Справа № 509/3597/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року. смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Дорошко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Овідіополь подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в якому зареєстровані малолітні,-

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в якому зареєстровані малолітні.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебуває виконавчий лист по справі № 2-2051/09, виданий Овідіопольським районним судом Одеської області 02.12.2009 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 394 грн. 80 коп., держмито в сумі 1 573 грн. 95 коп., інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., а остаточно стягнути 159 088 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімдесят вісім) гривень 75 коп.

14.09.2018 приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57220677 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, яка надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою поштою з повідомленням про вручення 14.09.2018 року за вих.. № 698.

14.09.2018 року, приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_4 . Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів.

Боржник належним чином ознайомлений з постановою про відкриття виконавчого провадження та іншими матеріалами справи, однак, до теперішнього часу рішення суду – не виконано, гр. ОСОБА_4 жодного разу не намагалась сплатити заборгованість за кредитом або вчинити інші дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання виконавчого документа, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Для погашення заборгованості за вищезазначеним виконавчим документом, в зв`язку із відсутністю (недостатністю) у боржника грошових коштів та іншого майна, стягнення може бути звернено на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності боржнику – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Разом з цим, в будинку за вищевказаною адресою зареєстровані малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповіддю Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 19.11.2018 року за № 229.

Приватний виконавець посилається пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі – Інструкція), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Приймаючи до увагу вищезазначену норму Інструкції, приватний виконавець звернувся до Овідіопольської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності боржнику – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), та в якому зареєстровані малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 25.01.2019 року № 42/01-25/01/296, приватному виконавцю фактично було відмолено у наданні такого дозволу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається виключно при особистому звернені батьків дітей, опікунів або піклувальників.

Підпунктом 4 абзацу 3 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 (далі – Порядок) передбачено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, – копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

На думку приватного виконавця вказані обставини ускладнюють виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже, в матеріалах виконавчого провадження відсутній дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, в зв`язку із чим, приватний виконавець вимушений звернутися до суду із відповідним поданням, для вирішення питання про примусову реалізацію нерухомого майна боржника право користування яким мають діти.

Дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, оцінивши наданні докази у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що встановленні слідуючи факти та відповідні правовідносини.

02.12.2009 року Овідіопольським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист по справі № 2-2051/09 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 394 грн. 80 коп., держмито в сумі 1 573 грн. 95 коп., інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., а остаточно стягнути 159 088 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімдесят вісім) гривень 75 коп.

Постановою приватного виконавця від 14.09.2018 року було відкрито провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду

Боржник належним чином ознайомлений з постановами про відкриття виконавчих проваджень, однак, добровільно рішення суду не виконує.

В результаті вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», грошових коштів та цінностей належних боржнику на які може бути звернено стягнення для погашення заборгованості за вищезазначеними виконавчими документами – не виявлено, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, вищевказаний об`єкт нерухомого майна переданий в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Приватний виконавець звернувся до Овідіопольської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності боржнику – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), та в якому зареєстровані малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 25.01.2019 року № 42/01-25/01/296, приватному виконавцю фактично було відмолено у наданні такого дозволу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається виключно при особистому звернені батьків дітей, опікунів або піклувальників

За приписами ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Принцип обов`язковості рішень суду закріплено також в п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних, адміністративних, господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» в розділі VII визначає загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, в тому числі і на нерухоме майно. Зокрема, приписами статей 50, 51 цього Закону визначений порядок звернення стягнення на нерухоме майно, в тому числі яке є предметом застави (іпотеки). Частиною 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Відповідно, звернення стягнення на нерухоме майно боржника, як предмета іпотеки в порядку примусового виконання чітко визначено статтями 41 - 49 Закону України «Про іпотеку».

При цьому ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов`язку виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу.

Це обумовлено тим, що звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто майно, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і дітей. Таке правило застосовується як до звернення стягнення (реалізації) нерухомого майна, у порядку статей 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження», так і щодо реалізації майна, яке вилучається у боржника внаслідок конфіскації, в порядку, передбаченому статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, стаття 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначає, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. У зв`язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях вищих судових інстанцій України, зокрема в ухвалі колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 року; ухвалах колегій суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 року, 29.01.2014 року, 18.06.2014 року.

6 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 331/3496/16-ц, провадження № 61-18760св18 (ЄДРСРУ № 76812049) досліджував питання позовних вимог батьків неповнолітньої дитини про визнання іпотеки недійсною з підстав порушення майнових прав останньої.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15 зроблено висновок, що правочин, що вчинений стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, — звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України: від 16 вересня 2015 року № 6-392цс15, від 30 вересня 2015 року № 6-384цс15, від 16 грудня 2015 року № 6-214цс15, від 20 січня 2016 року № 6-1560цс15, в яких були встановлені подібні правовідносини та постановах Верховного суду у складі колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 681/1855/15-ц, провадження № 61-13987св18 (ЄДРСРУ № 74777467), від 11 квітня 2018 року у справі № 509/4210/16-ц, провадження № 61-12803св18 (ЄДРСРУ № 73565589) та ін.

Також, в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-930цс16 зроблено висновок, що при вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки необхідно в кожному конкретному випадку: 1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; 2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; 3) з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 756/3020/16-ц, провадження № 61-23392св18.

Також варто звернути увагу шановного суду на те, що малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є онуками, а не дітьми боржника ОСОБА_3 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 20.03.2019 року по справі № 1612/2343/12, дійшов наступного висновку: згода органу опіки на продаж житла у якому зареєстрована дитина, але яке не належить її батькам, НЕ ПОТРІБНА.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частин 9, 10 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 446 Цивільного процесуального кодексу України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Керуючись ст.ст. 208-210, 373 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в якому зареєстровані малолітні, – задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно боржника – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ), в якому зареєстровані малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п"ятнадцяти днів з дня її ухвалення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п"ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.І.Бочаров.