ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

Справа № 160/10147/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року в Дніпропетровському професійному торговому училищі, роботи в Малому приватному підприємстві фірмі «Малахіт» з 11.02.1993 року по 01.12.1996 року, здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року в Дніпропетровському професійному торговому училищі, роботи в Малому приватному підприємстві фірмі «Малахіт» з 11.02.1993 року по 01.12.1996 року, здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 06 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до органу Пенсійного фонду України за місцем свого проживання із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно зі Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої додала всі необхідні документи, визначені в п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2015 року, зокрема: документи про стаж (трудова книжка), про заробітну плату за періоди роботи, за які призначається пенсія. Коли ОСОБА_2 отримала протокол про призначення пенсії, то виявилось, що органом, що призначає пенсію, нараховано загальний трудовий стаж - 28 років 1 місць 18 днів, з яких до 01.01.2004 року - 15 років 1 місяць 18 днів, після 01.01.2004 року - 13 років. При цьому з трудового стажу позивача відповідачем протиправно виключено період навчання з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року в Дніпропетровському професійному торговому училищі; період роботи в МПП фірма «Малахіт» з 11.02.1993 року по 01.02.1996 року та період здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року. ОСОБА_2 , не погодившись з призначеним розміром пенсії та з нарахованим страховим стажем 28 років 01 місяць 18 днів, оскільки мала страхового стажу 40 років, звернулась до органу, що призначає пенсію із заявою, в якій просила перерахувати розмір пенсії та включити до трудового стажу періоди, які були виключені при призначенні пенсії, вважаючи такі дії протиправними. За результатами розгляду її заяви відповідач листом №6505/І-09 від 13.09.2019р. повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії, у зв`язку із тим, що позивачем на підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року не надано доказів здійснення такої діяльності за спрощеною системою оподаткування. При цьому орган, що призначає пенсію, зазначив у листі, що в матеріалах пенсійної справи наявна копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 02.12.1996 року. Позивач вважає, що наявність такого свідоцтва є достатньою підставою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року. Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1977 року по 30.05.1977 року та періоду роботи в ПП «Малахіт» з 11.02.1993 року по 01.02.1996 року, орган пенсійного фонду у листі №6505/І-09 від 13.09.2019р. взагалі не зазначив підстав для не зарахування вказаних періодів стажу при призначенні пенсії. Водночас, у трудовій книжці ОСОБА_1 наявний запис про те, що з 01.09.1975р. по 30.05.1977р. позивачка навчалась у Дніпропетровському професійному торговому училищі, цей запис здійснено на підставі посвідчення НОМЕР_11 від 30.05.1977 року, окремим рядком у трудовій книжці позивача, що передує запису про прийняття вперше на роботу позивача після закінчення навчання, та є підставою для зарахування вищевказаного періоду до страхового стажу позивача без надання додаткових документів та довідок для підтвердження періоду навчання відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, орган, що призначає пенсію протиправно не зарахував період навчання позивача до її трудового стажу. Крім того, згідно з записом у трудовій книжці ОСОБА_1 остання з 11.02.1993р. по 28.12.1999р. працювала директором МПП фірма «Малахіт», згідно з наказами від 19.01.1993 року та від 28.12.1999 року. Проте, орган, що призначає пенсію, не врахував даний період роботи до трудового стажу і не навів підстав, за яких даний період роботи не врахований до трудового стажу для призначення пенсії. Отже, такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турової О.М. від 21.10.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10147/19, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 06.11.2019 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

12.11.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до заяви від 10.06.2019р. про призначення пенсії, ОСОБА_2 призначено пенсію за віком з 07.06.2019р. відповідно до Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Обчислення пенсії позивача проводилось із розрахунку загального страхового стажу роботи - 28 р. 01 міс.18 дн. Щодо правомірності неврахування спірних періодів відповідач зазначає, що до заяви про призначення пенсії позивачем не надано документів про освіту (диплом, посвідчення, свідоцтво) та довідку з учбового закладу, тому для зарахування періоду навчання в Дніпропетровському професійному торговому училищі з 01.09.1975р. по 30.05.1977р. не має законних підстав. Також при перевірці трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_6 було встановлено, що на сторінці 8 після запису № 10 від 15.01.1993 р. про прийняття на роботу директором МПП «Малахіт», відсутній запис про звільнення з роботи. З метою визначення права на зарахування періоду роботи ОСОБА_2 в МПП «Малахіт» з 15.01.1993 року по 28.12.1999 року направлено запит про проведення зустрічної перевірки достовірності періоду роботи ОСОБА_2 згідно записів в трудовій книжці. За наслідками проведеної перевірки при наявності підстав, буде переглянута пенсійна справа та проведено перерахунок пенсії, але на теперішній час інформація про результати перевірки відсутня. Щодо не зарахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 02.12.1996р. по 31.12.2003р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначало, що, оскільки за період до 01.01.2004 р. позивачем не надано доказів здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, а саме: спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо, а з наданої позивачем довідки ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.07.2019р. №81430/10/04-36-54-50 слідує, що ОСОБА_2 знаходиться на податковому обліку з 02.12.1996 р., перебуває на спрощеній системі оподаткування зі сплати єдиного внеску саме з 01.01.2011 р. по теперішній час, проте документів, які свідчать про її систему оподаткування до 31.12.2010р. не встановлено, а тому період здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003 року можливо зарахувати до страхового стажу у разі надання довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування, якої позивачем надано не було. Таким чином, на думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно з діючим законодавством.

19.11.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач стосовно вказаних доводів у відзиві на позов відповідача зазначає, що, по-перше, вимоги відповідача про те, що при наявності трудової книжки та відповідних записів у ній, позивач все одно повинна була додаткового надати свідоцтво про періоди навчання або архівну довідку, не ґрунтуються на положеннях закону та до них не можуть застосовуватися норми, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року; по-друге, на підтвердження періоду роботи в МПП фірма «Малахіт» ОСОБА_1 , як до пенсійного органу під час звернення з заявою про призначення пенсії, та і до суду разом із позовом, надано копії відповідних документів, а саме: відомості про нарахування зарплати, квитанції про сплату страхових внесків, витяги з головної книги про бухгалтерський облік нарахувань податків, внесків до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, звіти до податкової інспекції за періоди з 1993 року по 1999 рік, копію свідоцтва про реєстрацію МПП «Малахіт» та копію свідоцтва про взяття на облік у податковій інспекції, проте вони безпідставно не були прийняті відповідачем до уваги, хоча є достатніми доказами на підтвердження цього періоду роботи; по-третє, не зарахування до страхового стажу позивача періодів ведення підприємницької діяльності з 02.12.1996р. по 31.12.2003р. через відсутність документа про те, що така підприємницька діяльність здійснювалася позивачем на спрощеній системі оподаткування, враховуючи те, що такий документ не збережений податковим органом, є протиправним, оскільки собі факт не збереження документів податковим органом, не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів здійснення підприємницькою діяльністю позивачем з 02.12.1996р. по 31.12.2003р. до страхового стажу та ставитись у залежність права позивача на отримання належної пенсії від таких дій контролюючого органу. При цьому позивачем при зверненні за призначенням пенсії подано органу Пенсійного фонду всі належні документи на підтвердження сплати внесків на пенсійне страхування, соціальних внесків, декларації про доходи, однак, ці документи відповідачем безпідставно не прийняти до уваги.

20.11.2019 року на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яким він просив долучити до матеріалів справи копію заяви ОСОБА_1 від 01.09.2019р. та лист ГУ ПФУ У Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» від 13.09.2019р. № 6505 І-09.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.06.2019р. ОСОБА_1 звернулась до Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, а саме: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки; копію диплома про навчання НОМЕР_9; довідку з ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності; копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_10; копію Свідоцтва про народження дитини № НОМЕР_3 ; копію Свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_4 ; копію Свідоцтва про народження № НОМЕР_5 ; копію Акту від 08.11.2018 р. № 287/09.8-09; копію Припису від 08.11.2018 р. № 282/05.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 з 07.06.2019 року їй була призначена пенсія за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до розрахунку стажу ГУ ПФУ у Дніпропетровській області при призначенні ОСОБА_1 пенсії враховано загальний страховий стаж - 28 років 1 місяць 18 днів, з яких до 01.01.2004 року - 15 років 1 місяць 18 днів, після 01.01.2004 року - 13 років.

Як слідує з розрахунку стажу, відповідачем не включено до загального страхового стажу позивача, який враховується при обчисленні пенсії, періоди навчання ОСОБА_1 з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року в Дніпропетровському професійному торговому училищі, періоди її роботи в Малому приватному підприємстві фірмі «Малахіт» з 11.02.1993 року по 01.12.1996 року, та період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року.

Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії та з розрахованим страховим стажем у розмірі 28 років 01 місяць 18 днів, ОСОБА_1 , вважаючи, що її загальний страховий стаж становить 40 років, звернулась до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою від 01.09.2019р. (вх.№6505/І-09 від 02.09.2019р.), в якій просила відповідача перерахувати розмір пенсії та включити до трудового стажу періоди, які були виключені при призначенні пенсії.

За результатами розгляду означеної заяви відповідач листом №6505/І-09 від 13.09.2019р. повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії, в обґрунтування чого зазначив, що відповідно до пп.1 п.3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності з 01.10.2017 року, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). В матеріалах пенсійної справи наявна копія свідоцтва про державну реєстрацію позивача як фізичної особи - підприємця, про проведення державної реєстрації 02.12.1996 року. При цьому згідно з абз.3 ч.2 п.2.1 р.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року під №1566/11846, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку; період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків. Про надання відповідних документів позивач був особисто повідомлений, про що свідчить заява ОСОБА_1 від 27.06.2019, яка міститься в матеріалах пенсійної справи, проте, оскільки зазначені документи позивачем надані не були, тому під час призначення пенсії період здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 року не зараховано до страхового стажу, а з 01.01.2004 року зараховано до страхового стажу пропорційно сплачених внесків.

Підстав не зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року та періоду роботи позивача в ПП «Малахіт» з 11.02.1993 року по 01.02.1996 року до загального страхового стажу позивача пенсійний орган у листі №6505/І-09 від 13.09.2019р. взагалі не зазначив.

Незгода позивача з діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року, роботи в ПП «Малахіт» з 11.02.1993 року по 01.02.1996 року та періоду здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року, зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004р. порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. д абз. 3 ст. 56 Закону 1788-XII Закону до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Згідно з пунктом 8 Порядок № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції від 29.07.1993 №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр","спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Відповідно до підпункту б пункту 2.19. Інструкції від 29.07.1993 №58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо).

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_6 наявний запис про те, що ОСОБА_1 з 01.09.1975р. по 30.05.1977р. навчалась у Дніпропетровському професійному торговому училищі, вказаний запис здійснено на підставі посвідчення НОМЕР_11 від 30.05.1977 року, окремим рядком у трудовій книжці позивача та передує запису про прийняття вперше на роботу ОСОБА_1 після закінчення навчання. Вказаний запис є чітким, зрозумілим і не викликає сумнів в його достовірності.

Наявність вищевказаного запису у трудовій книжці позивача є достатньою підставою для зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1975р. по 30.05.1977р. у Дніпропетровському професійному торговому училищі до загального страхового стажу позивача.

Вимоги відповідача додатково підтвердити цей період навчання шляхом подання додаткових документів про освіту (диплом, посвідчення, свідоцтво) та довідку з учбового закладу, з посиланням на п.8 Порядку №637, не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки, як зазначалося вище, приписи Порядку №637 застосовуються саме у разі відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (навчання), що у даному випадку місця немало.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що доводи ОСОБА_1 , про безпідставне та протиправне не зарахування ГУ ПФУ у Дніпропетровській області до її страхового стажу періодів навчання з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року є обґрунтованими.

Крім того, суд також зазначає, що позивачем додатково на підтвердження періоду навчання з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року до суду надано архівну довідку від 04.11.2019 року № 80 Коледжу економіки та бізнесу Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, в якій вказано, що дійсно ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ) (згідно документів) навчалась в Дніпропетровському професійно - торговому училищі Управління торгівлі Дніпропетровського облвиконкому на денному відділенні з 01.09.1975 року (наказ № 616 від 28 серпня 1975 року) по 30.05.1977 року (наказ № 206 від 14 липня 1977 року). Після закінчення училища, на підставі рішення кваліфікаційної комісії присвоєна кваліфікація продавець і видано свідоцтво НОМЕР_12 (Книга видачі свідоцтв за 1976-1984 р.р., стор.12, п. 8). Також у даній архівній довідці вказано, що Дніпропетровське професійно-торгове училище внаслідок декількох перейменувань з 27.03.2017 року має назву Коледж економіки та бізнесу Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, в якому знаходяться архівні документи. Додатково ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію вищезазначеного свідоцтва НОМЕР_12 від 30.05.1977 р. та копію свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 .

