ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 р.

Справа № 520/3831/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Старосуда М.І. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року, повний текст складено 29.07.2019 р. та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 р. по справі № 520/3831/19, суддя 1-ї інстанції Котеньов О.Г., м. Харків

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області щодо винесення постанов про накладання штрафних санкцій № 91 від 25.03.2019 р., № 92 від 25.03.2019 р., № 93 від 25.03.2019 р. стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі матеріалів розгляду справи;

- скасувати постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій № 91 від 25.03.2019 р. на суму 25500 грн, № 92 від 25.03.2019 р. на суму 25500 грн, № 93 від 25.03.2019 р. на суму 25500 грн, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції на загальну суму 76500,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі № 520/3831/19 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій від 25.03.2019 р. № 91, № 92, № 93. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 520/3831/19 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Відповідач, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням та додатковим рішенням суду обґрунтовує тим, що вони прийняті незаконно у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що посилання суду першої інстанції на ч. 2 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є помилковими, оскільки дана норма при вжитті заходів ринкового нагляду не застосовується. Просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі № 520/3831/19 скасувати в частині визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафних санкцій від 25.03.2019 р. №№91, 92, 93 та скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року повністю. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач також в апеляційній скарзі просив суд апеляційної інстанції розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зареєстрований за податковою адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як платник податків у Київській державній податковій інспекції Київського управління Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до наказу № 405 від 08.02.2019 р. та направлення № 351 від 08.02.2019 р. працівникам Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області доручено здійснити перевірку характеристик продукції у формі планової (виїзної поєднаної з невиїзною) перевірки у суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 Фактична адреса розповсюдження продукції: АДРЕСА_2 . Строк проведення перевірки з 11.02.2019 р. по 12.02.2019 р. Підстава проведення перевірки – секторальний план державного ринкового нагляду на 2019 рік. Предметом перевірки є характеристики електричного та електронного обладнання, засобів вимірювальної техніки.

12 лютого 2019 року працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у складі № 232, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який орендується ФОП ОСОБА_1 у ТОВ “Промтоварний ринок”, проведено перевірку, за результатами якої складено акт перевірки характеристик продукції від 12.02.2019 р. №269, в якому зафіксовано виявлені порушення, а саме п.п. 12, 20, 28, 42, 43 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1067, а також пп. 17, 25, 32, 44, 55 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. №1077, а саме на електрообладнанні (позиція 1-3) на табличці з технічними даними відсутній знак відповідності технічним регламентам; не зазначено найменування виробника та імпортера, їх контактні поштові адреси.

19 березня 2019 року Головним управілнням Держпродспоживслужби в Одеській області складено протокол №28 про виявленні порушення вимог статті 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд” та статті 15 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”.

25.03.2019 року на підставі акту перевірки №269 від 12.02.2019 р., протоколу №28 від 19.03.2019 р. прийнято наступні постанови про накладення штрафу: постанова №91, якою за порушення вимог передбачених п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, а саме введення в обіг продукції (позиції 1 акту перевірки №269 від 12.02.2019 р.), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн; постанова №92, якою за порушення вимог передбачених п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, а саме введення в обіг продукції (позиції 2 акту перевірки №269 від 12.02.2019 р.), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн; постанова №93, якою за порушення вимог передбачених п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, а саме введення в обіг продукції (позиції з акту перевірки №269 від 12.02.2019 р.), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн.

Позивач не погодився із постановами Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій від 25.03.2019 р. № 91, № 92, № 93, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування штрафних санкцій до позивача є неправомірним та необґрунтованим.

Приймаючи додаткове рішення про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн, суд першої інстанції виходив з реальності та підтвердженості адвокатських витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2012 р. №2735-ІV (далі - Закон № 2735- IV).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2735-ІV законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Згідно з абз. 8 ст. 1 Закону № 2735-ІV державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону № 2735-ІV метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськість щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Закону № 2735-ІV ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 2735-ІV до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

Законом № 2735-ІV встановлено загальний порядок проведення перевірок характеристик продукції, що визначається в ст. 23 цього закону. Частиною 3 ст. 23 Закону № 2735-ІV передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки (ч. 4 ст. 23 Закону № 2735-ІV).

Органи ринкового нагляду проводять планові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів згідно із секторальними планами ринкового нагляду (п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 2735-ІV).

Частиною 5 статті 23 Закону № 2735-ІV визначено, що перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до частин 12-14 статті 23 Закону № 2735-ІV у разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб`єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб`єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб`єкт господарювання поставив зазначену продукцію.

У разі якщо суб`єктом господарювання надано висновки експертизи, протоколи випробувань продукції, сертифікати відповідності або інші документи про відповідність, видані за результатами добровільної оцінки відповідності акредитованими органами з оцінки відповідності, органи ринкового нагляду належним чином ураховують ці документи при проведенні перевірок характеристик продукції.

Органи ринкового нагляду мають право звертатися до органів з оцінки відповідності із запитами стосовно надання відомостей про видачу, відмову у видачі, обмеження сфери, призупинення та скасування документів про відповідність відповідної продукції. Органи з оцінки відповідності повинні надавати відомості за такими запитами не пізніше наступного робочого дня з дня їх одержання.

Згідно пп. “б” п. 2 ч.1 ст.24 Закону №2735-VI у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції. У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

Колегія суддів встановила, що оскаржувані рішення винесені відповідачем на підставі порушення позивачем вимог п.п. 12, 20, 28, 42, 43 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1067, а також п.п. 17, 25, 32, 44, 55 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1077, а саме на електрообладнанні (позиція 1-3) на табличці з технічними даними відсутній знак відповідності технічним регламентам; не зазначено найменування виробника та імпортера, їх контактні поштові адреси.

Частиною 5 ст.10 Закону №2735-VI передбачено, що повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”. “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та іншими законами України.

Згідно із п. 6 ч.1 ст. 11 Закону №2735-VI з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.44 Закону України №2735-VI, суб`єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: 1) введення в обіг продукції, що становить серйозний ризик. - у розмірі від тисячі п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двох тисяч п`ятисот до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 2) введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів. - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До суб`єктів господарювання застосовуються штрафні санкції у разі: 1) невиконання або неповного виконання вимог рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених у частині першій етапі 28 цього Закону, - у розмірі від двох тисяч п`ятисот до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів: 2) невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених у етапі 29 цього Закону, - у розмірі від тисячі п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів: 3) невиконання припису про негайне усунення порушень вимог щодо представлення за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, що не відповідає встановленим вимогам. - у розмірі від двохсот п`ятдесяти до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за невиконання вимог рішення про негайне припинення представлення продукції за місцем проведення відповідного ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції - у розмірі від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 12 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено фактів, що свідчать про дотримання відповідачем принципу пропорційності порушення і покарання при визначенні розміру штрафної санкції.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що в наказі про проведення планової перевірки № 405 від 08.02.2019 р. та направленні на проведення перевірки № 351 від 08.02.2019 р. зазначена фактична адреса розповсюдження продукції: АДРЕСА_3 район, Промринок АДРЕСА_4 . АДРЕСА_5 № АДРЕСА_6 , а фактично перевірка була здійснена у складі № 232, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, який орендується позивачем у ТОВ “Промтоварний ринок” на підставі договору оренди нерухомого майна від 09.03.2017 р. Колегія суддів зазначає, що фактично перевірка проводилась за іншою адресою, яку не було вказано в направленні на проведення перевірки від 08.02.2019 р. №351, в акті перевірки характеристики продукції від 12.02.2019 р. №269 та в постановах Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій від 25.03.2019 р. № 91, № 92, № 93.

Довід апеляційної скарги, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не застосовується для заходів ринкового нагляду, колегія суддів не приймає, оскільки Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносно позивача на підставі акту перевірки характеристик продукції від 12.02.2019 №269, та протоколу №28 від 19 березня 2019 року відповідачем протиправно складено постанови №91-93 від 25.03.2019 р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій від 25.03.2019 р. №91, №92, №93.

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних постанов, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства, без урахування принципу пропорційності.

Стосовно прийняття судом першої інстанції додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 520/3831/19, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 3, 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст.135 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.135 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Таким чином колегія суддів вважає, що при розподілі судових витрат має враховуватися критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи встановлено, що представником позивача в судді першої інстанції до закінчення судових дебатів на підтвердження понесених позивачем судових витрат у сумі 10000,00 грн надано копії договору №ЮП-01-04/19 від 12.04.2019 р., акту приймання-передачі робіт (послуг) №01 від 16.04.2019 р (а.с. 66-70).

Відповідно до п.1.2 договору №ЮП-01-04/19 від 12.04.2019 р. на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього Договору складається акт прийому-передачі наданих послуг. Підписання сторонами даного Акту прийому-передачі наданих послуг є підставою для здійснення грошового платежу у фіксованому розмірі, зазначеному в даному Договорі.

Згідно з п.4.1 договору №ЮП-01-04/19 від 12.04.2019 р. за послуги, які будуть надані Виконавцем, Замовник сплачує грошові кошти, за результатами проведеного комплексу робіт на дату підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Виконавця.

Сторонами договору підписано акт приймання-передачі робіт (послуг) №01 від 16.04.2019 р., відповідно до якого позивачу надані послуги: підготовка в інтересах замовника позовної заяви від 16.04.2019 р. до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та скасування постанов про накладання штрафних санкцій на позивача - 5 годин, 5000 грн: підготовка в інтересах замовника додатків до позовної заяви від 16.04.2019 р. та подання їх разом із позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду - 1 год., 1000 грн; участь адвоката в судових засіданнях у Харківському окружному адміністративному суді при розгляді позовної заяви - 4000 грн.

Факт сплати грошових коштів за вказаною договором підтверджується наданою квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1327116635.1 від 16.04.2019 року на суму 10000 грн (а.с. 71).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Матеріалами справи встановлено, що представника позивача Шевченко О.О. приймав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, знайомився з матеріалами справи, надавав відповіді на відзив, тощо, що свідчить про надання позивачу правничої допомоги шляхом участі у судових засіданнях.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на незначну складність спору, колегія суддів вважає необґрунтованої, оскільки з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 справу було призначено в порядку загального позовного провадження та рішення по даній справі було прийнято у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача.

Таким чином колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції при прийняті додаткового рішення, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, правильно стягнув з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 520/3831/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року та на додаткове рішення від 31.07.2019 року по справі №520/3831/19 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 року по справі № 520/3831/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

О.М. Мінаєва

Судді

М.І. Старосуд Я.М. Макаренко

Постанова складена в повному обсязі 21.11.19 р.