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. У зв`язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина права власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування. Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній неповнолітньої особи. Враховуючи те, що заборгованість за кредитним договором досі залишається не виплаченою; право користування спірною квартирою в неповнолітньої виникло після укладення Договору іпотеки у позивача є законне право вимагати через суд примусового виселення відповідачів з квартири, що є предметом іпотеки. На підставі наведеного просив суд примусово виселити та зняти з реєстраційного обліку в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_4 , та звільнити дане житлове приміщення від особистих речей відповідачів. Стягнути солідарно з відповідачів, на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762,00 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2018 року відкрито провадження по справі.

22.10.2018 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд виселити в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_4 , та звільнити дане житлове приміщення від особистих речей відповідачів. Стягнути солідарно з відповідачів, на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762,00 грн.

22.10.2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що заявлені до неї та неповнолітньої дочки вимоги нею заперечується в повному обсязі, оскільки про наявність заявленого позову випадково довідалася тільки 9 жовтня 2018 року, коли звернулась до органу опіки та піклування Івано-Франківського міськвиконкому з приводу вирішення клопотань державного виконавця направлених туди по іншому виконавчому провадженню. Згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, яке набрало законної сили вона являється власником частини квартири АДРЕСА_4 з встановленим розподілом користування житловими та допоміжними приміщеннями. Відповідно, зареєструвати своє право особистої приватної власності на вказане житло не має можливості, оскільки квартира в цілому перебуває під арештами за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 . Ні її, ні доньку жодного разу не залучали до участі в розгляді справи про стягнення заборгованості по кредитних зобов`язаннях з ОСОБА_1 . До заявленого ПАТ «Укрсоцбанк» позову відсутні документи, які підтверджують можливість накладення стягнення на квартиру АДРЕСА_4 -Франківську в порядку передбаченому договором іпотеки. При цьому, представникам позивача були відомі ті обставини, що спірна квартира належить їй та відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки, банк був залучений до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог, так як рішення суду могло вплинути на його права та обов`язки. Квартира АДРЕСА_4 -Франківську є її та доньки єдиним житлом, інше житло у них відсутнє. ОСОБА_1 вибув і постійно проживає в США. Стягнення коштів по кредитному договору № 110-22/340 від 24.04.2007 року суд поклав особисто на ОСОБА_1 . Окрім того, квартира, яка виступає предметом іпотеки, була придбана за інші кошти, ніж кредитні отримані по договору № 110-22/340 від 24.04.2007 року. Для придбання квартири були використані грошові кошти від продажу іншої, належної сторонам, як подружжю спільної квартири АДРЕСА_5 , вартість продажу якої зазначена в договорі: 172 331 грн. Також, окремо відчужувався гараж за АДРЕСА_6 що АДРЕСА_7 . Фактична вартість продажу була значно більшою, в договорі до уваги приймалась оцінка за даними інвентарного бюро. Якщо врахувати технічні характеристики (загальну площу) квартири АДРЕСА_5 , та фактично розташована в центральній частині міста АДРЕСА_7 а також загальну площу квартири АДРЕСА_4 , то слід відмітити, що обидві квартири є рівнозначними. Договір продажу зазначеної квартири від 23.02.2007 року передував укладенню договору купівлі квартири АДРЕСА_4 , що підтверджує походження коштів і їх спрямування саме на придбання нового житла. Це також підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 про дачу згоди ОСОБА_1 на придбання квартири по АДРЕСА_7 , саме за спільно набуті кошти. За змістом договору купівлі-продажу квартири від 24.04.2007 року квартиру було придбано за 580 750грн., з яких 181 800 оплачено одразу, а решта - 363 800 мало оплачуватись на протязі 2-х днів з часу підписання договору. Про те, відомості про здійснення кінцевої оплати вартості квартири також відсутні.

Керуючись нормами Закону про іпотеку вважає, що даним законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов`язань позичальниками за валютними кредитами. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішення суду, по якому вона б виступала учасником справи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_4 - Франківську відсутнє.

Просить суд при вирішенні справи також врахувати наступні обставини: ОСОБА_1 самостійно отримав кредитні кошти по договору кредиту № 1110-22/340 від 24.04.2007 року і розпорядився ними у власних інтересах. Вказаний кредит згідно заочного рішення Івано-Франківського міського суду є його особистим борговим зобов`язанням. ОСОБА_1 навмисно отримував кредитні кошти також в інших банках, які привласнив та не повертав, про що свідчать численні виконавчі провадження порушені щодо нього. ОСОБА_1 не сплачує належним чином аліменти на утримання спільної дочки ОСОБА_4 , внаслідок чого його заборгованість по даних платежах складає 213 827, 99 грн. та є порушене кримінальне провадження № 12018090010002333 від 14.06.2018 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 164 КК України. ОСОБА_1 будучи співвласником квартири АДРЕСА_4 , у січні 2018 року пограбував відповідача ОСОБА_2 та неповнолітню дочку, шляхом викрадення належних їм грошових коштів, одягу, побутової техніки та ряду інших речей з приводу чого розслідується кримінальне провадження № 12018090010000382 від 28.01.2018 року згідно попередньої правової кваліфікації за ч. 4 ст. 185 КК України. ОСОБА_1 неодноразово чинив відповідачу перешкоди в користуванні спільною квартирою. Доказом цього є рішення Івано-Франківського міського суду від 29.04.2010 року по справі № 2-2675/2010 року про усунення ОСОБА_2 та неповнолітній дочці перешкод в користуванні квартирою та вселення. ОСОБА_2 та дочку державна виконавча служба неодноразово вселяла до вказаної квартири, що підтверджується відповідними актами. За змістом вказаного рішення суду встановлено, що квартира є придбаною за спільні кошти подружжя, а не за кредитні, що має істотне значення для вирішення даної справи. ОСОБА_1 в 2008 році отримував значні суми кредитів в різних банківських установах, які наміру погашати не мав, тобто умисно вчиняв дії спрямовані на заволодіння коштів шахрайським способом. Ані виконавча служба, ані стягувач не вживали дієвих заходів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , внаслідок чого останній виїхав за межі України, а його зобов`язання перекладались на поручителів. Це підтверджується відсутністю щодо боржника будь-яких обмежень у виїзді закордон за відповідними виконавчими провадженнями. На підставі наведеного просила суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

19.11.2019 року ухвалою суду залучено до участі в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку в якості правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк».

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , повідомлений належним чином, до судового засідання не з`явився, заяв та клопотань не подавав.

Представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні при вирішенні позову просив врахувати інтереси диитини.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 23.02.2007 року та договору купівлі-продажу гаражу ОСОБА_1 продав ОСОБА_5 квартиру за адресою: АДРЕСА_8 за ціною 172331,00 грн. та гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_7 за ціною 23634,00 грн. ( том 1 а.с.106,107).

24.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» 16.04.2010 року перейменований на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на вимогу Закону України «Про акціонерні товариства» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 1110-22/340, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у АКБ «Укрсоцбанк» грошові кошти в сумі 79000 доларів США за сплатою 12,7 процентів річних, на придбання п`ятикімнатної квартири загальною площею 146,1 метрів квадратних, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

В якості забезпечення виконання боржником зобов`язань за договором кредиту, між банком та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір від 24.04.2007 року № б/н, відповідно до якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Як вбачається з заяви, посвідченої приватним нотаріусом, ОСОБА_2 дала свою згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_1 за спільно набуті в шлюбі кошти квартиру АДРЕСА_4 (том 1 а.с.108).

За змістом договору купівлі – продажу квартири від 24.04.2007 року ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_1 набув у власність належну ОСОБА_6 , згідно умов цього договору квартиру АДРЕСА_4 . Продаж вчинено за домовленістю сторін за 580750,00 грн., з яких 181800,00 грн. отримані продавцем від покупця під час оформлення цього договору, а решта 398950,00 грн. покупець зобов`язується сплатити продавцю на протязі двох днів з моменту підписання договору (том 2 а.с. 42).

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 29.04.2010 року (том 1 а.с.103-104) позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у доступі та в користуванні квартирою по АДРЕСА_3 шляхом надання дублікату ключів до вхідних дверей.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.06.2010 року (том 1 а.с.105) вирішено вселити ОСОБА_2 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_4 .

Рішенням АДРЕСА_7 -Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2014 року (том 1 а.с. 96-101,102) згідно з яким: Рішення Івано-Франківського міського суду від 03.02.2014 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_4 . Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_4 . Виділено у користування ОСОБА_2 на першому рівні п`ятого поверху квартири АДРЕСА_4 житлову кімнату №2 площею 23,2 кв.м з балконом площею 3,2 кв.м, житлову кімнату №3 площею 21, 7 кв.м. з лоджією 3,06 кв.м, санвузол площею 2,7 кв.м. Виділено у користування ОСОБА_1 на другому рівні 6 поверху квартири АДРЕСА_4 кімнату №8 площею 18,0 кв.м., кімнату №9 площею 16, 8кв.м, кімнату №10 площею 11,2 кв.м, санвузол площею 3,8 кв.м, комору площею 6,7 кв.м, коридор площею 4, 4 кв.м, коридор площею 1,6 кв.м. Залишено у спільному користуванні за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приміщення загального користування на першому рівні 5 поверху квартири - коридор №1 площею 13,6 кв.м., коридор №2 площею 4,2 кв.м та кухню №4 площею 16,6 кв. м та сходову клітку з першого на другий рівень квартири.

В квартирі АДРЕСА_9 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній неповнолітньої особи.

09.07.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» було надіслано вимогу ОСОБА_1 та усім проживаючим за адресою: АДРЕСА_3 про погашення заборгованості, з попередженням про те, що у разі невиконання даного зобов`язання банк буде вимагати добровільного виселення з даного житлового приміщення.

Як вбачається з довідки виданої Івано-Франківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 3, № 429 від 11.10.2018 року ОСОБА_3 є ученицею 10-А класу Івано-Франківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 3 (том 1 а.с.109).

З розрахунку із сплати аліментів вбачається, що загальна сума заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 становить 213827,99 грн. (том 1 а.с.110).

Згідно відповідей Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України та за ч. 4 ст. 185 КК України внесені до ЄРДР на підставі заяв ОСОБА_2 від 13.06.2018 року та 27.01.2018 року. (том 1 а.с.111-112).

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 від 19.10.2018 року в помешканні створені належні житлово-побутові умови проживання для дитини ОСОБА_3 (а.с.129).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав та свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (1/5 частина) належить квартира за адресою: АДРЕСА_11 (том 1 а.с.130-132, 143).

Згідно виписки № 02-02/07671 виданої КП «МІУК» від 05.11.2018 року за адресою: АДРЕСА_11 зареєстровані та проживають ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (том 1 а.с.145).

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 40 Закону «Про іпотеку» (далі № 898-IV) передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення.

Прикінцевими положеннями Закону № 898-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, внесено зміни до ЖК УРСР, зокрема, текст статті 109 викладено у новій редакції, та в частині другій цієї статті як виключення спростовано вищезазначене загальне правило для громадян, яких виселяють при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону № 898-IV, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні норми містяться в частині третій статті 109 ЖК УРСР.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

В даному випадку суд вважає, що ключовим є походження грошових коштів за які було придбане іпотечне житло.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В частині ж другій цієї статті зазначено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, правомочності власника не є абсолютними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення балансу інтересів у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 28 вересня 1995 року у справі «Сколло проти Італії» («Skollo v Italy») дійшов висновку, що необхідно зважати на той факт, що держава може приймати будь-які закони, які вважатиме за потрібне для встановлення контролю за використанням власності відповідно до суспільних інтересів. Відповідні закони, на думку Суду, частіше за все приймаються у сфері забезпечення громадян житлом. З метою реалізації такої політики законодавчий орган має користуватися розсудом у широких межах як у питанні визначення наявності проблеми, що викликає занепокоєність суспільства, так і у питанні вибору детальних заходів та запровадження механізму для їх реалізації. ЄСПЛ зазначив, що погоджується на здійснення контролю за правом власності за умови, що відповідний контроль має під собою «розумні підстави» (пункт 28 Рішення).

Статтю 109 ЖК УРСР викладено в саме в такій редакції з урахуванням економічної та соціальної ситуації в державі з метою захисту суспільних інтересів, зокрема незахищених верст населення, які в силу об`єктивних обставин мають ризики втратити право користування житлом.

Разом з тим, відповідно до практики ЄСПЛ вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й обмеження мирного володіння майном, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Як встановлено в судових засіданнях ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою АДРЕСА_3 , в період шлюбу за грошові кошти в сумі 580750,00 грн., з яких власними коштами він оплатив 181800,00 грн., а для оплати решти суми він взяв кредит в розмірі 79000 дол. США.

В даному випадку суд вважає, що дослідженими судом доказами доведено, що право власності на передану в іпотеку банку квартиру було набуто не тільки за рахунок кредитних коштів, забезпеченого іпотекою цього житла, а і за особисті кошти подружжя відповідачів, а отже виселення відповідачів не можливе без надання їм іншого житла, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 575, 589, 590, ст.ст. 33, 37, 39, 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2019 року

Джерело: ЄДРСР 85825418
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку