ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №826/25005/15

касаційне провадження №К/9901/10170/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Рибачука А.І, Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2015 (головуючий суддя: Нагорянський С.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 (головуючий суддя: Літвіна Н.М., судді: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.) у справі №826/25005/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним і скасування рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - позивач або АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасової втратою працездатності № 19-Ц від 21.08.2015 в частині зобов`язання АТ «Ощадбанк» повернути до Фонду неправомірно витраченої суми страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг в сумі 40 868,31 грн. та застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 2 700,78 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не порушував порядок використання страхових коштів та не здійснював їх нецільове використання, оскільки кошти у сумі 40 429,91 грн використані виключно з метою надання матеріального забезпечення застрахованій особі - ОСОБА_1 на підставі наданих ним листків непрацездатності. Зазначені листи непрацездатності оформлені у відповідності до вимог Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ України, Мінпраці України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція), у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування цих коштів та відповідно для застосування штрафу. Позивач також зазначив, що ним у відповідності до встановленої законом процедури видано застрахованій особі ( ОСОБА_2 ) путівку на санаторно-курортне лікування у період з 27.09.2013 по 18.10.2013, включивши до цього періоду три календарні дні відпочинку (з 16.10.2013 по 18.10.2013) за відпрацьований особою час роботи у вихідні та святкові дні.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016, адміністративний позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у позивача були відсутні правові підстави для відмови застрахованій особі у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності за пред`явленими листками непрацездатності №611735 від 13.10.2014, №883100 від 27.10.2014, №789647 від 24.11.2014, №789868 від 24.12.2014. Судами також не встановлено у діях позивача порушень вимог статті 47 Закону України від 18.01.2001 №2240-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон №2240-III) та пункту 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів ФСС з ТВП, затвердженого постановою ФСС з ТВП від 25.02.2009 № 12 (далі - Порядок №12), оскільки застрахована особа ОСОБА_2 у повному обсязі скористалась послугою санаторно-курортного лікування, що передбачена путівкою.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Скаржник зазначив, що у діях позивача вбачаються порушення вимог частини першої статті 51 Закону №2240-III, частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХIV (далі - Закон №1105-ХIV), а саме: неправомірно призначено та виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі - ОСОБА_1 по необґрунтовано виданих або продовжених листках непрацездатності, у зв`язку з чим неправомірно використано кошти Фонду у загальній сумі 40 429,91 грн. Також скаржник послався на порушення вимог статті 47 Закону №2240-III та пункту 4.2 Порядку №12 в частині оформлення відпустки застрахованій особі ОСОБА_2 не на весь період лікування у санаторії «Роща» по путівці №107446, у зв`язку з чим неправомірно використано кошти у сумі 438,40 грн.

Від позивача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.04.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 30.07.2015 по 07.08.2015 проведено документальну планову перевірку використання АТ «Ощадбанк» коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.07.2013 по 30.06.2015, результати якої оформлені актом № 39 від 07.08.2015.

Перевіркою встановлено порушення страхувальником, зокрема, вимог:

абзацу 1 частини першої статті 51 Закону №2240-III, а саме: страхувальником неправомірно сплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 35 028, 34 грн, у зв`язку з необґрунтованістю видачі та продовження листків непрацездатності: № 611735 від 13.10.2014 в розмірі 4 705, 91 грн; № 883100 від 27.10.2014 в розмірі 14 117, 73 грн; № 789647 від 24.11.2014 в розмірі 6 301, 83 грн; № 789868 від 24.12.2014, в розмірі 9 902, 87 грн, виданих ОСОБА_1 ;

частини першої статті 31 Закону №1105-ХIV, а саме: страхувальником неправомірно сплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 5 401, 57 грн, у зв`язку з необґрунтованістю продовження листка непрацездатності № 074168 від 13.01.2015, виданого ОСОБА_1 ;

статті 47 Закону №2240-III та пункту 4.2 Порядку №12, яке полягає у тому, що відпустка застрахованої особи ОСОБА_2 (23.09.2013 - 16.10.2013) була оформлена не на весь період перебування в санаторії «Роща» по путівці № 107446 (28.09.2013 - 18.10.2013). Повна вартість путівки становить 5 754, 00 грн., до заліку не приймається 438, 40 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення № 19-Ц від 21.08.2015 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасової втратою працездатності, яким від АТ «Ощадбанк» вимагалось повернути неправомірно витрачені страхові кошти у сумі 45 445,91 грн., а також застосовані фінансові санкції у сумі 3 973,03 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішення в частині зобов`язання АТ «Ощадбанк» повернути до Фонду неправомірно витраченої суми страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг в сумі 40 868,31 грн, а також щодо накладення фінансових санкцій у сумі 2 700,78 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 51 Закону №2240-III підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Аналогічна права норма закріплена у статті 31 Закону №1105-ХIV.

Відповідно до положень статті 52 Закону №2240-III документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується:

застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати;

застрахованим особам, зазначеним у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, - протягом десяти днів після призначення допомоги.

Відповідно до вимог частини другої статті 35 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі-МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані ОСОБА_1 листки непрацездатності відповідали вимогам Інструкції, зокрема, містили назву та місцезнаходження закладу охорони здоров`я, дату їх видачі, прізвище ім`я по батькові непрацездатного, число повних років, місце роботи непрацездатного, посаду та прізвище лікаря, печатки медичного закладу тощо.

Під час розгляду заяв-розрахунків №13/5-1270 від 11.12.2014, №13/2-121 від 21.01.2015, №13/5-249 від 16.02.2015 відповідач здійснив перерахування коштів АТ «Ощадбанк», які в подальшому були виплачені, в т.ч., ОСОБА_1 .

Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності визначені у статті 36 Закону №2240-III, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Судами попередніх інстанцій підстав, визначених у статті 36 Закону №2240-III, для відмови ОСОБА_1 у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездастності не встановлено, а відповідачем не доведено.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що АТ «Ощадбанк» здійснено виплату на користь застрахованої особи страхових коштів на підставі сфальсифікованих листків непрацездатності, оскільки відповідно до вимог пункту 8.3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13.11.2001 за порушення порядку видачі та заповнення листків непрацездатності лікарі несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Окрім того, відповідно до положень статті 16 Закону №1105-ХIV, статті 29 Закону №2240-III застраховані особи зобов`язані надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього закону. Застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у діях позивача відсутній склад правопорушення у вигляді неправомірної виплати на користь ОСОБА_1 страхових коштів у загальній сумі 40 868,31 грн.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем вимог статті 47 Закону №2240-III та пункту 4.2 Порядку №12, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 47 Закону №2240-III передбачено, що для забезпечення відновлення здоров`я застрахована особа та члени її сім`ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов`язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація, а також фізична особа, у якої працює за трудовим договором (контрактом) найманий працівник (далі - підприємство), за основним місцем роботи застрахованої особи видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки або без відриву від виробництва за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду, окрім осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи та віднесені до категорії 1, яким путівки видаються без оформлення відпустки.

Пунктом 1.3 цього Порядку передбачено, що путівка є документом, який надає застрахованій особі і члену її сім`ї право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом указаного в ній терміну - 18, 21, 24 або 45 діб .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2013 ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про надання їй путівки в санаторій з профілем лікування органів опору та руху.

Застрахована особа надала довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування № 692 від 18.09.2013 року, видану КЗ «Фастівський центр ПМСД» за формою, затвердженою наказом МОЗ України №110 від 14.02.2012, в якій рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії.

26.09.2013 на засіданні комісії із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, АТ «Ощадбанк» вирішено виділити ОСОБА_2 путівку до санаторію «Роща» на 21 календарний день з 28.09.2013 вартістю 5 754 грн.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 перебувала в ДП «Клінічний санаторій «Роща» в період з 28.09.2013 по 18.10.2013, що підтверджується інформацією зі зворотного талону, виданого ДП «Клінічний санаторій «Роща» до путівки № 1007446.

Щодо відпустки у період з 16.10.2013 по 18.10.2013 то слід зазначити, що ОСОБА_2 на підставі наказу АТ «Ощадбанк» № 351-К від 28.12.2012 «Про роботу у вихідні та святкові дні» була залучена до роботи у вихідні та святкові дні 30.12.2012, 01.01.2013 та 07.01.2013.

Статтею 72 КЗпП України передбачено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

У зв`язку із надходженням заяви застрахованої особи щодо компенсації дня відпочинку, АТ «Ощадбанк» видано наказ від 15.10.2013 №241-В, яким ОСОБА_2 надано дні відпочинку з 16.10.2013 по 18.10.2013.

При цьому, у відповідності до вимог наказу Держкомстату України від 05.12.2008 №489, дні відпочинку за відпрацьований у вихідні та святкові дні час обліковувались позивачем у Табелі використання робочого часу як робочі.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що кошти у сумі 438,40 грн були використані застрахованою особою в повному обсязі за цільовим призначенням та з дотриманням порядку витрачання коштів відповідача на санаторно-курортне лікування застрахованої особи ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 у справі №826/25005/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. І. Рибачук

І. В. Саприкіна