ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 рокуСправа № 160/7550/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 06.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Новомосковський відділ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та проставити відмітку про реєстрацію без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних.

2. Ухвалою суду від 12.08.2019:

- прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито позовне провадження в адміністративній справі № 160/7550/19;

- призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

- залучено до участі у справі № 160/7550/19 у якості співвідповідача Новомосковський відділ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області;

- встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору.

3. 06.08.2019 від Новомосковського районного відділу надійшли пояснення по справі.

4. 10.09.2019 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області.

5. 12.09.2019 надійшла відповідь на відзив.

щодо тривалості розгляду справи

6. Розглянута справа є важливою для позивача, потребувала особливої ретельності, чим обумовлений строк її розгляду судом.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

7. Позивач 01.06.2019 вкотре звернулась до Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із вимогою оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ без згоди на обробку персональних даних, замість втраченого у 2018 році.

8. У зв`язку із відсутністю паспорту позивачу не виплачують пенсію.

9. Заява до ДМС по юридичному змісту написана за зразком тих заяв, які подавали позивачі по зразковій справі ВП ВС, також при подачі заяви позивач додала, що вона готова додатково заповнити, надати будь-які інші необхідні заяви, бланки, документи, виконати будь-які необхідні дії для отримання паспорта книжечки.

10. У заяві повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано законодавчо право на паспорт-книжечку.

11. Проте, Новомосковський районний відділ ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області листом від 04.06.2019, відмовив у наданні такого паспорта, посилаючись на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється розпорядником ЄДДР у формі картки з обов`язковим наданням згоди на обробку персональних даних, також надано роз`яснення, що починаючи з 01.11.2016 паспорт громадянина України виготовляється виключно у формі картки, що містить електронний носій, тому відсутні законні підстави для видачі паспорт книжечки.

12. Відмова у видачі паспорта книжечки є грубим порушенням з боку державних органів України права позивача на вільне віросповідання в частині насильницького його примусу одержати паспортний документ у вигляді ID-картки проти його внутрішніх релігійних переконань, проти його волі па вільне волевиявлення своєї відмови на оцифровку особистих даних.

13. Національне законодавство України прямо не забороняє виготовлення та видачу паспортного документу у вигляді паперової книжечки, законодавцем не передбачено імперативної заборони видачі громадянам України паспорта саме у вигляді паперової паспортної книжечки, а також не зазначено, що паспорт громадянина України видається відповідачем виключно у вигляді пластикової ID-картки.

14. При прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745 не відміняє законодавчі акти, якими передбачено оформлення паспорта у формі книжечки.

15. Мінімальною умовою для здійснення людиною будь-якого конституційного права в країни є наявність у нею внутрішнього паспорта. Таким чином відмова міграційної служби завдає істотної шкоди позивачу.

16. Згідно із частиною другою статті 300 ЦК України кожна фізична особа має право на збереження своєї релігійної самобутності.

17. 16.11.2018 відбулося пленарне засідання Верховного Суду України на якому розглядалось прийняте ВПВСУ 19.09.2018. На Пленумі голова Верховного Суду України ОСОБА_2 роз`яснила позицію по зразковій справі Наталії Дегтяр: «Ми роз`яснили, що Закон про ЄДДР розповсюджується лише на особу яка надала згоду на обробку своїх персональних даних, на ті випадки коли особа відмовляється надавати згоду на обробку своїх персональних даних і проти внесення їх до реєстру закон про ЄДДР не розповсюджується». Такі люди підпадають під дію приписів ВПВСУ по зразковій справи № 806/3265/17. усі позивачі по якій не дали згоду на обробку своїх персональних даних і не писали заяву по формі, яка пропонується ДМСУ.

18. Від осіб, які знайомі з усіма обставинами розгляду Великою Палатою ВСУ зразкової справи № 806/3265/17 і були присутні на засіданні 19.09.2018 позивачу стало відомо, що заяви, які писали позивачі по зразковій справі до міграційної служби по змісту співпадають з моєю заявою, ці заяви написані в довільній формі і за текстом співпадають з моєю. Позивачі по зразковій справі отримали відповіді-відмови, подібні тій, яку отримала і я.

19. Таким чином усі важливі обставини зразкової справи яка розглянута ВПВСУ і цієї справи збігаються.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ

20. Відповідачі проти позову заперечили повністю, зазначили, що враховуючи вимоги законодавства про звернення громадян, Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у встановлений законом строк були розглянуті звернення позивача та відповідним листом надіслано письмову відповідь з роз`ясненням щодо можливості та порядку отримання паспорта громадянина України.

