ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

Львів

№ 857/10354/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.

за участі секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (суддя - Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання незаконними дій щодо стягнення виконавчого збору та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА _1 16.08.2019 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання незаконними дій державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузика І.І. щодо стягнення виконавчого збору та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2019 №№59378860, 59378655. В обґрунтування позовних вимог вказує, що головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І., протиправно, в порушення вимог частини восьмої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, згідно яких виконавцем постановлено стягнути з позивача виконавчий збір у розмірах 62652,93 гривень і 4392,57 гривень по виконавчих провадженнях №50483130 і №50483343 відповідно. В обґрунтування протиправності дій державного виконавця, позивач вказує на те, що останнім не вжито заходів щодо внесення стягувачем - Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різниці між вартістю належного позивачу майна - квартири АДРЕСА_1 , і передана у власність стягувачу, та сумою коштів, які підлягала стягненню на його користь по виконавчому провадженню №50483130. А тому, як наслідок, з вини державного виконавця із вказаної суми не був стягнутий виконавчий збір в розмірі 62652,93 гривень і 4392,57 гривень по виконавчих провадженнях №50483130 і №50483343.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі №300/1730/19 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено положення статті 61 Закону №1404-VIII та не взято до уваги, що станом на момент винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень №50483343 та №50483130, не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50483207.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на виконанні в Івано-Франківському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області перебували наступні виконавчі провадження:

- ВП №50483130 з примусового виконання виконавчого листа №0907/5270/2012, виданого 24.05.2013 Івано-Франківським міським судом, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за договором від 28.12.2007 №020-2915/840-0161 в сумі 626529,37 гривень;

- ВП №50483343 з примусового виконання виконавчого листа №344/10664/2015, виданого 22.01.2016 Івано-Франківським міським судом, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 43925,72 гривень трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 28.12.2007 №020-2915/840-0161;

- ВП №50483207 з примусового виконання виконавчого листа №344/10664/2015, виданого 22.01.2016 Івано-Франківським міським судом, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 35602,04 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 838285,63 гривень заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами та 4019,40 гривень судового збору.

В ході виконавчого провадження ВП №50483130 проведено опис майна ОСОБА_1 , що складає предмет іпотеки ПАТ «Універсал Банк», а саме: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06.02.2006 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради згідно рішення виконавчого комітету від 22.12.2005 за №469. Вказана обставина засвідчується Актом опису та арешту майна, складеного державним виконавцем 28.09.2016.

26.02.2018 в межах виконавчого провадження ВП №50483130 проведено повторні, треті, електронні торги вищевказаного майна позивача, номер лоту 262742 за початковою ціною 1338060,50 гривень. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №318385 такі торги не відбулись по причині відсутності допущених учасників торгів.

Надалі, представником ПАТ «Універсал Банк» за довіреністю, повідомленням від 26.02.2018 заявлено бажання залишити за собою вказане нереалізоване майно за ціною третіх торгів 1338060,50 гривень.

З урахуванням вказаних обставин, головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І. у виконавчому провадженні №50483130 по виконавчому листі від 24.05.2013 №0907/5270/2012, 13.03.2018 прийнято постанову про передачу ПАТ «Універсал Банк», як стягувану майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , у рахунок погашення боргу за ціною третіх торгів - 1338060,50 гривень.

Водночас, за змістом даної постанови ВП №50483130 від 13.03.2018 загальна сума вимоги з урахуванням виконавчих проваджень ВП №50483343 і ВП №50483207 по іншому виконавчому листі №344/10664/2015 від 22.01.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 43925,72 гривень трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 28.12.2007 №020-2915/840-0161 та 838285,63 гривень заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами по вказаному договору і 4019,40 гривень судового збору, становить 1512760,12 гривень, що перевищує ціну майна, переданого стягувачу в рахунок погашення заборгованості, яка складає 1338060,50 гривень.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2013 року у справі №0907/5270/2012 позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором від 28.12.2007 №020-2915/840-0161 в сумі 626529,37 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат (http://reestr.court.gov.ua/Review/29923863).

В подальшому, рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року у справі №344/10664/15-ц позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 43925,72 гривень - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 28.12.2007 №020-2915/840-0161. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (http://reestr.court.gov.ua/Review/53675364).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року у справі №344/10664/15-ц в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитними коштами скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 35602,04 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 838285,63 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та 4019,40 гривень судового збору. У решті рішення суду залишено без змін (http://reestr.court.gov.ua/Review/54491950).

29 травня 2019 року Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийнято постанову у справі №344/10664/15-ц, якою касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року скасовано, рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року залишено в силі (http://reestr.court.gov.ua/Review/82419839).

14.06.2019 головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І., прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №50483130 та ВП №50483343 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 №1404-VIII (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) та статті 40 Закону №1404-VIII.

