open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 907/154/19
Моніторити
Ухвала суду /16.12.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.12.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /28.10.2020/ Касаційний господарський суд Судовий наказ /23.10.2020/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /15.09.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.07.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /02.07.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.06.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /24.06.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.05.2020/ Касаційний господарський суд Постанова /25.03.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /18.03.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.02.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.02.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.12.2019/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.12.2019/ Західний апеляційний господарський суд Рішення /23.10.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /25.09.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /24.05.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /03.04.2019/ Господарський суд Закарпатської області
emblem
Справа № 907/154/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /16.12.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.12.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /28.10.2020/ Касаційний господарський суд Судовий наказ /23.10.2020/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /15.09.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.07.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /02.07.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.06.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /24.06.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.05.2020/ Касаційний господарський суд Постанова /25.03.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /18.03.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.02.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.02.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.12.2019/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.12.2019/ Західний апеляційний господарський суд Рішення /23.10.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /25.09.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /24.05.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /03.04.2019/ Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

23.10.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/154/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Уж”, м. Ужгород

до відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: “Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.”; стягнення суми заборгованості в розмірі 4 575 388 грн.,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники :

Позивача – Попюк М.І., адвокат, довіреність б/н від 19.01.2019 року

Відповідача – Трускавецька Д.І., довіреність № 34.08-05/1546 від 23.04.2019 року

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Уж”, м. Ужгород звернулося до суду із позовом до відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: “Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.”; стягнення суми заборгованості в розмірі 4 575 388 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору та взятих на себе зобов`язань за договором № 3 від 26.02.2018 року, не компенсував позивачеві фактично здійснені ним витрати за перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом загального користування за 2018 рік, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 4 575 388 грн.

Наголошує, що загальна сума фактично наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян у 2018 році становить 8 840 327 грн., підтверджується актами виконаних робіт, розрахунками до актів виконаних робіт, актами звіряння розрахунків, довідками про обсяги наданих послуг по перевезенню пільгових категорій пасажирів м. Ужгород за 2018 рік та визнається і підтверджується самим відповідачем при розгляді претензійного звернення позивача щодо сплати наявної заборгованості.

При цьому, як стверджує позивач, договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом між сторонами спору був укладений на суму 1 600 000 грн. Протягом 2018 року сторонами укладалися додаткові угоди до договору, зокрема, і щодо розміру фінансування на відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян. Такі додаткові угоди, а також акти виконаних робіт та акти звірки розрахунків підписувалися сторонами в межах поточної суми, передбаченої бюджетом. Так, додатковою угодою, підписаною сторонами 20.12.2018 року, збільшено розмір фінансування до суми 4 264 939 грн.

Виходячи із загальної суми наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян у період з 01.01.2018 року по 14.12.2018 року, розмір якої склав 8 840 327 грн., позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду до договору на перевезення пільгової категорії громадян, якою сума фінансування на відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, була б збільшена до суми 8 840 327 грн. вже наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян м. Ужгорода.

Однак, відповідач – Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради у відповідь на таке звернення позивача зазначив, що на його рахунках відсутній фінансовий ресурс для відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення у повному обсязі і тому відсутня можливість укладення додаткової угоди до договору на відшкодування витрат, пов`язаних із перевезенням пільгових категорій громадян у 2018 році.

Оскільки сторони спору не досягли згоди щодо змін Договору № 3 від 26.02.2018 року – відповідач відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди, якою сума фінансування на відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, була б збільшена до суми 8 840 327 грн. вже наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян м. Ужгорода, і відсутня можливість отримання позивачем належної та в повній мірі компенсації за пільгове перевезення громадян інакше, як на підставі договору, позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: “Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.”, та, відповідно, стягнути з відповідача суму 4 575 388 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення пільгової категорії громадян.

Відповідач – Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради проти позову заперечив, про що подав суду письмовий відзив на позов № 34.08-05/2257 від 11.06.2019 року. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що в силу вимог діючого законодавства перевезення пасажирів здійснюється на договірних умовах, а розмір компенсації витрат автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пільгової категорії громадян, визначається договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування. При цьому, пільгові умови перевезення пасажирів здійснюються за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно – правовими актами, і органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

З покликанням на Закони України “Про Державний бюджет України на 2016 рік”, “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, а також ст. 91 Бюджетного кодексу України, відповідач наголошує, що здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування є правом, а не обов`язком громади міста.

Наголошує, що рішенням Ужгородської міської ради № 898 від 14.12.2017 року затверджено Програму фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік, абзацом 2 розділу 4 якої передбачено, що фінансування програми здійснюватиметься у межах фактичних коштів, передбачених у бюджеті міста для управління праці та соціального захисту населення. Даним рішенням міської ради також затверджено Порядок компенсаційних виплат за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород, який передбачає, що обсяги коштів з міського бюджету на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян в автомобільному транспорті затверджується рішенням міської ради; загальна сума коштів, що переказується у межах кошторисних призначень перевізникам на підставі діючих нормативно – правових актів, не може бути вищою від суми коштів, передбачених у бюджеті міста; виплата компенсації на відшкодування фактично понесених збитків за перевезення пільгової категорії громадян здійснюється у межах кошторисних призначень, виділених на ці цілі.