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірного періоду роботи ОСОБА_1 в Малому приватному підприємстві фірмі «Малахіт» з 11.02.1993р. по 01.12.1996р., суд зазначає наступне.

З трудової книжки позивача НОМЕР_6 ,копія якої долучена до матеріалів пенсійної справи, слідує, що в ній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії містився запис №10 від 15.01.1993р. про прийняття ОСОБА_1 на роботу директором МПП фірма «Малахіт» на підставі наказу №90/1 від 18.01.1993р., проте запис про звільнення з цієї роботи відсутній.

На підтвердження роботи в МПП фірма «Малахіт» позивачем надано наказ директора Малого приватного підприємства фірми «Малахіт» № 90/1 від 18 січня 1993 року, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнята на посаду директора з 18 січня 1993 р.

При зверненні до суду позивачем до позову надано копію своєю трудової книжки, в якій вже проставлено запис №11 від 28.12.1999р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директор МПП фірми «Малахіт» на підставі наказу від 28.12.199р. №13, однак, як зазначено вище, на момент звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії цей запис у трудовій книжці позивача був відсутній.

До позовної заяви на підтвердження періоду роботи в МПП фірмі «Малахіт» з 11.02.1993р. по 01.12.1996р. позивачем надано копії додаткових документів,а саме: відомості про нарахування зарплати, квитанції про сплату страхових внесків, витяги з головної книги про бухгалтерський облік нарахувань податків, внесків до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, звіти до податкової інспекції за періоди з 1993 року по 1999рік, копію свідоцтва про реєстрацію МПП «Малахіт» та копію свідоцтва про взяття на облік у податковій інспекції.

У позові ОСОБА_1 стверджує, що при призначенні пенсії подавала в орган Пенсійного фонду вказані документи, проте вони не були прийняті до уваги, однак. Жодних доказів надання цих документів відповідачу із заявою при призначення пенсії ні матеріали пенсійної справи, ні матеріали судової справи не містять.

Натомість судом встановлено та матеріалами пенсійної справи підтверджено, що з метою визначення права позивача на зарахування періоду роботи в МПП фірма «Малахіт» відповідачем до відділу перевірочної роботи № 5 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю ГУ ПФУ у Дніпропетровській області направлено запит про проведення зустрічної перевірки достовірності періоду роботи ОСОБА_1 в МПП «Малахит» з 15.01.1993 року по 28.12.1999 року згідно з записами в трудовій книжці.

При цьому відповідач у відзиві на позов зазначив, що за наслідками проведеної перевірки при наявності підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в МПП «Малахит» з 15.01.1993 року по 28.12.1999 року її пенсійна справа буде переглянута та проведено відповідний перерахунок пенсії.

Станом на час розгляду справи вказана перевірка не проведена.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Зважаючи на те, що станом на час розгляду справи відповідачем здійснюється перевірка у зв`язку із виникненням сумніву щодо достовірності записів у трудовій книжці позивача про періоди роботи з 15.01.1993 року по 28.12.1999 року у МПП «Малахит», які суд вважає обґрунтованими, з огляду на те, що на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії у її трудовій книжці запис про звільнення з МПП фірми «Малахіт» 28.12.1999р. був відсутній і проставлений вже додатково після звернення до відповідача, суд вважає передчасними позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в МПП фірма «Малахіт» та про зобов`язання пенсійного органу зарахувати цей період до страхового стажу позивача, а, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірного періоду здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-УІІІ внесено зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, а саме доповнено пунктом 3¹.

Так, з 01.10.2017 року відповідно до підпункту 1 пункту З¹ розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно абз.3 ч.2 п.2.1 р.2 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, належним доказом, яким підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, може підтвердити свій стаж з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року може бути довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва серії НОМЕР_10 від 02.12.1996 року ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців 02.12.1996 року, запис № 22320170000002323 виконавчим комітетом Павлоградської міської ради.

Позивач як фізична особа - підприємець зареєстрована в податкову органі 05.12.1996 року, що підтверджується довідкою від 27.04.2001 р. №29/91-373 та листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.07.2019 р. № 81430/10/04-36-54-50.

Довідка про реєстрацію позивача як суб`єкта підприємницької діяльності надана позивачем разом із заявою про призначення пенсії та міститься в матеріалах пенсійної справи, проте відповідач не прийняв дану довідку як підтвердження стажу роботи позивача, мотивуючи тим, що у свідоцтві про взяття на облік у податковій інспекції не вказана система оподаткування.

Водночас, листом ГУ Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області №81430/10/04-36-54-50 від 12.07.2019 р. надано інформацію про те, що згідно баз даних ДФС України, ФОП ОСОБА_1 перебуває, як фізична особа-підприємець та знаходиться на податковому обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Західно-Домбаське управління) в стані « 0-ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ» з 02.12.1996 р. Згідно наявних даних податкового обліку та відомостей інформаційно-аналітичної системи органу ДФС станом на 12.07.2019 р. ФОП ОСОБА_1 в період з 01.11.2011 р. по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування за сплатою єдиного податку. Наявність інших документів, які свідчать про систему оподаткування на якій ФОП ОСОБА_1 перебувала до 31.12.2010 року не встановлено, оскільки минув термін зберігання 5 років, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за №578/5 «Про перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за №71/20884.

При цьому сам по собі факт не збереження документів податковим органом не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів здійснення підприємницької діяльності позивачем з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року до страхового стажу.

Крім того, позивачем на підтвердження факту перебування на спрощеній системі оподаткування у період здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року до суду надано копію інформаційної довідки від 04.01.2002 р., де у пункті 9 зазначено «Наличие торговых патентов: единый налог №581017 18.09.2001 г.»; копію декларації про доходи від індивідуальної трудової діяльності, одержану Західно-Донбаською ДПІ 04.01.2001 р. № 289, де також вказано про те, що позивач є платником єдиного податку.

Положенням про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою КМУ № 794 від 04.06.1998 року, визначений порядок внесення відомостей про сплату внесків на соціальне пенсійне страхування.

Період здійснення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності з 01.07.2000 року підтверджується даними персоніфікованого обліку.

Відомості про сплату внесків на соціальне пенсійне забезпечення позивачем за період здійснення підприємницькою діяльністю з 02.12.1996 року по 01.07.2000 року за даними органу Пенсійного фонду України та податкового органу не збереглись в зв`язку з закінченням строку зберігання.

Разом з цим, право позивача на належний розмір пенсії, належне соціальне страхування, не повинно залежати від того фактору, що в податкових та органах Пенсійного фонду України за період часу з 1996 року по 01.07.2000 року не збереглись документи про сплату позивачем як підприємцем страхових внесків.

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування був утворений у 2011 році згідно Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Постановою Правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До даного реєстру відомості про сплату позивачем внесків на соціальне пенсійне страхування були внесені тільки з 01.01.2004 року, коли набрав чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які і були враховані відповідачем для призначення пенсії позивачу.

Позивачка при призначенні пенсії подавала органу Пенсійного фонду документи на підтвердження сплати внесків на пенсійне страхування, соціальних внесків, декларації про доходи, однак відповідачем не були прийняти до уваги вказані документи.

Наведені вище обставини свідчать про безпідставність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірного періоду здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року, тому такі дії є протиправними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та про визнання протиправним дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року в Дніпропетровському професійному торговому училищі та здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року, а також про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1975 року по 30.05.1977 року в Дніпропетровському професійному торговому училищі та здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996 року по 31.12.2003 року.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1975р. по 30.05.1977р. в Дніпропетровському професійному торговому училищі та здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996р. по 31.12.2003р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) період навчання з 01.09.1975р. по 30.05.1977р. в Дніпропетровському професійному торговому училищі та здійснення підприємницької діяльності з 02.12.1996р. по 31.12.2003р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпрпоетрвоській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 20.11.2019 року.

Суддя О.М. Турова