В свою чергу, виконавчий збір у сумі 62652,93 гривень і 4392,57 гривень виділено в окреме провадження. У виконавчих провадженнях ВП №50483130 та ВП №50483343 відповідачем в той же день, 14.06.2019, прийнято постанови про стягнення виконавчого збору.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І. у виконавчому провадженні ВП №50483207 постановою від 05.08.2019 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 №1404-VIII (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ) та статті 40 Закону №1404-VIII, закінчено таке виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №344/10664/2015, виданого 22.01.2016 Івано-Франківським міським судом, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 838285,63 гривень заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами та 4019,40 гривень судового збору.

Надалі на підставі постанов відповідача від 14.06.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях ВП №50483130 і ВП №50483343, головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І. прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2019№59378860, згідно якої з позивача стягується виконавчий збір у розмірі 62652,93 гривень, а також постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2019№59378655, згідно якої виконавцем стягується із вищезазначеного боржника виконавчий збір у розмірі 4392,57 гривень.

На переконання позивача фактична заборгованість перед ПАТ «Універсал Банк» становить всього 670455,09 гривень - як загальна сума боргу по виконавчому провадженні №50483130 у розмірі 626529,37 гривень, і по виконавчому провадженні №50483343 у розмірі 43925,72 гривень, при цьому вартість належного позивачу майна, яке передано стягувачу у рахунок погашення боргу становить 1338060,50 гривень, що значно перевищує вказану суму боргу. Відтак, за переконаннями ОСОБА_1 , стягувач у відповідності до вимог частини восьмої статті 61 Закону №1404-VIII, зобов`язаний повернути різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, за рахунок яких повинна здійснюватися сплата виконавчого збору, а залишок коштів повертається боржникові.

З наведених підстав позивач вважає оскаржувані постанови протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень, в порушення вимог статті 61 Закону №1404-VIII у спірних відносинах поклав на боржника необґрунтований тягар понесення ним витрат на оплату виконавчого збору не за рахунок коштів, які законодавством визначено як відповідне джерело їх покриття. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції не знайшов правових підстав вважати правомірним прийняття головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І. постанов від 19.06.2019 про відкриття виконавчого провадження №59378860 і №59378655 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 62652,93 гривень і 4392,57 гривень відповідно.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VІІІ, під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі по тексту також - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, серед яких виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою статті 48 Закону №1404-VІІІ передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно частини першої статті 50 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. За змістом частини першої, другої, п`ятої вказаної статті Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 61 Закону №1404-VІІІ визначено порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення. Так, згідно вимог частин першої, другої, третьої вказаної статті Закону №1404-VІІІ реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частини п`ята, шоста статті 61 Закону).

Відповідно до вимог частини восьмої та дев`ятої статті 61 Закону №1404-VІІІ у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

З матеріалів справи встановлено, що 27.02.2018, представник ПАТ «Універсал Банк» звернувся до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області із повідомленням від 26.02.2018 про придбання предмету іпотеки за ціною третіх торгів шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а отже в такий спосіб виявив бажання залишити за собою вказане нереалізоване майно, вартість якого складала за ціною третіх торгів 1338060,50 гривень.

Керуючись частиною дев`ятою статті 61 Закону №1404-VІІІ головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І. винесено постанову ВП №50483130 від 13.03.2018 про передачу ПАТ «Універсал Банк» майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , у рахунок погашення боргу за ціною третіх торгів - 1338060,50 гривень. За фактом такої передачі у межах виконавчого провадження ВП №50483130 виконавцем складено Акт від 13.03.2018 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Варто зазначити, що статтею 39 Закону №1404-VІІІ визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а також фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 5, 9 частини першої статті 39).

Відповідно до частин другої, третьої статті 61 Закону №1404-VІІІ постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті коментованого Закону, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Матеріалами справи підтверджено, що головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кузиком І.І., 14.06.2019 винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №50483130 та ВП №50483343 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) та статті 40 Закону №1404-VІІІ, в свою чергу, за окремими постановами відповідача за той же день виконавчий збір у сумі 62652,93 гривень і 4392,57 гривень виділено в окреме провадження.

Проте, представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції, а також у апеляційній скарзі, не зміг пояснити причини недотримання положень частини другої статті 61 Закону №1404-VІІІ, виходячи із того, що обставина передачі майна стягувану у рахунок погашенню боргу згідно акту мала місце 13.03.2018, а провадження у ВП №50483130 (борг 626529,37 гривень) і ВП №50483343 (борг 43925,72 гривень) були закінчені лише 14.06.2019, при тому, що підставою для такого закінчення виконавець визначив саме «фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом». Про юридичні і фактичні причини, які перешкоджали виконавцю закінчити ВП №50483130 та ВП №50483343 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ у встановлені строки, представник відповідача не пояснив.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так, згідно зі статтею 27 вказаного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2019 №59378860 постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 62652,93 гривень, та постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2019№59378655, виконавцем постановлено стягнути із вищезазначеного боржника виконавчий збір у розмірі 4392,57 гривень.