Відповідач стверджує, що за умовами п. 3.4. Договору, у замовника (відповідача) існує обов`язок здійснити компенсацію після надання перевізником документів для оплати, протягом п`яти днів після надходження коштів з бюджету, але такий обов`язок обмежений розміром бюджетних призначень на пільгове перевезення жителів м. Ужгорода. Крім того, умова п. 3.7. Договору встановлює, що перевізник щомісячно, до 25-го числа, представляє довідку про обсяги наданих послуг з пільгового перевезення пасажирів та рахунок для проведення оплати, виходячи із кошторису на поточний рік (місяць) та тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

За інформацією відповідача, кошторис на компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян у 2018 році склав суму 14 786 102 грн. При цьому, надані позивачем послуги з перевезення пільгової категорії громадян на суму 4 264 939 грн., яка відповідає сумі компенсаційних виплат, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт з перевезення пільгової категорії пасажирів та актів звіряння розрахунків, відповідач оплатив повністю та заборгованості перед позивачем станом на 01.01.2019 року не має. Саме на цю суму позивачем були надані відповідачу акти наданих послуг та рахунки на оплату в межах 2018 року. І тільки 07.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом та проектом додаткової угоди від 05.02.2019 року та надав рахунок на оплату заборгованості з компенсації витрат на пільгове перевезення.

З покликанням на ту обставину, що відповідач повністю виконав зобов`язання перед позивачем щодо відшкодування йому витрат, пов`язаних із перевезенням пільгових категорій громадян у розмірі 4 264 939 грн. (в межах суми, визначеної із врахуванням додаткових угод до договору), а також закінченням строку дії укладеного між сторонами Договору, відповідач наполягає на припиненні його зобов`язань перед позивачем, з огляду на що не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання визнати укладеною додаткову угоду до Договору, оскільки зміни до договору можуть бути внесені тільки до закінчення строку його дії, та відповідно, вимога про стягнення заборгованості, що виникає на підставі такої додатковї угоди.

Як додаткове обґрунтування відсутності у відповідача заборгованості по сплаті компенсаційних виплат позивачу за перевезення пільгової категорії громадян у 2018 році, відповідач вказує на те, що складаючи акти виконаних робіт, акти звіряння розрахунків та виставляючи до оплати відповідачу рахунки за послуги з перевезення пільгової категорії громадян за січень та лютий 2019 року на підставі договору № 3 від 24.01.2019 року, позивач не вказує кредиторської заборгованості відповідача.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, відповідач вказує, що враховуючи відсутність у Законі України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” передбачених видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для здійснення відшкодування перевізниками витрат, пов`язаних із перевезенням пільгових категорій громадян автомобільним транспортом, положення ст. 91 Бюджетного кодексу України, яка надає право органам місцевого самоврядування здійснювати видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремим категоріям громадян тільки у затвердженому порядку та межах, а також положення договору № 3 від 26.02.2018 року, заявлений позивачем позов у даній справі задоволенню не підлягає.

Письмовими поясненними № 94-08-05/2469 від 02.07.2019 року відповідач щодо посилання позивача у тексті позовної заяви на постанову Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року зазначає, що Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений вищевказаною постановою, не поширюється на правовідносини сторін спору у даній справі, і станом на 01.01.2018 року відповідач не є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Аналізуючи положення Закону України “Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії”, Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, постанов Кабінету Міністрів України № 354 від 17.05.1993 року, № 555 від 16.08.1994 року відповідач стверджує, що пенсіонери та особи з інвалідністю ІІІ групи не відносяться до категорії осіб, яким законодавством надано право пільгового проїзду автомобільним транспортом загального користування.

Позивач на спростування пояснень відповідача № 94-08-05/2469 від 02.07.2019 року надав суду пояснення № 42/19 від 19.07.2019 року, якими зазначає, що позивач правильно визначив особу відповідача у даній справі, оскільки відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян є видатками місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх бюджетів, а органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, що здійснюють пільгове перевезення пасажирів, компенсацію відповідно до закону. При цьому, рішенням Ужгородської міської ради № 898 від 14.12.2017 року, яким затверджено програму фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік визначено, що головними розпорядниками коштів Програми є управління праці та соціального захисту населення. Позивач вважає недоречним посилання відповідача на обмеженість кола осіб, яким законодавством надано право на пільги щодо проїзду пасажирським транспортом, оскільки відповідачем самостійно визначено кількість пільговиків, яким позивач надав послуги з пільгового перевезення.

Вказаними письмовими поясненнями позивач також надав для долучення до матеріалів справи відповідь ТОВ “Дозор Україна” від 21.06.2019 року, надану на адвокатський запит представника позивача, щодо кількості виконаних позивачем оборотних рейсів та особу, якій аналогічна інформація направлялась щомісяця – Департамент праці та соціального захисту Ужгородської міської ради.

Відповідач надав суду свої пояснення на пояснення позивача № 42/19 від 19.07.2019 року, якими зазначає, що позивачем помилково стверджується про можливість здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян з усіх місцевих бюджетів, оскільки положення Бюджетного кодексу України здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян визначає як право, а не обов`язок громади міста (без вказівки на орган соціального захисту). Просить суд також звернути увагу на те, що до відносин сторін спору у даній справі з дати укладення договору не застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, оскільки цей порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а згідно підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян вже не відносяться до видатків, що здійснюються із бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів територіальних громад. Зазначає відповідач і про те, що норма ч. 2 ст. 29 Закону України “Про автомобільний транспорт”, на яку посилається позивач при визначенні відповідача у даній справі, не може братися судом до уваги, оскільки така норма не передбачає обов`язку саме відповідача як органу соціального захисту населення здійснювати компенсаційні виплати позивачу.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

Між Управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, назву якого в подальшому на підставі рішення міської ради було змінено на Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (замовником, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транс – Уж” (перевізником, позивачем у справі) 26.02.2018 року укладено договір № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (надалі – Договір, Договір перевезення), який визначає порядок та умови виплати компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, які мають на це право згідно відповідних законодавчих актів України, перевізнику, який зобов`язується надавати транспортні послуги пільговикам на відповідних маршрутах.

Згідно преамбули Договору, такий договір укладено сторонами на підставі ст. 91 Бюджетного Кодексу України, Закону України "Про автомобільний транспорт", Рішення Ужгородської міської ради № 898 від 14.12.2017 року "Про Програму фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік" та права перевізника здійснювати перевезення пасажирів, на наданих йому для обслуговування Ужгородським міськвиконкомом маршрутах в м. Ужгороді.

Додатком № 1 до Договору визначено рухомий склад, на якому здійснюватимуться перевезення пільгової категорії громадян.

Додаток № 2 до договору визначає коло осіб, що мають право на безкоштовний проїзд, а саме, учасники бойових дій; інваліди війни; ветерани військової служби; ветерани органів внутрішніх справ; ветерани Національної поліції; ветерани податкової міліції; ветерани Державної кримінально – виконавчої служби; ветерани служби цивільного захисту; громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 1; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2; діти з багатодітної сім`ї; інваліди І та ІІ групи; діти-інваліди до 18 років; особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину -інваліда); пенсіонери за віком; інваліди.

Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 1 600 000 грн. (п. 2.1. Договору).

Зобов`язання сторін за договором визначені у розділі 3 Договору. Зокрема, замовник визначає види та обсяги перевезень пільгових категорій пасажирів відповідно до чинного законодавства України та перелік маршрутів, на яких вони повинні здійснюватися (додатки до Договору № 1, 2). Забезпечує спільно із перевізником проведення моніторингу міських перевезень пасажирів автотранспортом загального користування для визначення фактичних обсягів кількості пільговиків, котрі перевозяться на протязі дня, та визначає обсяги замовлення. На основі цих даних перевізник щомісячно представляє довідку про обсяги наданих послуг та рахунок для оплати, виходячи з вартості квитка на перевезення одного пільговика згідно з тарифом, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.03.2016 року № 69. Здійснює контроль за виконанням перевізником умов договору та дотримання ним Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176. Сплачує перевізнику компенсацію за пільгові перевезення пасажирів у відповідності із розмірами фактичного обсягу наданих послуг. Компенсація сплачуються після надання перевізником документів для оплати, протягом п`яти днів після надходження коштів з бюджету у межах бюджетних призначень на пільгове перевезення жителів м. Ужгород. У разі порушення встановлених у п. 3.4. Договору умов, несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Перевізник, в свою чергу, забезпечує безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян, зазначених у додатку № 2 до даного договору, згідно з чинним законодавством України, в межах виділених коштів на ці цілі. Щомісячно, до 25-го числа, перевізник представляє довідку про обсяги наданих послуг з пільгового перевезення пасажирів та рахунок для проведення оплати, виходячи із кошторису на поточний рік (місяць) та тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.03.2016 року № 69. Забезпечує дотримання законів та інших нормативних – правових актів України, що стосуються перевезення пасажирів. Несе персональну відповідальність за своєчасність подання розрахунку втрат від перевезень пільгових категорій громадян, за достовірність інформації про пільговиків, включених у розрахунок та фактичну кількість перевезених пільговиків на міських маршрутах м. Ужгорода з понесеними сумами витрат, які є підставою для перерахування коштів. Несе відповідальність за несвоєчасне повідомлення про зміну банківських реквізитів та/або юридичної адреси. При необхідності, на вимогу замовника, виділяє додатковий автотранспорт для перевезення вказаних категорій пасажирів. За порушення умов Договору несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України, зокрема, ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Повідомляє завчасно (за 30 днів) замовника про зменшення кількості транспорту, який перевозить пільгові категорії населення міста. Забезпечує дотримання вимог чинного законодавства та діючих нормативних актів при наданні пільг.

Умови Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою у письмовому вигляді. У випадку змін у чинному законодавстві України щодо порядку компенсації втрат від перевезень пільгових категорій громадян і переліку категорій громадян, що мають право на пільговий проїзд на міських маршрутах, замовник скеровує перевізнику для підписання Додаткову угоду з урахуванням змін у законодавстві (п.п. 6.1. та 6.2. Договору).

Додаткові угоди, Додатки до договору оформляються у письмовій формі, підписуються обома сторонами і є невід`ємною частиною Договору (п. 6.6. Договору).

Пункт 6.8. Договору встановлює його термін дії з дати підписання та до 31.12.2018 року.

При цьому, сторони погодили, що на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даного Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.01.2018 року.

В подальшому, сума фінансування для відшкодування витрат перевізника, які пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян, рухомий склад та розклад руху змінювалася шляхом укладення сторонами додаткових угод до Даного договору.

Так, Додатковою угодою від 26.03.2018 року до Договору № 3 від 26.02.2018 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було збільшено суму фінансування відшкодування витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян, до суми 1 669 956 грн.

На підставі додаткових угод від 28.03.2018 року, 02.04.2018 року, 13.04.2018 року до Договору № 3 від 26.02.2018 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом були внесені зміни до рухомого складу у зв`язку з виділенням додаткового (резервного) транспортного засобу, з огляду на що Додаток № 1 до Договору був викладений у відповідних нових редакціях.

Додатковою угодою від 25.05.2018 року до Договору № 3 від 26.02.2018 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було збільшено суму фінансування відшкодування витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян, до суми 2 465 694 грн.

Чергове збільшення суми фінансування відшкодування витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян було погоджено сторонами на підставі додаткової угоди від 25.06.2018 року до суми 2 815 969 грн.

Додатковою угодою від 25.07.2018 року до Договору № 3 від 26.02.2018 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було збільшено суму фінансування відшкодування витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян, до суми 3 248 414 грн., а додатковою угодою від 18.10.2018 року – до суми 3 691 194 грн.

На підставі додаткової угоди від 07.12.2018 року було внесено зміни до розкладу руху автобусів на міських автобусних маршрутах загального користування, з огляду на що Додаток № 2 до Договору № 3 від 26.02.2018 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було викладено в новій редакції.

Додатковою угодою від 20.12.2018 року до Договору № 3 від 26.02.2018 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було збільшено суму фінансування відшкодування витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян, до суми 4 264 939 грн.

На виконання умов укладеного Договору, позивач протягом 2018 року надавав послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, вартість яких, за твердженням позивача, склала загальну суму 8 840 327 грн.

При обрахунку суми витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян за даним Договором, позивач покликається на відомості, отримані за допомогою програмного забезпечення COM Dozor на підставі договору надання послуг № 10-150316, укладеного 15.03.2016 року з ПП “Автоимидж”, яке в подальшому реорганізовано в ТОВ “Дозор Україна”, та результати спільного моніторингу міських перевезень пасажирів автотранспортом загального користування.

Відповідні відомості щодо кількості виконаних оборотних рейсів транспортними засобами перевізника – ТОВ “Транс-Уж” за період з 01.01.2018 року по 14.12.2018 року, отримані за допомогою програмного забезпечення COM Dozor щомісячно направлялась у Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, що підтверджується інформацією ТОВ “Дозор Україна”, наданою у відповідь на адвокатський запит представника позивача.

Позивач, з врахуванням даних звіту по маршруту ТОВ “Дозор Україна”, складав та направляв на адресу відповідача розрахунки до актів виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій пасажирів м. Ужгорода.

За результатами виконання зобов`язань за Договором перевезення, сторонами складено та підписано відповідні акти виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій пасажирів в м. Ужгород на загальну суму 4 264 939 грн., в тому числі акт виконаних робіт за січень 2018 року (з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року) на суму 595 320 грн., акт виконаних робіт за лютий 2018 року (з 01.02.2018 року по 20.02.2018 року) на суму 458 844 грн., акт виконаних робіт за березень 2018 року (з 21.02.2018 року по 20.03.2018 року) на суму 615 792 грн., акт виконаних робіт за квітень 2018 року (з 21.03.2018 року по 20.04.2018 року) на суму 408 868 грн., акт виконаних робіт за травень 2018 року (з 21.04.2018 року по 20.05.2018 року) на суму 386 870 грн., акт виконаних робіт за червень 2018 року (з 21.05.2018 року по 20.06.2018 року) на суму 350 275 грн., акт виконаних робіт за липень 2018 року (з 21.06.2018 року по 20.07.2018 року) на суму 432 445 грн., акт виконаних робіт за серпень 2018 року (з 21.07.2018 року по 20.08.2018 року) на суму 236 730 грн., акт виконаних робіт за вересень 2018 року (з 21.08.2018 року по 20.09.2018 року) на суму 206 050 грн., акт виконаних робіт за грудень 2018 року (з 21.11.2018 року по 14.12.2018 року) на суму 573 745 грн.

На оплату вартості наданих послуг з перевезення пільгової категорії громадян позивач виставив до оплати відповідачем рахунок № 26/02 від 26.02.2018 року на суму 1 054 164 грн., рахунок 26/03 від 26.03.2018 року на суму 615 792 грн., рахунок 25/05 від 25.05.2018 року на суму 795 738 грн., рахунок № 25/06 від 25.06.2018 року на суму 350 275 грн., рахунок № 26/07 від 26.07.2018 року на суму 432 445 грн., рахунок № 18/10 від 18.10.2018 року на суму 442 780 грн., рахунок № 20/12 від 20.12.2018 року на суму 573 745 грн., що в загальному складає суму 4 264 939 грн.

