ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/8688/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року № 0014031305 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 260498 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 208398,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 52099,68 грн.

- № 0014061305 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в сумі 621060 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 496848 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 124212 грн.

- № 0014131305 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, в сумі 21708,21 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 17366,56 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4341,65 грн.

- № 0014151305 про визначення суми грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 6466,78 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) № 0014101305 єдиного соціального внеску в сумі 94994,76 грн.

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року № 0014121305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9526,62 грн.

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року № 0014081305 про визначення суми грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 1908,29 грн. та пені 1610,25 грн. ( загальна сума 3518,54 грн.)

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС України в Житомирській області щодо нього було проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.02.2014 по 31.12.2018, за результатами проведеної перевірки було складено акт від 11.05.2019 №344/06-30-13-05/ НОМЕР_1 .

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено оскаржувані рішення, податкові повідомлення-рішення та вимога. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, податкових повідомлень-рішень та вимоги, оскільки ним не було допущено порушень вимог чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.

17.09.2019 усною ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання у зв`язку з реорганізацією було замінено відповідача Головне управлінням ДФС України в Житомирській області на Головне управлінням ДПС України в Житомирській області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС України в Житомирській області щодо нього було проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.02.2014 по 31.12.2018, за результатами проведеної перевірки було складено акт від 11.05.2019 №344/06-30-13-05/ НОМЕР_1 .

У висновках акту вказано, що позивачем було допущено наступні порушення:

-п. 16.1.3 ст.16, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п. 177.5 ПКУ, які визначають обов`язки платника податків щодо подання в установленому порядку податкових декларацій, а саме неподання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та пп. 177.5.1 п. 177.5 ст.177 ПКУ встановлено несвоєчасну та не у повному обсязі сплату ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за 1-111 кв.2018 року на загальну суму 32343,24 грн., в т.ч. 1 кв. 2018 року;

- 10781,08 грн. (к-ть днів затримки 151), 2 кв.2018 року - 10781,08 грн. (к-ть днів затримки 207); 3 кв.2018 року (к-ть днів затримки 115);

-пп.16.1.2,16.1.4 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44 , п. 177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.4 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ, а саме: ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року завищено витрати, безпосередньо пов`язані з отриманим доходом на загальну суму 1157770,46 грн.. в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року на суму 208398,69 грн.;

-пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164 ст.164, пп.1.1,1.2 та п.1.4 п.161 підрозділу 10 XX ПКУ, що призвело до заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 17366 грн., а саме у 2017 році у сумі 10646,11 грн. та у 2018 році у сумі 6720,45 грн. внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі 1157770,47 грн.;

-п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.І ст.7 та ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-УІ (із змінами та доповненнями), встановлено заниження за період з 01.10.2017 по 31.12.2018 суми єдиного внеску в розмірі 94994,76 грн.;

-п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску у терміни, визначені законодавством 1) по коду бюджетної класифікації 71040000 "Єдиний соціальний внесок для фізичних осіб -підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадать незалежну професійну діяльність", а саме: в квітні 2015 року в сумі 1160,10 грн., в січні 2016 року в сумі 2199,30 грн, в липні 2016 року в сумі 184,45 грн., в жовтні 2016 року в сумі 437,45 грн., в липні 2016 року в сумі 756,70 грн., в жовтні 2016 року в сумі 519,55 грн., в січні 2017 року в сумі 17,45 грн., в січні 2016 року в сумі 942, 0 грн., в січні 2017 року в сумі 972,55 грн., в січні 2016 року в сумі 239,90 грн., в квітні 2017 року в сумі 2112,0 грн.

-п.181.1 ст. 181, п. 183.1, п.183.2,п.183.4, пп 83.10 ст.183, п.187.1 ст.187, пЛ881.1 ст.188, "а" п.193.1 ст.193, п.200.1 ст.200 ПКУ, а саме не реєстрація в обов`язковому порядку ФОП ОСОБА_1 з 11.10.2017 платником податку на додану вартість на загальній системі оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ та перевищенні нею загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів /послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахованої (сплаченої) йому протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість) в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті у встановлені строки до бюджету, в періоді з 11.10.2017 по 10.11.2017 на загальну суму 496848, 0 грн., в т.ч. заниження в жовтні в сумі 380969, 00 грн., в листопаді в сумі 346290 грн., та завищення в грудні в сумі 230411 грн. в зв`язку з не реєстрацією в обов`язковому порядку з 11.10.2017 платником податку на додану вартість.

На підставі висновків викладених у акті ГУ ДФС у Житомирській області 03.06.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0014031305 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 260498 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 208398,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 52099,68 грн.;

- № 0014061305 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в сумі 621060 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 496848 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 124212 грн.;

- № 0014131305 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, в сумі 21708,21 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 17366,56 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4341,65 грн.

- № 0014151305 про визначення суми грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 6466,78 грн.;

рішення № 0014081305 про визначення суми грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 1908,29 грн. та пені 1610,25 грн. ( загальна сума 3518,54 грн.)

Крім того, ГУ ДФС у Житомирській області 03 червня 2019 року прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 0014101305 єдиного соціального внеску в сумі 94994,76 грн. та рішення № 0014121305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9526,62 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.06.2019 №0014151305, яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 6466,78 грн.

Штрафні санкції застосовані за порушення позивачем пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та пп. 177.5.1 п. 177.5 ст.177 ПКУ, що полягають у несвоєчасній та не у повному обсязі сплаті ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за 1 кв. 2017 року - 4589 грн., в 2 кв. 2017 року - 6596,32 грн., в 3 кв.2017 року -6596,32 грн., в І кв. 2018 року - 4235,32 грн., в 2 кв.2018 року - 4235,32 грн., в 3 кв. 2018 року - 4235,32 грн.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що у У ФОП ОСОБА_1 відсутня зареєстрована Книга обліку доходів та витрат, що унеможливлює визначення місячного оподатковуваного доходу за даними перевірки, однак відповідно даним Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внесу, де чистий оподатковуваний дохід визначався пропорційно щомісяця, розрахунок суми податкового зобов`язання (авансових платежів) за І-ІІІ кв. 2018 року проводився пропорційно також.

Так, згідно даних перевірки авансовий платіж в І кварталі 2018 року складає 10 781,08 грн.; в II кварталі 2018 року складає 10 781,08 грн.; в III кварталі 2018 року складає 10 781,08 грн.

Враховуючи вищевикладене, в порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ встановлено несвоєчасну сплату та не у повному обсязі ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за І-ІІІ квартали 2018 року на загальну суму 32 343,24 грн., в т.ч.: І кв. 2018 року - 10 781,08 грн. (кількість днів затримки - 151); II кв. 2018 року - 10 781,08 грн. (кількість днів затримки - 207); III кв. 2018 року - 10 781,08 грн. (кількість днів затримки - 115).

З такими висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Пунктом 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачено термін сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), розрахованих фізичною особою - підприємцем самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). При цьому, якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Водночас п. п. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 ПКУ передбачено, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація), з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Термін сплати податкового зобов`язання з ПДФО, зазначеного у поданій фізичною особою - підприємцем податковій декларації визначений п. 57.1 ст. 57 ПКУ, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПКУ якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 ст. 126 ПКУ) протягом строків, визначених ПКУ, то платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, якщо фізичною особою - підприємцем несвоєчасно сплачується сума самостійно визначеного зобов`язання з ПДФО, у тому числі авансових платежів з ПДФО, то до платника податку застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПКУ.

Тобто, в даному випадку обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій є самостійне визначення сум податкового зобов`язання з ПДФО підприємцем.

Разом з тим, суд відмічає, що в податковій позивачем декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, 2018 рік (Додатку Ф2 Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою) авансові платежі ним самостійно не визначались (не декларувались), відтак не є узгодженими, з огляду на що підстави для застосування штрафних санкцій за порушення вимог пп.1.4 п.16.1 ст.16 та пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 ПКУ відповідно п. 126.1 ст. 126 ПКУ у відповідача були відсутні.

Враховуючи встановлену судом відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 03.06.2019 №0014151305, яким позивачу нарахована сума грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 6466,78 грн. тому, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 03.06.2019 №0014031305, яким визначено позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 260498 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 208398,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 52099,68 грн. надаючи йому оцінку суд виходить з наступного.

Позиція контролюючого органу, що слугувала підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення зводилась до невизнання у складі витрат підприємця документально підтверджених витрат в сумі 1157770,46 грн. (ТМЦ та інших витрат: підрядні роботи, послуги оренди), віднесених на зменшення доходу у звітних періодах, коли такі доходи були отримані та витрати понесені - з підстав, що в таких періодах відсутня оплата придбаних товарів та отриманих послуг з посиланням на порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пп.16.L2,16.1.4 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44 , п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.4 п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України.

Приписами п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.1 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.п.177.4.1 та пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Положеннями 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд зазначає, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з її здійсненням.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а під первинним документом розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2017 між ФОП ОСОБА_1 та Попільнянською селищною радою було укладено договір №09/01 предметом якого є капітальний ремонт дороги по вулиці Молодіжній смт.Попільня Попільнянського району Житомирської області.

17.10.2017 між ФОП ОСОБА_1 та Квітневою сільською радою було укладено договір підряду №31В предметом якого є капітальний ремонт дороги по вул.Шевченка с.Почуйки Попільнянського району.

30.08.2018 між ФОП ОСОБА_1 та Станишівською сільською радою Житомирського району Житомирської області було укладено договір №294 про закупівлю робіт предметом якого є капітальний ремонт дороги по вул. Шахтарська в с.Піски Житомирського району Житомирської області. Коригування ( код ДК 021-2015-45230000-8- "будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь").

08.10.2018 між ФОП ОСОБА_1 та Станишівською сільською радою Житомирського району Житомирської області було укладено договір №353 про закупівлю робіт предметом якого є капітальний ремонт дороги по вул.Тхагушева в с.Ліщин Житомирського району Житомирської області. Коригування ( код ДК 021-2015-45230000-8- "Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь").

З метою виконання умов вказаних договорів позивачем було укладено ряд договорів субпідряду за умовами яких визначено тверді ціни договорів субпідряду.

На підставі вказаних договорів, у яких визначено тверді, тобто такі, які не підлягають зміні, ціни договорів ФОП ОСОБА_1 було здійснено облік витрат здійснених при господарських операціях на виконання господарських договорів (договорів підряду).

Також між позивачем та його контрагентами було складено акти приймання виконаних робіт, що дає суду підстави да висновку, що позивачем було фактично понесено витрати.

Тому, на підставі вказаних даних ФОП ОСОБА_1 було здійснено облік та відображення даних у податковій звітності.

Відповідачем не заперечується факт того, що всі вказані документально підтверджені операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, тобто ФОП ОСОБА_1

Єдиною підставою для невизнання понесених ФОМ ОСОБА_1 витрат по договорах субпідряду та послугах оренди є позиція контролюючого органу щодо того, що вказані витрати не було оплачено позивачем.

Податковий кодекс України містить перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу фізичною особою-підприємцем (П. 177.4 ст. 177) - але при цьому не містить норми, що такі витрати повинні бути сплачені.

Сама по собі відсутність у платника податку Книги обліку доходів і витрат не може бути самостійною підставою для невизнання документально підтверджених операції пов`язані з господарською діяльністю позивача.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати з врахуванням у їх складі витрат по фіксованих у договорах сумах.

А тому, враховуючи встановлені судом обставини у ході судового розгліду було спростовано позицію контролюючого органу щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки у зв`язку з чим, податкове повідомлення рішення від 03.06.2019 №0014031305 з податку на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 260498 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 208398,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 52099,68 грн. є протиправним та його слід скасувати.

Враховуючи те, що збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб визнано протиправним, беручи до уваги те, що саме це збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб стало підставою для нарахування позивачу недоїмки з єдиного внеску та військового збору, винесення спірної вимоги та прийняття рішення про застосування штрафних санкцій суд дійшов висновку, що скасуванню також підлягають податкове повідомлення-рішення № 0014131305 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, в сумі 21708,21 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 17366,56 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4341,65 грн., вимога ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) № 0014101305 єдиного соціального внеску в сумі 94994,76 грн., рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року № 0014121305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9526,62 грн., № 0014081305 про визначення суми грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 1908,29 грн. та пені 1610,25 грн. ( загальна сума 3518,54 грн.)

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 03.06.2019 №0014061305 суд виходить з наступного.

Підставою для його винесення слугувала позиція контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог П.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2,п.183.4, п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187, п.1881.1 ст.188, "а" п.193.1 ст. 193, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме не здійснення реєстрації в обов`язковому порядку ФОП ОСОБА_1 з 11.10.2017 платником ПДВ та донарахування податку на додану вартість, який підлягає сплаті у встановлені строки до бюджету, в періоді з 11.10.2017 по 10.11.2017 на загальну суму 496848, 00 грн. (в т.ч. заниження в жовтні в сумі 380969, 00 грн., в листопаді в сумі 346290 грн., та завищення в грудні в сумі 230411 грн.

Відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Нормами п. 183.2 ст.183 ПКУ визначено, що у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

17 жовтня 2017 року ФОП ОСОБА_1 подано до Житомирської ОДПІ заяву про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Позивачем не заперечується факт того, що таку заяву було подано з перевищенням строку для подання заяви з 11 жовтня по 16 жовтня 2017 року.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 183.8 ст.183 ПКУ контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3-183.7 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 183.9 ст. 183 ПКУ у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку:

- з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку;

- з першого числа місяця, наступного за днем спливу 20 календарних днів після подання реєстраційної заяви до контролюючого органу, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку на додану вартість, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено;

- з бажаного (запланованого) дня, що відповідає першому числу календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість, у разі переходу осіб на спрощену систему оподаткування або зміни ставки єдиного податку;

- з першого числа календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, у разі реєстрації осіб, визначених в абзаці першому пункту 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, якщо перше число календарного місяця, з якого здійснюється перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви не настало;

- з дня внесення запису до реєстру платників податку у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку або у разі реєстрації осіб, визначених в абзаці першому пункту 183.4, що відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, якщо перше число календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви настало.

Водночас, у ході судового розгляду було з`ясовано, що рішення по заяві ФОП Петросяна В.В. від 17.10.2018, було винесено контролюючим органом проте, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на лист від 19.10.2017 №1916/14/06-30-08-16, яким відмовлено ФОП ОСОБА_1 у реєстрації платником на додану вартість, оскільки згідно даних сайту пошуку поштових відправлень Укрпошти лист з таким штрихкодовим ідентифікатором, який вказує ГУ ДПС взагалі не було зареєстровано у системі відправлень.

У зв`язку з неотриманням свідоцтва платника ПДВ, та відсутності від податкового органу повідомлення про відмову в реєстрації, ФОП ОСОБА_1 07 листопада 2017 року повторно було подано заяву про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Лише 10 листопада 2018 року ФОП ОСОБА_1 зареєстровано податковим органом платником податку на додану вартість.

Наведені обставини спростовують твердження контролюючого органу, що ФОП ОСОБА_1 занизив податкові зобов`язання з ПДВ, що підлягає сплаті у встановлені строки до бюджету, у період з 11.10.2017 по 10.11.2017 на загальну суму 496848, 00 грн., оскільки реєстрація його платником ПДВ не була здійснена з вини контролюючого органу, тоді як позивачем вчинялись всі необхідні для реєстрації дії.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень вимога та рішення якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийняття оскаржуваних вимоги та рішення.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З доданого до позовної заяви документу про сплату судового збору вбачається, що понесені судові витрати в сумі 12839,13 грн., які з огляду на задоволення позову слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКППНОМЕР_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року № 0014031305 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 260498 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 208398,69 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 52099,68 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0014061305 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в сумі 621060 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 496848 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 124212 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0014131305 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, в сумі 21708,21 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 17366,56 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 4341,65 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0014151305 про визначення суми грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 6466,78 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) № 0014101305 єдиного соціального внеску в сумі 94994,76 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року № 0014121305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9526,62 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 03 червня 2019 року № 0014081305 про визначення суми грошового зобов`язання за штрафною санкцією в сумі 1908,29 грн. та пені 1610,25 грн. ( загальна сума 3518,54 грн.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 12839,13 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева