-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2019 р. Справа№ 910/4431/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Браславець Ю.Ю.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та заявою ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017
у справі № 910/4431/13 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Організації орендарів орендної фірми «Екста»
до 1.Департаменту комунальної власності міста Києва
виконавчого органу Київської міської ради (Київської
міської державної адміністрації)
2.Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності
на об`єкти нерухомого майна»
3.Фонду державного майна України,
4.Закритого акціонерного товариства «Центр моди «Екста»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3
за участю Прокуратури Печерського району міста Києва
про визнання права власності.
В С Т А Н О В И В:
В 2013 році Організація орендарів орендної фірми «Екста» (далі - позивач, ОООФ «Екста») звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, відповідач-1), Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» (далі - КП «Київське міське БТІ», відповідач-2), Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, відповідач-3) та Закритого акціонерного товариства «Центр моди «Екста» (далі - ЗАТ «Центр моди «Екста», відповідач-4), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 та за участю прокуратури Печерського району міста Києва, про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 3 333,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013, провадження у справі в частині позовних вимог до ЗАТ «Центр моди «Екста» припинено; позовні вимоги ОООФ «Екста» до Департаменту (відповідач-1) задоволено; визнано за ОООФ «Екста» право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3 333,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літера А); у задоволенні позовних вимог ОООФ «Екста» до КП «Київське міське БТІ» та ФДМУ відмовлено; стягнуто з Департаменту на користь ОООФ «Екста» судовий збір в сумі 68 820,00 грн.
26.02.2014 ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13 за нововиявленими обставинами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014, заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 910/4431/13 за нововиявленими обставинами задоволено; рішення від 09.07.2013 у цій справі скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОООФ «Екста» до Департаменту, КП «Київське міське БТІ» та ФДМУ відмовлено; провадження у справі в частині позовних вимог до ЗАТ «Центр моди «Екста» припинено; стягнуто з ОООФ «Екста» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 36 540,00 грн.
07.04.2017 до місцевого господарського суду надійшла заява ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13. Нововиявленою обставиною заявники визначили встановлений під час судового засідання 28.09.2016 Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-6227/12/2670 матеріально-правовий факт про те, що наведені ОСОБА_3 обставин (як нововиявлених) щодо внесення трудовим колективом ОООФ «Екста», за волевиявленням уповноваженого органу, спірного нерухомого майна до статутного капіталу АТЗТ «Центр моди «Екста», не існувало, як не існував та не існує сам протокол установчих зборів ЗАТ «Центр моди «Екста» від 18.01.1994.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі №910/4431/13 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами з огляду на те, що станом на момент подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 910/4431/13, діяльність позивача, як суб`єкта господарювання (юридичної особи) припинено, доказів про визнання заявників правонаступниками ОООФ «Екста» матеріали заяви та матеріали справи № 910/4431/13 не містять, вказані особи не є третіми особами у справі. Крім цього, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.11.2016 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Організації орендарів орендної фірми «Екста» (підстава внесення запису про припинення: судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012). При цьому,цей витяг з Реєстру не містить даних щодо наявності правонаступників ліквідованого підприємства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018, апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 - без змін.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 також звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що згадана ухвала постановлена з порушенням та внаслідок неправильного застосування приписів матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 25 ГПК України (щодо правонаступництва), що перешкоджає в доступі до правосуддя, адже нехтуються положення Конституції та Закони України, які встановлюють, що право власності є непорушним і кожному гарантується право на його судовий захист. Проте суддя першої інстанції замкнув коло протиправних судових рішень по перешкоджанню власникам спірного майна в доступі до правосуддя. ОООФ «Екста» за своєю юридичною природою є об`єднанням спільних власників колективного майна - викупленої у держави в порядку приватизації нежитлової будівлі по вул. Шота Руставелі/Рогнідинська, 11 в місті Києві та кожний учасник ОООФ «Екста» (в тому числі й заявники) є співвласниками цього майна, що перебуває у спільній сумісній (колективній) власності ОООФ «Екста» та її учасників. На переконання апелянта, співвласники колективного майна та учасники ОООФ «Екста» є правонаступниками позивача у спорі про право власності, оскільки таке правонаступництво виникло з підстав припинення юридичної особи ОООФ «Екста», а також тому, що у справі про банкрутство ОООФ «Екста» відбулось припинення не тільки суб`єкта господарювання, а й фактично проведена ліквідація об`єднання фізичних осіб - співвласників у спільній сумісній (колективній) власності ОООФ «Екста». Правонаступництво можливо на будь-якій стадії судового процесу, правонаступник вправі звернутись до господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Процесуальне правонаступництво співвласників майна у спільній сумісній (колективній) власності ОООФ «Екста» з причини заміни особи у правовідносинах, має наставати виходячи з того, що така особа є об`єднанням співвласників майна у спільній сумісній (колективній) власності її учасників, і процесуальне правонаступництво фізичних осіб (співвласників) обумовлене самим фактом права власності цих осіб у спільній сумісній власності, щодо якої існує спір. У разі припинення діяльності ОООФ «Екста» як юридичної особи, яка об`єднує власників нежитлової будівлі, її правонаступниками являються усі її 75 учасників та/або спадкоємців, кожен як співвласник колективного майна. За твердженнями апелянта, з моменту внесення до ЄДР запису про припинення ОООФ «Екста» як юридичної особи з 07.11.2016, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 набули статусу правонаступників ОООФ «Екста» й це дає їм право на звернення до суду про перегляд судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами тощо.
28.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ОСОБА_3 . (третьої особи) про закриття провадження у справі на підставі ст. 264 ГПК України, т.як наявна ситуацію, коли питання оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 вже було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
В подальшому представником ОСОБА_3 (третьої особи) також подано клопотання про закриття провадження у справі як помилково відкритого.
30.08.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13, в якій ОСОБА_2 в порядку ст. 265 ГПК України зазначила, що підтримує її доводи та просить задовольнити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на його адресу надійшли пояснення до апеляційної скарги за підписом адвоката Алієва В.В., як представника припиненого ОООФ «Екста», та співвласників у спільній сумісній власності та правонаступників ОООФ «Екста» ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також за підписом ОСОБА_4 , як співвласника у спільній сумісній власності, учасника, президента правонаступника Організації орендарів орендної фірми «Екста», відзив на апеляційну на бланкові цієї припиненої організації, в якому ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Крім цього, за підписом адвоката Алієва В.В., представника ОООФ «Екста» та співвласників у спільній сумісній власності та правонаступників ОООФ «Екста» ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неодноразово подавались заяви/міркування, додаткові пояснення з відповідною нумераціє, в яких останній викладав по суті доводи, які наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , звертаючи в кожному випадку особливу увагу на ті чи інші доводи (збільшуючи та виділяючи їх шрифт), а також додаткові пояснення по суті апеляційної скарги та спору в цілому з відповідною нумерацію.
Крім цього, на бланкові ОООФ «Екста» на адресу Північного апеляційного господарського суду також надходили письмові пояснення за підписом Грушко К.В. як представника цієї організації.
В судове засідання апеляційної інстанції 19.11.2019 з`явились представник ОСОБА_1 (апелянта) та ОСОБА_2 (особи, яка приєдналась до апеляційної скарги), а також представник ОСОБА_3 (третьої особи), представники позивача, відповідачів 1, 2, 3 та 4, а також прокуратури не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали про призначення розгляду справи, про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, відтак апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.
Представник апелянта та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу та заяву про приєднання до неї, просив їх задовольнити за наведених в них підстав, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Представник третьої особи також надав пояснення, в яких підтримав подане ним клопотання про закриття апеляційного провадження та просив його задовольнити.
Заслухавши пояснення представників апелянта та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги, а також третьої особи, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За приписами ст. 112 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Тобто, процесуальним законодавством передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами за заявами осіб, які є сторонами, третіми особами у справі або прокурором.
За змістом ст. 1 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 42 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали)).
Відповідно до ст. 18 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ст. 21 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали)).
Положеннями ст. 25 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
Як встановлено матеріалами справи, звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вказували, що вони є правонаступниками ОООФ «Екста» (позивача у справі).
За загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.
Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наступати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, виділу тощо. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.
Як вище згадувалось, приписами ст. 25 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) встановлено можливість процесуального правонаступництва, правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу й правонаступник вправі звернутись до господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Разом з цим, процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах, внаслідок заміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах, тобто, спочатку має відбутися заміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянуто спір, а потім, як наслідок, здійснюватися процесуальне правонаступництво.
Як встановлено матеріалами справи, постановою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі №5011-46/18261-2012 ОООФ «Екста» (01010, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11; код ЄДРПОУ 36149152) визнано банкрутом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 у справі №5011-46/18261-2012 (пункт 2) ліквідовано банкрута - ОООФ «Екста» (01010, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, ідентифікаційний код 36149152), як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.
Зазначені судові рішення є чинними та в судовому порядку не скасовані.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.11.2016 до цього Реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Організації орендарів орендної фірми «Екста». Підставою внесення цього запису є судове рішення від 07.04.2014 у справі № 5011-46/18261-2012 про припинення юридичної особи в зв`язку з визнанням її банкрутом. При цьому, цей витяг з Реєстру не містить даних щодо наявних правонаступників ліквідованого підприємства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону чинній до 19.01.2013) банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
За приписами ч. 2 ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній до 19.01.2013), якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Положеннями ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у визначеній редакції) встановлено, що під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Таким чином, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості правонаступництва юридичної особи банкрута, яку було припинено в зв`язку із ліквідацією господарським судом внаслідок проведення ліквідаційної процедури за результатами ліквідаційного балансу за відсутністю майна на підставі ч. 2 ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа припиняється (ч. 1 ст. 104 ЦК України) в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Під час ліквідації юридичної особи відбувається повне припинення її діяльності без правонаступництва.
Припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду (ст. 59 ГК України ).
У разі злиття суб`єктів господарювання усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до суб`єкта господарювання, який утворений внаслідок злиття.
У разі приєднання одного або кількох суб`єктів господарювання до іншого суб`єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаних суб`єктів господарювання.
У разі поділу суб`єкта господарювання усі його майнові права і обов`язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб`єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб`єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов`язки реорганізованого суб`єкта.
У разі перетворення одного суб`єкта господарювання в інший до новоутвореного суб`єкта господарювання переходять усі майнові права і обов`язки попереднього суб`єкта господарювання.
Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
З огляду на наведене, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_1
не можуть виступати у господарському процесі як правонаступники юридичної особи (позивача), ліквідованої в процедурі банкрутства, в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки така процедура (ліквідація банкрута) не передбачає правонаступництва.
Як вище згадувалось, на підставі ст. 113 ГПК України (чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
За матеріалами справи, заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду надійшла від осіб, які не були стороною у спорі, за результатами розгляду якого було прийняте рішення у даній справі, не навели переконливих аргументів на користь своїх тверджень про правонаступництво, отже апеляційний суд визнав правомірними висновки місцевого суду про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 за нововиявленими обставинами, вважаючи, що місцевий господарський суд діяв в межах чинного (на момент прийняття ухвали) процесуального законодавства, з дотриманням рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України.
За таких обставин, апеляційний суд не знайшов підстав для вжиття заходів по інформуванню відповідних державних органів про правопорушення судді Господарського суду міста Києва Маринченка Я.В. в порядку ст. 246 ГПК України, відповідно визнав доводи апелянта в цій частині безпідставними та необґрунтованими.
Крім цього, законність вищенаведених висновків підтверджено постановами Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у даній справі № 910/4431/13 за результатами розгляду апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_4 на оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017.
Разом з цим, Верховний Суд зазначив, що звернення фізичної особи, в якості правонаступника юридичної особи (ОООФ «Екста»), що є ліквідованою в результаті банкрутства, як співвласника спірного майна у господарській справі з розгляду спору про право власност, з вимогою про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили (за результатами перегляду в суді апеляційної та касаційної інстанцій) - є неналежним способом ефективного захисту права власності такої фізичної особи. Зазначене не виключає можливості застосування речових видів захисту права власності шляхом звернення до суду із самостійними вимогами на предмет спору.
За висновком Верховного Суду, звернення особи за захистом свого порушеного права з невірно обраним способом захисту шляхом перегляду остаточного рішення за нововиявленими обставинами може привести до порушення принципу правової визначеності (res judicate).
Доводи апелянта про порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, відповідно вперешкоджання в доступі до правосуддя не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної, заяв/міркувань, додаткових пояснень скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.
Разом з цим, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для закриття апеляційного провадження на підставі ст. 264 ГПК України, на чому наполягав представник третьої особи, адже заявлені ним обставини не підпадають під регулювання цієї статті, відповідно не можуть бути підставою для закриття апеляційного провадження тощо.
Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заяву ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 910/4431/13 - без змін.
Матеріали справи № 910/4431/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.11. 2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко
скопійовано
-
скопійовано
-