Крім того, сторонами проводилася звірка розрахунків щодо наданих послуг з перевезення пільгової категорії громадян, за результатами якої складено відповідні акти звіряння розрахунків станом на 26.02.2018 року, на 26.03.2018 року, на 25.05.2018 року, на 25.06.2018 року, на 25.07.2018 року, на 19.12.2018 року.

Сума 4 264 939 грн. вартості наданих послуг з перевезення пільгової категорії громадян, на яку сторонами складено та підписано акти виконаних робіт, акти звіряння розрахунків та виставлено до оплати відповідні рахунки, відповідачем сплачена, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок по рахунку позивача.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, із розрахунків до актів виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій пасажирів м. Ужгорода, складеними за даними звіту ТОВ “Дозор Україна” за період з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року, з 01.02.2018 року по 20.02.2018 року, з 21.02.2018 року по 20.03.2018 року, 21.03.2018 року по 30.03.2018 року, з 31.03.2018 року по 20.04.2018 року, з 21.04.2018 року по 20.05.2018 року, з 21.05.2018 року по 20.06.2018 року, з 21.06.2018 року по 20.07.2018 року, з 21.07.2018 року по 20.08.2018 року, з 21.08.2018 року по 20.09.2018 року, з 21.09.2019 року по 20.10.2018 року, з 21.10.2018 року по 20.11.2018 року, з 21.11.2018 року по 14.12.2018 року сума вартості наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян складає 8 840 327 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується покликання позивача на той факт, що акти виконаних робіт по перевезенню пільгової категорії громадян були складені та підписані сторонами договору тільки на суму наявних у відповідача бюджетних коштів, а саме, на суму 4 264 939 грн., яка відповідачем була оплачена.

Різниця між сумою 8 840 327 грн. фактично наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян та сумою 4 264 939 грн. здійсненого відповідачем відшкодування витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян, складає 4 575 388 грн.

Вказана сума 4 575 388 грн. складає заборгованість відповідача по відшкодуванню позивачу як перевізнику витрат, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян.

З приводу сплати відповідачем заборгованості по відшкодуванню позивачу як перевізнику витрат, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян на підставі Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 105/18 від 12.12.2018 року.

Відповідач – Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на вказану претензію надав відповідь № 215/35.08-04 від 10.01.2019 року, якою визнав, що станом на 30.11.2018 року згідно показників обліку наданих послуг за затвердженими тарифами та цінами ТОВ “Транс - Уж” здійснено перевезень пільгових пасажирів на загальну суму 8 245 262 грн. Однак, у зв`язку із недостатнім фінансовим ресурсом для виконання Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгороді на 2018 рік, відповідач повідомив, що ним як головним розпорядником коштів Програми, включено до відшкодування компенсації за пільгові перевезення у межах бюджетних призначень на відповідний рік, а саме – 3 691 194 грн. Через відсутність у Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради достатнього фінансового ресурсу, у нього відсутня можливість здійснити позивачу відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення у повному обсязі.

Не отримавши від відповідача відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення у повному обсязі, позивач повторно звернувся до відповідача із претензіями № 05/19 від 30.01.2019 року та 08/19 від 05.02.2019 року, у яких просив погасити наявну заборгованість.

У відповідь на зазначені претензії, відповідач листом № 367/34.08-05 від 20.02.2019 року вказав, що у зв`язку із недостатнім фінансовим ресурсом для виконання Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгороді на 2018 рік (відсутністю бюджетних призначень), повідомив, що ним як головним розпорядником коштів Програми, включено до відшкодування компенсації за пільгові перевезення у межах бюджетних призначень на відповідний рік, а саме – 4 264 939 грн. При цьому, відповідач також вказав, що кошти, отримані ним на виконання Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгороді на 2018 рік, використано у повному обсязі у 2018 році, і затверджена міською радою Програма на 2019 рік не передбачає коштів для відшкодування компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян у 2018 році.

Отримавши вищенаведену відповідь Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, позивач звернувся до відповідача із листом № 09/19 від 05.02.2019 року, яким з метою проведення кінцевих розрахунків за надані послуги з пільгового перевезення у 2018 році, запропонував підписати додаткову угоду до Договору на загальну суму наданих послуг 8 840 327 грн., та надіслав відповідачу підписану зі сторони позивача додаткову угоду, акт звіряння розрахунків, коригуючий акт виконаних робіт і рахунок на оплату суми 4 575 388 грн.

Листом № 350/34.08-05 від 20.02.2019 року відповідач відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди до Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, покликаючись на повне використання виділених коштів для компенсаційних виплат в межах 2018 року (бюджетного періоду) та не закладення таких до Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгороді на 2019 рік.

Наведе і стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: “Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.”; стягнення суми заборгованості в розмірі 4 575 388 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається із умов Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, між сторонами спору у справі виникли правовідносини з перевезення пільгових категорій пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Пункт 3.4. укладеного між сторонами Договору встановлює обов`язок відповідача сплатити перевізнику компенсацію за пільгові перевезення пасажирів у відповідності із розмірами фактичного обсягу наданих послуг.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово – комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про автомобільний транспорт” (надалі - Закон) надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.

Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 29 Закону передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

У статті 37 Закону зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Листом від 16.06.2017 року № 09010-20-10/16034 "Щодо реалізації деяких положень Бюджетного кодексу України з питань нарахування та виплати пільг" Міністерство фінансів України повідомило, наступне: "Відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) видатки на виконання державних програм соціального захисту, у тому числі на надання пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту. Джерелами здійснення видатків, які, зокрема, визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності, статтею 83 Кодексу визначено кошти місцевих бюджетів, у тому числі трансферти з Державного бюджету України. В умовах реформи міжбюджетних відносин та поглиблення процесу децентралізації влади з 1 січня 2017 року видатки на надання пільг з послуг зв`язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян включено до визначених статтею 91 Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Пунктом 26 розділу VI Кодексу встановлено, що норми і положення окремих законів України застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Це, зокрема, стосується соціальних норм і нормативів користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії, розміри допомог, компенсацій тощо. Разом з тим такі програми відносяться до державних програм соціального захисту населення і є державною гарантією, отже, одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) у межах установлених норм (розмірів). Виходячи з цього згідно з частиною шостою статті 48 Кодексу бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. У зв`язку з цим фінансування витрат на надання пільг окремим категоріям громадян здійснюється у межах встановлених соціальних норм (нормативів) незалежно від обсягів коштів, передбачених у державному або місцевих бюджетах на відповідний рік".

Згідно підпункту ґ, п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Зазначена вище норма передбачає, що видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян фінансується за рахунок видатків місцевих бюджетів будь – якого рівня шляхом визначення у відповідному місцевому бюджеті коштів.

Згідно преамбули укладеного між сторонами договору № 3 від 26.02.2018 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, такий договір укладено сторонами на підставі ст. 91 Бюджетного Кодексу України, Закону України "Про автомобільний транспорт", Рішення Ужгородської міської ради № 898 від 14.12.2017 року "Про Програму фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік" та права перевізника здійснювати перевезення пасажирів, на наданих йому для обслуговування Ужгородським міськвиконкомом маршрутах в м. Ужгороді.

Так, Рішенням Ужгородської міської ради № 898 від 14.12.2017 року було затверджено Програму фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік (надалі – Програма). Департаменту фінансів та бюджетної політики доручено забезпечити фінансування Програми в межах коштів, передбачених бюджетом міста. Головним розпорядником коштів Програми визначено управління праці та соціального захисту населення.

Метою Програми є відшкодування компенсаційних виплат перевізникам, що здійснюють пільгові перевезення окремих категорій громадян автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування (п. 3 Програми).

Згідно п. 4 Програми компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород передбачається проводити згідно додатку 4 до Програми. Фінансування Програми здійснюватиметься у межах фактичних коштів, передбачених в бюджеті міста для управління праці та соціального захисту населення.

Ресурсне забезпечення міської цільової Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік визначено у розмірі 22 700 000 грн. (додатки 1-3 Програми).

Додатком 4 до Програми визначено порядок компенсаційних виплат за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород (надалі – Порядок), який встановлює механізм проведення компенсаційних виплат управлінням праці та соціального захисту населення за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород окремих категорій громадян, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України за рахунок коштів з міського бюджету підприємствам, що здійснюють автотранспортне перевезення громадян, згідно з договором, укладеним між Виконавчим комітетом міської ради та Перевізником.

Компенсація пільгових перевезень здійснюється на підставі укладених Перевізником договорів:

- про перевезення пасажирів на міському маршруті загального користування в м. Ужгороді з організатором цих перевезень - виконавчим комітетом Ужгородської міської ради (відповідно до проведеного конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування згідно з Законом України “Про автомобільний транспорт”);

- про відшкодування витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян у міському автомобільному транспорті з головним розпорядником бюджетних коштів - управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (п. 2. Порядку).

Порядок відшкодування витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій населення у міському автомобільному транспорті установлює єдину методику розрахунків на міських автотранспортних маршрутах загального користування, які фінансуються за рахунок коштів з міського бюджету. Обсяги коштів з міського бюджету на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян в автомобільному транспорті затверджуються рішенням міської ради (п. 3-4 Порядку).

Згідно п. 5 Порядку, право на безкоштовний проїзд мають громадяни пільгових категорій відповідно до Законів України: “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”: учасники бойових дій та особи, прирівняні до них, інваліди війни та прирівняні до них особи; “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”: ветерани військової служби; ветерани органів внутрішніх справ; ветерани Національної поліції; ветерани податкової міліції; ветерани державної пожежної охорони; ветерани Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерани служби цивільного захисту; ветерани Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; члени їх сімей; “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”: громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 1. учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2; “Про охорону дитинства”: діти з багатодітної сім`ї; “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”: інваліди I та II групи, діти-інваліди до 18 років, особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалідів; Постанови Кабінету Міністрів України “Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування” від 17.05.1993 року № 354: пенсіонери за віком; інваліди.

Аналогічний перелік категорій громадян, що мають право на пільгове перевезення, визначений додатком № 2 до Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року.

Загальна сума коштів, що переказується у межах кошторисних призначень перевізникам на підставі діючих нормативно – правових актів, не може бути вищою від суми коштів, передбачених у бюджеті міста (п. 6 Порядку).

При цьому, розмір компенсаційних виплат за пільгові перевезення громадян автомобільним транспортом у 2018 році буде вираховуватися на підставі даних моніторингу, що буде проводитися на підставі розпорядження міського голови. За результатами моніторингу визначатиметься середня кількість пільговиків, які перевозяться за один рейс на відповідних маршрутах, що є основою визначення середньої кількості пільговиків, які перевозяться за день, при проведенні розрахунків. Перевізник до 25 числа щомісячно повинен надавати до управління праці та соціального захисту населення довідку про обсяги наданих послуг з пільгового перевезення пасажирів та рахунок для проведення оплати, виходячи із кошторису на поточний рік (місяць) та тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів пропорційно до сум компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, згідно з розрахунками, поданими кожним перевізником у межах бюджетних призначень на відповідний рік.

Після нарахування коштів автомобільним перевізникам за безкоштовне перевезення громадян пільгових категорій міста, управління праці та соціального захисту населення формує звіт про суми компенсаційних виплат по перевезенню пільгової категорії громадян у межах кошторисних призначень на відповідний період. Перевізник в акті виконаних робіт зазначає кількість перевезених пасажирів пільгових категорій та суму за пільгові перевезення, який підписують та скріплюють печаткою: перевізник, начальник управління праці та соціального захисту населення і затверджує заступник міського голови відповідно до розподілу функціональних повноважень.

До 25 числа поточного місяця Перевізник на підставі розрахунків підписує з управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради двосторонні акти звіряння розрахунків за фактично надані послуги з перевезення. Виплата компенсації на відшкодування фактично понесених збитків за перевезення пільгової категорії громадян здійснюється у межах кошторисних призначень, виділених на ці цілі.

Компенсаційні виплати на пільговий проїзд здійснюються шляхом перерахування коштів із реєстраційного рахунку управління праці та соціального захисту населення на рахунки перевізника.

Управління праці та соціального захисту населення щомісяця здійснює контроль за наданням послуг із перевезення пільгових категорій пасажирів у м. Ужгород, відповідно до щомісячних звітів про виконання рейсів із зазначенням найменування та кількості транспортних засобів, що перебували на маршруті та виконані рейси за встановлений проміжок часу, наданих управлінню праці та соціального захисту населення ТОВ “Дозор Україна” згідно рішення сесії № 213 від 31.05.2016 року.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, позивач протягом 2018 року надавав послуги з перевезення пільгової категорії громадян, вартість яких обрахована із врахуванням звітів ТОВ “Дозор Україна” та складає 8 840 327 грн.

Однак, сума наданих позивачем послуг з перевезення пільгових категорій громадян відповідачем компенсована частково у розмірі 4 264 939 грн. та обґрунтовується ним покликанням на недостатність фінансового ресурсу для здійснення повного відшкодування позивачу наданих ним послуг з перевезення пільгової категорії громадян.

Обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд автомобільним транспортом, перевізник не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування перевізнику витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені перевізником.

Тобто, фінансові зобов`язання щодо компенсації вартості послуг перевезення автомобільним транспортом, наданих пасажирам – пільговим категоріям громадян виникає із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавством особам.

Так, положення ст. 29 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлюють, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону, а п. 3.4. укладеного між сторонами договору передбачає обов`язок відповідача здійснити перевізнику компенсацію за пільгові перевезення пасажирів у відповідності із розмірами фактичного обсягу наданих послуг.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в даному випадку Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради повинен відповідати за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись у залежність від недостатнього фінансування на виконання таких обов`язків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Проте, всупереч згаданим приписам закону відповідач не виконав своїх зобов`язань з відшкодування понесених позивачем витрат унаслідок надання послуг перевезення на пільгових умовах у розмірі 4 575 388 грн.

Право позивача на отримання компенсації вартості послуг, наданих пільговим категоріям населення, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, чи передбачені були відповідачем кошти для здійснення компенсації наданих позивачем послуг із перевезення пільгової категорії громадян у повному (фактичному) обсязі, оскільки фінансові зобов`язання останнього виникли не із Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік, положення якої продубльовано у Договорі, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам.

Водночас, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

У постановах від 17.04.2018 року у справах № 911/4249/16, № 906/621/17 Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 містять правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Європейський суд із прав людини у справі “Кечко проти України”, у справі “Бакалов проти України”, у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України”, зазначив, що відсутність бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород суми заборгованості по відшкодуванню компенсаційних виплат за перевезення пільгової категорії громадян в розмірі 4 575 388 грн.

При цьому, заперечення відповідача щодо неможливості визначення його відповідачем у даній справі спростовуються положеннями Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік, за якою Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, яке в подальшому перейменовано у Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, є головним розпорядником коштів щодо виконання цієї програми.

Аргументи ж відповідача щодо неможливості віднесення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян до державних програм соціального захисту населення, оскільки фінансування таких компенсаційних виплат віднесено до видатків місцевих бюджетів, з огляду на що відповідний орган місцевого самоврядування не зобов`язаний здійснювати їх відшкодування, або може його здійснювати на свій власний розсуд, судом до уваги не приймаються, оскільки компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначені чинним законодавством, що регулює реалізацію державних соціальних стандартів та гарантій, є державною гарантією, при якій одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право, а зміна порядку фінансування таких компенсаційних виплат не вплинула на їх статус як державної програми соціального захисту населення.

Покликання відповідача на відсутність у пенсіонерів права на пільговий проїзд автомобільним транспортом суд оцінює критично, оскільки і Програма фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік, розроблена за участю відповідача, і додаток 2 до укладеного між сторонами Договору, визначає пенсіонерів суб`єктами, що мають право на пільговий проїзд при здійсненні їх перевезення автомобільним транспортом. Щодо інвалідів III групи, то суд враховує, що відповідач не подав до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили, що до вартості заявлених позивачем вимог включені суми витрат на перевезення інвалідів III групи як пільгової категорії пасажирів; контррозрахунку з огляду на таку інформацію відповідач суду не подавав.

Щодо вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: “Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.”, суд зазначає наступне.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

В силу вимог ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами Договір містить умови, за якими умови Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою в письмовій формі.

Механізм реалізації внесення змін до господарських договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 2 якої сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

З врахуванням даної норми, а також того, що відповідач відмовився здійснити на користь позивача відшкодування компенсаційних витрат за здійснене останнім перевезення пільгової категорії громадян у повному (фактичному) обсязі, позивач листом № 09/19 від 05.02.2019 року надіслав відповідачу пропозицію про зміну умов договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року шляхом укладення додаткової угоди, умовами якої було б визначено, що сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян на підставі укладеного Договору складає 8 840 327 грн., тобто суму фактично наданих позивачем послуг.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо змін Договору – відповідач листом № 350/34.08-05 від 20.02.2019 року відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди до Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, позивач, на підставі ст. 188 ч. 4 Господарського кодексу України звернувся до суду із вимогою про визнання такої додаткової угоди укладеною.

Зокрема, позивач просить суд визнати укладеною Додаткову угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: “Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.”

Частиною першою ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки.

Отже, у разі якщо договір не припинив дію у встановленому законодавством порядку та зобов`язання прийняті сторонами не виконані, виконання зобов`язань має здійснюватися з дотриманням законодавства.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Правові підстави розірвання договору визначені положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частина четверта цієї статті визначає, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

При цьому, суд зазначає, що всупереч обов`язку доказування, позивач у поданій до суду позовній заяві не зазначив визначеної законом підстави, яка надає стороні договору вимагати зміни умов договору.

Підставою вимоги про визнання додаткової угоди укладеною позивач вказав факт можливості отримання належного відшкодування компенсаційних виплат за перевезення пільгової категорії громадян не інакше, ніж на підставі договору.

Доказів існування умов, за наявності яких Договір № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року могло б бути змінено на підставі ст. ст. 551, 652 Цивільного кодексу України до матеріалів справи не представлено.

Як підтверджують матеріали справи та зміст поданої позивачем позовної заяви, спір у справі виник через недостатність бюджетного фінансування компенсаційних виплат за здійснені позивачем пільгові перевезення.

Частинами 1, 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

У даному випадку суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів, достатніх для виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, ніяким чином не є обставиною, наявність якої згідно ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України могла б бути підставою для внесення змін до договору та не нівелює обов`язку замовника (відповідача) оплатити на користь позивача компенсаційні виплати за фактично надані ним послуги з пільгових перевезень громадян.

За наведених обставин, вимогу позивача щодо визнання укладеною додаткової угоди до Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року суд вважає нормативно та документально не обґрунтованою, з огляду на що така задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу сторін на те, що системний аналіз норм ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов`язання. В даному випадку, закінчення 31.12.2018 року строку дії Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року не є підставою для припинення зобов`язань, що виникли у зв`язку з його укладенням, оскільки згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Наразі, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином та в повному обсязі зобов`язань по відшкодуванню витрат, понесених позивачем у 2018 році внаслідок надання послуг по перевезенню пільгових категорій пасажирів м. Ужгорода, чи відсутності у відповідача обов`язку відшкодування таких суду не надав. В свою чергу, позивач не обґрунтував та не довів суду підстав заявленої вимоги про визнання укладеною додаткової угоди.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, задоволення вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 4 575 388 грн. та відмову у задоволенні вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: “Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.”.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, у сумі 68 630 грн. 82 коп. за вимогою про стягнення суми 4 575 388 грн. заборгованості. Судовий збір за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 24 (код ЄДРПОУ 03192997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Уж”, м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 36Б (код ЄДРПОУ 33537225) суму 4 575 388 (Чотири мільйони п`ятсот сімдесят п`ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень) грн. заборгованості, а також суму 68 630 (Шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять гривень) грн. 82 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення підписано 21.11.2019 року.

Суддя Пригара Л.І.

Джерело: ЄДРСР 85777483
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку