Справа № 570/1493/19

Номер провадження 2/570/860/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Азот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в :

26 березня 2019 року позивач звернувся у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 42316 грн. 58 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2018 року по день ухвалення рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що працював на ПАТ "АЗОТ". 30 березня 2019 року був звільнений з даної роботи. Після звільненні з роботи по день подачі позову до суду йому не була виплачена нарахована заробітна плата в розмірі 42316 грн. 58 коп., а відтак він має право на стягнення даної заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня наступного після звільнення до моменту повного розрахунку, у зв`язку з чим він звернувся до суду із позовом.

Позивач та його представники будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, представник позивача – адвокат Коробка Н.М. подала до суду заяву в якій вказує на те, що позивач позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2018 року по день ухвалення рішення підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити, поряд з цим, позовну вимогу про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 42316 грн. 58 коп. просить залишити без розгляду, а розгляд справи проводити без участі позивача та його представників.

На підставі заяви представника позивача – адвоката Коробки Н.М. позовна вимога про стягнення з ПАТ "АЗОТ" заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі 18 листопада 2019 року ухвалою суду залишена без розгляду.

ПАТ "АЗОТ", будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку представника в судове засідання не забезпечило.

Представник відповідача - адвокат Леонічева Д.В. подала суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що ПАТ "АЗОТ" позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає повністю.

В обґрунтування заперечень на позовні вимоги зазначає те, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем виникла з причин не залежних від відповідача. З 07 березня по 17 червня 2017 року, ПАТ "АЗОТ" повністю зупинило виробництво, що стало причиною відсутності оборотних коштів та виникненням заборгованостей різного виду. В зв`язку із цим, 31 серпня 2017 року та в подальшому 11 квітня 2018 року і 20 листопада 2019 року державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був накладений арешт на грошові кошти, які містились на рахунках в банківських установах та належали ПАТ "АЗОТ" та всі інші рахунки, що були відкриті після винесення відповідних постанов, що виключило об`єктивну можливість відповідача розпоряджатись наявними грошовими коштами та сплачувати із цих рахунків будь-які платежі, в тому числі і заробітну плату. Станом на 10 квітня 2019 року заборгованість по заробітній платі позивачу виплачена повністю.

Посилаючись на те, що заборгованість по виплаті заробітної плати перед позивачем виникла не з вини відповідача та вказана заборгованість на день розгляду справи судом виплачена повністю, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Поряд з цим, при вирішенні спору не на користь відповідача просить застосувати принцип співмірності та зменшити розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ознайомившись із позовною заявою та відзивом на неї, дослідивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Так, 30 травня 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду головного фахівця з технічного обслуговування і ремонту устаткування ПАТ "АЗОТ", з якої звільнений 30 березня 2018 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджено наказом №29-ВК від 29 травня 2017 року та наказом 72-ВК від 28 березня 2018 року.

Як вбачається із довідки № 762 від 31 травня 2019 року виданої ПАТ "АЗОТ" за період роботи на вказаній посаді з січня по березень 2018 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку в загальній сумі 65210 грн. 00 коп., частина якої відповідно до зведеної відомості №77 від 06 квітня 2018 року та зведеної відомості №23 від 09 квітня 2019 року виплачена після звільнення позивача, а саме: 14490 грн. 65 коп. 06 квітня 2018 року та 1830 грн. 22 коп. 09 квітня 2019 року.

Відповідно до довідки №518 від 10 квітня 2019 року виданої відповідачем, станом на 10 квітня 2019 року ПАТ "АЗОТ" заборгованість перед позивачем виплатило в повному обсязі.

Вказана обставина дає підстави вважати, що на день звільнення ОСОБА_1 30 березня 2018 року, у ПАТ "АЗОТ" була заборгованість перед останнім по виплаті заробітної плати в розмірі 16320 грн. 87 коп., яку відповідач остаточно виплатив 09 квітня 2019 року, а відтак позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2018 року по 09 квітня 2019 року.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З огляду на вказані положення закону та встановлені обставини справи, суд критично відноситься до заперечення представником ПАТ "АЗОТ", щодо відсутності вини у невиплаті позивачеві заборгованості по заробітній платі у день звільнення, оскільки товариством не було вжито заходів для створення умов належного та своєчасного проведення розрахунку з працівниками.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 КЗпП України, тому з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку належних до сплати сум по день проведення повного розрахунку.

Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки №10 від 03 січня 2019 року виданої ПАТ "АЗОТ" середньоденна заробітна плата позивача становить 990 грн. 73 коп.

Період з 31 березня 2018 року по 09 квітня 2019 року включає 255 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток, який підлягає стягненню з ПАТ "АЗОТ" на користь ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2018 року по 09 квітня 2019 року становить 252636 грн. 15 коп. (990,73 грн. Х 255 роб. днів).

Задовольняючи позов суд не вбачає підстав для застосування принципу співмірності на який вказує відповідач у своєму відзиві.

Відповідно до ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов:

-наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони (ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем;

-та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні (цих) сум.

При цьому, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 та правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 30 травня 2018 року по справі №461/6803/16.

Таким чином, суд, зважаючи на відсутність спору щодо розміру заборгованості по заробітній платі, прийшов до висновку, що визначені у ч.2 ст.117 КЗпП України підстави для зменшення судом розміру середнього заробітку - відсутні, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку підлягають до задоволення.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про необхідність вирахування податків і зборів при стягненні середнього заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з ПАТ "АЗОТ" на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2018 року по 09 квітня 2019 року в розмірі 252636 грн. 15 коп. без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Азот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (вул.Першотравнева, 72, м.Черкаси, 18014, код ЄДРПО: 00203826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 252636 (двісті п`ятдесят дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 15 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 березня 2018 року по 09 квітня 2019 року.

В задоволенні позову в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 квітня 2019 року по день винесення рішення - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (вул.Першотравнева, 72, м.Черкаси, 18014, код ЄДРПО: 00203826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2245 (дві тисячі двісті сорок п`ять) грн. 10 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на користь держави (отримувач: УК у Рівненському районі /Рівненський район/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA958999980000031213206017295, код отримувача (ЄДПРОУ): 38012756, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація Країни, 050) судовий збір в розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 26 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" вул.Першотравнева, 72, м.Черкаси, 18014, код ЄДРПО: 00203826

Суддя Штогун О.С.