При цьому, як було зазначено вище судом, частина восьма статті 61 Закону №1404-VІІІ передбачає, що у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів, серед іншого, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржникові.

Як свідчать матеріали справи вартість нереалізованого майна (чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 ) станом на 27.02.2018 - час подання стягувачем (ПАТ «Універсал Банк») в порядку частинивосьмої статті 61 Закону №1404-VІІІ повідомлення про виявлення бажання залишити за собою нереалізоване майно, становила 1338060,50 гривень, що дійсно була меншою від загальної суми боргу (1512760,12 гривень) за двома виконавчими листами від 24.05.2013 №0907/5270/2012 і від 22.01.2016 №344/10664/2015 по трьох виконавчих провадженнях ВП №50483130 (борг 626529,37 гривень), ВП №50483343 (борг 43925,72 гривень) і ВП №50483279 (борг 838 285,63 гривень, 4 019,40 гривень). Саме про таку обставину відповідач вказав в постанові і акті від 13.03.2018 про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №50483130.

В даному випадку, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно вимог частини першої статті 30 Закону №1404-VІІІ виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому, відповідачем не представлено суду жодного доказу на підтвердження зведення виконавчих проваджень ВП №50483130, ВП №50483343 і ВП №50483279, в той час як останній передаючи стягувачу майно боржника у рахунок погашення боргу згідно постанови і акту від 13.03.2018 у рамках виконавчого провадження №50483130, вказує на наявність у позивача заборгованості, стягнення якої передбачено за іншими двома виконавчими провадженнями №50483343 і №50483279. Наведене свідчить про порушення державним виконавцем порядку вчинення виконавчих дій, які прямо передбачені нормами частини першої статті 30 Закону №1404-VІІІ.

Вказане спростовує доводи апелянта про неправильне тлумачення судом першої інстанції положення статті 61 Закону №1404-VIII з тих підстав, що станом на момент винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень №50483343 та №50483130, не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50483207.

Разом з тим, після ухвалення 29 травня 2019 року Верховним судом постанови у справі №344/10664/15-ц (провадження №61-26192св18), згідно якої за двома виконавчими провадженнями ВП №50483343 (борг 43925,72 гривень) і ВП №50483279 (борг 838285,63 гривень, 4019,40 гривень) за одним виконавчим листом №344/10664/2015 від 22.01.2016 фактичним боргом визначено лише зобов`язання щодо боргу в сумі 43925,72 гривень (ВП №50483343), відповідач 14.06.2019 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №50483130 (борг 626529,37 гривень) і ВП №50483343 (борг 43925,72 гривень).

При цьому, будь яких процесуальних дій щодо врегулювання правовідносин визначних частиною восьмою статті 61 Закону №1404-VІІІ державний виконавець не вчинив.

Доказів внесення стягувачем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь ПАТ «Універсал Банк» за виконавчими провадженнями ВП №50483130 (борг 626529,37 гривень) і ВП №50483343 (борг 43925,72 гривень), матеріали провадження і адміністративної справи не містять.

Про причини не стягнення державним виконавцем в порядку, передбаченому частиноювосьмою статті 61 Закону №1404-VІІІ спірної суми виконавчого збору в розмірі 62652,93 гривень і 4 392,57 гривень за виконавчими провадженнями №50483130 і ВП №50483343 за рахунок різниці між вартістю нереалізованого майна (1338 060,50 гривень) та сумою коштів, що підлягають стягненню (670455,09 гривень), представник відповідача суду обґрунтованих пояснень не надав.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача не надав суду жодного доказу звернення до ПАТ «Універсал Банк» із запитом, заявою чи вимогою щодо врегулювання правовідносин визначених частиною восьмою статті 61 Закону №1404-VІІІ із урахуванням постанови Верховного суду від 29 травня 2019 року у справі №344/10664/15-ц.

Відтак, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень в порушення коментованої норми Закону у спірних відносинах поклав на боржника необґрунтований тягар понесення ним витрат на оплату виконавчого збору не за рахунок коштів, які законодавством визначено як відповідне джерело їх покриття.

З огляду на наведене, оцінивши оскаржувані рішення відповідача апеляційний суд констатує протиправність цих рішень, прийнятих всупереч нормам Закону №1404-VІІІ.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя

В. В. Ніколін

судді

О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повне судове рішення складено 21 листопада 2019 року.