ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/15985/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрівська Н.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадай-3» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року про відмову у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадай-3» до Державного реєстратора комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадай-3» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Парадай-3») звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича (далі по тексту - відповідач, Державний реєстратор Ковальов С.В.) в якому просило визнати протиправним та скасування індивідуальний акт: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45634210 від 21.02.2019 12:03:41, номер запису про обтяження: 30393292.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв`язку із неналежність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, ТОВ «Парадай-3» є власником групи приміщень №153, загальною площею 960,70 кв.м., що знаходяться адресою: м. Київ, вул. Володимирська , б . 49-а.

Позивач придбав Приміщення на електронних торгах 30.11.2018 року. Приміщення - предмет іпотеки, було реалізовано у порядку, встановленому для примусового виконання рішень.

26.02.2019 року було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Парадай-3» на вказане майно.

Однак, після реєстрації права власності на вказані приміщення позивач дізнався, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис, внесений 21.02.2019 року державним реєстратором Ковальовим С.В. Підстава внесення запису ухвала, серія та номер: 761/38097/2018, виданий 12.02.2019, видавник: Шевченківський районний суд м. Києва.

Вважаючи протиправним вказаний запис № 30393292, внесений 21.02.2019 року державним реєстратором Ковальовим С.В., позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір, згідно п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

В даному випадку, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ТОВ «Парадай-3» з державною реєстрацією прав та їх обтяжень, відносно об`єкту нерухомого майна - групи приміщень № 153, загальною площею 960,70 кв.м., що знаходяться адресою: м . Київ, вул. Володимирська , б . 49-а, до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що предметом розгляду в даній справі є законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Таким чином, в даному випадку, існує невирішений спір про право, а тому подальше оспорювання набуття іншою особою зазначеного права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об`єкт нерухомого майна.

Механізм визнання права власності на той чи інший об`єкт за певним суб`єктом визначений Цивільним кодексом України.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.04.2018 року у справі №815/6956/15 (провадження №11-192апп18) зазначила, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи те, що в даній справі існує спір про право, предметом якого є об`єкт нерухомого майна - група приміщень №153, загальною площею 960,70 кв.м., що знаходяться адресою: м. Київ , вул. Володимирська , б . 49-а , на який накладено арешт, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб`єктний склад сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі №821/1194/15-а.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний позов має розглядатися в порядку господарського судочинства, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 308, 310, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадай-3» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року про відмову у відкритті провадження - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді : О.О. Беспалов

І.О. Лічевецький