КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року м. Київ № 320/2184/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н. Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації, в якому просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у встановлені їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправними, зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо встановлення ОСОБА_2 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та, відповідно до діючого законодавства України, видати посвідчення «Члена сім`ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що, як мати ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни померлого через ушкодження здоров`я, отриманого під час виконання обов`язків військової служби, звернулась до відповідача із заявою про встановлення їй статусу особи на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Однак, за результатами розгляду звернення, Управлінням соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації відмовлено у встановленні їй статусу особи на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки син позивача не загинув під час виконання обов`язків військової служби, а помер власною смертю.

Наполягає на тому, що як матір військовослужбовця, який помер через ушкодження здоров`я, отриманого під час виконання обов`язків військової служби, вона має право на встановлення їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тому вважає відмову Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації протиправною і просить суд зобов`язати відповідача прийняти рішення про встановлення позивачеві статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення «Члена сім`ї загиблого».

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки, відмовляючи позивачеві у задоволенні її заяви, діяв на підставі у порядку та спосіб, установлені законом. На підтвердження правомірності своїх дій зазначив, що син позивача не загинув, не пропав безвісти, а помер своєю смертю причиною якої стала гостра форма ішемічної хвороби серця.

Таким чином вважає, що у позивача відсутні законодавчо визначені підстави для встановлення йому статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.09.2018, виданого повторно Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_3 , 1963 року народження (а.с.13).

Відповідно до повторно виданого Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.09.2018, ОСОБА_3 померІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).

Згідно медичного висновку експерта Миронівського районного відділення Київського обласного бюро судово-медичних експертиз від 01.11.2018, смерть ОСОБА_3 настала в наслідок захворювання - гострої форми ішемічної хвороби серця з розвитком гострої серцевої недостатності.

Гостра форма ішемічної хвороби серця також вказана причиною смерті ОСОБА_3 у лікарському свідоцтві про смерть від 11.10. 2018 за № 80, складеному Богуславським районним відділенням Київського обласного бюро судово-медичних експертиз.

Таким чином, судом встановлено, що смерть сина позивача настала внаслідок захворювання - гострої форми ішемічної хвороби серця з розвитком гострої серцевої недостатності.

В матеріалах справи наявний витяг з Протоколу № 816 від 26.03.2018 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, із якого вбачається, що травма ОСОБА_3 «ЗЧМТ, струс головного мозку» в подальшому призвела до розвитку наслідків у вигляді «Церебрального кісточно - злипчастого арахноїдту, дисцикуляторної енецефалопатії ІІ ст. З вестибуло - атактичним, вираженим псевдоневрастентенічним синдромам та вегето - судинної нестійкості зі схильністю до церебральних кризів. Гіпертонічної хвороби І ст.», - травма, ТАК, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

Захворювання: «Атеросклероз судин головного мозку. ІХС. Дифузний кардіосклероз», - захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

17 квітня 2018 року Обласна медико-соціальна експертна комісія після проведення повторного огляду, прийняла рішення про встановлення ОСОБА_4 з 17.04.2018ІІІ групи інвалідності довічно, зазначивши у висновку, що «травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.04.2018, виданого Управлінням соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації, підтверджується, що ОСОБА_3 отримав інвалідність ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 , як ветеран війни - інвалід внаслідок війни, мав право на пільги та компенсації, які надаються на основі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як вбачається з витягу з протоколу № 107 від 17.01.2019, після смерті ОСОБА_3 , Центральна військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва прийняла рішення, що травма полковника у відставці ОСОБА_3 : «ЗЧМТ», яка ускладнилась розвитком «Гіпертонічної хвороби, яка призвела до гострої сердцево - судинної недостатності», що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , - травма та причина смерті, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби (а.с.40).

Відтак, із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби, ОСОБА_3 отримав ушкодження (травму та захворювання), яке призвело до його смерті внаслідок гострої форми ішемічної хвороби серця з розвитком гострої серцевої недостатності.

7 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації із заявою про встановлення їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як члена сім`ї загиблого.

Листом від 20.02.2019 за № 01-25/486 Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації відмовило ОСОБА_2 у встановлені статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», обґрунтовуючи свою відмову тим, що ОСОБА_3 не загинув під час виконання обов`язків військової служби, а помер власною смертю. Крім того зазначив, що статус «інваліда війни» ОСОБА_4 надано відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки до членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», належать утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія, батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, діти, які не мають (і не мали) своїх сімей, діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття та діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти, зазначає, що у Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача(а.с.38).

Таким чином, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача стало твердження відповідача про те, що положення статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у випадку, коли особа загинула під час виконання військового обов`язку, а не померла власною смертю.

Вважаючи себе особою, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як мати інваліда війни померлого внаслідок ушкодження здоров`я, отриманого під час виконання обов`язків військової служби, позивач стверджує, що відмова відповідача є незаконною та такою, що порушує його права, установлені частиною п`ятою статті 17 Конституції України, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Положеннями частини п`ятої статті 17 Конституції України установлено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

У своєму рішенні від 01.12.2004 за № 20-рп/2004, Конституційний Суд України дійшов висновку, що на осіб, які за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень частини п`ятої статті 17 Конституції України.

Відтак, конституційним обов`язком Держави є забезпечення соціального захисту ветеранів війни, а також членів їхніх сімей.

Згідно положень статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом другим Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302від 12.05.1994 (надалі також Положення №302), установлено, що посвідчення є документом, який підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

«Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається органами соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності (абзац другий пункту 7 зі взаємному зв`язку із приписами пункту 10Положення №302).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 18.04.2018 отримав інвалідність ІІІ групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» серії НОМЕР_3 , виданого йому 18.04.2018 Управлінням соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації.

Отже, приймаючи до уваги висновок Обласної медико-соціальною експертної комісії від 17.04.2018, суд констатує, що інвалідність ОСОБА_3 настала внаслідок травми, одержаної ним під час виконанням обов`язків військової служби.

Причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців визначає військово-лікарська експертиза. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України № 40 від 14.08.2008 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1109/15800 від 17.11.2008).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема, є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК) (пункт 2.1. глави 2 розділу І вказаного Положення).

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення (пункт 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії (абзац перший підпункту «б» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

За наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні).

Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) (пункт 21.13 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

Таким чином, основним документом про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі, яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті військовослужбовця, є постанова ВЛК, оформлена відповідним протоколом.

В матеріалах справи наявний витяг з протоколу № 107 від 17.01.2019 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва, яким постановлено, що травма полковника у відставці ОСОБА_3 : «ЗЧМТ», яка ускладнилась розвитком «Гіпертонічної хвороби, яка призвела до гострої сердцево - судинної недостатності», що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , - травма та причина смерті, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби (а.с.40).

За таких обставин, судом встановлено, що причиною смерті інваліда внаслідок війни ОСОБА_3 від гострої форми ішемічної хвороби серця з розвитком гострої серцевої недостатності, стали травма, захворювання, як причина смерті, одержані ним під час виконання обов`язків військової служби, тобто травми та захворювання, одержаних в період проходження військової служби.

Згідно до положень абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Таким чином, за приписами вказаного пункту Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», умовою поширення чинності цього Закону на сім`ю військовослужбовця є одна або сукупність наступних з обставин: загибель (пропажа безвісти) військовослужбовця; смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини; смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті; смерть військовослужбовця внаслідок захворювання одержаного в період проходження військової служби; смерть військовослужбовця внаслідок захворювання одержаного на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Як встановлено судом, смерть інваліда війни ОСОБА_3 настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби та одержання травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Отже, суд констатує наявність обставин, які надають право членам сім`ї ОСОБА_3 на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки судом встановлена їх належність до осіб, на яких поширюється чинність цього Закону.

Відтак, відмова відповідача у встановленні ОСОБА_2 статусу особи на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з причини, що її син не загинув під час виконання обов`язків військової служби, а помер власною смертю, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки загибель військовослужбовця за визначених законом обставин, не є виключною підставою для надання статуту члена сім`ї загиблого.

Згідно положень частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Судом встановлено та підтверджується довідкою № 259 від 09.09.2019, що на утриманні ОСОБА_3 , знаходилась його непрацездатна мати ОСОБА_1 . Доказів щодо утримання інших членів сім`ї ОСОБА_3 суду не надано.

Суб`єктний склад членів сім`ї, у томи числі померлого внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби військовослужбовця, яким може бути надано статус члена сім`ї загиблого, визначений положеннями абзацу шістнадцятого пункт 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки.

За наведених обставин, у суду не виникає сумніву, що ОСОБА_1 належить до членів сім`ї ОСОБА_3 , а відтак, має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до приписів пункту 4 Положення № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В матеріалах справи відсутні докази того, що причиною відмови позивачеві у встановлені статуту особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стали невідповідність законодавству, недостатність або некомплектність поданих разом із заявою документів.

Єдиною підставою для відмови відповідач визначив своє твердження про відсутність прав у позивача на пільги, встановлені зазначеним законом.

Тому, з урахуванням здійснених висновків, суд вважає, що належним способом захисту права позивача буде задоволення вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про встановлення ОСОБА_2 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення «Члена сім`ї загиблого».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 20072511 від 29.03.2019. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , 09743, Київська обл., Богуславський р-н, с. Киданівка) до Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації (09701, Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 40/1, код ЄДРПОУ 03193761) задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації у встановлені ОСОБА_2 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язати видати їй посвідчення члена сім`ї загиблого відповідно до вимог чинного закондавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації (09701, Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, 40/1, код ЄДРПОУ 03193761) на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2019

Суддя Панченко Н.Д.