Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 183/1969/15

провадження № 61-32389св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_11 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталія Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Прокопчуком Ігорем Аполінаровичем, на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М.Ю., Пищиди М. М., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. , ОСОБА_11 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно, визнання договору дарування недійсним.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_9 , який 29 червня 2010 року склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно він заповів позивачеві та відповідачу ОСОБА_2

18 березня 2015 року він як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про проведення всіх необхідних дій для підготовки оформлення спадкового майна та видачу свідоцтва про право на спадщину на його частину майна, проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що він заявив про відмову від прийняття спадщини і до спливу шестимісячного строку не заявив про скасування цієї заяви.

Жодних заяв про відмову від спадщини він не писав, в усній формі нотаріус йому повідомив про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я відповідача ОСОБА_2 , копії яких він згодом отримав, а саме: від 20 грудня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2235, на домоволодіння АДРЕСА_1 , вартістю 147 620,00 грн, розташоване на земельній ділянці площею 1 472 га; від 16 серпня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1236, на земельну ділянку площею 1 472 га, кадастровий номер 1223281500:03:08:0313, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , вартістю 32 389,23 грн; від 20 грудня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2237, на земельну ділянку площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0021, для ведення особистого селянського господарства на території Вільнянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вартістю 12 420,00 грн; від 20 грудня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2239, на земельну ділянку площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0022 для ведення особистого селянського господарства на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вартістю 12 420,00 грн; від 20 грудня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2241, на грошовий вклад у розмірі 2 276,21 грн, розміщений у філії № 2991-06 Новомосковського відділення № 2291 Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Земельну ділянку, площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0022, для ведення особистого селянського господарства на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вартістю 12 420,00 грн, яка була надана ОСОБА_10 , успадкував ОСОБА_9 , і все домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належало тільки ОСОБА_9

ОСОБА_10 , яка була матір`ю позивача та відповідача, і дружиною ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначене домоволодіння збудоване подружжям за час шлюбу, свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями видане на підставі рішення Вільненської сільської ради народних депутатів 19 грудня 1986 року, зареєстроване в Новомосковському бюро технічної інвентаризації 30 грудня 1992 року за № 97-1, реєстраційний № 306344.

Із 2005 року до дня смерті матері позивач постійно проживав з нею за адресою: АДРЕСА_2 , де вона була зареєстрована, що підтверджене довідками від 25 березня 2015 року № 369, від 19 травня 2015 року № 557 і від 27 жовтня 2015 року № 451, виданими Виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, згідно з якими відповідно до погосподарської книги ОСОБА_10 з 13 вересня 2005 року зареєстрована за вищезазначеною адресою, і позивач вважається таким, що прийняв спадщину після її смерті, інших спадкоємців немає.

Отже, він успадкував після смерті матері 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2255 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0022, для ведення особистого селянського господарства на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області вартістю 12 420,00 грн.

Позивач просив суд визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. 20 грудня 2012 року, реєстраційний номер 2235, на ім`я ОСОБА_2 стосовно домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1 472 га, недійсним у частині визнання за ним права власності на 3/4 частини цього домоволодіння та скасувати державну реєстрацію права власності на 3/4 частини зазначеного нерухомого майна; визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. 16 серпня 2013 року, реєстраційний номер 1236, на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 1 472 га, кадастровий номер 1223281500:03:008:0313, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним у частині визнання за ним права власності на 1/2 частину цієї земельної ділянки; визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. 20 грудня 2012 року, реєстраційний номер 2237, на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0021, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, недійсним у частині визнання за ним права власності на 1/2 частину цієї земельної ділянки; визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. 20 грудня 2012 року, реєстраційний номер 2241, на ім`я ОСОБА_2 стосовно грошового вкладу в розмірі 2 276,21 грн, розміщеного у філії № 2991/06 Новомосковського відділення № 2991 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», недійсним у частині визнання за ним права на вклад у розмірі 1 138,10 грн; визнати недійсним свідоцтво про право спадщину за заповітом, видане 20 грудня 2012 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., реєстраційний номер 2239 на ім`я ОСОБА_2 , стосовно земельної ділянки, площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0022, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Визнати за ним право власності на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1 472 га, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право власності на 1/2 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 1 472 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1 472 га, кадастровий номер 1223281500:03:008:0313, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0022, надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0021, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями від 19 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 1271, та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 19 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 1273, та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. 20 грудня 2012 року, реєстраційний номер 2235, на ім`я ОСОБА_2 стосовно домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1 472 га, недійсним у частині визнання за ним права власності на 3/4 частини цього домоволодіння та скасовано державну реєстрацію права власності на 3/4 частини зазначеного нерухомого майна.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. 16 серпня 2013 року, реєстраційний номер 1236, на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 1 472 га, кадастровий номер 1223281500:03:008:0313, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним у частині визнання за ним права власності на 1/2 частину цієї земельної ділянки.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. 20 грудня 2012 року, реєстраційний номер 2237, на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0021, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, недійсним у частині визнання за ним права власності на 1/2 частину цієї земельної ділянки.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. від 20 грудня 2012 року, реєстраційний номер 2241, на ім`я ОСОБА_2 , стосовно грошового вкладу в розмірі 2 276,21 грн, розміщеного у філії № 2991/06 Новомосковського відділення № 2991 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», недійсним у частині визнання за ним права на вклад у розмірі 1 138,10 грн.

Визнано недійсним свідоцтво про право спадщину за заповітом, видане 20 грудня 2012 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., реєстраційний номер 2239, на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0022, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1 472 га, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1 472 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1 472 га, кадастровий номер 1223281500:03:008:0313, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0022, надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0021, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями від 19 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 1271, та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 19 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 1273, та скасовано його державну реєстрацію.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 є передчасною, оскільки ОСОБА_1 від спадщини не відмовлявся, постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому він вважається таким, що прийняв спадщину.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2016 року виправлено описку в абзаці одинадцятому резолютивної частини вступної та резолютивної частини рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року, із зазначенням належної частини права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2955 га, кадастровий номер 1223281500:01:025:0021, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , як "1/2 частина" замість помилково зазначеної цілої частини земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_11 задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 969, 30 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що при визначенні розміру часток співвласників суд першої інстанції не звернув уваги на те, що померлий ОСОБА_9 був одноособовим власником спірного домоволодіння, а не певної частки цього будинку, внаслідок чого помилково визначив розмір часток сторін у праві спільної сумісної власності на вищезазначене домоволодіння та земельну ділянку пропорційно до розміру їх імовірних часток у праві власності на будинок та земельну ділянку.

Відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються іншими належними та допустими доказами.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину в розумінні статті 1268 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять інших доказів щодо фактичного прийняття спадщини ОСОБА_1 , вимоги про встановлення факту проживання особи без реєстрації за певною адресою та про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не заявлялися, на час розгляду справи ОСОБА_1 не прийняв спадщину у розумінні статті 1268 ЦК України, тому немає підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Апеляцйний суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з позовними вимогами про порушення своїх прав є передчасним, а тому рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі, є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, поданою адвокатом Прокопчуком І. А., на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року, просив його скасувати та залишити в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

18 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року.

У червні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 06 червня 2019 року № 611/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

02 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд взяв до уваги як докази лише довідки Вільненської сільської ради Новомосковського району.

ОСОБА_2 визнав позов, погодився з тим, що позивач постійно проживав з батьками, заяви про відмову від спадщини не подавав.

Суд апеляційної інстанції проігнорував показання свідків.

Крім того, апеляційний суд неправильно встановив, що ОСОБА_9 був одноособовим власником спірного будинку, оскільки той збудований під час спільного сумісного життя з ОСОБА_10 як подружжя, тому їх частки були рівними.

Висновок апеляційного суду щодо передчасного звернення до суду позивача є безпідставним з огляду на те, що позивач не звертався ні з позовом щодо фактичного прийняття спадщини, ні з вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки він довів прийняття спадщини відповідно до статті 1268 ЦК України.

Позиції інших учасників справи

Заперечення ОСОБА_11 на касаційну скаргу, подане адвокатом Волошиною О. В., мотивоване тим, що позивач та відповідач ОСОБА_2 перебувають у договірних відносинах, тому його заяву про визнання позову не можна брати до уваги.

Посилання позивача на достовірність його проживання разом з батьками спростовується іншими доказами у справі. Апеляційний суд взяв до уваги показання свідків та дослідив у судовому засідання заяву ОСОБА_1 про відмову від спадщини та розписку ОСОБА_2 про зобов'язаня сплатити кошти позивачу за частину спадкового майна.

У матеріалах справи не має доказів на підтвердження проживання ОСОБА_1 з батьками на момент їх смерті, надані позивачем довідки спростовуються матеріалами справи.

Позивач не порушував питання про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визначення їх часток.

Після смерті ОСОБА_10 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 рокуухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щоз 10 серпня 1958 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є дітьми подружжя ОСОБА_12 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок (домоволодіння) від 19 грудня 1986 року, зареєстрованим за № 97-1, виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Вільненської сільської Ради народних депутатів від 20 листопада 1986 року № 3/11, ОСОБА_9 на праві власності належав житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 16 лютого 2009 року серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-09-126-00281, ОСОБА_9 був власником земельної ділянки площею 1,2955 га, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яку передану для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 002573 від 27 серпня 2000 року, ОСОБА_9 був власником земельної ділянки площею 0,1472 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На підставі державного акта на право власності на землю від 16 лютого 2009 року серії ЯЕ № 968325, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею ОСОБА_10 була власником земельної ділянки площею 1,2955 га, яка розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яку передано для ведення особистого селянського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла, заповіт не складала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , який за життя склав заповіт від 29 червня 2010 року, яким заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках на випадок смерті усе майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він за законом матиме право, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Хлистун О. О., зареєстрований у реєстрі за № 20.

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_9 у встановлений законом строк через довірену особу - дружину ОСОБА_10 подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори та видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а від імені іншого спадкоємця, ОСОБА_1 , в установлений законом строк подана заява про відмову від спадщини на користь спадкоємця ОСОБА_2 .

На підставі матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 , приватний нотаріус видав відповідні свідоцтва про право власності за заповітом.

Згідно з договорами дарування житлового будинку з надвірними будівлями та земеоьними ділянками від 19 серпня 2013 року, посвідченими приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., зареєстрованими у реєстрі за № 1271, 1273, ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_11 належний йому на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1 472 га, кадастровий номер 1223281500:03:008:0313, розташовану за вищевказаною адресою.

У березні 2015 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька як спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на наявну в матеріалах спадкової справи заяву від його імені про відмову від прийняття спадщини та ненадходження від нього протягом шестимісячного строку заяви про її відкликання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані ОСОБА_2 , є недійсними, оскільки ніяких заяв про відмову від спадщини він не подавав.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 серпня 2016 року № 2956-16 підпис від імені ОСОБА_1 у графі "ПІДПИС" заяви про відмову від спадщини від 30 грудня 2011 року, що посвідчена секретарем Вільненської сільської ради та зареєстрована за № 30, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Рукописний запис " ОСОБА_1 " у графі "ПІДПИС" заяви про відмову від спадщини від 30 грудня 2011 року, що посвідчена секретарем Вільненської сільської ради та зареєстрована за № 30, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його почерку. Підпис від імені ОСОБА_1 , що розташований у журналі реєстрації нотаріальних дій Виконавчого комітету Вільненської сільської ради напроти реєстраційного запису № 30, імовірно виконаний ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Верховний Суд зазначає, що місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

За результатами зазначених норм матеріального права можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання спадкодавця, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому відсутність реєстрації спадкодавця за останнім місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин того, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦКУкраїни підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_9 на АДРЕСА_1 , про що 30 січня 2015 року депутат Вільненської сільської ради у присутності свідків склав відповідний акт (т. 1, а. с. 11), без зазначення періоду початку спільного проживання, а згідно з довідкою Вільненської сільської ради від 25 березня 2015 року ОСОБА_1 проживав разом з матір`ю ОСОБА_10 за іншою адресою, зокрема на АДРЕСА_2 , до 22 липня 2008 року (до дня смерті). (т. 2, а. с. 36, 37).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з`ясував, що обставини (факти), якими мотивоване рішення суду першої інстанції, не підтверджено належними та допустимим доказами, його висновки не відповідають встановленим фактам.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі щодо проживання ОСОБА_1 разом з батьками, не встановив період його проживання з кожним із батьків, докази у справі щодо встановлення цих обставин є суперечливими.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають матеріалам справи (т. 1, а. с. 200, 201).

Суд апеляційної інстанції дослідив та надав належну оцінку кожному доказу у справі та їх сукупності, встановив, що матеріали справи не містять інших доказів щодо фактичного прийняття спадщини ОСОБА_1 , вимога про встановлення факту проживання особи без реєстрації за певною адресою не заявлялася, як не заявлялася вимога про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, на час розгляду справи ОСОБА_1 вважається таким, що не прийняв спадщину у розумінні статті 1268 ЦК України, у зв`язку з чим позбавлений можливості на одержання свідоцтва про право на спадщину.

Доводи касаційної скарги, про те, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов, що підтверджується його заявою, яка нотаріально посвідчена (т. 1, а. с. 251), є необгрунтованими з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 174 ЦПК України 2004 року позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Верховний Суд виходить з того, що визнання позову відповідачем спрямоване на закінчення процесу шляхом ухвалення сприятливого для позивача судового рішення.

Згідно із матеріалами справи інтереси відповідача ОСОБА_2 у суді першої інстанції на підставі довіреності представляв ОСОБА_13 (т. 1, а. с. 54).

Інтереси відповідача ОСОБА_11 на підставі довіреності представляв ОСОБА_14 ( т. 1, а. с. 163).

Із змісту рішення суду першої інстанції від 08 грудня 2016 року випливає, що представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав, не заперечував проти його задоволення. Відповідач ОСОБА_11 та його представник ОСОБА_14 заперечували проти позову, про що зазначено в запереченнях на позовну заяву (т. 1, а. с. 204) та в журналі судового засідання (т. 1, а. с. 165).

Верховний Суд зазначає, що позов пред`явлено до двох відповідачів, тому визнання позову одним відповідачем та заперечення його іншим відповідачем не є підставою для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо того, що апеляційний суд помилково встановив, що ОСОБА_9 був одноособовим власником спірного будинку, оскільки збудований під час спільного сумісного життя з ОСОБА_10 як подружжя, і тому їх частки були рівними, є безпідставними та спростовуються висновком суду апеляцяційної інстанції.

Безпідставними є і посилання ОСОБА_1 на те, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги як доказ лише довідки Вільненської сільської ради Новомосковського району та проігнорував показання свідків, оскільки апеляційний суд взяв до уваги показання свідків та дослідив у судовому засідання заяву ОСОБА_1 про відмову від спадщини та розписку ОСОБА_2 про зобов`язаня сплатити кошти позивачу за частину спадкового майна.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, та до незгоди із судовим рішенням (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження, виконання рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Прокопчуком Ігорем Аполінаровичем, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко