Справа № 592/440/19
Провадження № 1-кп/592/83/19
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2019 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:
головуючого судді – Корольової Г.Ю.,
з участю секретаря судового засідання – Панасовської В.В.,
прокурора – Ніколенко А.О.,
обвинуваченого – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 12018200440004366 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2018 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чернеччина, Краснопільського району, Сумської області, українця, громадянина України, неодруженого, тимчасово непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 13.08.2014 року вироком Зарічного районного суду м. Суми за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
2) 30.10.2015 року вироком Ковпаківського районного суду м. Суми за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Зарічного районного суду від 13.08.2014 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
3) 21.03.2019 року вироком Сумського районного суду Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;
4) 14.05.2019 року вироком Сумського районного суду Сумської області за ч.2 ст. 185, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі -
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
в с т а н о в и в:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
11 грудня 2018 року близько 21 години ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні охорони автостоянки, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Набережна річки Стрілки, 1/1 за робочим місцем свого знайомого ОСОБА_3 , під час спілкування з яким побачив, що у його барсетці знаходиться значна сума грошових коштів. В цей момент у нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне, незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілому, бажаючи настання таких наслідків, тобто діючи з прямим умислом, таємно, повторно, скориставшись тим, що ОСОБА_3 заснув, впевнившись, шо його дії є таємними та за ним ніхто не спостерігає, викрав з барсетки останнього грошові кошти у розмірі 2300 грн., які належали потерпілому ОСОБА_4 .
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 по пред`явленому йому обвинуваченню за ч. 2 ст. 185 КК України свою вину за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті визнав повністю і підтвердив, що він дійсно 11.12.2018 року близько 21 години знаходився на робочому місці свого знайомого ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 та перебуваючи у приміщенні охорони побачив, що у його барсетки є значна суму грошей, але спочатку було невідомо кому вони належать і вирішив їх викрасти. Дочекавшись коли ОСОБА_3 засне і не буде бачити, як забере гроші, він дістав із барсетки гроші у розмірі 2300 грн. і покинув дане приміщення. Грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. У вчиненому щиро каявся, жалкував, що вчинив.
Згідно вимог ч.3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, а також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.
Враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті у повному обсязі суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні у повному обсязі.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує:
-за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він, своїми умисними протиправними діями, які виразились у таємному, повторному, з корисливою метою, викраденні чужого майна- грошей у розмірі 2300 грн., вчинив кримінальне правопорушення (злочин) - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно.
Мотиви призначення покарання.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_2 , згідно з ч.3 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_2 вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що помякшують його покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатричному та наркологічному диспансері не перебуває, офіційно не працює, але враховуючи неодноразові судимості, які вчиняє відразу ж після звільнення з місць позбавлення волі, що підтверджує його не бажання встати на шлях виправлення, суд дійшов висновку про обрання міри покарання у виді позбавлення волі, з врахуванням наявності вироку Сумського районного суду Сумської області від 14 травня 2019 року, яким визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченню за ч.2 ст.185, 71 КК України у виді позбавленні волі строком 3 років і 3 місяця, необхідно застосувати ч.4 ст. 70 КК України, оскільки встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення 11.12.2018 року до постановлення попереднього вироку.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги конкретні обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливо досягти лише в ізоляції від суспільства з призначенням обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статей, застосувавши вимоги ч. 4 ст. 70 КК України.
Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд,
у х в а л и в:
ОСОБА _5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді двох років позбавлення волі
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів покарання, призначеного за цим вироком за ч. 2 ст. 185 КК України, визначати покарання шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Сумського районного суду Сумської області від 14 травня 2019 року, яким він засуджений до 3 років 3 місяців позбавлення волі у виді одного року чотирьох місяців позбавлення волі та призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки чотири місяця.
Строк відбування покарання рахувати з дня моменту фактичного затримання за вироком Сумського районного суду Сумської області від 14 травня 2019 року.
Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Г.Ю. Корольова
