Провадження №2/265/1879/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєва І. М.

за участю секретаря судового засідання - Красноухова А. В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1973 року по 2005 року. Шлюб розірвано Лівобережним відділом ДРАЦ м. Маріуполя 03 березня 2005 року. Під час перебування в шлюбі з відповідачем, в 1984 році на їх сім`ю відповідно до ордеру була виділена трьохкімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_1 , членом житлово-будівельного кооперативна є відповідач. За період перебування у шлюбі пайові внески за вказану кооперативну квартиру повністю були сплачені за рахунок спільних коштів подружжя. В зв`язку з чим вважає вказану квартиру спільним майном подружжя та просить суд визнати за нею права власності на 1/2 частку спірної квартири.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, спірна квартира є кооперативною, пайові внески дійсно були виплачені під час шлюбу з позивачкою.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно довідки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альфа Луч» за № 61 від 05.08.2019 року, квартира АДРЕСА_1 є кооперативною квартирою, яка була виділена члену житлово-будівельного кооперативу ЖБК «Орджонікідзвський 148» ОСОБА_2 . згідно ордеру № 004527 від 24.12.21984 року на підставі рішення Ждановської міськради народних депутатів № 427 від 14.11.1984 року та списків ЖБК «Орджонікідзвський 148». Пайові внески за вказану квартиру виплачені повністю. В зв`язку з реорганізацією ЖБК «Орджонікідзвський 148» 18.06.2007 року було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альфа Луч» членом якого є ОСОБА_2 .

Отже , як встановлено по справі квартира АДРЕСА_1 є кооперативною.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що станом на 1990 рік член житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_2 повністю вніс пайовий внесок за квартиру.

Сторони не заперечували, що пайові внески за вказану квартиру були виплачені ними під час шлюбу за рахунок спільних коштів.

Таким чином, по справі встановлено, що право власності на пай, крім члена житлово-будівельного кооперативу, який завершив сплату цього внеску, мала його подружжя - дружина ОСОБА_1 у якої виникло право спільної власності на пай відповідно до розміру часток у загальній сумі пайового внеску.

Згідно роз`яснення наданого у пунктах 6 і 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» № 9 від 18 вересня 1987 року при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст. 146 ЖК України, ст. 15 Закону України «Про власність», п. 43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім`ю (статті 22, 24, 28, 28 КпШС України), враховуючи таке: пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах; внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном; поділ квартири у будинку ЖБК може бути проведений, якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення; відповідно до п. 43 Примірного статуту ЖБК з часу набрання законної сили рішенням суду про поділ квартири колишній із подружжя визнається членом кооперативу, тому суд не повинен покладати обов`язок на ЖБК на прийом цього подружжя до кооперативу; до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні. Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім`ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім`ї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

Пунктами 1 і 2 розділу «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, а Кодекс про шлюб та сім`ю України втрачає чинність з вступом у дію Сімейного кодексу України.

Пунктами 1 і 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони на інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У зв`язку із набранням Цивільним кодексом України чинності з 1 січня 2004 року, Сімейний кодекс України також набрав чинності з 1 січня 2004 року, тому нормами цього Кодексу регулюються відносини, які виникли починаючи з дня набрання ним чинності, а спірні правовідносини, які виникли до 1 січня 2004 року регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України.

За правилами статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно вимог статті 29 КпШС України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 чинної на час виникнення і існування спірних відносин постанови «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» № 16 від 12.06.1998 року, роз`яснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя, страхові платежі, які були повернені при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами.

За правилами статей 145 і 146 ЖК України члени сім`ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням. Члени сім`ї члена кооперативу, крім дружини, що має право на частину паєнагромадження, не вправі вимагати поділу приміщення, його обміну і здачі в найм, а також вселення інших осіб, за винятком неповнолітніх дітей.

До членів сім`ї члена житлово-будівельного кооперативу належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з членом кооперативу не позбавляє колишніх членів його сім`ї права користування займаним жилим приміщенням. У разі відсутності угоди між членом кооперативу і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені частиною п`ятою статті 144 цього Кодексу.

Поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.

Як встановлено по справі подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживало у спірній кооперативній квартирі під час шлюбу до його розірвання 03 жовтня 2005 року . Спорів про користування квартирою чи про поділ спільного майна подружжя, зокрема квартири, між подружжям не виникало, оскільки іншого не зазначено і не доведено сторонами, в першу чергу - відповідачем по справі, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, визначеними статтями 76-80 ЦПК України, з огляду на те, що обов`язковість подання таких доказів визначена статтями 12, 13, 81 ЦПК України.

З урахуванням наведених норм матеріального права, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, та встановлених обставин, у тому числі повної сплати пайових внесків під час сумісного проживання у шлюбі за рахунок спільних коштів, суд дійшов висновку до висновку про те, що внесений подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пай за квартиру являється їх спільним майном.

А тому позивач ОСОБА_1 має право на частину спірної квартири, що згідно вимог статей 22, 28 і 29 КпШС України, щодо презумпції рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, складає Ѕ частину, оскільки квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу. Протилежне не спростовано відповідачем по справі та не доведено ним, що спірна квартира не входить до майна, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 141, 265- 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 68,05 кв.м., житлова 39,3 кв.м.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 68,05 кв.м., житлова 39,3 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися в Єдиному реєстрі судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресом: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 .

Представник позивача адвокат Білозьоров Олексій Борисович, контактний телефон: НОМЕР_4.

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2019 року.

Суддя І.М. Міхєєва