21. Зокрема позивачу роз`яснено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, та починаючи з 01.11.2016 виготовляється виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Зразок бланка та порядок оформлення паспорта громадянина України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина».

22. Отже, вимоги законодавства про звернення громадян дотримано у повному обсязі, а твердження позивача про нібито відмову в наданні адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначене вище звернення позивача не являється заявою про надання адміністративної послуги, а відповідно лист-відповідь Новомосковського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області - не є рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги.

23. Також, слід звернути увагу суду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

24. Правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначаються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-УІ (далі - Закон № 5492).

25. Статтею 21 Закону № 5492 передбачено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

26. Пунктом 13 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII передбачено подання обов`язкового переліку документів, зокрема для отримання паспорта громадянина України заявник мав подати: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України (зразок такої заяви затверджено наказом МВС від 13.04.2012 № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», який втратив чинність 17.04.2018 року); свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

27. Таким чином, для оформлення паспорта громадянина України заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів.

28. Позивач не надав при зверненні до територіального підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України (зразок такої заяви затверджено наказом МВС від 13.04.2012 № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», який втратив чинність 17.04.2018 року), визначений пунктом 13 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

29. Звертаємо увагу суду на те, що відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

30. Тобто відповідно до даної статті не має конкретного зобов`язання, що при ухваленні рішення по даній категорії справ суддя повинен обов`язково виносити рішення таке, яке винесено Верховним Судом по зразковій справі.

31. Також судове рішення по зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) є індивідуальним актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи.

32. Зауважимо, що 12.10.2018 по вищезазначеній зразковій справі суддями Верховного Суду винесено окрему думку. В якій зазначено, що за результатами апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду апеляційні скарги задоволенню не підлягали, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 806/3265/17 є законним та обґрунтованим і підлягало залишенню без змін.

33. Таким чином документом, який посвідчує особу і підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України, порядок оформлення, видачі, обміну якого на сьогодні (як і на дату виникнення спірних відносин) регламентує Закон та прийняті на виконання цього Закону урядові постанови, а саме: Постанова № 302 та Порядок ведення ЄДДР.

34. З 01.11.2016 і до сьогодні правове регулювання спірних відносин є таким, що для оформлення паспорта громадянина України в іншій формі, ніж ІD-картка, вже нема законних підстав.

35. Альтернативи такій формі паспорта громадянина України (ІD-картки з безконтактним електронним носієм інформації) ані Закон, ані урядові нормативно-правові акти, прийняті на його виконання, не передбачають. Так само не передбачено винятків із загального для всіх громадян України, які звернулися за виготовленням паспорта громадянина України, обов`язку отримати цей документ у встановленому порядку та встановленій формі.

36. Відповідно до статті 21 Закону кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

37. Тому, виходячи з положень частини другої статті 19 Конституції України, наведених вище, територіальний підрозділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області/ Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, як орган виконавчої влади, при виконанні своїх офіційних повноважень не може діяти всупереч вимогам закону.

38. Предметом спору в цій справі є правомірність відмови територіального органу ДМС - а саме Новомосковського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області в оформленні паспорта громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки.

39. Правову оцінку цим діям/рішенням відповідача та третьої особи суд, на нашу думку, повинен надати з огляду на вимоги статті 19 Конституції України та зважаючи на відповідність дій та рішень суб`єкта владних повноважень критеріям, установленим у частині другій статті 2 КАС України. Суд, зокрема, повинен перевірити чи вони вчинені/прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законом України.

40. Незгода з тим, як держава врегулювала ці правовідносини, у порівнянні з тим, яким було їх правове регулювання раніше, а також небажання виконувати приписи законодавчих та урядових нормативно-правових актів при оформленні паспорта громадянина України зі згаданих мотивів, не може слугувати переконливим аргументом протиправності дій суб`єкта владних повноважень, як і не може бути підставою для того, щоб не виконувати /не дотримуватися приписів законодавства з огляду на таке.

41. Належність позивача до певної суспільної групи, так само як і її переконання щодо присвоєння унікального номера, не зважаючи на усю їх значимість як для ОСОБА_1 , так і для багатьох інших громадян України, які поділяють такі ж погляди й переконання, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону № 5492-VІ та/чи робити з нього винятки.

42. Отже, права, свободи або законні інтереси позивача не є порушеними, а її вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

43. Вимога проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті без внесення даних до СДДР не є вірною, адже у зв`язку із набранням чинності з 04.04.2016 пункту 1, підпункту 2 пункту 4, пунктів 5, 6, 10 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 № 888-VІІ, повноваження з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб делегувалися органам реєстрації, які створені при виконавчих органах міських, сільських та селищних радах відповідно. 30.03.2016 на виконання вимог вищевказаного Закону Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області передано відповідним органам реєстрації картотеки з питань реєстрації фізичних осіб.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

44. Довідкою від 16.08.2018 № 856 підтверджується, що ОСОБА_1 18.07.2018 звернулась до Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про втрату паспорта громадянина України на її ім`я.

45. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.06.2019 звернулась до Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою наступного змісту:

- в зв`язку з втратою паспорта громадянина України особисто та безпосередньо звертаюсь до Новомосковського районного сектору ДМС України у Дніпропетровській області із заявою про оформлення мені паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, що передбачено «Положенням про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, та керуючись частиною другою статті 300 ЦК України, статтею 35 Конституції України, рішеннями судів України про протиправність відмов міграційної служби України у видачі православним християнам паспортів у формі книжечки, на підставі рішень Європейського суду по захисту прав людини, винесених на користь прав віруючих, та на підставі постанови Великої Палати Верховного суду України від 19.09.2018 по справі № 806/3265/17, яка є остаточною і оскарженню не підлягає;

- не маю намір оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ІD-1 згідно своїх релігійних переконань та категорично не даю згоду на оформлення мені паспорта у формі пластикової картки типу ІD-1;

- прошу:

-- оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних данних, без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі, та видати ОСОБА_1 паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Закону України від 18.01.2001 № 2235-111 «Про громадянство України», форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ІD-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком;

-- проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті без внесення даних до ЄДДР;

-- захистити мене від незаконної і протиправної відмови у видачі паспорта у формі паспортної книжечки;

-- не даю згоду на обробку своїх персональних данних. Категорично забороняю вносити мої данні до будь-яких реєстрів, забороняю присвоєння будь-яких ідентифікаторів особи, забороняю присвоєння унікального номеру запису в реєстрі;

-- прошу видати паспорт або надати обґрунтоване пояснення відмови у видачі мені паспорту протягом строку передбаченого законом.

46. До заяви додані дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см для оформлення бланку паспорту, копія свідоцтва про народження, копія втраченого паспорту та зазначено, що будь-які інші документи, дії, необхідні для оформлення паспорта-книжечки, будуть надані протягом 3-х днів після Вашого повідомлення.

47. У відповідь на заяву позивача Новомосковський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області листом від 04.06.2019 № 1235/6233 повідомив наступне:

- на виконання Доручення Голови Державної міграційної служби України від 15.06.2017 № Д/92/2-17 «Про організацію роботи територіальних органів та підрозділів ДМС з оформлення та видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» починаючи з 16.06.2017 було припинено в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року;

- відповідно до статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», якою встановлено, що будь-яке встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії є неприпустимим;

- нормами статті 35 Конституції України встановлено право на релігійні переконання, однак це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Саме в такий спосіб Конституція України визначає права особи діяти відповідно до релігійних переконань і інше трактування цієї норми є неправомірним розширенням меж цього поняття та наповнення його змістом іншим, ніж це визначено законодавством;

- статтею 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» чітко визначено, що реалізація права на свободу сповідувати релігію або на релігійні переконання може бути обмежена законом в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей;

- отже, переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів;

- відповідно до окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі належність позивачки до певної суспільної групи, так само як і її переконання щодо присвоєння унікального номера, незважаючи на усю їх значимість як для неї, так і для багатьох інших громадян України, які поділяють такі ж погляди й переконання, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та/чи робити з нього винятки»;

- судове рішення у справі № 806/3265/17 не може бути підставою для видачі заявнику паспорту громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, оскільки є індивідуальним актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні конкретної особи;

- Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних», оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру документи забезпечують більш надійний ступінь захисту від втручання, пошкодження чи втрати інформації у порівнянні з документами на паперових носіях;

- звертаємо увагу, що паспорт громадянина України є необхідним документом для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою та іншими;

- враховуючи викладене, у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

48. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

50. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частина перша, друга статті 24 Конституції України).

51. Частиною першої, другої статті 35 Конституції України визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

52. Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» законодавство України про свободу совісті та релігійні організації в Україні від 23.04.1991 № 987-XII (далі Закон № 987-XII) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

53. Частиною першою статті 4 Закону № 987-XII гарантовано, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

54. Згідно із частинами другою, десятою статті 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

55. Частиною першою статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

56. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі Закон № 5492-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

57. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

58. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

59. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

60. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

61. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

62. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

63. Частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

64. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

65. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.

66. Згідно із частиною першою, другою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

67. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

68. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

69. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

70. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

71. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.

72. Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.

73. Відповідно до статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

74. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

75. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

76. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

77. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

78. Статтею 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

79. Інформація, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

80. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

81. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінетом Міністрів України 25.03.2015 прийнято Постанову № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

82. Згідно із пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

83. Пунктом 3 Постанови № 302 визначено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано.

84. Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.

85. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних.

86. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

87.Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII Кабінет Міністрів України зобов`язано у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

88. У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку Уряд прийняв постанову від 26.10.2016 № 745, якою внесено зміни до Постанови № 302. Постанова № 745 набрала чинності з 01.11.2016, якою встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

89. «Положення про паспорт громадянина України», затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2235-ІІІ, прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 08.10.1991 № 1636-ХІІ (втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України»).

90. Відповідно до пунктів 12, 13 Положення № 2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках документи, що підтверджують громадянство України.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

91. Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що заявлений у цій справі спір відповідає ознакам зразкової справи, правовий висновок в якій викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

92. Відповідно до постанови Великої Палати ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

93. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

94. У розглянутому спорі відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

95. Особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

96. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

97. Згідно із частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

98. Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

99. Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

100. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

101. Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

102.Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякісність закону та порушення конституційних прав такої особи.

103.Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

104.Норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

105.Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

106.Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

107.У рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» Європейський суд сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

108.Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

109.З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що є такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною відмову Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

110.При розгляді зразкової справи Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

111.На час звернення позивача діяло два нормативних акта: Положення про паспорт та Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

112.Суд зазначає, що Новомосковський відділ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області не є юридичною особою, а є територіальним підрозділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243), отже, особою, яку суд зобов`язує як суб`єкта владних повноважень відновити порушене право - є Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

113.Для належного захисту порушених прав позивачки суд зобов`язує Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

114.Вирішення питання про належного відповідача, на якого судовим рішенням покладається обов`язок вчинення певних дій обумовлено необхідністю забезпечення виконання судового рішення, складовою процедурою якого є видача виконавчого листа, вимоги до якого в свою чергу визначені Законом України «Про виконавче провадження».

115.З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, заявлені позивачем до територіального підрозділу, визначаючи належного відповідача за заявленими вимогами Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

116.Позовні вимоги в частині вчинення дії без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

117.Також не підлягає задоволенню вимога щодо проставлення відмітки місця проживання, оскільки функції згідно із статтею 37-1 «Повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону.

118.Надаючи оцінку доводам відповідачів щодо неподання заявником заяви за встановленою формою, як підставу для відмови у задоволенні позову, суд зазначає, що, за категоричної правової позиції відповідачів у цій справі, яка не відповідає вимогам частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», врахування таких доводів призведе до повторного порушення прав заявника, надмірного формалізму при реалізації прав та обов`язків громадянина України, та в результаті не забезпечить ефективний судовий захист порушеного права.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

119.Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

120.Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

121.Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стан дартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

122.За своїм статусом у суспільстві учас ники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених за коном заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, ви ходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

123.Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

124.Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

125. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

126. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

127. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

128.Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

129. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

130.Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

131. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

132. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

133.При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

134.З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку із задоволенням однієї основної та похідної позовних вимог немайнового характеру судприсуджує на користь позивача понесені судові витрати за подання цього позову.

135.Відповідно до статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

136. Доводи відповідача про персональний характер судового рішення у зразковій справі, як підстави для відмови у задоволенні позову, суперечать статті 291 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

137. Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

138. Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000), Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. Шевченка, 139, м. Новомосковськ, Дніпропетрвоська область, 51200) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

139. Визнати протиправною відмову Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

140. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі паспорту книжечки, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2235-ІІІ.

141. В іншій частині позовних вимог відмовити.

142. Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 768,40 грн.

143. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

144. Повне рішення складено 22.11.2019.

Суддя І.О. Верба